Рішення

від 12.11.2024 по справі 240/11500/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/11500/24

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Городоцької селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Голови Городоцької селищної ради Житомирського району Житомирської області № 42-ОС від 14.05.2024 про звільнення її з посади начальника Відділу освіти, культури, охорони здоров`я, молоді, спорту, туризму, економічного та соціального розвитку Городоцької селищної ради Житомирського району Житомирської області, з 23.05.2024 за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України;

- поновити на посаді начальника Відділу освіти, культури, охорони здоров`я, молоді, спорту, туризму, економічного та соціального розвитку Городоцької селищної ради Житомирського району Житомирської області;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що її звільнення відбулося незаконно, оскільки вона до закінчення строку попередження про звільнення відкликала свою заяву.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 дану справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, призначено підготовче засідання на 16.07.2024.

16.07.2024 підготовче засідання відкладено на 30.07.2024.

30.07.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу, яка занесена секретарем судового засідання до протоколу, про закриття підготовчого провадження і переходу до розгляду справи по суті, призначено судове засідання на 23.08.2024.

23.08.2024 здійснено перехід до розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов заперечує щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що між ним з позивачем був відсутній договір, або порядок обміну документами, а з 2021 року всі працють шляхом обміну документацією через email, месенджери, без проставляння електроних підписів, то відповідно в Журналі реєстрації заяв працівників і були зареєстровані всі заяви, які надійшли з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 від ОСОБА_1 на електронну пошту відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 Перебування працівника на лікарняному не є перешкодою для звільнення. Стаття 38 КЗпП передбачає процедуру звільнення працівників за власним бажанням і не забороняє звільнення під час перебування на лікарняному. Звільнити працівника на лікарняному за згодою сторін можна, якщо обидві сторони дійшли згоди і згодні припинити трудові відносини без тиску чи маніпуляцій. Це регулюється частиною 1 статті 36 Кодексу законів про працю. Так як, з двох заяв про звільнення за власним бажанням позивач ОСОБА_1 одну заяву відкликала, то 14.05.2024 було видано Розпорядження голови Городоцької селищної ради № 42-ОС про звільнення позивача ОСОБА_1 23.05.2024, на підставі заяви про звільнення за власним бажанням від 10.05.2024, яка зареєстрована 14.05.2024 за № 158, так як заяву від 10.05.2024, яка зареєстрована 13.05.2024 за № 157 було відкликано позивачем ОСОБА_1 заявою від 13.05.2024, яка зареєстрована 14.05.2024 за № 159 відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України.

У відповіді на відзив позивач стверджує, що розпорядження Голови Городоцької селищної ради Житомирського району Житомирської області № 42-ОС від 14.05.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » є незаконним та протиправним, оскільки раніше дати звільнення 23.05.2024 вона повідомила відповідача про відкликання раніше поданих двох заяв про звільнення від 10.05.2024. Враховуючи наведене, оскаржуване розпорядження прийнято всупереч приписів частини 2 статті 38 КЗпП України, внаслідок чого є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем було подано заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначено, що у випадку звільнення державного службовця акт передачі справ і майна має складатися згідно із порядком прийняття та передачі діловодства (справ) і майна, визначеним правилами внутрішнього службового розпорядку відповідного державного органу. Акт №2 приймання передачі справ та документів від 23.05.2024 року на 1 арк; - Акт №3 приймання передачі справ та документів від 23.05.2024 на 4 арк; Акт №4 приймання передачі справ та документів від 23.05.2024 року на 1 арк; Акт про відмову ОСОБА_1 від підписання Актів прийому передачі справ та документів від 23.05.2024 року на 1 арк; Доповідна записка від 29.05.2024 року на 1 арк. є належними і допустими доказами, які підтверджують наміри позивача ОСОБА_1 про добровільне бажання звільнення з посади.

Допитані в ході розгляду справи свідки ОСОБА_2 , провідний спеціаліст бухгалтер, і ОСОБА_3 , начальник загального відділу Городоцької селищної ради, вказали на правомірність звільнення ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши покази свідків, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що 15 січня 2021 року розпорядженням голови селищної ради №10-ОС від 06.01.2021 ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника Відділу освіти, культури, охорони здоров`я, молоді, спорту, туризму, економічного та соціального розвитку Городоцької селищної ради Житомирського району Житомирської області за результатами конкурсу на зайняття посади в органах місцевого самоврядування.

10.05.2024 позивач на електронну адресу Городоцької селищної ради направила заяву про звільнення за власним бажанням з 23.05.2024. Заяву зареєстровано 14.05.2024 за № 158.

Також в цей же день, 10.05.2024, позивач направила іншу заяву про звільнення за власним бажанням, але вже з додаванням в заяву пункту про поважні причини звільнення, а саме - в зв`язку з необхідністю доглядати за дитиною до досягнення нею 14-річного віку та з додаванням додатків. Заяву зареєстровано 13.05.2024 за № 157.

13.05.2024 позивач направила на електронну адресу відповідача заяву про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням від 10.05.2024, яка зареєстрована 14.05.2024 за №159.

13.05.2024 позивач направила заяву про звільнення за власним бажанням та наданням позачергової відпустки терміном на 11 днів та з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення і з подальшим звільненням з посади з 31.05.2024 року. Заяву зареєстровано 14.05.2024 за №160.

17.05.2024 ОСОБА_1 відкликала свою заяву від 10.05.2024 (яка зареєстрована 14.05.2024 за № 158) про звільнення її за власним бажанням у зв`язку з виявленням бажання продовжувати працювати далі.

Також цього ж дня, 17.05.2024, позивач відкликала відповідною заявою свою заяву від 13.05.2024 (яка зареєстрована 14.05.2024 за №160).

