Рішення

від 18.11.2024 по справі 280/8726/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року Справа № 280/8726/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ),

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме не нарахування та не виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2024 рік;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 Національної гвардії України нарахувати і виплатити мені грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік га матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2024 рік.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 Національної гвардії України, наказом командира військової частини НОМЕР_4 №18 о/с від 18.04.2024 року його звільнено з військової служби у запас. Зазначає, що на час звільнення Військовою частиною з позивачем не було проведено повного розрахунку, оскільки не було здійснено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2024 рік. Покликається, що 29.05.2024 звернувся до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України з заявою в якій просив провести зі ним повний розрахунок при звільненні, а саме нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2024 рік, проте, листом №3/33/13/1-4791 від 30.06.2024 року надісланим Військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України, його було повідомлено, що допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом, на підставі наказу командира військової частини та при вибутті у щорічну основну відпустку повної тривалості або другу її частин, а на дату звільнення 24.04.2024 рапорт не надходив та позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані 07 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік. Також зазначено, що у зв 'язку з відсутністю рапорту та відповідного фінансування на виплату на дату звільнення, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не здійснювалась. Вважає, що така бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України суперечить вимогам чинного законодавства України і є протиправною. Просить задовольнити позов.

Відповідач подав відзив на позовну заяву вх. № 45688 від 02.10.2024, в якому вказує, що позивач в 2024 році, до моменту його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 не подавав рапорт про надання щорічної основної відпустки (в тому числі частини такої відпустки) з порушеним питанням щодо нарахування та виплати йому допомоги на оздоровлення, а також не подавав рапорт про нарахування та виплату йому, як військовослужбовцю, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Покликається на не аргументованість та безпідставність позову через недотримання та не виконання саме позивачем суттєвих умов, передбачених чинним законодавством, для набуття (отримання) грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік і матеріальної допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 20.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/8726/24.

Ухвалою суду від 18.11.2024 у задоволенні заяви представника Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог, - відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України (по стройовій частині) №138 від 24.04.2024 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення: солдата ОСОБА_1 , який здав справи і обов`язки за посадою стрільця 1-го відділення 2-го патрульного взводу 1-ї патрульної роти 2-го патрульного батальйону, якого звільнено відповідно до частини 5 пункту З підпункту „Г" ст. 26 Закону України „Про військовий обов`язок і військову службу" з військової служби відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18.04.2024 № 18 о/су запас (через такі сімейні обставини або з інших поважних причин (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), 24 квітня 2024 року.

Також зазначено, що Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 № 200 грошова допомога на оздоровлення за 2024 рік не виплачувалась, матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань за 2024 рік не виплачувалась.

Листом від 30.06.2023 Військова частина НОМЕР_2 на заяву позивача повідомила, що допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом, на підставі наказу командира військової частини та при вибутті у щорічну основну відпустку повної тривалості або другу її частину. На дату звільнення 24,04.2024 рапорт позивача не надходив та йому виплачено грошову компенсацію за невикористані 07 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік. Також вказано, що у зв`язку з відсутністю рапорту та відповідного фінансування на виплачу на дату звільнення позивача виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не здійснювалась.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати сум грошового забезпечення у повному обсязі при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон 2232-XII).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України

За ч. 1 ст. 2 Закону 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби

Положеннями ч. 2 ст. 1 Закону 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом .

Частиною 4 ст. 2 Закону 2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 затверджено про Інструкцію порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (далі Інструкція № 200), що визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини).

Відповідно до вимог п. 1 Розділу XX Інструкція № 200, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за рішенням командира військової частини надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення.

Розмір матеріальної допомоги визначається комісією на підставі інформації, наданої фінансовим відділенням (службою) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплати. Склад комісії затверджується наказом командира військової частини.

Згідно п. 2 Розділу XX Інструкція № 200 матеріальна допомога надається на підставі рапорту в кожному конкретному випадку. Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується командиром військової частини, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансового підрозділу для виплати матеріальної допомоги. Матеріальна допомога військовослужбовцям надається за місцем штатної служби.

Суд звертає увагу позивача на те, що виплата матеріальної допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язковою, вона не входить до складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України та виплачується за рішенням командира частини в межах бюджетних асигнувань та кошторисних призначень військової частини протягом року.

З матеріалів справи не встановлено наявність доказів того, що за час проходження служби позивач звертався із відповідним рапортом про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань до командування військової частини НОМЕР_2 , та наявність відповідних бюджетних асигнувань та кошторисних призначень військової частини для виплати матеріальної допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Також, згідно з пунктом 1 Розділу ХІХ Інструкції № 200 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (у тому числі слухачам, ад`юнктам і курсантам вищих військових навчальних закладів Національної гвардії України із числа військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом), які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

За приписами пункту 2 Розділу ХІХ Інструкції № 200 допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командирові (начальнику) - на підставі наказу командира (начальника) вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям, які вибувають у щорічну основну відпустку повної тривалості або другу її частину (у тому числі у дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік), якщо військовослужбовці раніше не скористалися правом на отримання цієї допомоги.

Таким чином, суд вказує, що згідно Інструкції № 200 військовослужбовці, що проходять військову службу за контрактом), які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Суд вказує, що допомога на оздоровлення надається військовослужбовцям, які вибувають у щорічну основну відпустку.

Матеріальна допомога на оздоровлення надається на підставі рапорту військовослужбовця, який вибуває у щорічну основну відпустку. Тобто, для надання військовослужбовцю Національної гвардії України допомоги на оздоровлення необхідна наявність одночасно двох умов: (1) подання військовослужбовцем рапорту про надання такої допомоги та (2) вибуття військовослужбовця у щорічну основну відпустку.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 НГУ від 24.04.2024 № 138 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до вказаного наказу, позивач грошову допомогу на оздоровлення у 2024 році не отримав.

Суд вказує на те, що у матеріалах справи відсутні докази, що у 2024 році позивач вибував у щорічну основну відпустку, крім того, відсутні докази звернення з рапортом про виплату допомоги на оздоровлення у 2024 році. Більш того, як вказано у наказі, позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані 37 днів щорічної основної відпустки.

Відтак, з огляду на викладене, позивач не набув права на виплату допомоги на оздоровлення у 2024 році.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 18 листопада 2024 року.

Суддя Л.Я. Максименко