Рішення

від 18.11.2024 по справі 280/4958/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 листопада 2024 року Справа № 280/4958/24 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами загального, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 75, оф. 226)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році у розмірі 50973,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у ФОП ОСОБА_1 за звітний період, складає 69 осіб, отже середньооблікова кількість осіб з інвалідністю повинна складати 3 особи. Водночас, працевлаштовані особи з інвалідністю у даного роботодавця за звітний період 2023 рік, відсутні. Посилаючись на норми Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 03.06.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Позивачем недоліки позову усунуто.

Ухвалою суду від 13.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/4958/24; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 02.07.2024 № 30696), в якому зазначено, що більша частина працівників працює у відповідача за сумісництвом. Так, кількість штатних працівників у 2023 році, що працювали на постійній основі, склала 6 осіб, за сумісництвом працювали 93 особи, з них 38 осіб, в т.ч. і 1 особа, що була прийнята на постійну роботу, не пропрацювали повний місяць та звільнилися. Отже, для здійснення розрахунку нормативу по штатних працівникам береться кількість 5 осіб. Однак, у звіті, що подається у Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування, ФОП ОСОБА_1 за 2023 рік допущена помилка, зокрема до заголовної частини, рядок 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб» помилково включено робітників за сумісництвом та працівників, які не відпрацювали повний місяць як повну штатну одиницю, що призвело до завищення показника, який враховується для обчислення середньооблікової кількості штатних працівників і в результаті це вплинуло на кількісний показник нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Загальний порядок проведення коригувань єдиної звітності визначається розділом V Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, але коригування рядків 07-110 заголовної частини розділом V цього Порядку не передбачено, у зв`язку з цим виправити помилки в цих реквізитах неможливо. В підтвердження зазначеної інформації відповідач надала позивачу щомісячні Звіти СОЧ штатних працівників ФОП ОСОБА_1 ; таблицю - розрахунок середньооблікової чисельності штатних працівників помісячно за 2023 рік для нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Отже, у відповідача не виникло обов`язку щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки середня облікова чисельність штатних працівників у 2023 році була менше 8 осіб. З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 12.08.2024 призначено розгляд адміністративної справи №280/4958/24 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.10.2024.

Протокольною ухвалою суду від 01.10.2024 відкладено підготовче засідання до 17.10.2024.

17.10.2024 від позивача надійшло клопотання (вх. № 47765) про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17.10.2024 закрито підготовче провадження у справі; ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця.

Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі Розрахунок), у 2023 році по ФОП ОСОБА_1 :

середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 69 осіб;

середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, 0 осіб;

норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 3 особи;

фонд оплати праці штатних працівників 1154 841,30 грн;

середня річна заробітна плата штатного працівника 16 736,83 грн;

кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, 3 одиниці;

сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 50210,49 грн.

Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за 2023 рік, направлений через електронний кабінет відповідача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України 07.03.2024.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році у добровільному порядку, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду, в якій просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкції та пені за їх несвоєчасну сплату в загальному розмірі 50973,53 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 875-XII, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю (ч. 3 ст. 17 Закону № 875-XII).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII (в редакції, чинній з 06.11.2022), підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами частин першої, другої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону № 875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону № 875-XII, Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Частинами 12 та 13 ст. 19 Закону № 875-XII передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 20 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді (ч. 10 ст. 20 Закону № 875-XII).

Відповідно до п. 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 (у редакції, чинній до 04.12.2023; далі Інструкція № 286) середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

При цьому, згідно п. 2.6 Інструкції № 286, не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії, зокрема: 2.6.1 прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств; 2.6.7 працівники, які подали заяви про звільнення і припинили роботу до закінчення строку попередження або які припинили роботу без попередження адміністрації. Вони виключаються із облікового складу працівників з першого дня невиходу на роботу.

Як вбачається із матеріалів справи, протягом 2023 року у ФОП ОСОБА_2 працювало 6 осіб за основним місцем роботи, що підтверджується наказами (розпорядженнями) про прийняття на роботу від 23.08.2023 ( ОСОБА_3 ), від 03.11.2023 ( ОСОБА_4 ), від 06.11.2023 ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ), від 27.11.2023 ( ОСОБА_8 ). При цьому, ОСОБА_3 звільнена 15.09.2023, про що свідчить наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 13.09.2023.

В той же час, інші особи працювали протягом 2023 року у ФОП ОСОБА_1 за сумісництвом, що підтверджується наявними у матеріалах справи наказами (розпорядженнями) про прийняття на роботу.

Вказані обставини також підтверджуються Додатками 1 та Додатками 5 до Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за спірний період.

Доказів внутрішнього сумісництва до суду не надано.

При цьому, позивач не надав до суду жодних доказів того, що середньооблікова чисельність штатних працівників у позивача була такою, як зазначена в Розрахунку.

Натомість, як вбачається із наявних у справі доказів, зазначення у Розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік 69 осіб зумовлене наявністю помилки у звіті за 2023 рік, що подавався позивачем у Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування, в частині включення робітників за сумісництвом та працівників, які не відпрацювали повний місяць. Відповідач повідомляла позивача про зазначені обставини листом від 30.05.2024 № 1, однак позивач не взяв їх до уваги.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Водночас, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача за 2023 рік складала менше 8 осіб, що виключає обов`язок роботодавця створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та свідчить про відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідного нормативу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки твердження позивача про порушення відповідачем вимог Закону № 875-XII та правомірність застосування адміністративно-господарських санкцій спростовується письмовими доказами, наданими до матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 75, оф. 226; код ЄДРПОУ 20508338) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 18.11.2024.

Суддя Ю.П. Бойченко