Рішення

від 18.11.2024 по справі 200/6832/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 року Справа№200/6832/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Костянтинівського міського центру зайнятості

про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівського міського центру зайнятості про:

- визнання незаконними дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячної допомоги по безробіттю з листопада 2018 року;

- зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячної допомоги по безробіттю з листопада 2018 року;

- визнання незаконними дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячної допомоги по безробіттю з січня 2022 року;

- зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячної допомоги по безробіттю з січня 2022 року.

Заявлені вимоги позивач обґрунтувала тим, що згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2023 року у справі № 200/1999/23 було зобов`язано Костянтинівський міський центр зайнятості перерахувати їй допомогу по безробіттю з січня 2022 року з урахуванням її трудового стажу та заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 з січня 2021 року по листопад 2021 року з виплатою недоотриманих грошових коштів з дня призначення 05 січня 2022 року, з врахуванням виплачених сум.

Крім того, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.11.2019 року у справі № 200/11672/19 було зобов`язано Костянтинівський міський центр зайнятості перерахувати позивачу допомогу по безробіттю з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 29.11.2017 року по 23.11.2018 року та заробітної плати за цей період у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 з виплатою недоотриманих сум допомоги по безробіттю з листопада 2018 року.

При цьому, відповідачем в порушення статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, тому позивач 16.08.2024 року звернулася до відповідача з вимогою нарахувати та виплатити таку компенсацію, проте отримала лист про відмову від 30.08.2024 року.

З зазначених підстав позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження).

Відповідачем надано письмовий відзив від 26.10.2024 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що перерахунки допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за вказана в судових рішеннях Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2023 року у справі № 200/1999/23 та у справі № 200/11672/19 періоди здійснені у повному обсязі без затримок та порушення строків.

Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Аналогічні вимоги містяться у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 № 159.

Костянтинівським міським центром зайнятості було своєчасно, без порушення строків, здійснено допомогу по безробіттю ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-III (зі змінами), (далі Закон №1533-III), право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Також, згідно до вимог ч. 1 ст. 21 Закону № 1533-III, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Частиною 2 ст. 1 Закону № 1533-III зазначено, що страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі ДРЗДСС), а за періоди до його запровадження у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 1533-III, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також згідно з Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, (чинним на час прийняття рішення), якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.

Після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру, для військовослужбовців після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення.

Водночас, п. 1. ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільноправовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Разом з тим, ч. 7 ст. 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Відповідно до вимог чинного законодавства України визначено обов`язок саме роботодавця сплачувати єдиний соціальний внесок.

Згідно даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у ОСОБА_1 , відсутній страховий стаж, тому, Костянтинівський міський центр зайнятості не міг призначити та виплатити допомогу по безробіттю у відсотках до середньої заробітної плати. ОСОБА_1 за весь цей час не скористалась своїм правом звернутися до суду з позовом на роботодавця за захистом своїх прав.

Також зазначає, що на розгляді Костянтинівського міськрайонного суду знаходиться справа № 233/4961/24 за позовною заявою Костянтинівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 05.01.2023 по 23.11.2023 у розмірі 104 292 грн. 18 коп.

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт НОМЕР_1 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач отримувала допомогу по безробіттю в Костянтинівському міському центрі зайнятості.

При цьому, за вказаний період перебування на обліку як безробітна особа, їй було неправильно нараховано та виплачено допомогу по безробіттю, у зв`язку з чим звернулася до суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.11.2019 року у справі № 200/11672/19 було зобов`язано Костянтинівський міський центр зайнятості перерахувати позивачу допомогу по безробіттю з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 29.11.2017 року по 23.11.2018 року та заробітної плати за цей період у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 з виплатою недоотриманих сум допомоги по безробіттю з листопада 2018 року.

Крім того, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2023 року у справі № 200/1999/23 було зобов`язано Костянтинівський міський центр зайнятості перерахувати їй допомогу по безробіттю з січня 2022 року з урахуванням її трудового стажу та заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 з січня 2021 року по листопад 2021 року з виплатою недоотриманих грошових коштів з дня призначення 05 січня 2022 року, з врахуванням виплачених сум.

В серпні 2024 року на розрахунковий рахунок позивача нарахована сума перерахованої допомоги по безробіттю на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2023 року у справі № 200/1999/23, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.08.2024 року № 568 на суму 93654,56 грн.

При цьому, відповідачем при перерахуванні коштів не нараховано і не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Позивач 16.08.2024 року звернулася до відповідача з вимогою нарахувати та виплатити компенсацію, проте отримала лист про відмову від 30.08.2024 року.

Крім того, листом від 06.09.2024 року центр зайнятості повідомив позивача про перерахування сум допомоги по безробіттю в серпні 2024 року, а саме:

- на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2023 року у справі № 200/1999/23 в сумі 93654,56 грн. щодо перерахованої допомоги по безробіттю за період з січня 2021 року по листопад 2021 року (перерахування відбулося 14.08.2024 року);

- на виконання рішення від 25.10.2023 року у справі № 200/4662/23 у сумі 51317,31 грн. стосовно перерахованої допомоги по безробіттю за період з січня 2014 року по вересень 2014 року (перерахування відбулося 23.08.2024 року).

Суд зазначає, що даних щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.11.2019 року у справі № 200/11672/19 сторонами не надано.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати допомоги по безробіттю, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-III (далі Закон № 1533-ІІІ) страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Відповідно до статті 7 Закону № 1533-ІІІ видами забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Частиною 1 статті 22 Закону № 1533-III передбачено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж сім місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 5 статті 23 Закону № 1533-ІІІ у середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески, які підтверджуються даними Єдиного державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.

Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є:

- навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, клінічній ординатурі, асистентурі-стажуванні, аспірантурі, докторантурі з денною або дуальною формою здобуття освіти;

- строкова військова служба;

- здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;

- періоди зайнятості на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не підтверджуються сплатою єдиного внеску;

- інші поважні причини, передбачені законодавством України.

Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», працівники та гіг-спеціалісти юридичних осіб, що перебувають у статусі резидента Дія Сіті згідно із Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», після звільнення чи припинення гіг-контракту мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», - 180 календарних днів.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.

У разі зміни застрахованою особою місця проживання виплата допомоги по безробіттю продовжується після реєстрації її в установленому порядку як безробітного за новим місцем проживання.

Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв`язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, крім осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.

Допомога по безробіттю виплачується не рідше ніж два рази на місяць, а за згодою безробітного - один раз на місяць у порядку, встановленому відповідно до частини сьомої статті 23 цього Закону.

Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється протягом 14 днів після дня здійснення державної реєстрації юридичної особи, фізичної особи - підприємця.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2023 року у справі № 200/1999/23 відповідачем 14.08.2024 року позивачу на її картковий рахунок перераховано суму допомоги по безробіттю в розмірі 93654,56 грн.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року у справі № 200/4662/23 відповідачем 23.08.2024 року позивачу на її картковий рахунок перераховано суму допомоги по безробіттю в розмірі у сумі 51317,31 грн.

Відповідно до статі 2 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (в тому числі, за рішенням суду). При цьому виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу.

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 20 лютого 2018 року в справі № 336/4675/17, від 21 червня 2018 року в справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року в справі № 521/940/17, від 15 серпня 2018 року в справі № 653/3356/17, від 18 квітня 2019 року в справі №161/4656/17, від 16 грудня 2020 року в справі №521/21718/16-а, від 29 квітня 2021 року в справі №240/6583/20 зазначав, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону, окремих положень наведеного Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Верховний Суд у справі № 240/11882/19 зауважив, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний висновок був зазначений у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21.

Висновки щодо застосування норм права, що викладені у вказаних постановах Верховного Суду, відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відтак, застосовуючи цей висновок Верховного Суду, з урахуванням наявності факту несвоєчасної виплати перерахованої на підставі рішень судів допомоги по безробіттю за період з 29.11.2018 року, так і з 05.01.2022 року у зв`язку з бездіяльністю уповноваженого органу щодо нарахування та виплати позивачу допомоги по безробіттю, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання уповноваженого органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Враховуючи викладені вище висновки Верховного Суду та встановлені судом у справі обставини, суд доходить висновку, що наведені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не здійснює нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахованої суми допомоги по безробіттю за період з 29.11.2018 року, так і з 05.01.2022 року, виплаченої 28.06.2024 року.

Враховуючи наведене та встановлені судом обставини порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача провести компенсацію втрати частини допомоги по безробіттю у зв`язку з порушенням строків її виплати.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі положень ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Костянтинівського міського центру зайнятості (85110, Донецька область, м. Костянтинівка, площа Перемоги, буд. 8, код ЄДРПОУ 23119554) про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним дії Костянтинівського міського центру зайнятості щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячної допомоги по безробіттю з 29 листопада 2018 року.

Зобов`язати Костянтинівський міський центр зайнятості нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячної допомоги по безробіттю з 29 листопада 2018 року.

Визнати протиправним дії Костянтинівського міського центру зайнятості щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячної допомоги по безробіттю з 05 січня 2022 року.

Зобов`язати Костянтинівський міський центр зайнятості нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячної допомоги по безробіттю з 05 січня 2022 року.

Стягнути з Костянтинівського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 23119554) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 18 листопада 2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Б. Голубова