Ухвала від 18.11.2024 по справі 761/42608/24

Справа № 761/42608/24

Провадження № 2/761/10628/2024

У Х В А Л А

18 листопада 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Осаулов А.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов`язання внести зміни в актовий запис, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла зазначена позовна заява.

Під час вивчення матеріалів справи було встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст. 175, 177 ЦПК України.

Згідно ст. 175 ч.3 п. 4,5 ЦПК України позовна заява повинна містити: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та впливу на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до підпункту 2.13.1 пункту 2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.

Правовий висновок щодо правильного застосування пункту 2.13 Правил викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року (справа № 425/2737/17), у якій зазначено, що суди за правилами цивільного судочинства повинні встановлювати обставини, що підтверджують або спростовують факт народження особи, та залежно від установлених обставин вирішувати питання про неправильність актового запису і зобов`язання відповідача внести зміни до цього запису. У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема перевіряє, чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду в таких справах полягає насамперед у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не має права виходити за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

Схожі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 297/2485/19 (провадження № 61-10472св20); 17 лютого 2021 року у справі № 635/4947/20 (провадження № 61-18769св20); 15 листопада 2022 року у справі № 754/16843/21 (провадження № 61-9738св22), а також в постанові від 02 травня 2024 року у справі №480/8300/22.

Правовий висновок щодо правильного застосування пункту 2.13 Правил викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року (справа № 425/2737/17), у якій зазначено, що суди за правилами цивільного судочинства повинні встановлювати обставини, що підтверджують або спростовують факт народження особи, та залежно від установлених обставин вирішувати питання про неправильність актового запису.

Такий правовий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 466/1150/18.

Між тим, позовної вимоги про встановлення факту неправильності запису в актовому записі про народження не заявлено.

При цьому, вказана позовна вимога підлягає оплаті судовим збором.

Крім цього, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою про внесення змін, до якої надано витяги з Державного реєстру актів цивільного стану, копії яких не долучено до позовної заяви.

Крім цього, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Захисту підлягає лише порушене право, тобто таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно позовної заяви позивач зазначає, що розбіжність у свідоцтві про народження позбавляє його реалізувати права, як спадкоємця за померлою матір`ю.

Між тим, постанови нотаріуса про відмову у вчинення нотаріальної дії не надано.

Крім цього, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: показаннями свідків. (ст. 76 ч.2 п. 3 ЦПК України)

З огляду на вказані приписи, заявнику необхідно вказати свідків, які можуть підтвердити обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Тому, позивачу необхідно уточнити позовні вимоги, надати докази та вказати свідків, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Після виправлення недоліків позовну заяву з доказами надати до суду та доказ направлення іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 175, 176, 177, 185 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов`язання внести зміни в актовий запис,- залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання ухвали суду у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Осаулов А.А.