Постанова

від 15.11.2024 по справі 520/17876/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 р. Справа № 520/17876/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків по справі № 520/17876/24

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЧПРИЛАД"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЧПРИЛАД", в якому просив суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Точприлад» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ( НОМЕР_1 у філії ХОУ АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 14099344) заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з грудня 2023 по травень 2024 року в сумі 14251,56 грн.

В обґрунутвання позову позивач зазначив, що у Товариства виникла заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з грудня 2023 по травень 2024 року в сумі 14251,56 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 року у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЧПРИЛАД" (вул. Серпова, буд. 4, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 05796222) про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що на дату звільнення ОСОБА_1 - 06.08.1993, вже було утворено ДП завод «ТОРЧПРИЛАД» на підставі наказу № 9 від 23.09.1992 та 26.10.1992 здійснено його державну реєстрацію. З документів доданих до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 також вбачається, що він був звільнений з ДП завод «ТОРЧПРИЛАД» (далі: ВАТ «ТОРЧПРИЛАД» код ЄДРПОУ 05796222).

На базі Державного підприємства завод "ТОЧПРИЛАД" було створене Відкрите акціонерне товариство "ТОЧПРИЛАД", яке згодом було перейменоване у Публічне акціонерне товариство "ТОЧПРИЛАД", яке згодом було перейменоване у Приватне акціонерне товариство "ТОЧПРИЛАД", та в подальшому реорганізоване у Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОЧПРИЛАД".

Але, суд всупереч встановленим фактам прийшов до висновку про відсутність у відповідача обов`язку відшкодовувати позивачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії пенсіонеру ОСОБА_1 як колишньому працівнику ДП "Точприлад", яке спочатку перереєстроване у ВАТ "Точприлад", а потім у ТОВ "Точприлад", проте не є правонаступником Харківського заводу точного приладобудування.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зауважив, що ТОВ "ТОЧПРИЛАД" не є правонаступником Харківського заводу точного приладобудування та не має обов`язку відшкодування пільгових пенсій колишніх працівників вказаного підприємства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідач, як платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області направлено відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з грудня 2023 по травень 2024 року в сумі 14251,56 грн. про що свідчать розрахунки та супровідні листи, які отримані представником відповідача згідно повідомлень про вручення поштового відправлення.

Позивач стверджує, що сума фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, відповідачем у строки, встановлені п. 6.7 Інструкції 21-1 "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" за вказаний період не сплачена.

У зв`язку з невиконанням вимог чинного законодавства щодо відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у ТОВ "ТОЧПРИЛАД" склалася заборгованість перед Пенсійним фондом, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що у відповідача відсутній обов`язок відшкодовувати позивачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії пенсіонеру ОСОБА_1 як колишньому працівнику ДП "Точприлад", яке спочатку перереєстроване у ВАТ "Точприлад", а потім у ТОВ "Точприлад", проте не є правонаступником Харківського заводу точного приладобудування.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальними законами, які визначають принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV та Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII.

Згідно з пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Відповідно до п.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі по тексту - Порядок №637), також передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами пункту 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України (ст.3 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. "а", п.п. "б-з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за ставкою 100 відсотків від об`єкта оподаткування.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування підприємством витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах встановлено Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою управління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України №64/8663 від 16.01.2004 року.

Згідно з підпунктом 6.1 пункту 6 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Підприємства, відповідно до підпункту 6.8 пункту 6 Інструкції 21-1, щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Із матеріалів справи встановлено, що в розрахунках щодо фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та супровідних листах за період з грудня 2023 по травень 2024 року Головним управлінням ПФ України в Харківській області зазначено наступного пенсіонера - працівника: ОСОБА_1 .

В ході розгляду справи судом встановлено, що обставини існування у відповідача обов`язку з приводу компенсування (погашення) фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" колишнім працівниками Харківського виробничого об`єднання "Точприлад" (Державного підприємства "Точприлад") досліджені у межах справ №№520/12542/22, 520/9343/22, 520/36819/23.

Так у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2024 у справі № 520/36819/23, судом встановлено наступні обставини.

Згідно листа Директора КП "Міський архів" вих. №98/22 від 05.01.2023 року та доданих до нього копій особових карток, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював на "ХЗТП" з 01.08.1985 року по 06.08.1993 року; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працював на "ХЗТП" з 01.04.1986 року по 17.06.1993 року.

Відповідно до статуту Харківського виробничого об`єднання "Точприлад", затвердженого 31.03.1989 року, Виробниче об`єднання "Точприлад" перебувало у віданні Міністерства приладобудування, засобів автоматизації та систем керування СРСР з безпосереднім підпорядкуванням Міністерству.

Виробниче об`єднання "Точприлад" діяло як єдиний виробничо-господарський комплекс, до складу якого входили структурні одиниці: Харківський завод точного приладобудування та Спеціальне конструкторське - технологічне бюро засобів не руйнуючого контролю.

Таким чином, відповідно до положень Статуту Харківського виробничого об`єднання "Точприлад", Державне підприємство "Точприлад" входило до складу підприємства союзного підпорядкування, відносилось до сфери його управління та мало статус підприємства союзного підпорядкування, оскільки підпорядковувалось Міністерству приладобудування, засобів автоматизації та систем керування СРСР.

У зв`язку з розпадом СРСР, проголошенням незалежності України, набранням чинності Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", відповідно до статей 1, 2 цього Закону, все майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, перейшло у державну власність України. Майно цих підприємств передано Фонду державного майна та встановлено, що правонаступником за договорами оренди державних підприємств та контрактів з керівниками на території України, які укладені з міністерствами і відомствами СРСР, є Фонд державного майна України.

Відповідно до статей 3, 37 Закону України "Про підприємства в Україні", що діяв на момент створення підприємства відповідача, підприємства мають право на добровільних засадах об`єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражу.

Згідно зі ст.ст. 2, 3, 5 Закону Союзу Радянських соціалістичних республік "Про підприємства в СРСР", який діяв на момент створення підприємства відповідача, встановлено, що відповідно до форм власності, встановлених Законом СРСР "Про власність в СРСР", можуть діяти зокрема, підприємства, засновані на державній власності - державне союзне підприємство.

Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Статтею 37 Цивільного кодексу УРСР, що діяла в період створення Державного підприємства "Точприлад", встановлено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

За змістом частини 7 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні", який втратив чинність з 01.01.2004, при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Судовим розглядом встановлено, що Державне підприємство "Точприлад" утворено на підставі наказу №9 від 23.09.1992 року регіонального відділення Фонду держмайна України по Харківській області. Отже, зазначене підприємство не утворювалось шляхом реорганізації юридичної особи, яка існувала раніше.

26 жовтня 1992 року Статут державного підприємства зареєстровано виконкомом Дзержинської районної ради народних депутатів. Як зазначено в статуті, ДП завод "Точприлад" є державним підприємством без будь-якого правонаступництва.

Відповідно до статуту ДП завод "Точприлад", зареєстрованого розпорядженням виконкому Дзержинської районної ради народних депутатів м. Харкова №572/2 від 26.10.1992 р., є державним підприємством без будь-якого правонаступництва.

У подальшому, на базі Державного підприємства завод "ТОЧПРИЛАД" було створене Відкрите акціонерне товариство "ТОЧПРИЛАД", яке згодом було перейменоване у Публічне акціонерне товариство "ТОЧПРИЛАД", яке згодом було перейменоване у Приватне акціонерне товариство "ТОЧПРИЛАД", та в подальшому реорганізоване у Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОЧПРИЛАД".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03 грудня 2012 року по справі №5023/4412/12, залишеним без змін Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року у справі за позовом Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова до Відкритого акіцонерного товариства «ТОЧПРИЛАД» (Публічного акціонерного товариства "ТОЧПРИЛАД", встановлено наступне:

«Матеріали справи свідчать, що Харківський завод точного приладобудування входив в якості структурного підрозділу до складу Виробничого об`єднання «ТОЧПРИЛАД», яке було створене та підпорядковане Міністерству приладобудування, засобів автоматизації та систем управління СРСР.

У зв`язку з розпадом Союзу РСР, у відповідності до Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» все майно та фінансові ресурси союзних підприємств були оголошені власністю України та передані Фонду державного майна України. Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України у Харківській області №9 від 23.09.92 року було засновано Державне підприємство завод «ТОЧПРИЛАД» та 26.10.92 року здійснено його державну реєстрацію.

Відповідно до статуту ДП завод «ТОЧПРИЛАД», зареєстрованого розпорядженням виконкому Дзержинської районної ради народних депутатів м. Харкова №572/2 від 26.10.1992 p., є державним підприємством без будь-якого правонаступництва. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності Державне підприємство завод «ТОЧПРИЛАД» перереєстроване у відкрите акціонерне товариство «ТОЧПРИЛАД», як правонаступник. Виходячи з наведеного ВАТ «ТОЧПРИЛАД» є правонаступником Державного підприємства завод «ТОЧПРИЛАД». Разом з тим, Державне підприємство завод «ТОЧПРИЛАД» не є правонаступником Харківського заводу точного приладобудування."

Також рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.06.2018 року у справі 3638/17982/17 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного управління пенсійного фонду України міста Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 03 грудня 2012 року по справі №5023/4412/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року, встановлено наступне: «Харківський завод точного приладобудування входив в якості структурного підрозділу до складу Виробничого об`єднання «ТОЧПРИЛАД», яке було створене та підпорядковане Міністерству приладобудування, засобів автоматизації та систем управління СРСР. У зв`язку з розпадом Союзу РСР, у відповідності до Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані та території України" все майно та фінансові ресурси союзних підприємств були оголошені власністю України та передані Фонду державного майна України. Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України у Харківській області №9 від 23.09.92 року було засновано Державне підприємство завод «ТОЧПРИЛАД» та 26.10.1992 року здійснено його державну реєстрацію. Відповідно до статуту ДП завод «ТОЧПРИЛАД», зареєстрованого розпорядженням виконкому Дзержинської районної ради народних депутатів м. Харкова №572/2 від 26.10.1992 p., є державним підприємством без будь-якого правонаступництва. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності Державне підприємство завод «ТОЧПРИЛАД» перереєстроване у відкрите акціонерне товариство «ТОЧПРИЛАД», як правонаступник. Виходячи з наведеного, ВАТ «ТОЧПРИЛАД» є правонаступником Державного підприємства завод «ТОЧПРИЛАД». Разом з тим, Державне підприємство завод «ТОЧПРИЛАД» не є правонаступником Харківського заводу точного приладобудування, на якому вказані в позовній заяві особи отримали пільговий стаж, необхідний для призначення пенсій по Списку № 2. Таким чином, надаючи уточнюючі довідки про наявність пільгового стажу при наявності трудових книжок та відповідних записів у них, відповідач не будучи пранаступником підприємства, на якому особи заробили пільговий стаж, порушив вимоги пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637. Але вся інформація відносно стажу та періодів роботи, яка міститься в уточнюючих довідках, наданих відповідачем, повністю співпадає із записами у трудових книжках осіб, яким вони були надані, тобто ці уточнюючи довідки є достовірними. Суд також враховує, що відповідач надав уточнюючи довідки на підставі наказів по підприємству та особових карток працівників за період з 1978 р. по 2003 р., які були в розпорядженні відповідача та в подальшому передані ним до архівної установи".

Вищезазначеним рішенням також встановлено, що з повідомлення Управління Пенсійного фонду України при взятті на облік ВАТ «ТОЧПРИЛАД» як платника страхових внесків вбачається, що відповідач взятий позивачем на облік 02.10.2007 року. Згідно з діючим на той час Порядком взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженим постановою правління ПФУ №14-4 від 10.10.2006 року, взяття на облік юридичних осіб як платника податків страхових внесків здійснюється органами Пенсійного фонду України за місцезнаходженням юридичної особи на підставі відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, наданих державним реєстратором. Як вбачається з виписки з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, датою державної реєстрації відповідача є 26.10.1992 року. Таким чином, починаючи з дати взяття на облік відповідача, тобто з 02.10.2007 року позивач міг дізнатися, що ВАТ «ТОЧПРИЛАД» не є правонаступником Харківського заводу точного приладобудування, на якому вказані в позовній заяві особи отримали пільговий стаж.

З огляду на вищезазначене, Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 13.06.2024 у справі № 520/36819/23 дійшов висновку, що ТОВ «ТОЧПРИЛАД» не є правонаступником «Харківського Заводу Точного Приладобудування», тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача обов`язку відшкодовувати позивачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії пенсіонеру ОСОБА_1 як колишньому працівнику ДП "Точприлад", яке перереєстроване у ВАТ "Точприлад", а потім у ТОВ "Точприлад", проте, не є правонаступником Харківського заводу точного приладобудування, що у тому числі встановлено постановою Харківського апеляційного Господарського суду від 19 лютого 2013 року у справа №5023/4412/12.

До аналогічних висновків дійшли суди і у справах № 520/12542/22, № 520/9343/22 про стягнення з ТОВ "ТОЧПРИЛАД" на користь ГУПФУ в Харківській області заборгованості по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсії пенсіонеру ОСОБА_1 за інші періоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом з матеріалів справи встановлено, що суб`єктом владних повноважень направлялися ТОВ "Точприлад" розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

Відповідно до вказаних розрахунків позивач просив відшкодувати відповідача фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за Списками №1 за період з грудня 2023 по травень 2024 року за пенсіонера ОСОБА_1 .

Разом з тим, з копії листа Комунального підприємства "Міський архів" Виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.01.2023 №98/22 (вх. №19 від 28.12.2022), судом встановлено, що в документах по особовому складу Харківського заводу точного приладобудування виявлено особові справи ОСОБА_1 відповідно до яких вбачається, що останній працював на Харківському заводі точного приладобудування.

З огляду на вищезазначене ТОВ «ТОЧПРИЛАД» не є правонаступником «Харківського Заводу Точного Приладобудування», тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача обов`язку відшкодовувати позивачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії пенсіонеру ОСОБА_1 як колишньому працівнику ДП "Точприлад", яке перереєстроване у ВАТ "Точприлад", а потім у ТОВ "Точприлад", проте, не є правонаступником Харківського заводу точного приладобудування, що у тому числі встановлено постановою Харківського апеляційного Господарського суду від 19 лютого 2013 року у справа №5023/4412/12.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У ході розгляду справи суб`єкт владних повноважень не довів відсутності правових підстав для врахування обставин, раніше установлених судами у постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2023 у справі №520/9343/22, від 25.09.2023 у справі № 520/12542/22, від 13.06.2024 у справі №520/36819/23, згідно з якими відповідач не є правонаступником того суб`єкта права, під час виконання функцій найманого працівника у трудових відносинах з яким ОСОБА_1 набув право на призначення пенсії на пільгових умовах, у зв`язку із чим відповідно до ч.4 ст.78 КАС України ці обставини не потребують додаткового доказування у межах даного спору.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області є безпідставними та необґрунтованими.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 по справі № 520/17876/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко