Рішення

від 14.11.2024 по справі 200/4005/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року Справа№200/4005/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Волноваської районної державної адміністрації Волноваської районної військової адміністрації, Центральної виборчої комісії, Старомлинівської сільської територіальної виборчої комісії Волноваського району Донецької області, про визнання бездіяльності протиправною та дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради ,

встановив:

18 червня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області (далі відповідач, Старомлинівська сільська рада), надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 17 червня 2024 року, в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Старомлинівської сільської ради по нерозгляду заяви ОСОБА_1 про припинення повноважень депутата місцевої ради від 27 травня 2024 року відповідно до положень п.2 ч.2 ст. 5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»;

- достроково припинити повноваження депутата Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області Дурача А.О.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

21 червня 2024 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи.

Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Волноваську районну державну адміністрацію Волноваську районну військову адміністрацію (далі третя особа 1, Волноваська РДА-РВА), Центральну виборчу комісію (далі третя особа 2, ЦВК), Старомлинівську сільську територіальну виробничу комісію Волноваського району Донецької області (далі третя особа 3, Старомлинівська сільська ТВК), а також зобов`язав відповідача і третіх осіб 1 і 2 надати пояснення з низки питань щодо спірних правовідносин.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС).

З клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін учасники справи до суду не зверталися, а тому на підставі ч. 5 ст. 260 КАС справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Як на час прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, так і на час розгляду справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».

Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 25 жовтня 2020 року він обраний депутатом Старомлинівської сільської ради від політичної партії «Опозиційна платформа «За життя».

Позивач вказував на те, що рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі п/857/8/22, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року, діяльність політичної партії «Опозиційна платформа «За життя» заборонена.

27 травня 2024 року позивач звернувся до Старомлинівської сільської ради з заявою про дострокове припинення його повноважень як депутата цієї ради за власним бажанням на підставі п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України від 11 липня 2002 року № 93-ІV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі Закон № 93).

Однак листом від 28 травня 2024 року № 343-02 відповідач повідомив, що відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 49 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР), п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93 вирішення порушеного позивачем питання належить до виключної компетенції сільської ради, а оскільки територія громади з 05 березня 2022 року тимчасово окупована і більшість депутатського корпусу сільської ради перебуває на тимчасово окупованій території, розглянути заяву по суті неможливо через відсутність кворуму.

Позивач не оспорює ці факти, разом з цим він покликається на норми ст. 19 Конституції України, ст. 10, п. 14 ч. 1 ст. 26, ч. ч. 1, 5 ст. 46, ст. 59 Закону № 280/97-ВР, ст. ст. 4, 5 Закону № 93 і зазначає, що депутат місцевої ради має право на дострокове припинення повноважень за власним бажанням; повноваження депутата можуть бути припинені достроково лише за рішенням відповідної ради; спори щодо дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради вирішуються судом.

Позивач вказує на те, що фактично, спірні правовідносини зводяться до питання припинення повноважень депутата місцевої ради за його заявою за обставин, коли територія громади є тимчасово окупованою, у зв`язку з чим більшість депутатського корпусу місцевої ради перебуває на тимчасово окупованій території, як наслідок, відсутній кворум для прийняття рішень, і наявність відповідного кворуму до закінчення бойових дій є сумнівною.

Позивач зазначає, що рішення за результатами розгляду його заяви не може бути прийнято не сесії місцевої ради; при цьому Закон № 93 не надає суб`єкту владних повноважень права утримуватись від прийняття відповідного рішення за результатом розгляду заяви депутата місцевої ради про складення ним депутатських повноважень.

Позивач доводить, що з причин, які не залежать ні від нього, ні від відповідача, він не має можливості припинити свої повноваження як депутата місцевої ради, незважаючи на те, що таке право прямо встановлено законом.

За вказаних обставин і в силу положень ст. 55 Конституції України, ч. 3 ст. 5 Закону № 93 позивач вважає ефективним способом захисту його прав не лише визнання протиправною бездіяльності відповідача, а й припинення його повноважень як депутата місцевої ради відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону № 93 судом з огляду на винятковість обставин, які склалися на даний час.

Просить задовольнити позов.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Заступник Старомлинівського сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Донченко О. листом від 12 серпня 2024 року № 522-02 повідомив суду таке.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 49 Закону № 280/97-ВР, п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93 дострокове припинення повноважень депутата сільської ради належить до виключної компетенції цієї ради.

Територія громади з 05 березня 2022 року і до теперішнього часу тимчасово окупована, більшість депутатського корпусу сільської ради перебуває на тимчасово окупованій території, кворум для прийняття рішень відсутній.

В даному випадку Старомлинівська сільська рада не допускає протиправної бездіяльності, яка б призводила до порушення прав позивача на дострокове припинення його повноважень як місцевої ради.

Третя особа 1 Волноваська РДА-РВА надала пояснення, в яких зазначила таке.

З 05 березня 2022 року до теперішнього часу територія Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області є тимчасово окупованою.

30 травня 2022 року заступник сільського голови Старомлинівської сільської ради ОСОБА_2 звернувся до Волноваської РДА-РВА з питання можливості утворення Старомлинівської сільської військової адміністрації, оскільки Старомлинівський сільській голова та секретар сільської ради знаходяться на тимчасово окупованій території, повноваження свої не виконують, зв`язок з ними відсутній, внаслідок чого працівники Старомлинівської сільської ради та працівники закладів освіти Старомлинівської сільської ради, які перебувають на підконтрольній Україні території, не мають можливості отримувати заробітну плату та перераховувати всі необхідні податки та збори.

Ні Закон № 280/97-ВР, ні Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VІІІ «Про правовий режим воєнного стану» (далі Закон № 389) не містять правового врегулювання питання виконання повноважень сільського, селищного, міського голови у разі, коли голова та секретар місцевої ради одночасно не можуть виконувати повноваження, а військова адміністрація населеного пункту не утворена з будь-яких причин.

У зв`язку з цим Волноваська РДА-РВА листом від 07 червня 2022 року № вх. 02-826-39/0.1/637 звернулась до народного депутата України ОСОБА_3 з приводу ініціювання перед Верховною Радою України питання про внесення змін до Законів № 280/97-ВР та № 389 в частині правового врегулювання здійснення повноважень голів місцевих рад в разі виникнення обставин, зазначених вище.

Однак це питання на законодавчому рівні не вирішено, а військова адміністрація не утворена.

Відповідно до Закону № 280/97-ВР функціонує Виконавчий комітет Старомлинівської сільської ради в тому обсязі, який можливий за обставин, що склалися.

Старомлинівська сільська рада не проводить пленарні засідання у зв`язку з відсутністю кворуму.

Підсумовуючи викладене, третя особа 1 зазначила, що Старомлинівська сільська рада не виконує свої повноваження в обсязі, визначеному Законом № 280/97-ВР; Старомлинівська сільська військова адміністрація не створювалась; повноваження Старомлинівської сільської ради до інших органів не передавались.

Третя особа 2 ЦВК надала пояснення, в яких зазначила таке.

Відповідно до ст. ст. 1, 3, 16, 17 Закону України від 30 червня 2004 року № 1932-ІV «Про Центральну виборчу комісію» (далі Закон № 1392) обсяг компетенції ЦВК обмежено питаннями забезпечення організації підготовки та проведення виборів і референдумів.

Натомість питання правового статусу депутата місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, гарантій депутатської діяльності, дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради унормовано Законом № 93, а правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану Законом № 389, тобто законами, предметом правового регулювання яких є інша, ніж організація і порядок проведення виборів та референдумів, сфера.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 93 повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.

Ст. 5 Закону № 93 визначено випадки дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради без прийняття рішення відповідної ради (ч. 1 ст. 5 Закону № 93) та за рішенням відповідної ради (ч. 2 ст. 5 Закону № 93).

Так, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93 повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково за рішенням відповідної ради у зв`язку з особистою заявою депутата місцевої ради про складення ним депутатських повноважень.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом.

При цьому відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 49 Закону № 280/97-ВР рада невідкладно інформує відповідну територіальну виборчу комісію про дострокове припинення повноважень депутата ради.

Ч. 2 ст. 9 Закону № 389 визначено, що в умовах воєнного стану органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією та законами України.

Ч. 1 ст. 4 Закону № 389 передбачено, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи військові адміністрації.

Згідно з ч. 2 ст. 4 вказаного Закону рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 10 Закону № 389 у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування начальник військової адміністрації крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови.

Вказані норми законодавства унормовують питання дострокового припинення повноважень депутата місцевої та визначають відповідний механізм і коло суб`єктів, уповноважених здійснювати розгляд відповідних питань та приймати щодо них рішення.

Третя особа 3 Старомлинівська сільська ТВК правом на подання пояснення не скористалася.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 05 жовтня 2016 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місяця проживання, проставлений в паспорті.

Відповідач Старомлинівська сільська рада (ідентифікаційний код 04340968) є органом місцевого самоврядування; зареєстрована як юридична особа 21 травня 1997 року, про що 05 липня 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис; в стані припинення не перебуває, що підтверджено відповіддю № 651022 від 19 червня 2024 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

ОСОБА_1 є депутатом Старомлинівської сільської ради, що підтверджено посвідченням № 29, виданим 16 квітня 2021 року Старомлинівською сільською радою Волноваського району Донецької області.

27 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до заступника голови Старомлинівської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області з заявою, в якій відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93 просив достроково припинити його повноваження як депутата Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області.

У відповідь на цю заяву листом від 28 травня 2024 року № 343-02 Старомлинівська сільська рада повідомила про неможливість розгляду заяви ОСОБА_1 з огляду на такі обставини:

- відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 49 Закону № 280/97-ВР, п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93 вирішення порушеного заявником питання покладається виключно на компетенцію сільської ради;

- територія громади з 05 березня 2022 року і по теперішній час (27 травня 2024 року) тимчасово окупована;

- більшість депутатського корпусу та виконавчого комітету сільської ради перебуває на тимчасово окупованій території (відсутній кворум для прийняття рішень).

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради (ч. 4 ст. 140 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Конституції України до складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п`ять років. Припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради.

Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом (ч. 4 ст. 141 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно зі ст. 146 Конституції України інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.

Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

В свою чергу Закон України від 11 липня 2002 року № 93-ІV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі Закон № 93) відповідно до Конституції України, Закону № 280/97-ВР, інших законів України визначає правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі місцева рада) як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення (ч. 1 ст. 5 Закону № 280/97-ВР).

Статус депутатам місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу, визначає ст. 2 Закону № 93.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 93 депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 93 депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Статус депутата місцевої ради як повноважного і рівноправного члена відповідної ради визначає ст. 3 Закону № 93.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 93 депутат місцевої ради є повноважним і рівноправним членом відповідної ради представницького органу місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 93 депутат місцевої ради відповідно до цього Закону наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів.

Виникнення і строк повноважень депутата місцевої ради регламентовані нормами ст. 4 Закону № 93.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 93 депутат місцевої ради набуває свої повноваження в результаті обрання його до ради відповідно до Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

За загальним правилом, яке міститься у ч. 2 ст. 4 Закону № 93, повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону № 280/97-ВР повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законом.

Рада невідкладно інформує відповідну територіальну виборчу комісію про дострокове припинення повноважень депутата ради.

Дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради врегульовано нормами ст. 5 Закону № 93.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 93 повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради у разі:

1) його відкликання за народною ініціативою у встановленому цим Законом порядку;

3) припинення його громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;

4) обрання або призначення його на посаду, зайняття якої згідно з Конституцією України і законом не сумісне з виконанням депутатських повноважень;

5) обрання його депутатом іншої місцевої ради;

6) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

7) набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до позбавлення волі, або набрання законної сили рішенням суду, яким його притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, та застосовано покарання або накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

7-1) набрання законної сили рішенням суду про визнання його активів чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених ст. 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;

8) його смерті.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону № 93 повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково також за рішенням відповідної ради у зв`язку:

1) з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі;

2) з особистою заявою депутата місцевої ради про складення ним депутатських повноважень;

3) з несплатою аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону № 93 спори щодо дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради вирішуються судом.

Аналіз наведених вище норм Закону № 93 зумовлює такі висновки:

- за загальним правилом повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання;

- Законом № 93 визначені підстави дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради;

- аналіз структури ст. 5 Закону № 93 свідчить, що законодавцем визначені:

1) підстави дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради обставини, виникнення (існування) яких імперативно призводить до дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради і прийняття рішення відповідною радою не потребує (ч. 1 цієї статті)

та

2) підстави дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради обставини, виникнення (існування) яких м о ж е мати наслідком дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради за рішенням відповідної ради (ч. 2 цієї статті);

- у випадку волевиявлення депутата місцевої ради на дострокове припинення його повноважень (подання ним особистої заяви) його повноваження припиняються достроково не «автоматично», а за рішенням відповідної ради (п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93).

При цьому в ч. 1 ст. 5 Закону № 93 законодавець використав граматичну конструкцію «повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково», яка не передбачає будь-яких альтернатив і визначає єдиний можливий наслідок виникнення (існування) обставин, про які йдеться в цій частині, а саме дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради.

Натомість в ч. 2 ст. 5 Закону № 93 законодавець використав граматичну конструкцію «повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково», яка передбачає, що за наявності обставин, про які йдеться в цій частині, в тому числі у випадку подання депутатом місцевої ради особистої заяви про складення ним депутатських повноважень, повноваження депутата місцевої ради можуть бути припинені достроково за рішенням відповідної ради, а можуть і не бути припинені.

Статус ради як представницького органу місцевого самоврядування визначений ст. 10 Закону № 280/97-ВР.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону № 280/97-ВР обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Ч. 3 ст. 10 Закону № 280/97-ВР установлено, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 20 Закону № 280/97-ВР державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Згідно зі ст. 21 Закону № 280/97-ВР обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Загальна компетенція сільських, селищних, міських рад визначена ст. 25 Закону № 280/97-ВР, виключна компетенція сільських, селищних, міських рад ст. 26 цього Закону, виключна компетенція районних і обласних рад ст. 43 цього Закону.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема як прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 43 Закону № 280/97-ВР до питань, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях належить прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, дострокове припинення повноважень депутата ради належить до виключної компетенції відповідної сільської, селищної, міської, районної чи обласної ради, яке реалізується шляхом прийняття рішення на її пленарному засіданні.

При цьому «виключність компетенції» місцевої ради полягає у тому, що повноваження, віднесені до її виключної компетенції, не можуть бути передані (делеговані) чи реалізовані іншим органом (посадовою особою) місцевого самоврядування.

Порядок формування рад, початок і закінчення їх повноважень визначає ст. 45 Закону № 280/97-ВР.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону № 280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Ч. 4 ст. 45 Закону № 280/97-ВР установлено, що рада вважається повноважною за умови обрання не менш як двох третин депутатів від загального складу ради.

Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону № 280/97-ВР у разі дострокового припинення повноважень деяких депутатів, внаслідок чого до складу ради входить менш як дві третини депутатів, до обрання необхідної кількості депутатів така рада вважається повноважною за наявності більше половини депутатів від загального складу ради.

Відповідно до ч. 7 ст. 45 Закону № 280/97-ВР строк повноважень місцевої ради, обраної на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.

За правилами ч. 8 ст. 45 Закону № 280/97-ВР повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Згідно з ч. 4 ст. 46 Закону № 280/97-ВР наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної головою відповідної ради.

Ч. 5 ст. 46 Закону № 280/97-ВР установлено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

Згідно з ч. 6 ст. 46 Закону № 280/97-ВР у разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради.

У цих випадках сесія скликається:

1) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у строки, передбачені цим Законом;

2) якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті, районної, обласної ради) без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Ч. 7 ст. 46 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації.

Відповідно до ч. 12 ст. 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону № 280/97-ВР депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов`язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради.

Ч. 4 ст. 49 Закону № 280/97-ВР установлено, що депутат зобов`язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

За приписами ч. 6 ст. 49 Закону № 280/97-ВР депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

Відповідно до ч. 11 Закону № 280/97-ВР повноваження депутатів, порядок організації і гарантії депутатської діяльності визначаються Конституцією України, цим Законом, законом про статус депутата, іншими законами.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає ст. 59 Закону № 280/97-ВР.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Абз. 1 ч. 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Таким чином, Законом № 280/97-ВР визначений вичерпний перелік суб`єктів, які наділені повноваженнями скликати сесію сільської, селищної, міської ради:

- за загальним правилом сесія сільської, селищної, міської ради скликається відповідно сільським, селищним, міським головою;

- у разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови або неможливості його скликати сесію ради сесія сільської, селищної, міської ради скликається відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради.

Крім того, аналіз наведених вище норм Закону № 280/97-ВР зумовлює висновок, що передумовою для прийняття сільською, селищною, міською радою будь-яких рішень на її пленарному засіданні є наявність кворуму, тобто в пленарному засідання мають брати участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Також необхідно зауважити, що рішення сільської, селищної, міської ради, в тому числі з питання дострокового припинення повноважень депутата цієї ради, приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

При цьому, ні Закон № 280/97-ВР, ні Закон № 93, ні будь-який інший законодавчий акт не покладають на депутатів місцевої ради та на сільського, селищного, міського голову, (якщо він бере участь у пленарному засіданні) обов`язку голосувати «за» рішення про дострокове припинення повноважень депутата відповідної ради, тобто ці суб`єкти можуть проголосувати як «за» це рішення, так і «проти» нього, або взагалі утриматися від голосування.

Наведене вище зумовлює висновок, що самого лише волевиявлення депутата місцевої ради на дострокове припинення його повноважень недостатньо для дострокового припинення повноважень.

В даному випадку не йдеться суто про взаємовідносини фізичної особи з суб`єктом владних повноважень, який в процесі реалізації своїх владних-управлінських функцій своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю може порушити права, свободи чи інтереси такої фізичної особи у сфері публічних правовідносин.

Депутат місцевої ради наряду з правами, в тому числі з правом на дострокове припинення його повноважень, має зобов`язання перед територіальною громадою села, селища, міста, представником інтересів якої він є, а також відповідні повноваження і обов`язки рівноправного члена відповідної ради представницького органу місцевого самоврядування.

Відтак, реалізуючи своє право бути обраним депутатом місцевої ради, громадянин України повинен усвідомлювати, що наряду з правами та гарантіями, які надає статус депутата місцевої ради, він матиме визначені законодавством обов`язки і зобов`язання перед відповідною територіальною громадою.

Спірні правовідносини виникли в умовах правового режиму воєнного стану.

Так, 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VІІІ «Про правовий режим воєнного стану» (далі Закон № 389) Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення в Україні воєнного стану» (далі Указ № 64/2022).

Згідно з п. 1 Указу № 64/2022 з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан строком на 30 діб.

24 лютого 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», яким затвердила Указ № 64/2022.

Воєнний стан в Україні триває.

Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон № 389.

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 1 Закону № 389, воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

З 24 лютого 2022 року по 04 березня 2022 року Старомлинівська сільська територіальна громада Волноваського району Донецької області була територією активних бойових дій, а з 05 березня 2022 року є територією України, тимчасово окупованою російською федерацією, що встановлено на підставі Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойової дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (далі Перелік № 309).

За визначенням, наведеним в п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон № 1207), тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) це частина території України, в межах якої збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1207 державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Варто відзначити, що ні Закон № 280/97-ВР, ні Закон № 1207, ні Закон № 93, ні будь-які інші законодавчі акти не мітять правових норм, зміст яких би зумовлював висновок, що тимчасова окупація частини території України (території відповідних сільських, селищних, міських громад) має наслідком припинення повноважень відповідної сільської, селищної, міської, районної чи обласної ради та її депутатів.

Ч. 1 ст. 9 Закону № 1207 чітко визначено, що органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території можуть діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з цим очевидно, що на тимчасово окупованій російською федерацією території України, тобто на території України, в межах якої збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, та їх посадові і службові особи об`єктивно позбавлені можливості реалізовувати свої повноваження, визначені Конституцією та законами України (здійснювати свою діяльність).

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону № 1207 у разі неможливості здійснювати діяльність на тимчасово окупованій території місце розташування державних органів, утворених відповідно до Конституції та законів України, визначається Кабінетом Міністрів України.

Норми, подібної тій, що закріплена у ч. 3 ст. 17 Закону № 1207, щодо органів місцевого самоврядування ні цей Закон, ні інші законодавчі акти не містять, що пов`язано з природою місцевого самоврядування як гарантованої державою право та реальної здатності територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Ст. 4 Закону № 389 визначає статус військових адміністрацій.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 389 на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян м о ж у т ь утворюватися тимчасові державні органи військові адміністрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 389 рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 4 Закону № 389 військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 389 у районі, області військові адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені Законом № 280/97-ВР строки або припинення їх повноважень згідно із законом, або для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.

Згідно з ч. 8 ст. 4 Закону № 389 військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Повноваження військових адміністрацій визначені ст. 15 Закону № 389.

Здійснення органами державної влади та органами місцевого самоврядування повноважень в умовах воєнного стану регламентовано нормами ст. 9 Закону № 389.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 389 Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Ч. 4 ст. 9 Закону № 389 установлено, що у період дії воєнного стану сільський, селищний, міський голова територіальної громади, на території якої не ведуться бойові дії та не прийнято рішення про утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів), виключно для здійснення заходів правового режиму воєнного стану може прийняти рішення, з обов`язковим інформуванням начальника відповідної обласної військової адміністрації протягом 24 годин, з питань, які визначені цією частиною.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 389 у період дії воєнного стану сільський, селищний, міський голова територіальної громади, на території якої не ведуться бойові дії та не прийнято рішення про утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів), виключно для здійснення заходів правового режиму воєнного стану може прийняти рішення з питань, які визначені цією частиною.

Ст. 10 Закону № 389 врегульовує питання, пов`язані з неприпустимістю припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану.

Ч. 2 ст. 10 Закону № 389 установлено, що у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування:

1) начальник військової адміністрації:

крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови;

може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду);

2) апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуванням абз. 3 п. 1 цієї частини), комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади підпорядковуються начальнику відповідної військової адміністрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону № 389 у разі утворення обласної та/або районної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області або у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України відповідного рішення:

1) повноваження такої обласної та/або районної ради здійснюють відповідні обласні та районні військові адміністрації;

2) виконавчий апарат такої районної та обласної ради підпорядковується начальнику відповідної військової адміністрації;

3) відповідні районні та обласні ради не здійснюють свої повноваження;

4) комунальні підприємства, установи та організації, засновані на базі майна спільної власності територіальних громад району або області, підпорядковуються відповідній військовій адміністрації;

5) управління об`єктами спільної власності територіальних громад таких району та/або області здійснюється начальником відповідної районної та/або обласної військової адміністрації;

6) призначення осіб на посади та звільнення з посад, які здійснюються начальником районної військової адміністрації, погоджуються з начальником відповідної обласної військової адміністрації;

7) начальник обласної військової адміністрації, начальник районної військової адміністрації за погодженням з начальником відповідної обласної військової адміністрації може увільняти від виконання посадових обов`язків працівників виконавчого апарату такої районної та/або обласної ради (для таких працівників оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду).

Ч. 4 ст. 10 Закону № 389 установлено, що у разі прийняття Верховною Радою України рішення, передбаченого ч. ч. 2 або 3 цієї статті, начальник військової адміністрації, відповідна обласна та/або районна військова адміністрація здійснюють повноваження, передбачені відповідно ч. ч. 2 або 3 цієї статті, з дня набрання чинності зазначеним рішенням Верховної Ради України протягом строку, передбаченого цими частинами.

У разі усунення загроз для безпеки і правопорядку на території області за поданням Президента України Верховна Рада України може прийняти рішення про поновлення роботи органів місцевого самоврядування на території відповідної області до закінчення 30-денного строку, передбаченого ч. ч. 2 або 3 цієї статті, але не раніше дня припинення чи скасування воєнного стану.

Якщо протягом 30-денного строку після припинення або скасування воєнного стану виникнуть визначені законом підстави для призначення позачергових виборів відповідної місцевої ради, начальник військової адміністрації, відповідна обласна та/або районна військова адміністрація продовжують здійснювати повноваження, передбачені ч. ч. 2 та 3 цієї статті, до обрання нового складу відповідних органів місцевого самоврядування, якщо Президент України не прийняв рішення про утворення на цій території військово-цивільної адміністрації.

Верховний Суд в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 620/7714/22 навів такі висновки:

[…]

41. Системний аналіз вищевикладених норм законодавства з урахуванням їх юридичних зв`язків дає колегії суддів підстави для висновку про те, що Президент України на територіях, на яких введено воєнний стан, та з метою, визначеною ч. 1 ст. 4 Закону № 389, за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування може приймати рішення про утворення тимчасових державних органів військових адміністрацій.

42. Для утворення у районі, області військових адміністрацій ч. 4 вищевказаної статті передбачено три окремі та самостійні підстави, а саме:

нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені Законом № 280/97-ВР строки;

припинення їх повноважень згідно із законом;

для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку.

43. Із змісту вищевикладеної норми видно, що перші дві підстави пов`язані з нездійсненням відповідною районною чи обласною радою своїх повноважень або з їх припиненням відповідно до закону. Третя підстава для утворення районних, обласних військових адміністрацій з такими обставинами не пов`язується й слугує меті здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку.

44. Колегія суддів відзначає, що ані Закон № 280/97-ВР, ані Закон № 389, ані жоден інший акт законодавства, яким регламентовані спірні у цій справі правовідносини, не містять приписів про те, що повноваження відповідної обласної та/або районної ради припиняються автоматично за умов введення в Україні воєнного стану та утворення відповідно до закону військових адміністрацій.

45. Більше того, ч. 2 ст. 9 Закону № 389 визначено, що в умовах воєнного стану органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

46. Окрему увагу колегія суддів акцентує й на тому, що Закон № 389 у будь-якому випадку не передбачає саме припинення повноважень обласних, районних рад, а лише встановлює, що такі (повністю або частково) можуть бути тимчасово, в межах визначеного цим законом строків, передані тимчасовим державним органам військовим адміністраціям. Після закінчення встановленого законом строку, впродовж якого виконання повноважень обласних, районних рад покладається на військові адміністрації, такі повноваження поновлюються і надалі реалізуються цими радами у визначеному законом порядку.

47. Тобто обласні ради після введення в Україні воєнного стану продовжують виконувати свої повноваження, надані їм Конституцією України, вищевказаним Законом та іншими законами України, до виникнення передбачених законом підстав для їх передання відповідним військовим адміністраціям. Утворення таких тимчасових державних органів Президентом України не є самостійною і достатньою підставою для припинення повноважень обласних, районних рад у період дії воєнного стану.

48. Випадки, за яких повноваження відповідної обласної та/або районної ради переходять до військових адміністрацій, визначені ч. 3 ст. 10, абз. 1 ч. 3 ст. 15 Закону № 389.

49. На переконання колегії суддів, положення вищезгаданих правових норм треба розуміти так, що умовами, за яких на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, або упродовж іншого, передбаченого законом строку, зокрема:

повноваження відповідної обласної та/або районної ради здійснюють відповідні обласні та районні військові адміністрації;

їм підпорядковуються комунальні підприємства, установи та організації, засновані на базі майна спільної власності територіальних громад району або області;

управління об`єктами спільної власності територіальних громад таких району та/або області здійснюється начальником відповідної районної та/або обласної військової адміністрації;

районна, обласна військові адміністрації здійснюють на відповідній території управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (крім вирішення питань відчуження, у тому числі шляхом приватизації, таких об`єктів),

є утворення обласної та/або районної військової адміністрації та настання одночасно однієї з таких обставин:

тимчасова окупація адміністративного центру області;

оточення адміністративного центру області;

прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України відповідного рішення (мається на увазі рішення Парламенту, прийняте за поданням Президента України, про здійснення відповідними військовими адміністраціями повноважень обласних та/або районних рад відповідно до закону).

[…]».

Зважаючи на схожість правового регулювання, підхід, подібний до того, що застосований Верховним Судом щодо районних та обласних рад, може бути застосований і до сільських, селищних міських рад (з урахуванням визначених законом відмінностей).

Спірні правовідносини виникли в умовах правового режиму воєнного стану.

Як на час звернення позивача з заявою про дострокове припинення його повноважень як депутата Старомлинівської сільської ради, так і на час розгляду цієї справи Старомлинівська сільська територіальна громада Волноваського району Донецької області є територією України, тимчасово окупованою російською федерацією.

Законодавство України, яке регулює спірні правовідносини, не передбачає автоматичного припинення повноважень сільських рад внаслідок введення воєнного стану та/або тимчасової окупації території відповідної територіальної громади.

Президент України не видавав указ про утворення Старомлинівської сільської військової адміністрації, а Верховна Рада України не приймала постанову про передачу їй повноважень Старомлинівської сільської ради.

Відтак, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи по суті, єдиним органом, який може вирішувати питання, віднесені до виключної компетенції Старомлинівської сільської ради, в тому числі приймати рішення про дострокове припинення повноважень депутатів цієї ради, є саме Старомлинівська сільська рада.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність Старомлинівської сільської ради, яка полягає у нерозгляді його заяви від 27 травня 2024 року про дострокове припинення його повноважень як депутата цієї ради відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне відзначити, що заява від 27 травня 2024 року адресована заступнику голови Старомлинівської сільської ради Донченку О., тобто посадовій особі, яка в силу Закону № 280/97-ВР не представляє Старомлинівську сільську раду, до виключної компетенції якої віднесено вирішення порушеного заявником питання; посадовій особі, яка не входить до складу сільської ради; посадовій особі, яка не наділена повноваженнями скликати сесії цієї ради, (навіть за відсутності сільського голови і секретаря цієї ради).

Лист від 28 травня 2024 року № 343-02 відповідь на заяву позивача надана заступником Старомлинівського сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Донченком О.

Факт викладення цієї відповіді на бланку Старомлинівської сільської ради жодним чином не спростовує висновку суду про те, що позивач звернувся до суб`єкта, який не повноважний представляти Старомлинівську сільську раду та вирішувати питання дострокового припинення повноважень депутатів цієї ради.

Належні докази звернення позивача з заявою про дострокове припинення його повноважень як депутата місцевої ради до Старомлинівської сільської ради, до виключної компетенції якої належить вирішення цього питання (п. 14 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР), або до Старомлинівського сільського голови, який відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 42, ч. 4 ст. 46 Закону № 280/97-ВР скликає сесії відповідної ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради, або до секретаря Старомлинівської сільської ради, який відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 6 ст. 46 Закону № 280/97-ВР в разі неможливості здійснення сільським головою своїх повноважень здійснює повноваження сільського голови, суду не надані.

Як наслідок відсутні фактичні підстави для висновку, що Старомлинівська сільська рада допустила бездіяльність, яка полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 про дострокове припинення ним повноважень депутата цієї ради.

Також суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду та Верхового Суду щодо розуміння бездіяльності суб`єкта владних повноважень як явища та підстав (умов), за яких така бездіяльність може бути визнана протиправною, викладені в постановах від 09 вересня 2019 року у справі № 9901/486/19, від 18 вересня 2019 року у справі № 440/1222/19, від 26 вересня 2019 року у справі № 802/160/16-а та інших.

Згідно з цими висновками протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, буди об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливим також є конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави їх припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд відзначає, що неможливість здійснення Старомлинівською сільською радою своїх повноважень, в тому числі щодо прийняття рішень з питань дострокового припинення повноважень депутатів цієї ради, є наслідком тимчасової окупації державою-агресором російською федерацією частини території України території Старомлинівської сільської територіальної громади Волноваського району Донецької області.

Об`єктивна неможливість здійснення Старомлинівською сільською радою як органом місцевого самоврядування, утвореним відповідно до Конституції та законів України, своїх повноважень на тимчасово окупованій російською федерацією території України, тобто на території України, в межах якої збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації, виключає можливість визнання протиправною бездіяльності Старомлинівської сільської ради, яка полягає у неприйнятті рішення про дострокове припинення повноважень позивача як депутата цієї ради.

З наведених вище мотивів позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Старомлинівської сільської ради, яка полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 про припинення повноважень депутата місцевої ради від 27 травня 2024 року відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93, не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про дострокове припинення його повноважень як депутата Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області судом слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто навіть у випадку задоволення позовних вимог і визнання протиправною бездіяльності відповідача суб`єкта владних повноважень суд наділений повноваженнями застосувати такий спосіб захисту як зобов`язання відповідача вчинити певні дії (прийняти рішення чи вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні).

Водночас протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень не дає підстав для того, щоб суд перебирав на себе його повноваження і безпосередньо їх реалізовував.

В контексті спірних правовідносин йдеться про те, що навіть за наявності підстав для визнання протиправною бездіяльності Старомлинівської сільської ради, яка полягає у нерозгляді заяви позивача про дострокове припинення його повноважень як депутата місцевої ради, суд не може власним рішенням достроково припинити повноваження ОСОБА_1 як депутата Старомлинівської сільської ради.

Такий висновок ґрунтується на принципах розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову; визнання і гарантування місцевого самоврядування Конституцією України; а також на тому, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Не може бути підставою для дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради безпосередньо судом і норма п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС, якою передбачені повноваження суду прийняти рішення про застосування іншого способу захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів, ніж ті, що перелічені у цій частині.

Цей висновок суду ґрунтується на тому, що неодмінною умовою застосування іншого способу захисту, ніж ті, що перелічені у ч. 2 ст. 245 КАС, є те, що такий «інший спосіб» захисту не повинен суперечити закону.

В даному випадку позивач просить застосувати спосіб захисту, який не передбачений ч. 2 ст. 245 КАС і прямо суперечить п. 14 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР, відповідно до якого прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом, віднесено до виключної компетенції місцевої ради.

Не дає підстав для ухвалення судом рішення про дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради і норма ч. 3 ст. 5 Закону № 93, на яку покликається позивач.

В ч. 3 ст. 5 Закону № 93 йдеться про те, що суд вирішує с п о р и щодо дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради, тобто перевіряє рішення, дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС, і у разі визнання їх протиправними, застосовує способи захисту порушеного права особи, передбачені ч. 2 ст. 245 КАС.

Однак норма ч. 3 ст. 5 Закону № 93 не наділяє суд повноваженнями приймати рішення про дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради.

Також позивач наголошує на тому, що спірні правовідносини виникли за виняткових обставин, за яких саме суд може припинити його повноваження як депутата місцевої ради.

Суд відхиляє цей аргумент позивача з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-2 Закону № 389 в умовах правового режиму воєнного стану суди діють в и к л ю ч н о на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Таким чином, правовий режим воєнного стану, тимчасова окупація частини території України російською федерацією внаслідок чого Старомлинівська сільська рада об`єктивно не може здійснювати свою діяльність, не можуть слугувати підставою для реалізації судом повноважень цієї місцевої ради, зокрема для прийняття рішення про дострокове припинення повноважень її депутатів.

Посилання позивача на те, що він обраний депутатом Старомлинівської сільської ради від політичної партії «Опозиційна платформа «За життя», яка заборонена судом, не змінює викладених вище висновків суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2365-ІІІ «Про політичні партії» (далі Закон № 2365) у разі виявлення порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, невідкладно звертається до суду з адміністративним позовом про заборону політичної партії, у тому числі в разі виявлення фактів вчинення політичною партією дій, спрямованих на:

ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення;

пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки;

порушення рівноправності громадян залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України.

Ч. 2 ст. 21 Закону № 2365 визначено, що заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про членів таких органів (крім керівника), припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.

Відповідно до ч. ч. 3-6 ст. 21 Закону № 2365 у разі якщо в рішенні суду про заборону діяльності політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, або його територіальні органи призначають голову, членів такої комісії або ліквідатора політичної партії, її структурних утворень в рішенні про їх припинення. Головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії) або ліквідатором призначається, якщо інше не встановлено рішенням суду, керівник органу управління політичної партії або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, а якщо такі керівник та особа відсутні або повідомили про відмову від виконання відповідних обов`язків у формі заяви, справжність підпису на якій нотаріально засвідчено, - інша особа, яка надала на це свою згоду у формі заяви, справжність підпису на якій нотаріально засвідчено.

За заявою голови, члена комісії з припинення (ліквідаційної комісії) або ліквідатора політичної партії, її структурного утворення, справжність підпису на якій нотаріально засвідчено, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, або його територіальні органи здійснюють заміну голови, члена такої комісії або ліквідатора відповідно на іншу особу, яка надала на це свою згоду у формі заяви, справжність підпису на якій нотаріально засвідчено. Заява голови, члена комісії з припинення (ліквідаційної комісії) або ліквідатора політичної партії, її структурного утворення не вимагається у разі смерті фізичної особи, визнання судом фізичної особи безвісно відсутньою, оголошення судом фізичної особи померлою, обмеження цивільної дієздатності фізичної особи на підставі рішення суду, визнання судом фізичної особи недієздатною.

У разі якщо в рішенні суду про заборону діяльності політичної партії не визначено строк пред`явлення кредиторами своїх вимог до політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, або його територіальні органи визначають такий строк у межах, визначених законом, у рішенні про їх припинення.

У разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Однак, ні норми Закону № 2365, ні норми Законів № 93 і № 280/97-ВР чи інших законодавчих актів, не визначають іншої процедури дострокового припинення повноважень тих депутатів місцевих рад, які обраних від політичних партій, діяльність яких заборонена судом.

Тобто дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради, обраного від політичної партії, яка заборонена судом, здійснюється в тому ж порядку і з тих же підстав, що й депутатів місцевих рад, які обрані за мажоритарною системою або за пропорційною системою від політичних партій, діяльність яких не заборонена. І такі порядок і підстави визначені Законами № 93 і № 280/97-ВР.

Таким чином, у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС судові витрати не підлягають розподілу.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Старомлинівської сільської ради (ідентифікаційний код 04340968, місцезнаходження: 85552, Донецька обл., Волноваський р-н, с. Старомлинівка, вул. Центральна, буд. 97), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Волноваської районної державної адміністрації Волноваської районної військової адміністрації, Центральну виборчу комісію, Старомлинівську сільську територіальну виборчу комісію Волноваського району Донецької області, про визнання бездіяльності протиправною та дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Повне судове рішення складено 14 листопада 2024 року.

Суддя Т.О. Кравченко