Рішення

від 18.11.2024 по справі 240/12253/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/12253/24

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Шляхрембуд" про стягнення податкової заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Шляхрембуд" адміністративний арешт у вигляді арешту коштів на рахунках та інших цінностей, що знаходяться у банку тастягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю "БК Шляхрембуд" податковий борг у розмірі 114033 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за відповідачем рахується податкова заборгованість, яка не сплачена у добровільному порядку.

Ухвалою судді справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач відзив на позов не подав.

У відповідності до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе справу розглянути у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що відповідач як юридична особа зареєстроване та перебуває на податковому обліку в Житомирському управлінні ГУ ДПС у Житомирській області.

Матеріали справи свідчать, що за відповідачем рахується податковий борг з ПДВ на загальну суму 114033 грн.

Наявність податкового боргу підтверджується детальним зведеним розрахунком.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що податковий борг - це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що податковий борг - це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Статтею 19-1 Кодексу визначено функції контролюючих органів, зокрема, здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів (ст. 19-1.1.22 Кодексу), функції звернення до суду у випадках, передбачених законодавством.

Згідно пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Кодексу контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно п. 41.2 ст. 41 Кодексу органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

За змістом пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Кодексу контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, яким має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частки.

Згідно п. 54.3 ст. 54 Кодексу - контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п.54.1 ст.54 Кодексу), не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідачем подано податкову декларацію з ПДВ від 20.08.2021, у якій самостійно визначено грошове зобов`язання в сумі 135 173,00 грн., та не сплачено в строки, визначені Кодексом 114 033,00 грн.

Правовими положеннями п. 59.1 статті 59 Кодексу встановлено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59 Кодексу).

Головним управлінням ДПС у Житомирській області було надіслано податкову вимогу форми №0028357-1304-0624 від 31.08.2021 .

Податкова вимога відповідачем в адміністративному та судовому порядках не оскаржувалась, у зв`язку з чим не вважається відкликаною у порядку ст.60 Кодексу.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Отже, грошове зобов"язання у сумі 114033 грн. набуло статусу податкового боргу.

Таким чином, податковий борг підтверджується детальним зведеним розрахунком та матеріалами справи. Протилежного суду не доведено.

Відповідно до п.95.1 ст.95 Кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п.87.1 ст.87 Кодексу, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до Конституції України (ст.67) кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законодавством України; система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно Законами України (ст.92).

Пунктом 95.4 ст.95 ПК України передбачено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Згідно пп.20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Положення пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що у відповідача на момент розгляду справи по суті наявний податковий борг в розмірі 114033,00 гривень.

При цьому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна будь-яке нерухоме майно у відповідача відсутнє.

З огляду на вищенаведене та враховуючи встановлений факт наявності у відповідача податкового боргу поряд із відсутністю майна для його погашення, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині накладення арешту на кошти та інші цінності боржника на рахунках в банку, та відповідно наявність підстав для їх задоволення.

Аналогічного правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.04.2020 року у справі № №802/2067/15-а.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, тому задовольняє його у повному обсязі.

Керуючись статтями 242-, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Шляхрембуд" (вул. Житомирська, 38,м. Бердичів, Бердичівський р-н, Житомирська обл.,13312. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43765184) про стягнення податкової заборгованості,задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Шляхрембуд" на користь держави в особі Головного управління ДПС у Житомирській області податкову заборгованість в сумі 114033 грн. (сто чотирнадцять тисяч тридцять три гривні), з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Шляхрембуд" (вул. Житомирська, 38,м. Бердичів, Бердичівський р-н, Житомирська обл.,13312. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43765184) на рахунках, відкритих у банківських установах, що обслуговують такого платника податків, в межах суми стягнення в розмірі 114033,00 грн. (сто чотирнадцять тисяч тридцять три гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос

18.11.24