Постанова

від 13.11.2024 по справі 520/15454/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 р.Справа № 520/15454/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Подус Г.С., пр. Перемоги, 52в, м. Харків, Харківська, 61202, по справі №520/15454/24

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив скасувати постанову від 24.03.2023 про закінчення виконавчого провадження №57955767 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 18.07.2024 адміністративний позов повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 18.07.2024 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувану постанову державного виконавця від 24.03.2023 року про закінчення виконавчого провадження №57955767 не отримував від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а про прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови від 24.03.2023 року, позивачу стало відомо лише 28.05.2024 року з матеріалів наданих відповідачем Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області до Дзержинського районного суду м. Харкова по адміністративній справі №623/2002/16-а.

Відзиви на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши увалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, ухвалою до Дзержинського районного суду міста Харкова від 10.07.2024 позовну заяву було залишено без руху з наданням 10-денного строку позивачу для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії такої ухвали.

Позивачем на виконання вимог вказаної ухвали в межах встановленого строку - 13.07.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява про виконання ухвали суду (усунення недоліків), в якій та стверджує, що в зв`язку з знищенням агресором у березні 2022 його будинку та необхідності переховуватися від замовника його вбивства Ізюмського міського голови Марченко В.В., з березня 2022 року, позивач був позбавлений, можливості отримати за адресою реєстрації ( АДРЕСА_1 ) оскаржувану Постанову від 24.03.2023 про закінчення виконавчого провадження №57955767 за виконавчим листом адміністративній справі №623/2002/16-а, яка можливо була надіслана поштою на вказану адресу. Зазначає, також, що Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, яка забезпечує обмін документами позивач має зареєстрований з 16.06.2019, але державним виконавцем Пересічанською Яною Володимирівною, всупереч вимогам ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», оскаржувана Постанова від 24.03.2023 про закінчення виконавчого провадження №57955767 не була доведена до відома позивача, а тому він не мав можливості з нею ознайомитися, що унеможливило своєчасне звернення до суду з позовом про скасування оскаржуваної постанови державного виконавця. Стверджує, що 28.05.2024 представником Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області до Дзержинського районного суду м. Харкова, було надано заяву в адміністративній справі №623/2002/16-а до якої долучено копії матеріалів виконавчого провадження №57955767, в тому числі копію Постанови від 24.03.2023 про закінчення виконавчого провадження №57955767 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується заявою Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області сформованою в системі «Електронний суд» 28.05.2024 (копія додається). Просить поновити позивачу строк на звернення до суду з цим позовом.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що 15.07.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позову, однак із її змісту судом неможливо встановити дійсну дату отримання позивачем оскаржуваного рішення, а посилання позивача на поважність причин пропуску строку для звернення із позовом до суду носять лише суб`єктивний характер, таким чином позивач не усунув недоліки в строк, зазначений в ухвалі суду, а тому наявні підстави, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України для повернення позовної заяви позивачеві.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ч.ч. 1-2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч.ч. 1-2 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини 1 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У відповідності до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Так, відповідно до матеріалів справи, предметом цього спору є постанова від 24.03.2023 про закінчення виконавчого провадження №57955767 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни.

Колегія суддів відмічає, що приписами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Документи виконавчого провадження органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), яка забезпечує обмін документами, надсилаються виключно в електронній формі.

Отже, вищевказані положення Закону України «Про виконавче провадження» покладають на виконавця обов`язок надсилати сторонам виконавчого провадження копії постанов виконавця.

Колегія суддів зазначає, що приписами Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено обов`язку учасника виконавчого провадження слідкувати та самостійно ознайомлюватися з ходом виконавчого провадження та вчиненими діями державного виконавця. Обов`язком державного виконавця є ознайомлення учасників виконавчого провадження з вчиненими діями, а ознайомлення учасниками виконавчого провадження з вчиненими діями останнього є їх право.

Законодавство не зобов`язує боржника за виконавчим провадженням самостійно вчиняти активних дій щодо отримання постанов державного виконавця, адже, обов`язок направлення сторонам виконавчого провадження процесуальних документів лежить саме на державному виконавцеві.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, не встановив чи направлялася постанова державним виконавцем на адресу позивача, не надав оцінку зазначеним позивачем обставинам пропуску строку звернення до суду, не встановив з достовірністю, що вказані позивачем обставини не є поважними, не надав оцінку діям позивача щодо можливого ознайомлення з рухом виконавчого провадження, а лише обмежився висновками про їх неповажність.

За викладених обставин, колегія суддів вважає передчасним та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення адміністративного позову у зв`язку з пропуском ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом.

Приписами частини 5 статті 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Також, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»).

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, у справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також, з норм міжнародного права, повернення позовної заяви унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються в якості належних.

Згідно із статтею 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи наведені вище правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, а тому ухвалене судове рішення на підставі вимог статті 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 287, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.07.2024 по справі №520/15454/24 скасувати.

Справу №520/15454/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич