Рішення

від 12.11.2024 по справі 387/933/24

ДОБРОВЕЛИЧКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 387/933/24

Номер провадження по справі 2/387/416/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засіданя Косюг І.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Кричун Ю.А.

представника відповідача адвоката Манзюк Т.Ю.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Добровеличківський відділ державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) про зміну способу стягнення аліментів та стягнення аліментів у твердій сумі

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить змінити спосіб стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання двох неповнолітніх доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 частки всіх доходів на тверду суму в розмірі 20 000,00 грн щомісячно та в подальшому стягувати аліменти в розмірі 20 000,00 грн на кожну дитину щомісячно, до досягнення ними повноліття.

Свій позов позивач мотивувала тим, що рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05.03.2024 по цивільній справі №387/69/24 (провадження №2/387/185/24 з ОСОБА_3 (відповідача по справі за позовом ОСОБА_4 ) були стягнуті аліменти на користь позивача ОСОБА_4 на утримання двох неповнолітніх доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини усіх видів доходів відповідача щоісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. За період з січня по травень 2024 року ОСОБА_3 сплатив аліменти в розмірі 20121,29 грн., тобто на 662 грн (по 331 грн на кожну дитину) більш, ніж мінімальний розмір аліментів, передбачений законом. При такому розмірі аліментів на дітей на позивача лягає тагяр утримання дітей, позаяк відповідач сплачує аліменти не достатньо для належного утримання дітей. Рівень доходів позивача не надає можливості повноцінно утримувати доньок родини, що позбавляє їх більших можливостей, наприклад відвідувати секції та гуртки, які б вони хотіли. Витрати на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту, харчування дітей постійно з роками збільшується. Розмір отриманих аліментів не перекриває навіть і половини витрат пов`язаних з утриманням доньок. Позивач стверджує, що позов подано в інтересах дітей, а не для задоволення власних інтересів. При цьому позивач зауважує, що на час присудження аліментів відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець, мав постійний дохід, котрий відображав (по квартально) та сплачував податки з отриманого доходу, а саме: за 2020 рік - 800 000,00 грн; за 2021 рік - 4 994 154,00 грн; за 2022 рік - 5 236 108,79 грн; за 2023 рік - 891 250,30 грн. З огляду на отриманий відповідачем дохід за вказані періоди, позивач вважає, що сплата аліментів у твердій сумі буде більш сприятливою для дітей, і сума аліментів у розмірі 20 000,00 грн на кожну дитину щомісяно дозволить забезпечити більшу стабільність щодо утримання дітей, що є підставою для зміни розміру аліментів.

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, ухвалою від 20.08.2024, за вказаним позовом відкрив провадження у справі за № 387/933/24 з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначив на 24.09.2024.

05.09.2024, через систему «Електронний суд», до суду надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача - адвоката Манзюка Т.Ю., в якому представник заперечує проти позову в повному обсязі та наголошує на наступному. Заявляючи вимогу про зміну (збільшення) розміру позовних вимог, позивач зобов`язана належним чином обгрутувати доказами свої вимоги, в тому числі й підстави та умови, необхідні для зміни способу стягнення аліментів, так і збільшення їх розміру. Проте, позивачем не підтверджено належними доказами зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів, що передбачено ст.ст. 182, 192 СК України. Позивачем не надано доказів які б свідчили про збільшення доходів відповідача та збільшення її витрат на утримання дітей. Також представник зауважує на тому, що відповідач є платником спрощеної системи оподаткування 2 групи і сплачує аліменти відповідно до прийнятого раніше рішення суду та вимог законодаства. Щодо посилання позивача на задекларовані відповідачем доходи від підприємницької діяльності, представник відповідача зазначає, що реальні доходи відповідача є різними та залежать від великої кількості факторів, серед них: стан ринку найманої праці, погодні умови, рівень економічної активності громадян, умови ведення бойових дій в Україні, стан державних кордонів та інші. Поряд з цим представник відповідача зазначає, що відповідач, окрім визначеного розміру аліментів, у рамках своїх фінансових можливостей, добровільно та за власної ініціативи надає своїм дітям кошти для забезпечення їх належного рівня життя та розвитку. Окремо представник відповідача наголошує на тому, що позивач постійно створює відповідачу перешкоди у спілкуванні з дітьми, не дозволяє йому приймати участь у їх вихованні. Іноді позивач дозволяє відповідачу побачитись та поспілкуватись з дітьми лише в обмін на переказ коштів на банківський рахунок, і присудження аліментів у твердій грошовій сумі у заявленому позивачем сумі, на переконання відповідача, позбавить його можливості спілкуватись з дітьми та брати участь у їх вихованні.

При розгляді справи 24.09.2024 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 24.10.2024, яке в подальшому, у зв`язку з відпусткою судді, було перенесено на 12.11.2024.

22.10.2024, на виконання вимог суду, від представника відповідача, через систему «Електронний суд» надійшла заява про долучення доказів від 21.10.2024 з додатками.

23.10.2024 до суду надійшли письмові пояснення представника позивача - адвоката Кричун Ю.А., в яких представник зазначає наступне. Позивач зареєстрована фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування. Від здійснення підприємницької діяльності позивач отримує достатньо стабільний дохід, який дозволяє належним чином забезпечувати як себе так і дітей, тому доводи відповідача щодо бажання позивача збагатитися за рахунок відповідача є неприпустимим принидженням. Представник позивача вказує, що за період з січня по жовтень 2024 року позивачем отримано дохід в сумі більше 700 000,00 грн. При цьому, щодо витрат позивача на утримання дітей, представник стверджує наступне: по-перше, родина вимушена мешкати в орендованому будинку в м. Кропивницький, вартість оренди житла складає близько 20 000,00 грн в місяць; по-друге, витрати позивача на одяг та взуття двох дітей за період з січня по жовтень 2024 року становить 56 834,00 грн; по-третє, витрати, які позивач несе з метою навчання та гармонійного розвитку дітей становить більше 73400,00 грн; по-четверте, витрати понесені позивачем на догляд за здоров`ям дітей, зокрема лише на стоматологічні послуги у 2024 році становить більше 18700,00 грн; по-п`яте, додаткові витрати на освіту, а саме: харчування учнів на групі продовженого дня, оплата додаткових освітніх послуг, оплата індивідуальних занять становить близько 3000,00 грн - 4000,00 грн в місяць; по-шосте, витрати на щоденне харчування, святкування сімейних свят, розваги та інше в місяць становить близько 30000,00 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили про їх задоволення.

Представник відповідача заперевив проти позову, наполягав на відмові у позові з посиланням на його необгурнтованість та безпідставність.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно Новоукраїнським районним відділом державної реєстрації актів реєстрації цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 10.01.2019 (а.с. 7).

ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Новоукраїнським районним відділом державної реєстрації актів реєстрації цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 28.09.2016 (а.с. 8).

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05.03.2024 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстрований 18.09.2018 у Кропивницькому міському відділі ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, за актовим записом № 848, розірвано. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 та користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 (однієї/третьої) частини всіх доходів ОСОБА_3 щомісячно, але не менше 50% прожитокового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягення найстаршою дитиною повноліття (а.с. 9-11).

Відповідно до довідки Добровеличківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 131 від 03.07.2024, ОСОБА_4 отримувала аліменти від ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 18.01.2024 року по 01.07.2024 в загальному розмірі 20121,29 грн, в розрізі по місяцям: січень 2021 року - 2041,29 грн, лютий 2024 року - 4520,00 грн, березень 2024 року - 4520,00 грн, квітень 2024 року - 4520,00 грн, травень 2024 року - 4520,00 грн (а.с. 12).

Згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України (надалі СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).

При визначенні розміру аліментів суд ураховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійно горозвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями ст. 182-184,192 СК України.

Так, відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ч. 1 ст. 192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.181, 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс-13, відповідно якою вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Вказана стаття не містить будь-яких умов за яких одержувачу аліментів може бути відмовлено судом у способі стягненні аліментів. Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 березня 2020 у справі №759/10277/18, згідно із яким спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Тобто, позивач наділений абсолютним правом на зміну способу стягнення аліментів.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 372/2393/17, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин. Тобто, зміна способу стягнення аліментів передбачає зміну їх розміру.

Разом з тим, змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника, суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною третьою статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо розміру аліментів, які батько дитини, який проживає окремо, має сплачувати на утримання доньок.

Позивач стверджує, що її колишній чоловік зареєстрований як ФОП та є платником єдиного податку фізичної особи-підприємця другої групи, з достатнім щорічним доходом від підприємницької діяльності та маючи у власності рухоме та нерухоме майно, будучи здоровою та працездатною особою має можливість сплачувати на утримання доньок аліменти у розмірі по 20 000,00 грн. на кожну датину.

Відповідач, заперечуючи проти доводів позивача зазначає, що відомості зазначені у податкових документах не є доказом про його реальний фінансовий стан, оскільки відображають дані саме підприємницької діяльності, з яких сплачуються податки та здійснюються інші необхідні платежі. У свою чергу, позивач не довела факту необхідності щомісячної сплати на утримання дітей коштів у сумі по 20 000,00 грн на кожну дитину, а тому вважає позов безпідставним та необгрунтованим.

Згідно зі ст. 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 26.02.1993 року № 146 затверджено перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного подружжя, дітей, батьків, інших осіб (далі - Перелік № 146), у пп. 16 п.1 якого зазначено, що утримання аліментів з працівників проводиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з доходів від підприємницької діяльності, тощо.

Утримання аліментів проводиться із суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (п. 13 Переліку № 146).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку унормовані главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділуXIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України (надалі ПК України ) (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Тобто, виходячи з положень ПК України, ФОП, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, веде спрощений облік доходів і витрат.

Згідно з підпунктом 292.1.1 пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5.09.2019 у справі № 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100сво18) сформульовано висновок про те, що положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим. При цьому зміст положень Переліку № 146 включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин. Крім того, у пункті 13 Переліку № 146 вказується, що утримання аліментів провадиться із суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміна «дохід» у дужках після терміна «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті цього Переліку. Отже, Перелік № 146 не є вичерпним.

У постанові ВС від 18.01.2024 по справі № 404/2935/19 зазначено, що у частині другій статті 195 СК України чітко визначено: заборгованість за аліментами платника аліментів, який або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Поняття «середня заробітна плата для даної місцевості» є макроекономічним показником, який як і інші макроекономічні показники, збирається та складається Державною службою статистики України і використовується, у тому числі, при проведенні грошово-кредитної політики та аналізу фінансової стабільності. Макроекономічні показники розраховуються за допомогою системи національних рахунків як комплексу взаємопов`язаних балансових таблиць, показники яких призначені для визначення розміру доходу, споживання, накопичення і величини капітальних витрат. Середня заробітна плата для даної місцевості як макроекономічний показник обчислюється як середнє арифметичне значення заробітних плат певної групи працівників (наприклад, по підприємству, по галузі, по регіону). Розраховується виходячи із фонду оплати праці працівників (включаючи оплату праці сумісників), премій, винагород за підсумками роботи за рік та одноразових заохочень.

З огляду на те, що відповідач є фізичною особою-підприємцем та перебуває на другій групі спрощеної системі оподаткування, при визначенні розміру доходу відповідача слід виходити із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (частина друга статті 195 СК України).

Як вже зазначено судом вище, рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05.03.2024 ухвалено стягнути з ОСОБА_3 та користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 (однієї/третьої) частини всіх доходів ОСОБА_3 щомісячно, але не менше 50% прожитокового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягення найстаршою дитиною повноліття .

У свою чергу, при визначенні матеріального становища платника аліментів та розміру аліментів, який відповідатиме інтересам обох сторін судом враховуються і інші наявні у справі докази.

Доводи відповідача про те, що відомості про суми нарахованого доходу не є його реальними доходами, позаяк з нього сплачується податки та здійснюються інші необхідні платежі, не є достатніми для висновку про неспроможність ОСОБА_3 сплачувати аліменти на дітей у розмірі більшому аніж по 2 260,00 грн на кожну дитину (4520,00 грн/ 2= 2260,00 грн), враховуючи, що у матеріалах справи наявні квитанції, відповідно до яких відповідач у 2024 році мав змогу перераховувати доньці ОСОБА_5 14000,00 грн (23.07.2024 - 10000,00 грн, 08.03.2024 - 4000,00 грн.), а також колишній дружині ОСОБА_1 (позивач у справі) 151 019,35 грн ( 02.01.2024 - 1005,03 грн, 05.01.2024 - 804,02 грн, 12.03.2024 - 5000,00 грн, 18.03.2024 - 4020,10 грн, 04.06.2024 - 132 150 грн, 17.06.2024 - 8040,20 грн).

Крім того, суми зазначені відповідачем у податкових документах визначені ним, відповідно до положень ПК самостійно, а тому не відображають реального матеріального становища платника аліментів.

Суд вважає, що заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивачем не надано суду доказів, що нею щомісячно здійснюються витрати на утримання малолітніх доньок в розмірі заявлених позовних вимог.

Поряд з цим суд зважає, що відповідно до частини першої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а тому щомісячні витрати на дітей в розмірі по 40 000,00 грн на кожну датину (20 000,00 грн *2) є необґрунтовано завищеними.

Також суд враховує наяний дохід позивача у справі. Як вказує сама позивач, її сукупний дохід за період січень-жовтень 2024 році від продажу земельних ділянок, проведення майстер-класів, виробництва електроенергії за "зеленим тарифом", від оренди житла, становить більше 700 000,00 грн.

Окремо суд звертає увагу на протиріччя позиції позивача. Так, позивач, при зверненні до суду, вказує на те, що рівень її доходів не надає можливості повноцінно утримувати дітей. Тоді як в письмових поясненнях, поданих до суду 23.10.2024, позивач повідомляє про здійснення нею підприємницької діяльністі від якої отримує стабільний дохід, який дозволяє належним чином забезпечувати як себе так і дітей.

Щодо наданих позивачем доказів на підтвердження понесення витрат на утримання дітей суд зауважує, що сукупний розмір витрат з долучених до письмових пояснень документів, становить 148 934,00 грн, на чому наголошено і представником відповідача у справі. До того ж, переважна більшість долучених документів не надають можливості достеменно встановити призначення платежів, а відтак і стверджувати, що такі витрати понесені позивачем саме на утримання дітей.

При визначенні розміру аліментів на утримання дітей, суд, відповідно до статті 182 СК України враховує: майновий стан відповідача; стан здоров`я відповідача (відсутні докази про захворювання платника аліментів чи дитини); відсутність на утримані відповідача інших осіб, та приходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання доньок в розмірі по 8000,00 грн на кожну дитину, щомісячно, який буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Суд також враховано, що виховання дітей одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дітей, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають докладати обоє батьків для розвитку дітей, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір.

Доводи позивача про те, що після розірвання шлюбу відповідач придбав дороговартісне нерухоме мано (атомобіль), що, на переконання позивача, свідчить про наявність у відповідача фінансової спроможності на сплату розміру аліментів, визначену позивачем, суд відхиляє, позаяк позивачем не доведено належними та допустимими доказами вказані обставини. Решта доводів позивача з приводу заподіяння відповідачем їй майнової шкоди судом також відхиляються, оскільки не стосуються предмету спору в даній справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави 1211,20 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 180- 183 СК України, ст. 13, 81, 141, 263-265, 273, 279, 354, 430 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Добровеличківський відділ державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) про зміну способу стягнення аліментів та стягнення аліментів у твердій сумі задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів сплачуваних ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які визначені рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05.03.2024 у справі №387/69/24 з 1/3 частки від всіх видів доходів ОСОБА_3 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення найстаршою дитиною повноліття - на тверду грошову суму в розмірі по 8 000,00 грн на кожну дитину щомісячно, до досягнення ними повноліття .

В решті позовних вимог відмовити.

Аліменти у зміненому розмірі стягувати з дня набрання законної сили рішенням суду.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 за виконавчим листом виданим Добровеличківським районним судом Кіровоградської області по справі №387/69/24 починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та відкликати вказаний виконавчий лист з виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в сумі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок .

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , фактично проживає по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

третя особа - Добровеличківський відділ державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) - вул. Шевченка, 113/1, с-ще Добровеличківка Кіровоградської області, 27000, код ЄДРПОУ 34783365.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2024

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО