Рішення

від 18.11.2024 по справі 280/6548/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 листопада 2024 року Справа № 280/6548/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, 14) в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 164)

до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (далі прокуратура) в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації (далі позивач) до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі відповідач), в якій прокуратура просить суд зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» укласти з Управлінням містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Палац культури «Енергетиків», розташований у м. Запоріжжя по б-ру Вінтера, 16, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що наказом Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації від 28.11.2013 № 49-О об`єкт нерухомості, а саме Палац культури «Енергетиків», розташований по б-ру Вінтера, 16 у м. Запоріжжі включено до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини архітектури та містобудування м. Запоріжжя. З 21.12.2017 ПАТ «Запоріжжяобленерго» набуло у власність щойно виявлений об`єкт культурної спадщини Палац культури «Енергетиків». Разом з тим, всупереч імперативним нормам Закону України «Про охорону культурної спадщини», охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини до теперішнього часу не укладено. Наведене зумовило звернення прокурора до суду з даною позовною заявою, яку він просить задовольнити.

Ухвалою суду від 18.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/6548/24; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, у поданому відзиві (вх. від 15.08.2024 № 38767) зазначив, що всупереч абзацу першому частини другої статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» позивачем після прийняття рішення в 2013 році про включення Палацу культури «Енергетиків» до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, ПАТ «Запоріжжяобленерго» було повідомлено лише 30.01.2024. Вважає, що подані облікові дані про пам`ятку є неналежними доказами, оскільки розроблені у 2007 році облікова картка та паспорт щойно виявленого об`єкта культурної спадщини Палацу культури після 01.12.2020 втратили чинність, адже з поданням про його занесення до Реєстру уповноважений орган охорони культурної спадщини не звернувся. Зауважує, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» набуло «Палац культури Енергетиків» на підставі наказу, серії та номер: 115, виданого 03.07.1995, видавник: Міністерство енергетики та електрифікації України, а не у 2017 році, коли відбулася реєстрація права власності. Також, оскільки будинок по б-ру Вінтера, 16, в м. Запоріжжі перебуває в користуванні ДП «Палац культури Енергетиків» ПАТ «Запоріжжяобленерго», то укладання охоронного договору повинно відбуватися з іншою особою, ніж ПАТ «Запоріжжяобленерго», і позовні вимоги до ПАТ «Запоріжжяобленерго» є безпідставними. Вказує, що неможливість на цей час укласти охоронний договір пов`язана з відсутністю чинної облікової документації на пам`ятку, а також з пошкодженням Палацу культури «Енергетиків» в листопаді 2022 року, в березні 2024 року і в травні 2024 року. Вважає, що прокуратура не має права на звернення до суду з вимогою про спонукання укласти охоронний договір. У задоволенні позову просить відмовити. Крім того, просить зупинити провадження у справі № 280/6548/24 до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в адміністративній справі № 260/4199/22.

Розглянувши зазначене клопотання, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України визначено, що суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Так, з Єдиного державного реєстру судових рішень судом установлено, що ухвалою від 25.01.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів, враховуючи, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми статті 53 КАС України та статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру» при вирішенні питання про наявність у прокурора повноважень щодо звернення до суду в інтересах держави в особі суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики та відповідно до частини другої статті 346 КАС України вирішив передати справу № 260/4199/22 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду від 07.02.2024 справу призначено до розгляду об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Однак, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та заслухавши доповідь судді-доповідача, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду цієї справи об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду, і ухвалою від 20.06.2024 справу № 260/4199/22 за касаційної скаргою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.03.2023 за позовом керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Комунального некомерційного підприємства «Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міжгірська селищна рада, про зобов`язання вчинити певні дії - повернула відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Тобто, справа № 260/4199/22 розглядається Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, а не палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Звідси, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

15.08.2024 від відповідача надійшло клопотання (вх. № 38278) про долучення документів до матеріалів справи.

19.08.2024 від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. № 38776), в якій він заперечує проти доводів відповідача.

26.08.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 39650) та клопотання (вх. № 39655) про розгляд справи з викликом сторін.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 2 ст. 12 КАС України).

Згідно з пунктом 10 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 257 КАС України).

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як зазначено у ч. 1 ст. 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Як зазначено у ч. 7 ст. 262 КАС України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведена необхідність розгляду справи з викликом сторін; дана справа є справою незначної складності і характер спірних правовідносин та предмет доказування в ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача.

Крім того, клопотання про проведення судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін не містить будь-якої інформації стосовно предмету спору, яка може бути надана сторонами лише у судовому засіданні за участі їх представників та не може бути надана із заявами по суті справи.

