Рішення

від 12.11.2024 по справі 240/13660/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/13660/24

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Приватного підприємства "Барбус-ЛС" про стягнення податкової заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Барбус-ЛС", в якому просить:

Застосувати до Приватного підприємства "Барбус - ЛС" адміністративний арешт у вигляді арешту коштів на рахунках та інших цінностей, що знаходяться у банку.

Стягнути з Приватного підприємства "Барбус - ЛС" податкову заборгованість в сумі 119461,04 грн. Стягнення здійснити з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.

В обґрунтування позову зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг. У зв`язку з тим, що вказаний борг підприємством в добровільному порядку не сплачений, позивач просить стягнути його у судовому порядку. Крім того, у зв`язку з відсутністю майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, позивач на підставі пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банках.

Ухвалою відкрито провадження в адміністративній справі, яка призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Згідно з п.п.14.1.156п.14.1ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 119461,04 грн., серед яких: 83133,54 грн. - основний платіж, 33620,11 грн. - штрафна санкція і 2707,39 грн. пені за наступними податковими зобов`язаннями:

Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 117343,40 грн., серед яких: 83133,54 грн. - основний платіж, 33620,11 грн. - штрафна санкція і 589,75 грн. пені.

Податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2117,64 грн., серед яких 2117,64 грн. - пеня.

Вказані обставини підтверджуються детальним зведеним розрахунком .

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п.54.1 ст.54 Кодексу), не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (п. 250.2 ст.250 Кодексу).

Відповідачем подано позивачу податкові декларації з податку на додану вартість та уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у яких самостійно визначено грошове зобов`язання в сумі 83133,54 грн., та не сплачено в строки, визначені Податковим Кодексом України 83133,54 грн., а саме:

1)податкова декларація №9159389177 від 22.07.2019 на суму 16631,00грн. (за 6 міс.); 2)податкова декларація №9215694378 від 20.09.2019 на суму 14110,00 грн. (за 8 міс.); 3)податкова декларація №9246322567 від 01.04.2019 на суму 10121,00 грн. (за 4 міс.); 4)податкова декларація №9369436230 від 19.01.2021 на суму 32369,00 грн. (за 12 міс.). 5) податкова декларація №9306349639 від 19.12.2019 на суму 10160,00 грн. (за 11 міс.); 6) податкова декларація №9273681224 від 17.11.2019 на суму 2272,00 грн. (за 10 міс.); 7) податкова декларація №9243860273 від 18.10.2019 на суму 10121,00 грн. (за 9 міс.); 8) уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість №9277303257 від 21.11.2019 на суму 37,00 грн. (за 2 міс.); 9) уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість №9277307301 від 21.11.2019 на суму 114,00 грн. (за 3 міс.); 10) уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість №9286581700 від 29.11.2019 на суму 112,00 грн. (за 9 міс.); 11)уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість №9286666765 від 29.11.2019 на суму 2,00 грн. (за 2 міс.); 12) уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість №9240697535 від 29.06.2019 на суму 64,59 грн. пені (за 2 міс.);

Таким чином, вказане грошове зобов"язання у розмірі 83133,54 грн. є узгодженим.

Згідно п. 54.3 ст. 54 Кодексу - контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Податковим повідомленням - рішенням №0009155004 від 11.02.2020 відповідачу нараховано штрафну санкцію 960,00 грн. за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Податковим повідомленням - рішенням №0009075004 від 11.02.2020 нараховано штрафну санкцію 1020,00 грн. за порушення гл.2, п.49.2, пп..49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203. Кодексу.

Податковим повідомленням - рішенням №0098025004 від 21.11.2019 нараховано штрафну санкцію 4072.00 грн. за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Податковим повідомленням - рішенням №0092605004 від 28.10.2019 нараховано штрафну санкцію 14808,97 грн. за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних.

Податковим повідомленням - рішенням №0053735012 від 11.07.2019 нараховано штрафну санкцію 10690,79 грн. за порушення строку сплати (перерахування) грошового зобов`язання з податку на додану вартість .

Податковим повідомленням - рішенням №0053725012 від 11.07.2019 нараховано штрафну санкцію 842,50 грн. за порушення строку сплати (перерахування) грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Податковим повідомленням - рішенням №0060505012 від 07.08.2019 нараховано штрафну санкцію 656,85 грн. за порушення строку сплати (перерахування) грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Вказані рішення були вручені відповідачу. Доказів оскарження вказаних рішень та їх скасування у матеріалах справи відсутні.

Правовими положеннями п. 59.1 статті 59 Кодексу встановлено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (ст.59.5 Кодексу).

Головним управлінням ДПС у Житомирській області було надіслано податкову вимогу №59238-50 від 04.04.2019.

Податкова вимога відповідачем в адміністративному та судовому порядках не оскаржувалась, у зв`язку з чим не вважається відкликаною у порядку ст.60 Кодексу. Протилежного не доведено.

Відтак, суд дійшов висновку, що грошове зобов"язання у розмірі 119461,04 грн. набуло статусу податкового боргу, який підлягає стягненню у примусовому порядку.

Щодо арешту коштів.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з п.п. 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно зі п.95.3 ст.95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 ст.95 ПК України передбачено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Згідно пп.20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Положення пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що у відповідача на момент розгляду справи по суті наявний податковий борг в розмірі 119461,04 гривень.

При цьому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна будь-яке нерухоме майно у відповідача відсутнє.

На підставі вищевикладеного відповідачем складено акт опису майна, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі № 238/06- 30-13-02 від 22.05.2023, оскільки, згідно отриманих довідок органів державної реєстрації, майно не зареєстроване за відповідачем .

З огляду на вищенаведене та враховуючи встановлений факт наявності у відповідача податкового боргу поряд із відсутністю майна для його погашення, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині накладення арешту на кошти та інші цінності боржника на рахунках в банку, та відповідно наявність підстав для їх задоволення.

Аналогічного правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.04.2020 року у справі № №802/2067/15-а.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781) до Приватного підприємства "Барбус-ЛС" (вул. Небесної сотні, 44,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10029. РНОКПП/ЄДРПОУ: 35521531), задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Барбус - ЛС" на користь державного бюджету в особі Головного управління ДПС у Житомирській області податковий борг в сумі 119461,04 грн. (сто дев"ятнадцять тисяч чотириста шістдесят одна гривня чотири копійки) з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства "Барбус-ЛС" (вул. Небесної сотні, 44,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10029. РНОКПП/ЄДРПОУ: 35521531) на рахунках, відкритих у банківських установах, що обслуговують такого платника податків, в межах суми стягнення в розмірі 119461,04 грн. (сто дев"ятнадцять тисяч чотириста шістдесят одна гривня чотири копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос

12.11.24