Постанова

від 19.11.2024 по справі 716/1212/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 року м. Чернівці Справа № 716/1212/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,

секретар: Тодоряк Г.Д.,

заявник: ОСОБА_1 ,

заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кадубовецької сільської ради Чернівецького району,

особа, стосовно якої вирішується питання про визнання її недієздатною та призначення опікуна: ОСОБА_2 ,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 07 серпня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Вайновської О.Є., присяжних Колибаби А.В. та Гаврилюк М.В., дату виготовлення повного тексту рішення суду 12.08.2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 , звернувся до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатною та встановлення над нею опіки.

В обґрунтування заяви вказував, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є бабусею заявника, пенсіонеркою за віком, та у відповідності до висновку ЛКК КНП «Заставнівська багатопрофільна лікарня» №634 від 29.04.2024 року встановлено діагноз «виражена атеросклеротична деменція», потребує постійного стороннього догляду.

Висновком судово-психіатричної експертизи №722 від 28.05.2024 року встановлено, що ОСОБА_2 хворіє психічним захворюванням у формі вираженої атеросклеротичної деменції. За своїм психічним станом, в силу наявного у неї хронічного психічного захворювання, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Звернув увагу суду на те, що ОСОБА_1 є єдиним кандидатом бути опікуном та виявляє бажання з вказаного приводу, інших осіб, які мають бажання та могли б здійснювати догляд за ОСОБА_2 , немає, оскільки донька останньої ОСОБА_4 є інвалідом 2 групи.

Провадження №22-ц/822/883/24

З посиланням на норми права, які регулюють спірні правовідносини, просив заяву задовольнити. Визнати ОСОБА_2 недієздатною, встановити над нею опіку та призначити опікуном ОСОБА_1 .

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 07.08.2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною особою. Строк дії рішення в частині визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною особою не може перевищувати двох років. У задоволенні вимоги про призначення опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовлено. До призначення недієздатній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Кадубовецької сільської ради.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмови в задоволенні заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 стороною заявника подано апеляційну скаргу, в якій наводить обставини, викладені в самій заяві, та зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що в поданні не міститься жодних доводів про неможливість виконання донькою ОСОБА_4 , та іншими членами родини повноважень опікуна ОСОБА_2 , є не обґрунтованим.

Вказує, що відсутні обставини, які виключають та ставлять під сумнів можливість апелянта бути опікуном, характеризують особу заявника, родинний зв`язок з недієздатною особою, можливість здійснювати за нею догляд та забезпечувати.

Звертає увагу на те, що мати заявника ОСОБА_4 має інвалідність, а тому за станом свого здоров`я не може здійснювати нагляд за ОСОБА_2 .

На підставі наведеного, просить оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні заяви скасувати та ухвалити нове про задоволення заяви.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1)керує ходомсудового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збираннядоказів уцивільних справахне єобов`язком суду,крім випадків,встановлених цимКодексом.Суд маєправо збиратидокази,що стосуютьсяпредмета спору,з власноїініціативи лишеу випадках,коли ценеобхідно длязахисту малолітніхчи неповнолітніхосіб абоосіб,які визнанісудом недієздатнимичи дієздатністьяких обмежена,а такожв іншихвипадках,передбачених цимКодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 вказав, що під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 окрім онука має доньку ОСОБА_6 , яка проживає разом з нею. Вказана особа є особою з інвалідністю другої групи за загальним захворюванням, яка встановлена до червня 2024 року, і їй протипоказана праця в звичайних виробничих умовах. Однак матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_6 має протипоказання щодо виконання обов`язків опікуна над матір`ю.

Крім того, подання органу опуки та піклування не містить жодних доводів про неможливість виконання повноважень опікуна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іншими членами родини.

Однак, з таким висновком колегія суддів погоджується не в повній мірі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є бабусею заявника ОСОБА_4 по лінії матері ОСОБА_7 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження НОМЕР_1 від 01.03.1975 та НОМЕР_2 від 04.10.2001 року (а.с.10, 12).

Заявник ОСОБА_4 зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 разом з матір`ю ОСОБА_4 , бабусею ОСОБА_2 , що підтверджується актом обстеження умов проживання сім`ї №05 від 03.05.2024 року та довідкою про склад сім`ї №05 від 03.05.2024 року (а.с.13-14).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під спостереженням у лікаря психіатра та потребує стороннього догляду (а.с.15).

Згідно висновку КНП «Заставнівська багатопрофільна лікарня» №634 від 29.04.2024 року ОСОБА_2 страждає на виражену атеросклеротичну деменцію та потребує стороннього догляду (а.с.16, 17).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №722 від 28.05.2024 року ОСОБА_2 на даний час хворіє хронічним психічним захворюванням у формі вираженої атеросклеротичної деменції. За своїм психічним станом, в силу наявного у неї хронічного психічного захворювання, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.18-19).

Відповідно до характеристики №103 від 03.05.2024 року Кадубовецької сільської ради ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно, офіційно працевлаштований, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, що також підтверджується довідками ЧРУП ВП №3 (м. Заставна) №5606/123/47/01-2024 від 02.05.2024 року та №5611/123/47/02-2024 від 03.05.2024 року (а.с.21-22).

ОСОБА_1 під спостереженням в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, що підтверджується довідкою КНП «Заставнівська багатопрофільна лікарня» №524 від 02.05.2024 року, на диспансерному обліку не перебуває, що підтверджується випискою із медичної карти від 03.05.2024 року (а.с.23-24).

Мати заявника ОСОБА_4 є інвалідом 2 групи (а.с.26-27).

Згідно довідки Відділу УФЗ Держспецзв`язку в м. Чернівцях від 01.08.2023 року №63/35-233 ОСОБА_8 проходить військову службу за контрактом (а.с.28).

Кадубовецькою сільською радою Чернівецького району направлено до суду подання №02/369 від 10.05.2024 року «Про доцільність призначення опікуна над громадянкою ОСОБА_2 », згідно якого просить встановити над нею опіку та призначити опікуном ОСОБА_1 (а.с.32).

Відповідно до рішення та висновку органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Кадубовецької сільської ради від 09.05.2024 року про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над його бабусею ОСОБА_2 вважають за доцільне призначити його опікуном хворої (а.с.30-31).

Статтею 30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

В силу ч.1 ст.39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ч.1 ст.40 ЦК України).

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі ст.55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Частиною 1 ст.60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

У п.1 ч.2 ст.293 ЦПК України зазначено, що обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в окремому провадженні.

За приписами ч.3 ст.296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням Органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Вирішуючи питання щодо призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 296 ЦПК України передбачено, що заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

Статтею 9 СК України встановлено коло осіб, сімейні особи між якими регулюються СК України, зокрема це подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі.

Відповідно до частини четвертої статті 2 СК України Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між тіткою, дядьком та племінниками, а також між іншими родичами за походженням.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31 березня 2020 року у справі №205/4245/17.

Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №336/5652/18 зазначив, що відповідно до ч.1 ст.67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Крім того, колегія вказує на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №754/5841/17.

У зв`язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації з 24 лютого 2022 року указом Президента в Україні введено воєнний стан, строк дії якого наразі продовжено до 07 лютого 2025 року.

Відповідно до пп.10 п.1 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані опікун особи, визнаної судом недієздатною.

В силу абз.14 п.3 ч.12 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.

Аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок, що призначення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є особою призовного віку) опікуном над своєю бабусею ОСОБА_2 , може бути підставою для подальшого отримання відстрочки чи звільнення з військової служби.

Окрім того, суд наголошує, що умови існування в державі можуть визначати домінування суспільного інтересу над приватним, що характерно для сучасної України, яка перебуває зараз в стані війни з росією.

А тому, на переконання суду, конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України, має перевагу над бажанням заявника бути опікуном бабусі за обставин існування інших споріднених членів сім`ї, зокрема доньки, оскільки доказів про неможливість здійснення останньою обов`язків опікуна щодо ОСОБА_2 до суду подано не було.

Також суд вказує на те, що відповідно до ч.1-4 ст.294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав.

Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.

Нормами процесуального законодавства не передбачено права суду за власною ініціативою залучати до участі у справі заінтересованих осіб.

Матеріали справи свідчать про те, що у якості заінтересованих осіб до участі у справі залучено лише ОСОБА_2 та орган опіки та піклування виконавчого комітету Кадубовецької сільської ради, однак у цьому випадку можуть бути допущені порушення прав ТЦК та СП, Міністерства оборони чи Військової частини у разі несення служби заявником.

Таким чином, звертаючись до суду з вказаною заявою, ОСОБА_1 неправильно визначився з учасниками справи, а саме заінтересованими особами, однак у разі зазначення належної заінтересованої особи у цій справі, останній не позбавлений можливості звернутись до суду повторно з вказаною заявою.

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином з урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про зміну мотивів для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині призначення опікуна.

Що стосується судових витрат, відповідно до ст.141 ЦПК України за розгляд такої категорії справ вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 07 серпня 2024 року в оскаржуваній частині змінити, виклавши підстави для відмови в задоволенні заяви мотивувальною частиною цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий І.Н. Лисак

Судді: Н.К. Височанська

І.Б. Перепелюк