30.08.2024 від Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації надійшло клопотання (вх. № 40372) про відкладення розгляду справи або оголошення перерви в судовому засіданні. З цього приводу суд зазначає, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та, відповідно, без призначення судового засідання, отже дане клопотання задоволенню не підлягає.

07.11.2024 від відповідача надійшло клопотання (вх. № 51201) про долучення доказів до матеріалів справи.

Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації позицію у справі не висловило.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Наказом Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації від 28.11.2013 № 49-О об`єкт нерухомості, а саме: Палац культури «Енергетиків», розташований по б-ру Вінтера, 16 у м. Запоріжжі включено до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини архітектури та містобудування м. Запоріжжя.

Розпорядженням Запорізької обласної військової адміністрації від 15.05.2023 № 236 затверджений новий Перелік об`єктів культурної спадщини Запорізької області, до якого також включено Палац культури «Енергетиків».

Таким чином, Палац культури «Енергетиків» має статус щойно виявленого об`єкту культурної спадщини, однак охоронний договір з Управлінням містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації на момент звернення прокурора до суду не було укладено, що і зумовило подання даної позовної заяви.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України «Про охорону культурної спадщини».

За приписами статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Згідно із пунктом 17 частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що об`єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору. В той же час, охоронний договір встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі Порядок № 1768), визначає механізм укладення, зміни та припинення охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини (далі - пам`ятка), щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частину відповідно до Закону України Про охорону культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку № 1768 установлено, що охоронний договір укладається на пам`ятку чи її частину за видами об`єктів культурної спадщини.

Згідно пункту 7 Порядку № 1768, охоронні договори укладаються на пам`ятки культурної спадщини національного, місцевого значення, а також на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини з урахуванням особливостей, передбачених цим Порядком.

За правилами пункту 12 Порядку № 1768 власник (користувач) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у власність (користування) укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

У відповідності до пункту 14 Порядку № 1768 охоронний договір укладається власником (користувачем) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноваженим ним органом (особою) з таким органом охорони культурної спадщини відповідної адміністративно-територіальної одиниці:

з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органом охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (військової адміністрації);

з районною держадміністрацією (військовою адміністрацією), виконавчим органом сільської, селищної, міської ради (за наявності повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону).

Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 17.12.2008 № 482 (з доповненнями, внесеними розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 10.08.2009 № 263) Управління містобудування та архітектури обласної державної адміністрації визначено уповноваженим органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини в частині пам`яток архітектури та містобудування.

Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 01.12.2022 № 546 зобов`язано Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації делегувати виконавчому комітету Запорізької міської ради повноваження у сфері охорони культурної спадщини, а саме укладення охоронних договорів на пам`ятки згідно із вимогами Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 28.12.2001 № 1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини».

Наказом Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації від 12.12.2022 № 25-о делеговано виконавчому комітету Запорізької міської ради відповідні повноваження.

Наказом Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації від 19.01.2023 № 5-о у пункт 1 наказу від 12.12.2022 № 25-о внесені зміни, виклавши його в наступній редакції: «Делегувати Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради повноваження у сфері охорони культурної спадщини, а саме: укладання охоронних договорів на пам`ятки архітектури та містобудування, які знаходяться на території м. Запоріжжя згідно із вимогами Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (окрім щойно виявлених об`єктів культурної спадщини), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 28.12.2001 № 1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини» (із змінами).

У зв`язку з цим Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації є суб`єктом владних повноважень, із яким має бути укладений охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18 аналізував правову природу охоронного договору та дійшов висновку, що такий договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Таким чином, охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону № 1805-III, є адміністративним договором.

У постанові від 20.03.2024 у справі № 620/17968/21 Верховний Суд сформулював правову позицію щодо належного відповідача у подібних правовідносинах про те, що у спорах, які виникають з приводу укладення охоронного договору як адміністративного договору суб`єкт приватного права є належним відповідачем.

При цьому, орган охорони культурної спадщини або прокурор, якщо відповідний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, має право звернутися до суду з позовом про зобов`язання власника пам`ятки культурної спадщини укласти такий договір.

У постанові від 24.05.2021 у справі № 640/4482/20 Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до чинного законодавства уповноваженим органом на укладення охоронного договору на пам`ятку місцевого значення є власник або уповноважений ним орган.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 05.11.2024 між Управлінням містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації та ДП «ПАЛАЦ КУЛЬТУРИ ЕНЕРГЕТИКІВ» ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» укладено Охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи його частину № 10о/2024.

Таким чином, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача укласти з Управлінням містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Палац культури «Енергетиків», розташований у м. Запоріжжя по б-ру Вінтера, 16, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації.

В силу приписів статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, 14) в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 164) до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14) про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 18.11.2024.

Суддя Ю.П. Бойченко