Постанова

від 04.11.2024 по справі 480/9314/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 р.Справа № 480/9314/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2024, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 30.01.24 по справі №480/9314/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Буд ЛТД"

до Київської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ-Буд ЛТД" (далі по тексту позивач, ТОВ "Світ-Буд ЛТД") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської митниці (далі також митний орган, відповідач, апелянт), в якій просило:

- визнати протиправними і скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.08.2023 № UA 100380/2023/000226/2.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року позов ТОВ "Світ-Буд ЛТД" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.08.2023 №UA100380/2023/000226/2.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь ТОВ "Світ-Буд ЛТД" судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Київська митниця, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга вмотивована твердженнями про невірне застосування судом першої інстанції приписів Митного кодексу України (надалі - МК України). Вважаючи, що документи, подані для митного оформлення містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, стверджує, що обов`язок доведення митної вартості та ціни товару при митному оформленні покладений на декларанта. За результатами митних консультацій митний орган дійшов висновку про непідтвердження заявлених декларантом, при митному оформленні, митної вартості товарів. Стверджує, що доводи митного органу залишилися поза увагою суду.

У зв`язку з неможливістю застосування другорядних методів 2а-2г, митним органом застосовано другорядний метод 2 ґ-резервний метод. Застосування другорядного методу 2 ґ-резервного методу вважає правильним.

Вказує, на те, що суд першої інстанції безпідставно оминув практику Верховного Суду, викладену у постанові від 22 серпня 2019 року по справі №826/25704/15, на яку посилався митний орган. Також посилався на «практику» розгляду побідних справ Шостим апеляційним адміністративним судом.

З огляду на вказане, апелянт вважає спірне рішення про коригування митної вартості товарів законним та обґрунтованим.

Позивач не погодився з доводами апеляційної скарги та подав відзив на неї, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Вказав, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки ним були надані достатні документи для розмитнення за першим методом за ціною договору.

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, заслухавши доводи представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга Київської митниці задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені обставини, які не оспорені сторонами.

З метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 15.06.2019 №37-SВ, укладеного між ТОВ "Світ-Буд ЛТД" і компанією «SHUDE TEXTILES IMPORT AND EXPORT COMPANI OF GUANGDONG», (Китай), позивачем до Київської митниці 01.08.2023 було подано електронну митну декларацію (надалі - «МД») №23UА100380610928U9, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 «МК України».

При поданні МД позивачем було надано такі документи: (перелік наведений в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.08.2023 №UА100380/2023/000673): пакувальний лист від 24.05.2023, рахунок-проформа від 10.03.2023 №УУ-Р970, рахунок-фактура (інвойс) від 24.05.2023 №УУ-Р238, коносамент від 04.06.2023 №08123060320, автотранспортна накладна від 26.07.2023 №LG111553D, декларація про походження товару від 24.05.2023 №УУ-Р238, банківський платіжний документ від 05.04.2023 №230405/000572555, банківський платіжний документ від 05.07.2023 №230705/000582209, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 26.07.2023 №63815, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 19.07.2023 №704, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 28.07.2023 №84, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 26.07.2023 №26/07/2023FМ/3, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 19.07.2023 №337, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 28.07.2023 №84, прайс-лист виробника від 01.03.2023 б/н, доповнення до зовнішньоекономічного договору від 01.01.2022 №2, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 15.06.2021 №37-SВ, додаткова угода №1 від 01.07.2017 до договору транспортного експедируванням від 15.06.2017 №06/17-2017, договір транспортного експедируванням від 15.06.2017 №06/17-2017, договір (контракт) про перевезення від 30.08.2022 №3008/22-01, договір (контракт) про перевезення від 22.08.2017 №45, копія митної декларації країни відправлення від 31.05.2023 №515320230533014450, митна декларація, за якою відмовлено у випуску товарів від 01.08.2023 №23UА100380610928U9.

01.08.2023 від відповідача надійшли повідомлення №1078988, в якому було зазначено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості, та документи не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів.

Запропоновано з посиланням на виконання вимог, передбачених ст. 53 МК України, додатково надати документи, без конкретної ідентифікації документів та їх доцільності для проведення митних процедур або усунення розбіжностей.

01.08.2023 позивачем було подано заяву, в який надані пояснення, щодо неможливості надання додаткових документів у зв`язку з їх необов`язковістю та необґрунтованістю для митного оформлення в силу ст. 53 МК України та/або відсутністю у позивача, запропоновано митному органу надати дозвіл на випуск товару у вільний обіг відповідно до ч.7 ст. 55 МК України за умови забезпечення сплати різниці митних платежів між сумою митних платежів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій.

Карткою відмови від 01.08.2023 повідомлено про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000673.

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 01.08.2023 №UA100380/2023/000226/2 митну вартість товарів, була визначена за резервним методом

В обґрунтування вказаного рішення митний орган вказав таке: «на виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 МК України, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією від 01.08.2023р. №UA100380/2023/000226/2 встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості, та документи не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, зокрема: 1) Відповідно до п. 4.1 зовнішньоекономічного договору від 15.06.2019 № 37-SВ зазначається, що дата відвантаження товару зазначається у інвойсі, але у інвойсі така інформація відсутня; 2) В інвойсі від 24.05.2023 № УУ-F238 зазначено номер контейнеру, хоча Коносамент №GS123060320 був виставлений 04.06.2023, тобто пізніше дати складання інвойсу; 3) Заявлені за митною декларацією товари торговельної марки «Lebron». Надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою; 4) коносамент від 04.06.2023 №СS123060320 подано без відміток митного органу; 5) у прайс-листі виробника б/н від 01.03.2023 зазначено лише ціни товару, що декларуються, що по суті є комерційною пропозицією. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Таким чином прайс-лист є адресним, тобто є пропозицією тільки на дану поставку для певного покупця. Разом із тим, відповідно до положень статті 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під "дійсною вартістю" розуміється ціна, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Наданий прайс-лист не відображає продажу товару при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, отже він прийнятий до уваги, але не може бути підставою для підтвердження заявленої декларантом митної вартості; 6) Декларація відправника надана без урахування статті 254 Митного кодексу України; 7) при заявленні декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс «FОВ - Nansha», як це зазначено у МД 01.08.2023 №23UА100380610928U9, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться: - заявка на здійснення послуг по доставці товарів; - рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; - акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» спід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Тобто, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст. 54, ст. 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. При цьому додаткові документи не надано. Згідно з частиною 2 статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Також, відповідно до частини 6 статті 54 Кодексу митний орган може відмовити у заявленій декларантом митній вартості у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Кодексу. У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями частини б статті 54 та частиною 2 статті 58 Кодексу, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, визнати не можливо. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МК України. Жодних вимог у порядку ч.6 ст. 55 МК України від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. ст, 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст. ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар № 1 митна декларація від 03.04.2023 №23UА100380604485U5 (вартість товару згідно джерела інформації - 3,77 USD/кг). Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Рішення винесено без урахуванням термінів, передбачених ст.53 МК України, на письмове прохання суб`єкта ЗЕД від 01.08.2023 № 10/08. Декларант має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: - у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; - у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 54 МК України; Декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Перелік вимог щодо подання додаткових документів, передбачених ст. 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана:- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні перевізні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів).- копію митної декларації країни відправлення із врахуванням ст. 254 МК України;- виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію, тощо);- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (прайс-лист виробника складений відповідно до міжнародних вимог (довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Згідно із загальноприйнятою світовою практикою прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки, тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умов поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів);- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, -ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосуються оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;- інші наявні в підприємства документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів. Наголошено про право митного органу щодо потреби в уточненні будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки, визначене статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, яка є невід`ємною частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі, організації торгівлі».

Не погоджуючись із вказаним рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, вказавши на недоведеність належних підстав неможливості застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту), а у спірному рішенні про визначення митної вартості товару не наведено обґрунтованого розрахунку скоригованої митної вартості, що є належною та достатньою підставою для його скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються зокрема МК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмово, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватись як електронні документи, так і документи на паперовому носії, або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. (ч. 1 ст. 257 МК України)

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. (ч. 6 ст. 257 МК України)

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. (ст. 49 МК України)

Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 58 МК України «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. (ч. 1, 2 ст. 51 МК України)

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. ( п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України)

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт), або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Аналізу приписів частин першої та другої ст. 53 МК України дає підстави для висновку про те, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методі її визначення. Вищенаведений перелік документів є обов`язковим для надання при митному оформленні товару.

Вказана позиція суду щодо обов`язковості надання нормативно визначеного пакету документів узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.08.2019 у справі № 826/19400/15 (адміністративне провадження №К/9901/4716/18).

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із положеннями ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема,:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за поданими до митного оформлення ЕМД, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст. 54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст.336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.

Під час судового розгляду встановлено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів позивача посадовими особами до відділу митного оформлення №1 митного поста «Чайки» Київської митниці за вказаною ВМД відбулось спрацювання ризику, згенерованого АСУР, зокрема, за кодами «105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та «106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

Крім цього, при перевірці заявленої митної вартості товарів позивача посадовою особою Київської митниці відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичні рекомендації), було здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, по яких спрацювали ризики АСУР, з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено у максимально наближений час.

З оскаржуваного рішення встановлено, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар № 1 митна декларація від 03.04.2023 № 23UА100380604485U5 (вартість товару згідно із джерелом інформації - 3,77 USD/кг).

Якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатами розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, перелік яких визначений частинами 3 та/або четвертою ст.53 МК України, при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин 3 та/або четвертої ст.53 МК України для підтвердження митної вартості товарів і складанням їх переліку.

Частиною 3 ст. 53 МК України визначено, що якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органів доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки на оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом та проведенням верифікації митної декларації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, саме наведений перелік додаткових документів був запитаний у декларанта, що узгоджується з приписами ч. 5 ст. 53 МК України. Також декларанта було повідомлено про можливість подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Однак, на письмову вимогу митного органу щодо надання додаткових документів декларантом додаткових документів не надано.

Декларант надіслав митному органу заяву від 01.08.2023 № 01/08 з проханням завершити митне оформлення та прийняти рішення без врахування терміну 10 календарних днів відповідно до статті 53 МК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу. Або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості ; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Згідно з ч. 3 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. (ч. 5 ст. 57 МК України)

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовуються у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон. У якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) до продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійне прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Щодо доводів апелянта про невідповідність поданих позивачем довідок про транспортні витрати №26/07/2023РМ/3 від 26.07.2023, №337 від 19.07.2023, №84 від 28.07.2023 вимогам наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012, колегія суддів зазначає.

Пунктом 4.2 контракту № 37-SB-PR від 15.06.2019 (а.с.19, зворотній бік) визначено, що умови поставки за цим Контрактом вказуються в Інвойсі відповідно до «Інкотермс 2010», відповідно до якого умовами постачання є «FOB Nansha» (Китай) (а.с.25).

Умови постачання «FOB» згідно з «Інкотермс 2010» передбачають, зокрема, що покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження та сплатити всі витрати, пов`язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження.

Отже, витрати на транспортування товарів, які поставляються на умовах «FOB», до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, не включені у ціну товару, оскільки ці витрати покладаються на покупця.

Враховуючи умови поставки «FОВ», відповідно до положень ч. 10 ст. 58 МК України витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України є складовою митної вартості товару, яка повинна при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (п.5 ч.10 ст.58 МК України).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що перевезення товарів позивача здійснювалось ТОВ «Траснкарго» на підставі укладеного 15.06.2017 договору транспортного експедирування №06/17-2017, який подавався до митного оформлення товару з додатковою угодою від 01.07.2017 (а.с. 12, 32-35).

Крім того, позивач надавав митному органу довідку про транспортні витрати від 19.07.2023 №337 по морському перевезенню контейнеру МRKU4427421 від місця завантаження (на умовах FОВ NANSHA) до порту вивантаження - Гданськ, Польща в сумі 48000,00 грн по коносаменту від 04.06.2023 №GS123060320 з рахунком на оплату від 19.07.2023 №704; коносамент (товаророзпорядчий морський документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу) від 04.06.2023 №GS123060320; договір транспортного експедирування від 30.08.2022 №3008/22-01, довідкою про транспортні витрати від 26.07.2023 №26/07/2023FМ/3 по сухопутному перевезенню вантажу від місця вивантаження порт Гданськ до м. Гдиня (Польща) контейнеру MRKU4427421 по коносаменту від 04.06.2023 №GS123060320 в сумі 48453,55 грн з рахунком на оплату від 26.07.2023 №63815, довідкою про транспортні витрати від 28.07.2023 №84 по сухопутному перевезенню вантажу від м. Гдиня (Польща) до пункту перетину митного кордону України - Рава-Руська товару за інвойсом від 24.05.2023 №УУ-F238 в сумі 39000,00 грн з рахунком на оплату від 28.07.2023 №84, договором про перевезення від 22.08.2022 №45, СМК (товарно-транспортною накладною міжнародного зразка) від 26.07.2023 №LG1115530, в якій зазначено інвойсу на товар, вага товару, постачальник та отримувач товару, маршрут слідування (а.с.38-48).

Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Так, із поданих позивачем до митного оформлення документів вбачається, що товариство повинно оплатити послуги експедитора на підставі виставленого експедитором рахунку (п.3.1 договору №3008/22-01 від 30.08.2022), в яких узгоджується вартість договору, який є невід`ємною частиною договору (п.3.3) (а.с.39).

Згідно з рахунком №63815 від 26.07.2023 (а.с.43) про транспортно-експедиційних послуг платником є ТОВ «Світ- Буд ЛТД», перевізником ДП «Формаг-Київ» (04073,м. Київ, пр-т Степана Бандери, буд.16-Б, код ЄДРПОУ 30301318), транспортно-експедиторське обслуговування (сума без ПДВ 6094,89 грн, ПДВ 1218,98 грн), навантажувально-розвантажувальні роботи, документація у порту м. Гданськ, Польща (сума без ПДВ 41139,68 грн), всього до сплати 48453,55 грн, із них сума без ПДВ 47234,57 грн та ПДВ у сумі 1218,98 грн.

Також у рахунку вказані банківські реквізити ДП «Формаг-Київ» (IBAN: НОМЕР_1 в ПАТ «МТБ БАНК» м. Чорноморськ, МФО 328168 та умови платежу вказано як «рахунок підлягає сплаті у передбачений договором строк. По закінченню даного договору нараховується пеня, інфляційні витрати та 3% річних від простроченої суми».

Рахунок містить відомості, відповідно до яких можливо встановити належність послуг до товарів, а саме у графі «відносно» значиться «B/L GS123060320 1/40, MRKU4427421, тобто номер коносамента та контейнера, в якому містився товар, що перевозився.

Крім того, позивачем було подано до митного оформлення СМR (товарно-транспортна накладна міжнародного зразка) від 26.07.2023 б/н, в якій зазначено номер інвойсу на товар, вага товару, постачальника та отримувача товару, маршрут слідування (а.с.46).

Розділом 3 договору транспортного експедирування №45 від 22.08.2017 із ТОВ «Інкріз» передбачено оплату вартості послуг на підставі рахунку.

Так, рахунок на оплату № 84 від 28.07.223 (а.с. 48) містить посилання на договір транспортного експедирування № 45 від 22.08.2017, назви сторін договору, дату завантаження, маршрут слідування (Гдиня, Польща Київ, Україна), номер автомобіля, номер заяви, назву вантажу - «електровироби», а також вартість кожної наданої послуги окремо та в цілому на загальну суму 89000 грн із ПДВ.

Отже, подані позивачем документи відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, і це були не лише довідки про транспортні витрати, до яких мав зауваження відповідач.

З приводу посилання представників митниці на подання декларантом транспортного документу СМК від 26.07.2023 №LGI11553D на частку маршруту від Гдині (Польща) до Києва, в якому міститься відмітка перевізника РЕ Kobel Volodymyr, а довідка про транспортні витрати №84 від 28.07.2023 видана ТОВ «Інкріз», а тому, на думку митниці, це є свідченням того, що була залучена третя особа до перевезення, та достатньою підставою для обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товарів, колегія суддів звертає увагу на таке.

Згідно з п.1.5, п.2.2.3, п.2.2.4 договору транспортного експедирування №45 від 22.08.2017 експедитор має право залучати до виконання умов нього Договору інших осіб, у разі залученням експедитором до виконання його зобов`язань за цим договором іншої особи, і відносинах з нею експедитор діє від свого імені; експедитор має право залучати для виконання обумовлених договором обов`язків третіх осіб, обирати або змінювати вид транспорту, обирати або змінювати порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиційних послуг, діючи в інтересах замовника та погоджуючи це з ним, відповідно до умов цього договору (а.с.44).

При цьому договором не передбачено обов`язку експедитора надавати клієнту (позивачу) документи щодо залучення третіх осіб (зокрема, РЕ Kobel Volodymyr) до перевезення вантажів.

Натомість, пунктом 2.1.1 договору передбачено право замовника перевіряти виконання експедитором всіх умов цього договору, а згідно з п.3.2.2 договору до коштів, що замовник перераховує на рахунок замовника, в тому числі, віднесено транзитні кошти, які не є власністю експедитора, а саме витрати експедитора на оплату послуг (робіт) третіх осіб, залучених до виконання цього договору.

Детальне розмежування коштів відображається в рахунку замовника та в акті виконаних робіт (п.3.2.3 договору).

Відтак, експедитор має право вказати у рахунку витрати на перевезення товару із залученням третьої особи, які входять до загальної суми витрат за договором №45 від 22.08.2017.

Тобто у позивача, як клієнта, не зобов`язаний володіти документами, що підтверджують взаємовідносини між експедитором за договором №45 від 22.08.2017 із залучення третіх осіб до перевезення вантажів автомобільним транспортом, оскільки право залучати таких осіб та право включати вартість їх послуг у рахунки за такі перевезення належить виключно експедитору - ТОВ «Інкріз».

Між тим, такі підстави для відмови не були вказані в оскаржуваному рішенні, хоча воно повинно бути обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 1, 2 ч.2 ст.55 МК України, згідно з якими прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, за змістом ст.55 МК України митний орган у рішенні про коригування митної вартості товарів повинен зазначити всі причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому у випадку не наведення всіх таких підстав в оскаржуваному рішенні суд позбавлений права надавати їм відповідну оцінку.

Щодо тверджень апелянта про ненадання до митного оформлення заявок клієнта на перевезення товару, передбачених договорами про надання транспортно-експедиційних послуг, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що за згідно з приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 8-10 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку (частина 1 статті 11 цього Закону).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов`язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу. Клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 933 Цивільного кодексу України клієнт зобов`язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов`язків, встановлених договором. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі. Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв`язку з порушенням обов`язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною 1 цієї статті.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що пунктами 2.2.6 та 2.2.8 договору транспортного експедирування №06/17-2017 від 15.06.2017 передбачено обов`язки клієнта відшкодувати виконавцю прямі збитки, понесені виконавцем з вини клієнта, у випадку необґрунтованого анулювання заявки, не пред`явлення вантажу або простою транспортних засобів, а також у разі переадресування вантажу за бажанням клієнта або з технічних причин в той час, коли вантаж вже знаходиться в дорозі до попередньо узгодженого в заявці місця призначення, оплатити надані послуги з організації доставки вантажу до місця переадресування.

Пунктом 1.3 договору транспортного експедирування №45 від 22.08.2017 передбачено надання послуг за цим договором на підставі заявки замовника про надання послуг по організації вантажних перевезень автомобільним транспортом в межах України або в міжнародному сполучені, яка підписується Замовником або уповноваженим представником замовника. Заявка подається замовником не пізніше як за 48 годин до моменту завантаження вантажу.

Конкретні умови, зокрема щодо обсягу, виду та номенклатури ватажу. пункту відправлення та призначення вантажу, дата та час завантаження, обумовлюються додатково, за взаємною угодою сторін та відображаються в заявці (п.1.4 договору транспортного експедирування №45 від 22.08.2017).

При поданні експедитору заявки замовник повинен зазначати особливі властивості вантажу, внаслідок яких може бути заподіяно шкоду іншим вантажам, людям або навколишньому середовищу (п.2.3.6 договору транспортного експедирування №45 від 22.08.2017).

Пунктом 2.4.1 договору транспортного експедирування №45 від 22.08.2017 визначений обов`язок експедитора чітко дотримуватися письмових розпоряджень Замовника, викладених у Заявці.

Отже, відповідно до положень вказаних договорів отримання заявки на перевезення товару є реалізацією права експедитора отримати повну та своєчасну інформацію щодо обсягу, виду та номенклатури ватажу, пункту відправлення та призначення вантажу, дати та часу завантаження, а також іншої інформації, необхідної дня виконання ним своїх обов`язків за Договором, та права виконавця отримати відшкодування прямих збитків, понесених ним з вини клієнта, у випадку необґрунтованого анулювання заявки, не пред`явлення вантажу або простою транспортних засобів, а також у разі переадресування вантажу за бажанням клієнта або з технічних причин, коли вантаж вже знаходиться в дорозі до попередньо узгодженого в заявці місця призначення, отримати оплату за надані послуги з організації доставки вантажу до місця переадресування.

Тобто такі заявки необхідні для належного узгодження умов договору та визначення оптимального виду транспорту, маршруту та порядку перевезення вантажу з урахуванням його особливих властивостей.

Водночас, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" не передбачено укладання таких заявок саме у письмовому вигляді та не заборонено викладати їх в усній формі.

Визначальним при цьому є належне та своєчасне інформування клієнтом експедитора про дані, які дадуть йому змогу надавати послуги з перевезення вантажу, в тому числі й переліку товару та розпізнавальними особливостями із визначенням коду товару, наведеного у митних деклараціях, а також гарантують відшкодування експедитору прямих збитків, понесених ним з вини клієнта у випадку необґрунтованого анулювання заявки, не пред`явлення вантажу або простою транспортних засобів.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було узгоджено маршрут перевезення, найменування (електровироби), вид та вагу вантажу (є посилання на номер контейнеру, коносамент та інвойс), вид та спосіб упаковки (контейнер), місця, найменування вантажовідправника, вантажоодержувача та їх адреси, місце, дату і час завантаження, та інші дані, які свідчать про узгодження усіх необхідних умов перевезення між клієнтом та експедитором.

Більш того, на оплату послуг із перевезення вантажу автомобільним транспортом до митного оформлення подавався рахунок № 704 від 19.07.2023 на суму 48000 грн та рахунок № 84 від 28.07.2023 на суму 89000 грн.

Отже, навіть за відсутності письмової заявки на перевезення можливо встановити витрати з доставки товару.

Щодо тверджень апелянта про те, що «в інвойсі від 24.05.2023 № УУ-Р238 зазначено номер контейнеру, при цьому, коносамент №03123060320 був виставлений 04.06.2023, тобто пізніше дати складання інвойсу, що ставить під сумнів достовірність вказаних документів та відомостей, що містяться в них», колегія суддів зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

В матеріалах справи наявні проформа-рахунок від 10.03.2023 №УУ-F970 та інвойс від 24.05.2023 №УУ-F238 з номером контейнера MRKU4427421, за якими вартість товару складає 26250,76 доларів США та який містить відомості щодо кількості, ваги та вартості товару, поданого до розмитнення (а.с.25).

Інвойс це - розрахунковий документ, який видається продавцем покупцеві з повною інформацією про поставлений товар. Документ містить перелік поставлених товарів, їхню кількість і ціну, за якою вони були поставлені, формальні особливості товару (колір, вага), умови поставки, відомості про відправника і одержувача, їхні банківські реквізити тощо.

При цьому, відповідач не повідомив, як саме вплинуло на митну вартість розмитнюваного товару надання інвойсу з усіма відомостями про поставлений товар із номером контейнера.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість посилання митного органу на обов`язкову наявність в інвойсі дати відвантаження, оскільки зазначення дати поставки товарів в інвойсі не є обов`язковою вимогою такого документу, а для підтвердження дати відправки є інші документи (коносамент, митна декларація країни відправлення, пакувальний лист), які в своїй сукупності надають можливість визначити дату відправки. Крім цього, дата поставки в інвойсі жодним чином не впливає на числові складові митної вартості поставленого товару.

Колегія суддів зауважує, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

У постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголосив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019 у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

Як правильно вказав суд першої інстанції, інвойс не є тим єдиним документом, що підтверджує митну вартість товару.

Також колегія суддів враховує, що підприємство-виробник товару в порядку логістичного упорядкування вантажу, замовляє у перевізника контейнери і отримує списки таких контейнерів заздалегідь і може знати номер контейнеру на заплановану партію товару завчасно, чому є підтвердження дата митної декларації постачальника від 31.05.2023, в якій також вже зазначено номер контейнеру. Тому таке зауваження митного органу що така обставина може впливати на визначення дійсної митної вартості поставленого товару є безпідставним.

Стосовно посилання відповідача на відсутність відбитка печатки митниці в коносаменті від 04.06.2023 №GS123060320, то слід зазначити, що коносамент - це документ, який підтверджує транспортування товару морським транспортом до порту Гданськ, Польща. Згідно з коносаментом товар не перетинав митний кордон України, тому відсутня печатка митниці в коносаменті.

Також колегія суддів не погоджується з твердження митного органу про те, що наданий прайс-лист не може бути підставою для підтвердження заявленої декларантом митної вартості, оскільки згідно із загальноприйнятою світовою практикою прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, Якість товару (за необхідності), одиниці виміру (Штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Для підтвердження ціни, як "дійсної вартості" товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.

Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, - не передбачено.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг. Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно із загальноприйнятою світовою практикою прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Таким чином ціни, вказані у прайс-листі продавця, є актуальними саме на час здійснення замовлення покупцем щодо поставки партії оцінюваного товару та інформація щодо них має виключно довідковий характер, оскільки умовами договору поставки можуть бути визначені ціни на кожну конкретну партію товару.

З приводу тверджень митниці про те, що надані позивачем документи на товари не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою «Lebron», колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України ліцензійний договір - це договір передачі права використання щодо об`єкта інтелектуальної власності.

Таким чином, контракт постачання товарів може містити інформацію про наявність такої складової митної вартості товару, як ліцензійні платежі, тоді, коли предмет купівлі-продажу містить об`єкт права інтелектуальної власності.

Пунктом 3 Порядку включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №446, визначено, що сума роялті та інших ліцензійних платежів під час визначення митної вартості оцінюваних товарів включається до ціни за таких умов: роялті та інші ліцензійні платежі стосуються оцінюваних товарів; покупець повинен сплачувати роялті та інші ліцензійні платежі прямо чи опосередковано, що є умовою продажу оцінюваних товарів незалежно від того чи закріплена така умова в договорі купівлі-продажу оцінюваних товарів; сума роялті та інших ліцензійних платежів не включена до ціни.

Разом з тим, жодних висновків про наявність вказаних умов оскаржуване рішення відповідача не містить.

Здійснення ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою «LEBRON» позивач не здійснює, оскільки йому належить такий знак, про що свідчить копія свідоцтва на знак для товарів і послуг від 28.09.2018 №247619, виданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (а.с.17).

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що підстави для здійснення ліцензійних платежів відсутні.

Також колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 254 МК України, а саме, надання декларації відправника без перекладу, з таких підстав.

За статтею 53 МК України копія митної декларації країни відправлення не визначена в якості обов`язкового документу, що підлягає наданню декларантом, вона є додатковим документом, що подається за наявності і тільки у разі, якщо обов`язкові документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

З метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі №520/10709/18 вирішуючи питання застосування у подібних правовідносинах приписів ч. 1 ст. 254 МК України, що митний орган відповідно до статті 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Відтак, вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19.

Проте, апелянт не надав доказів на підтвердження звернення до позивача з вимогою про необхідність надання перекладу на українську мову документів, які були подані до митного оформлення, з обґрунтуванням необхідності перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації (із зазначенням про те, які саме відомості необхідно перевірити або підтвердити).

Отже, така експортна митна декларація використовується митними органами виключно як додаткова довідкова інформація.

При цьому, з декларації країни відправлення (а.с.30) можливо встановити одержувача товару «Svit-Bud LTD», а також сам товар, що постачався, його кількість та ціну, оскільки у декларації вказано номер інвойсу №УУ-F238, а також умови поставки «FOB» із маршрутом слідування «Китай-Польша».

Тобто, декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі №820/9195/15, від 28.08.2018 у справі №810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 01.08.2023 №UA100380/2023/000226/2 митним органом безпідставно використані ціни з митної декларації 23UA100380604485U5 з таких підстав.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів UA100380/2023/000226/2 від 01.08.2023 джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару був товар №1 митна декларація від 03.04.2023 №23UA100380604485U5 .

Згідно митної декларації від 03.04.2023 №23UA100380604485U5 Товар №1 зазначено розмитнення ультрафіолетових ламп для знищення комах LEBRON 10W, 15W, 20W до світильників 16-85-20, 16-85-30, 16-85-40 (Товар №1) за шостим методом, визначеним митним органом (а.с.119 т.1).

Враховуючи те, що позивачем проведено розмитнення товарів: настільних ламп LEBRON E27 40W, колегія суддів вважає безпідставне посилання відповідача, як на джерело інформації на товар №1 митної декларації 03.04.2023 №23UA100380604485U5, оскільки настільні лампи не співвідносяться з ультрафіолетовими лампами без світильника.

При цьому, вказане рішення не містить порівняння характеристик оцінюваного товару (ультрафіолетової лампи (лампочки)) та характеристик товару настільних ламп, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

У силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Враховуючи вище зазначені обставини справи та положення правових норм, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Щодо твердження апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно оминув практику Верховного Суду, викладену у постанові від 22 серпня 2019 року по справі №826/25704/15, на яку посилався митний орган, колегія суддів вказує на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз вказаної норми свідчить, що врахуванню підлягають висновки Верховного Суду лише щодо застосування конкретних норм права. Суди мають враховувати висновки Верховного Суду виключно щодо застосування конкретних норм права, а не практику Верховного Суду.

Наведені апелянтом висновки Верховного Суду є висновком виключно за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та жодним чином не стосується порядку застосування певних норм права, що мали би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів.

Отже, твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статтю 242 КАС України є помилковими.

Покликання апелянта на практику розгляду подібних справ судами апеляційної інстанції колегія суддів відхиляє з огляду на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції не є постановами Верховного Суду, в яких викладені висновки щодо застосування норм права.

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на ненадання судом першої інстанції оцінки твердження митного органу про відсутність документального підтвердження всіх складових митної вартості спірного товару колегія суддів вважає безпідставними з урахуванням вище зазначених обставин справи та положень правових норм.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року по справі №480/9314/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 14.11.2024.