Ухвала

від 15.11.2024 по справі 260/7021/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

15 листопада 2024 рокум. Ужгород№ 260/7021/24

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Іванчулинець Д.В., вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати висновок виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 12.08.2022 про відмову внести виправлення до актового запису про народження №626 від 10.05.1983 складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;

2) зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 №626 від 10.05.1983, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а саме: в відомостях про дитину виправити прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », у відомостях про батька прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », у відомостях про матір прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 »;

3) витрати за сплату судового збору покласти на Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління.

Згідно з вимогами пункту 4 частин першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункт 1 частини першої статті 4 КАС України надає визначення поняттю «адміністративна справа», у відповідності до якого такою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Спірні правовідносини пов`язані з відмовою відповідача внести зміни до актового запису про її народження. При цьому, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у висновку про внесення змін до актового запису відмовив виправити прізвище дитини та батьків із ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , у зв`язку із відсутніми документами підтверджуючими родове прізвище ОСОБА_3 , а саме свідоцтво про шлюб батьків, свідоцтво про народження батька.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що оскаржена відмова відповідача перешкоджає їй реалізувати свої законні цивільні, конституційні, сімейні, житлові, трудові та інші фундаментальні права.

Оцінюючи такі доводи позивача крізь призву основних завдань адміністративного судочинства, суд враховує наступне.

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. (частини перша та друга статті 49 Цивільного кодексу (далі - ЦК України).

Вказане кореспондується також з приписами статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VI (далі - Закон).

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частин перша статті 9 Закону).

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону).

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у частині другій статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати висновок відповідача та зобов`язати останнього внести зміни до цього запису.

Ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

Так, розуміючи важливе значення вирішення цього спору для позивача, суд зауважує, що з метою з`ясування того, чи було у відповідача достатньо підстав для задоволення заяви позивача, необхідно встановити, чи підтверджується поданими нею документами наведені нею факти щодо необхідності здійснення виправлень в актовому записів про її народження на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Водночас належним способом захисту порушеного права позивача, у разі його підтвердження, буде зобов`язання відповідача внести відповідні зміни до актового запису цивільного стану.

Викладеним підтверджується, що метою звернення позивача до суду, як безпосередньо зазначає вона в позовній заяві, є захист її особистих немайнових прав (зокрема, цивільних, сімейних, житлових, трудових та інших), які не можуть бути реалізовані повною мірою через недостовірні відомості в свідоцтві про народження.

При цьому в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач визнає, що такі зміни згідно із законодавчими нормами вносяться за рішенням суду.

Суд враховує те, що позивач звернулася до суду насамперед з метою захисту права на забезпечення органом державної влади її особистих немайнових прав (частина перша статті 273 ЦК України) і у позовній заяві відсутні доводи за частиною другою статті 2 КАС України щодо неправомірності вказаної відмови відповідача. Водночас зі змісту позову випливає, що позивач вважає достатніми для задоволення її заяви подані нею документи.

Тому об`єктом перевірки у цій справі є не дотримання відповідачем процедури розгляду заяви позивачки про внесення змін до актового запису про народження й оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні цього звернення, а встановлення обставин, що підтверджують або спростовують необхідність внесення таких змін.

Оскільки порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) такої бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на викладене суд вважає, що цей позов має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

При цьому слід зазначити, що особа має право на ефективний захист її прав. У цьому спорі належним і ефективним захистом порушеного права позивача, у разі підтвердження заявлених нею обставин, буде зобов`язання відповідача внести відповідні зміни до актового запису свідоцтва про народження. З метою надання їй цього захисту спір повинен розглядатися «судом, встановленим законом», тобто судом, який вправі перевіряти юридичні факти, зокрема що стосуються внесення змін до актового запису і наявності достатніх підстав для внесення таких. Однак, адміністративний суд в силу закону не наділений повним спектром таких повноважень, а тому суд вважає, що даний позову підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказаний висновок щодо визначення предметної юрисдикції справ виходячи із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, узгоджується із тими, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17, від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18 і підтверджується сталою практикою Верховного Суду, зокрема, постанови від 19 грудня 2019 року у справі № 688/4029/16-а, від 23 липня 2019 року у справі № 816/910/17, від 14 квітня 2021 року у справі № 760/24695/19.

Згідно з вимогами частини другої статті 170 КАС України про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п`яти днів з дня надходження позовної заяви.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Згідно з вимог частини шостої статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Так, відповідно до вимог вищезазначеної норми, суд роз`яснює позивачці, що дану справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства, а тому їй слід звернутися з даним позовом до місцевого загального суду.

Керуючись нормами пунктом 1 частини першої статті 170, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. У відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

2. Роз`яснити заявнику, що згідно вимог частини п`ятої статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Роз`яснити заявнику, що дану позовну заяву слід розглядати в порядку цивільного судочинства, а тому їй слід звернутися з даним позовом до місцевого загального суду.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Суддя Д.В. Іванчулинець