14.05.2024 Головою Городоцької селищної ради Житомирського району Житомирської області винесено розпорядження № 42-ОС про звільнення позивача з посади начальника Відділу освіти, культури, охорони здоров`я, молоді, спорту, туризму, економічного та соціального розвитку Городоцької селищної ради Житомирського району Житомирської області, з 23.05.2024 за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України.

Позивач, не погоджуючись із таким розпорядженням, звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом; посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно з ст. 20 вказаного Закону, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Кодексу законів про працю України (далі по тексту також КЗпП), Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Положеннями статті 38 КЗпП визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством працівника наділено як обов`язком на відпрацювання двотижневого строку до дня звільнення, так і правом протягом цього строку на зміну свого волевиявлення щодо звільнення шляхом фактичного продовження виконання посадових обов`язків після закінчення строку попередження або подання заяви про відкликання заяви про звільнення в межах цього строку.

Аналізуючи положення статті 38 КЗпП України, Верховний Суд у справі № 140/3179/19 вказав, що цією правовою нормою надано працівникові безумовне право на відмову від раніше поданої ним заяви про звільнення за власним бажанням протягом двотижневого строку і власник або уповноважений ним орган не має права звільняти таку особу до закінчення строку попередження.

Також, у постанові від 18.11.2019 у справі № 813/3857/15 Верховний Суд, аналізуючи норми КЗпП України, якими урегульовано питання щодо розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, виснував, що оскільки звільнення у порядку, передбаченому статтею 38 Кодексу законів про працю України, є одностороннім волевиявленням працівника, який подав заяву про звільнення за власним бажанням, то він у будь-який момент до закінчення двотижневого строку з моменту подачі заяви може її відкликати і звільнення у такому випадку не проводиться.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 03 грудня 2020 року у справі № 140/3179/19, від 07 березня 2018 року у справі № 810/2728/16, від 10 березня 2020 року у справі № 803/959/17, від 03 грудня 2020 року у справі № 140/3179/19, від 09 березня 2023 року у справі № 640/30382/21.

Як вже було встановлено судом, із трьох заяв про звільнення позивач у строк до 23.05.2024 - дати, з якої просила її звільнити, відкликала дві (від 10.05.2024 і від 13.05.2024). При цьому, у своїх заявах від 17.05.2024, окрім відкликання зазначених заяв про звільнення, ОСОБА_1 висловила бажання працювати на займаній посаді надалі.

Однак, підставою для винесення оскаржуваного розпорядження № 42-ОС від 14.05.2024 стала, на думку відповідача, невідкликана заява позивача від 10.05.2024 про звільнення з 23.05.2024 за власним бажанням в зв`язку з необхідністю доглядати за дитиною до досягнення нею 14-річного віку (зареєстровано 13.05.2024 за № 157).

При цьому, будь-які заперечення від відповідача чи перешкоди в реалізації права позивача на визначення дати звільнення (23.05.2024) були відсутні.

Вказане розпорядження суд вважає таким, що протирічить нормам трудового законодавства, оскільки воно прийняте 14.05.2024, тобто, до настання дати, з якої позивач просила її звільнити - 23.05.2024 і без врахування її волевиявлення на продовження здійснення своїх службових обов`язків.

Доводи відповідача про невідкликання позивачем заяви про звільнення від 10.05.2024 (зареєстровано 13.05.2024 за № 157) суд вважає надмірним формалізмом, який є перешкодою для позивача у реалізації права на працю.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конституційний Суд України у Рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 (справа №1-11/2012) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який серед іншого означає, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею. Додержання принципу пропорційності означає необхідність дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення (ст. 2 КАС України).

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розпорядження Голови Городоцької селищної ради Житомирського району Житомирської області № 42-ОС від 14.05.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Відділу освіти, культури, охорони здоров`я, молоді, спорту, туризму, економічного та соціального розвитку Городоцької селищної ради Житомирського району Житомирської області з 23.05.2024 видане з порушенням, не в порядку та не у спосіб, передбачений чинним законодавством, тому підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день ухвалення судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з розрахункових листів, зарплата позивача за березень 2024 року становила 18716,25 грн, за квітень - 13196,25 грн. Відтак, середньоденна зарплата становить (18716,25+13196,25):40 (робочі дні за ці місяці)=797, 81 грн.

Час вимушеного прогулу позивача у період з 24.05.2024 по 12.11.2024 становить 118 днів, а тому стягненню на її користь підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 94141,58 грн (797, 81 грн х 118), з яких відповідач відрахує загальнообов`язкові податки та збори.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору, тому питання його розподілу, відповідно до ст. 139 КАС України, не вирішується.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На підтвердження витрат на правову допомогу у сумі 7000,00 грн, до матеріалів справи надано договір про надання правничої допомоги від 30.05.2024, розрахунок суми гонорару, довідку про отримання суми гонорару від 30.05.2024.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку, що фактичними та неминучими витратами на виконання вказаних робіт є сума 5000,00 грн, а тому суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на надання правничої допомоги до 5000,00 грн для їх відшкодування.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи все викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З урахуванням цих положень рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись статтями 72, 77, 139, 143, 243-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Городоцької селищної ради Житомирського району Житомирської області (вул. Поштова, 23, смт. Городок, Житомирський район, Житомирська область, 12265, код ЄДРПОУ 38455781) про визнання протиправним та скасування розпорядження - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Голови Городоцької селищної ради Житомирського району Житомирської області № 42-ОС від 14.05.2024 "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Відділу освіти, культури, охорони здоров`я, молоді, спорту, туризму, економічного та соціального розвитку Городоцької селищної ради Житомирського району Житомирської області з 24.05.2024.

Стягнути з Городоцької селищної ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.05.2024 по 12.11.2024 в сумі 94141,58 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допустити до негайного виконання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Городоцької селищної ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко

12.11.24