Рішення

від 12.11.2024 по справі 260/5095/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2024 року м. Ужгород№ 260/5095/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання Деяк О.М.

за участю:

представника позивача - Глеба П.О.,

представника відповідача Крупа-Газуда М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 листопада 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 15 листопада 2024 року.

Товариство з додатковою відповідальністю Будівельне управління Промжитлобуд звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якій просить: 1) Визнати протиправним та скасувати, винесене Головним управління ДПС у Закарпатській області податкове повідомлення-рішення від 26.06.2024 року за № 6103/07-16-07-07; 2) Визнати протиправним та скасувати, винесене Головним управління ДПС у Закарпатській області податкове повідомлення-рішення від 26.06.2024 року за № 6104/07-16-07-07.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 6103/07-16-07-07 та № 6104/07-16-07-07 від 26.06.2024 року. Позивач вважає такі податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки відповідачем не взято до уваги, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га в спірний період з 02.12.2019 року по 01.10.2023 року знаходилася у володінні позивача саме на речовому праві постійного користування. Також, відповідачем проігноровано наведені в письмових поясненнях та запереченнях на акт перевірки, а також не наведено обґрунтовані мотиви відхилення доводів позивача стосовно наявності у нього пільги зі сплати у спірний період земельного податку за земельну ділянку, як такої що знаходилася в його володінні на праві постійного користування землею. Таким чином, позивач вважає необґрунтованим висновок контролюючого органу щодо існування за спірний період податкового обов`язку по сплаті орендної плати за землю, поза як акт перевірки, інші матеріали перевірки не наводять обставини, із яких слідує спростування чинності акту постійного користування землею в спірний період та використання позивачем такої земельної ділянки саме для здійснення його господарської діяльності.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що враховуючи рішення Господарського суду Закарпатської області, перевіркою встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 02.12.2019 року за кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств укладений між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради та ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» чинний по 01.10.2023 року, до набрання законної рішення Господарського суду Закарпатської області у справі №907/825/22. Значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 2,2319 га становить за 2019-2021 роки 19 238 085,24 грн., за 2022 рік - 21 161 893,76 грн. та за 2023 рік - 24 336 177,82 грн. Позивач податкові декларації з плати за землю за грудень 2019 року, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік та за січень - жовтень 2023 року до контролюючого органу не подавав, податкові зобов`язання з орендної плати за землю за вказані періоди не нараховувалися та не сплачувалися. Таким чином, Головним управлінням ДПС у Закарпатській області визначено податкові зобов`язання ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» у розмірі 5 564 165,51 грн.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача. Вважає, що доводи відповідача, відображені у відзиві, є необґрунтованими, а наведені ним у відзиві заперечення спростовуються матеріалами справи та реальними обставинами правовідносин.

У поданих до суду запереченнях на відповідь на відзив, представник відповідача вказав, що Головне управління ДПС у Закарпатській області мало підстави, передбачені Податковим кодексом України, для призначення перевірки ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд». Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв`язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають до задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 01.05.2024 року № 423-п, направлень № 1980/07-16-07-07 та № 1981/07-16-07-07, Головним управлінням ДПС у Закарпатській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та сплати орендної плати за землю та подання податкової звітності за грудень 2019 року, 2020, 2021, 2022 роки та січень-жовтень 2023 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 16.05.2024 року № 6355/07-16-07-07/01269129 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд».

Згідно вказаного акту, перевіркою встановлено порушення ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд»: п. 285.1 ст. 285, п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України в частині неподання до податкового органу податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за звітні періоди: грудень 2019 року, 2020, 2021, 2022 роки та січень жовтень 2023 року; пп. 269.1.2 ст. 269, п. 286.2, п. 286.4 ст. 286, п. 287.1, п. 287.4 ст. 287, п. 288.1, п. 288.4 ст. 288, п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України в частині заниження підприємством податкових зобов`язань з орендної плати за землю на загальну суму 5 564 165,51 грн. у тому числі: за 2019 рік (з 02.12.2019 по 31.12.2019) на суму 110 684,87 грн., за 2020 рік на суму 1 346 665,97 грн., за 2021 рік на суму 1 346 665,97 грн., за 2022 рік на суму 1 481 332,56 грн., за 2023 рік (з 01.01.2023 по 01.10.2023) на суму 1 278 816,14 грн.

На підставі акту перевірки від 16.05.2024 року № 6355/07-16-07-07/01269129, Головним управлінням ДПС у Закарпатській області прийнято: податкове повідомлення - рішення № 6103/07-16-07-07 від 26.06.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем «орендна плата з юридичних осіб», на загальну суму 5 589 170,47 грн., в тому числі 5 564 165,51 грн. податкового зобов`язання та 25 004,96 грн. штрафних (фінансових) санкцій; податкове повідомлення - рішення № 6104/07-16-07-07 від 26.06.2024 року, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 020,00 грн., за платежем «орендна плата з юридичних осіб».

Вважаючи вказані податкові повідомлення рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу, статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Податкового кодексу України (далі ПК України).

Згідно пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII Податкового кодексу України - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до ст. 269 ПК України платниками плати за землю є, зокрема, платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно пп. 270.1.2 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування платою за землю є об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Судом встановлено, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 року у справі № 907/801/19 визнано укладеним між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (ЄДРПОУ 36541721) та ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» (ЄДРПОУ 01269129) договір оренди земельної ділянки комунальної власності від 02.12.2019 з кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств по вул. Сергія Мартина (вул. Паризької Комуни), 2 в редакції, яка викладена в резолютивній частині зазначеного судового рішення апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2022 року у справі №907/801/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 року.

В подальшому позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.09.2023 року у справі № 907/66/23 позовні вимоги ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» щодо захисту речового права користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК №000199 від 11.02.1999, виданого Ужгородською міською радою задоволено та ухвалено усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації речового права оренди цієї земельної ділянки.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 року у справі № 907/66/23 апеляційну скаргу Ужгородської міської ради залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.09.2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27.03.2024 року у справі № 907/66/23 постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 року та рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.09.2023 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» відмовлено.

При цьому, Верховним Судом у справі № 907/66/23 встановлено, що 11.02.1999 року Закритому акціонерному товариству «Будівельне управління «Промжитлобуд» було видано державний акт на право постійного користування землею серії та номер ІІ-ЗК 000199, що зареєстрований в книзі записів державний актів на право постійного користування за №230 на земельну ділянку загальною площею 3,0583га, яка знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. Паризької Комуни, 2.

Відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 01.06.2004 року Закрите акціонерне товариство «Будівельне управління «Промжитлобуд» було власником об`єкта нерухомого майна - будівель і споруд літ. А, Б, В, Г, Д, розміщеного у м. Ужгород, вул. Паризької Комуни, 2.

20.08.2004 року Закрите акціонерне товариство «Будівельне управління «Промжитлобуд» на підставі договору купівлі-продажу відчужило частину свого нерухомого майна Колективному виробничо-торгівельному підприємству «Дукат». За ініціативою покупця нерухомого майна сформовано земельну ділянку (кадастровий номер 2110100000:65:002:0036) площею 0,5384 га, відомості про яку внесено до ДЗК. 27.10.2006 року ТОВ «Дукат-Ужгород» (правонаступник Колективного виробничого-торгівельного підприємства «Дукат») викупило у міста вказану земельну ділянку.

Так, ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником будівель та споруд по вул. Сергія Мартина (вул. Паризької Комуни), 2, (літери Б, Е. К). Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:65:001:0077.

В подальшому, ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:65:001:0077.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2023 року у справі № 907/825/22 позов задоволено. Ухвалено вважати укладеним з дня набрання чинності рішенням суду договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 21101000000:65:001:0077 площею 2,2319 га, між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541712), як продавцем, та ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» (код ЄДРПОУ 01269129), як покупцем, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, розташованої у місті Ужгороді по вулиці Сергія Мартина (Паризької Комуни), № 2, на умовах, які викладені в резолютивній частині вказаного рішення.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 року рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2023 року у справі № 907/825/22 залишено без змін.

Враховуючи вищенаведені судові рішення, судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 02.12.2019 року за кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств по вул. Сергія Мартина (вул. Паризької Комуни), 2 (далі - Договір оренди) укладений між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради та ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» чинний по 01.10.2023 року, до набрання законної сили рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/825/22.

Пунктом 5 Договору оренди встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2019 рік становить 19 238 085,24 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області №1752 від 13.05.2019 року.

Пунктами 10, 11, 12 Договору оренди встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 1 346 665,97 грн. на рік. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 112 222,16 грн. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов Договору оренди чи продовження його дії.

Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2023 року № 6-28-0.222-323/2-23 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік» - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель становить за 2019 рік - 1,0; за 2020 рік - 1,0; за 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножатті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення).

За інформацією Державної служби статистики України індекс споживчих цін за 2022 рік становить 126,6% (лист Держстату від 10.01.2023 № 09.1-03/10-23).

Згідно абз. 2 п. 289.2 ст. 289 ПК України у разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Отже, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік становить 1,15.

Враховуючи вищевикладене, значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га становить за 2019-2021 роки 19 238 085,24 грн., за 2022 рік - 21 161 893,76 грн. та за 2023 рік - 24 336 177,82 грн.

Відповідно до пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 288.4 ст. 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

П. 289.2 ст. 289 ПК України визначено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок.

Відповідно до п. 285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до п. 286.4 ст. 286 ПК України за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. У разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

П. 287.1 ст. 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно п. 287.4 ст. 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Суд зазначає, що позивачем податкові декларації з плати за землю за грудень 2019 року, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік та за січень - жовтень 2023 року до контролюючого органу не подавалися, податкові зобов`язання з орендної плати за землю за вказані періоди не нараховувалися та не сплачувалися.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Головним управлінням ДПС у Закарпатській області правомірно визначено податкові зобов`язання ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» у розмірі 5 564 165,51 грн.

Суд звертає увагу, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних користувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності» у розумінні положень пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Отже, пільга, на яку посилається позивач, передбачена пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України, яка передбачає звільнення платників єдиного податку від обов`язку нарахування та сплати податку на майно в частині земельного податку за землі, що використовуються платниками єдиного податку першої-третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку), в даному випадку не застосовується.

Щодо посилання позивача на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 року у справі № 260/5560/22, яким встановлено, що позивач станом на час розгляду справи користується земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га на підставі речового права постійного користування, яке є чинним та не скасованим, то суд зазначає, що такі обставини не можуть вважатись преюдиційними до спірних правовідносин, оскільки предметом дослідження у цій адміністративній справі не був договір оренди земельної ділянки комунальної власності від 02.12.2019 року між позивачем та Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради, який визнано укладеним постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 року у справі № 907/801/19.

Стосовно доводів позивача про те, що у відповідача були відсутні підстави для винесення наказу від 01.05.2024 року № 423-п, яким вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку, суд зазначає наступне.

Так, Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради була надана відповідачу інформація щодо рішення Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 року у справі № 907/801/19, яким визнано укладеним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:00160077 між департаментом та ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд».

Разом з тим, згідно даних інформаційних систем ДПС України, ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» за 2019-2023 роки не було подано відповідні податкові декларації та не сплачено до бюджету орендну плату за вказану земельну ділянку.

З огляду на зазначене, відповідачем 15.02.2024 року на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення направлено відповідний запит «Про надання пояснення та документального підтвердження» від 15.02.2024 року № 1597/6/07-16-07-07-10, в якому зазначено підстави для надіслання запиту із зазначенням інформації, яка свідчить про порушення позивачем податкового законодавства, а також зазначено про необхідність надати пояснення та інформацію щодо вказаних фактів, та копії підтверджуючих документів до податкового органу.

Вказаний запит вручено ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» 20.02.2024 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600088329900.

Відповідно до ст. 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

П. 75.1 ст. 74 ПК України встановлює, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється з підстав якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідного валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Так, у постановах від 11 червня 2020 року у справі № 812/730/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 804/6851/16 Верховний Суд зазначив, що запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто наявність чітко окреслених обставин, які відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України є умовою, за якої відповідний орган може звернутися із таким запитом. Без повідомлення вказаних фактів платник податків позбавлений об`єктивної можливості надати вмотивовані пояснення та їх документальне підтвердження.

У постанові від 23 квітня 2019 року у справі № 813/1757/18 Верховний Суд вказав, що формою реалізації повноважень контролюючого органу є спрямування письмового запиту до платника податків із зазначенням у запиті про правопорушення з боку такого платника та необхідність надання ним пояснень та документів. Метою запиту є підтвердження або спростування інформації, яка є у контролюючого органу, при цьому достовірність такої інформації про правопорушення може бути як категорична, так і умовна. Встановлення факту порушення та формування висновків про це можливо лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації. Наведення у запиті з посиланням на податкову інформацію, як можливого порушення, а не категоричного висновку про правопорушення з боку платника податків, передбачає наявність податкової інформації, яка потребує додаткової перевірки, що можливо реалізувати шляхом здійснення запиту та проведення аналізу після отримання запитуваної інформації. Згідно з висновком Верховного Суду в цій постанові окремі недоліки в оформленні запиту не можуть слугувати підставою для відмови у наданні інформації на запит. Разом з тим, запити контролюючого органу повинні бути оформлені таким чином, щоб платник податків міг усвідомлювати, на які ймовірні порушення податкового законодавства робить посилання контролюючий орган, задля надання необхідного обсягу документів для спростування наявної у контролюючого органу інформації.

Так, у відповіді на запит контролюючого органу ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» повідомило про відсутність правових підстав для нарахування та сплати товариством орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 22110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га, оскільки на переконання ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» у нього залишається чинним право постійного користування на вказану земельну ділянку згідно державного акта на право постійного користування серії та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року, яке не скасовано у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищенаведене, надані ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» пояснення та документи не усунули сумніви щодо можливого порушення позивачем податкового законодавства.

У постанові від 06.11.2023 у справі №805/3971/17-а Верховний Суд виснував, що аналіз, зокрема, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України дає підстави вважати, що виявлені факти, які свідчать про порушення платником податків валютного та іншого законодавства можуть бути підставою для проведення перевірки у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальним підтвердженням.

Враховуючи наведене, суд вважає, що Головне управління ДПС у Закарпатській області мало підстави, передбачені Податковим кодексом України, для призначення та проведення перевірки ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд».

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд» (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бестужева-Рюміна Олексія, буд. 4, код ЄДРПОУ 01269129) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина Августина, буд. 52, код ЄДРПОУ 44106694) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька