Постанова

від 14.11.2024 по справі 199/1058/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8563/24 Справа № 199/1058/24 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Максюти Ж.І.

суддів: - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 до Садівничого товариства «Елуа» про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2024 року позивачі звернулись до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська із вказаним, у якому просять:

1) зобов`язати Садівниче товариство «ЕЛУА» відновити постачання електричної енергії на всій території Садівничого товариства «ЕЛУА»;

2) зобов`язати Садівниче товариство «ЕЛУА» відновити постачання електричної енергії до дачного будинку (земельної ділянки) ОСОБА_1 ;

3) стягнути на користь ОСОБА_1 із Садівничого товариства «ЕЛУА» моральну шкоду у розмірі 5 000 грн;

4) зобов`язати Садівниче товариство «ЕЛУА» відновити постачання електричної енергії до дачного будинку (земельної ділянки) ОСОБА_2 ;

5) стягнути на користь ОСОБА_2 із Садівничого товариства "ЕЛУА" моральну шкоду у розмірі 5 000 грн;

6) зобов`язати Садівниче товариство «ЕЛУА» відновити постачання електричної енергії до дачного будинку (земельної ділянки) ОСОБА_3 ;

7) стягнути на користь ОСОБА_3 із Садівничого товариства «ЕЛУА» моральну шкоду у розмірі 5 000 грн;

8) зобов`язати Садівниче товариство «ЕЛУА» відновити постачання електричної енергії до дачного будинку (земельної ділянки) ОСОБА_11 ;

9) стягнути на користь ОСОБА_11 із Садівничого товариства "ЕЛУА" моральну шкоду у розмірі 5 000 грн;

10) зобов`язати відновити Садівниче товариство «ЕЛУА» постачання електричної енергії до дачного будинку (земельної ділянки) ОСОБА_4 ;

11) стягнути на користь ОСОБА_4 із Садівничого товариства "ЕЛУА" моральну шкоду у розмірі 5 000 грн;

12) зобов`язати Садівниче товариство «ЕЛУА» відновити постачання електричної енергії до дачного будинку (земельної ділянки) ОСОБА_5 ;

13) стягнути на користь ОСОБА_5 із Садівничого товариства «ЕЛУА» моральну шкоду у розмірі 5 000 грн;

14) зобов`язати Садівниче товариство «ЕЛУА» відновити постачання електричної енергії до дачного будинку (земельної ділянки) ОСОБА_6 ;

15) стягнути на користь ОСОБА_6 із Садівничого товариства «ЕЛУА» моральну шкоду у розмірі 5 000 грн;

16) зобов`язати Садівниче товариство «ЕЛУА» відновити постачання електричної енергії до дачного будинку (земельної ділянки) ОСОБА_7 ;

17) стягнути на користь ОСОБА_7 із Садівничого товариства «ЕЛУА» моральну шкоду у розмірі 5 000 грн;

18) зобов`язати Садівниче товариство «ЕЛУА» відновити постачання електричної енергії до дачного будинку (земельної ділянки) ОСОБА_8 ;

19) стягнути на користь ОСОБА_8 із Садівничого товариства «ЕЛУА» моральну шкоду у розмірі 5 000 грн;

20) зобов`язати Садівниче товариство «ЕЛУА» відновити постачання електричної енергії до дачного будинку (земельної ділянки) ОСОБА_9 ;

21) стягнути на користь ОСОБА_9 із Садівничого товариства «ЕЛУА» моральну шкоду у розмірі 5 000 грн;

22) зобов`язати Садівниче товариство «ЕЛУА» відновити постачання електричної енергії до дачного будинку (земельної ділянки) ОСОБА_10 ;

23) стягнути на користь ОСОБА_10 із Садівничого товариства «ЕЛУА» моральну шкоду у розмірі 5 000 грн;

24) зобов`язати Садівниче товариство "ЕЛУА" відновити постачання електричної енергії до дачного будинку (земельної ділянки) ОСОБА_12 ;

25) стягнути на користь ОСОБА_12 із Садівничого товариства «ЕЛУА» моральну шкоду у розмірі 5 000 грн;

26) стягнути із Садівничого товариства «ЕЛУА» на користь позивачів витрати на правничу допомогу.

Ухвалою судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2024 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачам строк на усунення недоліків, а саме десять днів з дня отримання ними копії ухвали, шляхом подання позовної заяви у новій редакції з копіями для інших учасників справи, у разі надання додаткових документів - з їх копіями для інших учасників справи.

Ухвалою Солонянськогорайонного судуДніпропетровської областівід 24червня 2024року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 до Садівничого товариства «Елуа» про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди повернено позивачам.

Повертаючи позовнузаяву,суд першоїінстанції,виходив зтого,що у встановлений судом строк позивачі недоліки позовної заяви повністю не усунули.

В апеляційній скарзі апелянти, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно ч 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно із статтею 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способом і строком їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За частиною третьою статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається не поданою і повертається позивачеві.

Апеляційним судом встановлено, що ухвалою судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2024 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачам строк на усунення недоліків, а саме десять днів з дня отримання ними копії ухвали, шляхом подання позовної заяви у новій редакції з копіями для інших учасників справи, у разі надання додаткових документів - з їх копіями для інших учасників справи.

17 червня 2024 року позивачі на виконання вимог зазначеної ухвали, надали суду заяву.

Повертаючи позовну заяву, ухвалою від 24 червня 2024 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі у встановлений судом строк недоліки позовної заяви повністю не усунули, позову заяву потрібно повернути позивачам.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набула чинності для України з 11 вересня 1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, статей 2,4,5,12,13,19 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Положення ст. 185 ЦПК України щодо повернення заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху.

За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.

З огляду на вищевикладене не можна вважати, що позивачі, отримавши копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, ухилилився від виконання зазначених в ній вимог, оскільки на її виконання (у межах встановленого судом строку для усунення недоліків) позивачами до суду першої інстанції направлено заяву про усунення недоліків.

Таким чином, позивачі відреагували на ухвалу про залишення без руху, а тому підстави з яких суд повернув позовну заяву підпадають під ознаки надмірного формалізму.

Апеляційний суд також виходить з того, що надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).

Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно з висновками, викладеними в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

В рішенні у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Тому судді повинні уникати надмірного формалізму під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі, адже суди помилково визнають такими, що дають підстави для повернення позовних заяв ті обставини, зокрема, щодо не зазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору; не наведення попереднього (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; відсутність власного підтвердження позивачем про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, підстави звільнення позивача від сплати судового збору, адже зазначені обставини можуть бути з`ясовані судом на наступних стадіях процесу.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при реалізації положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

З огляду на вищезазначене, повернення судом першої інстанції позовної заяви позивачам, з наведених в ухвалі підстав, є необґрунтованим і таким, що суперечить нормам процесуального права, та має ознаки надмірного формалізму.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як роз`яснене у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - задовольнити.

Ухвалу Солонянського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від24червня 2024року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Судді: