Постанова

від 11.11.2024 по справі 520/5657/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 р.Справа № 520/5657/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., по справі № 520/5657/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югрейн-Трейд"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Югрейн-Трейд" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00062960705 від 07.02.2024р.; стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГРЕИН-ТРЕИД» (код ЄДРПОУ 40913776) сплачений при зверненні до суду судовий збір, інші судові витрати, а також витрати на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Югрейн-Трейд" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00062960705 від 07.02.2024р., винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Югрейн-Трейд" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 138739,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югрейн-Трейд" сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року заяву представника позивача про прийняття додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югрейн-Трейд" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області . В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Головне управління ДПС у Харківській області , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Югрейн-Трейд" відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те , що перевіркою своєчасності, достовірності і повноти визначення суми податкових зобов`язань та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларацій (рядок 9 (колонка Б) Декларацій) встановлено заниження всього у сумі 138 739,0 грн., у т. ч за жовтень 2023 у сумі 138 739,0 грн. Між ТОВ «НОВА УКРАЇНСЬКА МЕРЕЖА ЗАЛІЗНИЧНО-АВТОМОБІЛЬНИХ ТЕРМІНАЛІВ» та ТОВ ««ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» укладено Договір на транспортноекспедиторське обслуговування при комбінованих перевезеннях № 0623/15 від 15.06.2023 року. Встановлено реалізацію на адресу ТОВ «НОВА УКРАЇНСЬКА МЕРЕЖА ЗАЛІЗНИЧНО-АВТОМОБІЛЬНИХ ТЕРМІНАЛІВ» (код ЄДРПОУ 43709685) придбаних послуг з організації транспортно-експедиційних послуг залізничним транспортом від постачальників ТОВ «ШОВКОВИЙ ШЛЯХ УКРАЇНИ» та АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ». Єдиний документ СМГС виписано на адресу ТОВ «ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 40532173), що згідно діючого законодавства дає можливіть ТОВ «ЮГРЕЙНТРЕЙД» на отримання послуг за нульовою ставкою. Послуга на адресу ТОВ «НОВА УКРАЇНСЬКА МЕРЕЖА ЗАЛІЗНИЧНОАВТОМОБІЛЬНИХ ТЕРМІНАЛІВ» (код ЄДРПОУ 43709685) надана на території України, місцем постачання є територія України. Таким чином в порушення п.186.2.ст.186 Податкового кодексу України ТОВ «ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» занижено суму податкового зобов`язання за жовтень 2023 року на загальну суму 138 739,0 грн., за рахунок невірного визначення місця постачання послуги, що призвело до зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2023 року на загальну суму 138 739,0 грн. Вказує , що суд першої інстанції не взяв до уваги, що послуги з перевезення вантажів, надані ТОВ «Югрейн-Трейд», стосуються як внутрішнього, так і міжнародного перевезення. Відповідно до п. 186.2.1 Податкового кодексу України (ПКУ), місцем постачання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, є місце фактичного надання таких послуг. Однак частина перевезень відбувалася на території України. Суд неправильно застосував пп. 195.1.3 ПКУ, визначаючи, що нульова ставка ПДВ може застосовуватися до всіх послуг з міжнародного перевезення, включаючи ті, які були надані на території України.

Головне управління ДПС у Харківській області , не погодившись з додатковим судовим рішенням, подало апеляційну скаргу. Вказує, що позивач просив відшкодувати витрати на правничу допомогу із значним завищенням розмірів. У той самий час, до заяви не було додано акт виконання робіт, опис та платіжне доручення. Позивачем не надано розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, акти прийняття передачі послуг, обґрунтування щодо складності справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії, будь-яких інших документів, із яких можливо було б установити обсяг наданих послуг та їх вартість. В даному випадку ані заявою, ані документами не доведено фактичність та неминучість та тим паче розмір у 1 000,00 грн. взагалі не обґрунтований. Просить скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі № 520/5657/24, ухваливши нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгрейнТрейд" про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката в повному обсязі.

Сторони належним чином повідомленні про час та дату судового засідання.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення та додаткове рішення суду першої інстанції , доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЮГРЕЙНТРЕЙД» (податковий номер 40913776) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за наслідками якої складено акт від 17.01.2024 №1603/20-40-07-05-03/40913776.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.186.2.ст.186 Податкового кодексу України, ТОВ «ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» занижено суму податкового зобов`язання за жовтень 2023 року на загальну суму 138739,0 грн., за рахунок невірного визначення місця постачання послуги, що призвело до зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2023 року на загальну суму 138739,0 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, за результатами адміністративного оскарження та з огляду на наведене порушення контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00264930705 від 07.02.2024 p., згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 138739,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем (експедитором) було залучено АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» у якості перевізника для здійснення міжнародного перевезення зернових залізничним транспортом за маршрутом ст. Харків Ліски - Мостиська II (експ. ПКП). на загальну суму 693695 грн., ПДВ 0 грн. Послуги з міжнародного перевезення вантажів із залученням перевізників-резидентів, які є платниками податку на додану вартість, тому у позивача як у експедитора виникло податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму перевезення за ставкою 0 відсотків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до пункту 180.2 статті 180 ПК України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

За змістом пунктів «б», «е» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом «ж» пункту 186.3 статті 186 ПК України визначено, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до підпункту «а» пункту 193.1статті 193 ПК України ставка податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування та становить 20 відсотків.

Разом з тим, підпунктом 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 ПК України визначено, що місцем постачання послуг, пов`язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання, є місце фактичного постачання послуг, пов`язаних з рухомим майном.

Згідно з п. 186.4 статті 186 ПК України, місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті, є місце реєстрації постачальника.

Відповідно до абзацу «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Отже, з метою оподаткування ПДВ операції з постачання транспортно-експедиторських послуг та послуг з міжнародного перевезення вантажів варто розглядати окремо.

Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі «Закон №1955-IV») визначено коло учасників транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, внутрішнього водного та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Зокрема, експедитор (транспортний експедитор) - це суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

перевізник - це юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного ій вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг а оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до ст.9 Закону України Про транспорту експедиторську діяльність факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Під єдиним міжнародним перевізним документом маються на увазі документи, складені мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (AirWaybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (BillofLading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (CargoManifest); інші документи, визначені законами України.

Згідно з частинами 8, 9, 10 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи, у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

В плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Наведені правові норми дозволяють розмежувати послуги перевезення і експедиторські послуги.

Так, на відміну від експедитора, який організовує перевезення і надання послуг, пов`язаних з перевезенням, перевізник послуги перевезення надає безпосередньо.

Експедитор укладає договори з перевізниками на перевезення вантажів клієнта або залучає третіх осіб для виконання послуг експедиції.

Експедитор отримує плату як винагороду за організацію перевезення, до якої не включається оплата за саме перевезення.

В Узагальнюючій податковій консультації щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 06 липня 2012 року № 610, зазначено, що нульова ставка з податку на додану вартість, визначена підпунктом 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України, застосовується до операцій із постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України, за умови, що таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Також, у випадку залучення експедитором до міжнародного перевезення вантажів перевізників чи інших учасників транспортно-експедиторської діяльності, то нульова ставка, визначена абзацом «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України, застосовується саме такими перевізниками чи іншими учасниками транспортно-експедиторської діяльності.

При отриманні коштів від замовника чи за датою оформлення документів, що підтверджують факт здійснення міжнародного перевезення для замовника, залежно від того, яка з цих подій відбулася раніше, у експедитора виникає податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму перевезення за ставкою 0 відсотків, якщо перевізник є резидентом-платником податку на додану вартість, та на суму наданих такому замовнику експедиторських послуг за ставкою 20 відсотків (якщо замовник послуг зареєстрований на території України як суб`єкт господарювання).

Судовим розглядом встановлено, що між Між ТОВ «ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» (експедитор) та ТОВ «НОВА УКРАЇНСЬКА МЕРЕЖА ЗАЛІЗНИЧНО-АВТОМОБІЛЬНИХ ТЕРМІНАЛІВ» (Клієнт) укладено договір на транспортно- експедиторське обслуговування при комбінованих перевезеннях експортно-імпортних та транзитних вантажів №0623/15, згідно п.1.2 якого клієнт доручає експедитору, а експедитор за дорученням, від імені та за рахунок клієнта забезпечує (в інтересах останнього) послуги транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) його вантажів, що перевозяться, в залежності від конкретного транспортного ланцюжка, розробленого для перевезення кожної партії вантажу, морським (включаючи контейнери), залізничним і автомобільним транспортом по території України, а також надання інших послуг клієнту за погодженням сторін.

Найменування вантажу, вид транспорту, станції відправлення і призначення вантажу, вартість послуг експедитора, інші умови узгоджено сторонами шляхом підписання заявки - додатку до договору №0623/15, а саме заявок від 03.07.2023р. та від 27.07.2023р. згідно яких ТОВ «НОВА УКРАЇНСЬКА МЕРЕЖА ЗАЛІЗНИЧНО-АВТОМОБІЛЬНИХ ТЕРМІНАЛІВ» замовило ТОВ«ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» послуги з організації перевезення вантажів, зокрема міжнародних перевезень зерна з України до Польщі. Прикордонні станції переходу Мостиська II (експ. ПКП) УЗ - Медика ПКП. Станція відправлення Харків -Ліски, Південна залізниця, 449909 - станція призначення: станція Глівіце-Порт ПКП, 69757, Польща.

З метою виконання заявки, ТОВ «ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» було залучено для перевезення вантажів перевізника - АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на підставі договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Перевезення вантажів АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» підтверджується актами наданих послуг №2-2830883/2023-05 від 31.07.2023р. та №2-2830883/2023-06 від 31.08.2023р., а також податковими накладними та накладними СМГС (єдиним міжнародним перевізним документом).

АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» було складено та зареєстровано податкові накладні №12907 від 25.07.2023р., №13583 від 26.07.2023р„ №15230 від 28.07.2023р., №15451 від 29.07.2023р., №964 від 02.08.2023р., №1759 від 03.08.2023р„ №5558 від 10.08.2023р., №8230 від 15.08.2023р., №10315 від 18.08.2023р., №10398 від 19.08.2023р., №12058 від 22.08.2023р., № 12506 від 23.08.2023р. згідно яких ставка ПДВ у розмірі 0 % застосована до залізничних послуг з міжнародного перевезення вантажів на загальну суму 693695 грн.

Зазначені вище послуги з міжнародного перевезення вантажів залізничним транспортом на загальну суму 693695 грн. ПДВ 0 грн. ТОВ «ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» були передані ТОВ «НОВА УКРАЇНСЬКА МЕРЕЖА ЗАЛІЗНИЧНО-АВТОМОБІЛЬНИХ ТЕРМІНАЛІВ» із зазначенням: відшкодування залізничних послуг ст. Харків Ліски - Мостиська ІІ (експ. ПКП), що підтверджується актами надання послуг №709 від 05.10.2023р. та 708 від 05.10.2023р. (зазначені акти мають додатки, які містять перелік вантажів, що перевозилися та номери СМГС), а також податковими накладними №1 та №2 від 05.10.2023р.

Міжнародні перевезення вантажів здійснювалися за наступними накладними СМГС (єдиним міжнародним перевізним документом): 44474799, 44474807, 44426377, 44482008, 44455905, 44482032, 44482040, 44448413, 44455889, 44482016, 44448256, 44455897, 44426351, 44470987, 44455871, 44392363, 44455863, 44470995, 44481992, 44481844, 44470979, 44474815, 44392512, 44392314, 44392397, 44309854, 44305092, 44290674, 44346138, 44337178, 44290765, 44284503, 44304467, 44302685, 44337160, 44304442, 44309920, 44337186, 44302651, 44305258, 44309896, 44284487, 44302396, 44310506, 44284396, 44290658, 44302537, 44305001, 44337152, 44345007.

У вищевказаних накладних СМГС вказано, зокрема відправник - ТОВ «ЮГРЕИН- ТРЕЙД», станція відправлення - Харків Ліски, Получатель-Интермодаль Терми пал ППЦ, 44- 100 Гливице, Польща, ул. Портова 28 станція призначення - Глівіце Порт (Польща), прикордонна станції переходу - Мостиська II (експ. ПКП) УЗ - Медика ПКП, платник за ПКП -Captrain Polska.

Вищевикладене свідчить про те, що позивачем (експедитором), було залучено АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» у якості перевізника для здійснення міжнародного перевезення зернових залізничним транспортом за маршрутом ст. Харків Ліски - Мостиська II (експ. ПКП). на загальну суму 693695 грн., ПДВ 0 грн.

Враховуючи те, що послуги з міжнародного перевезення вантажів, про які йдеться в акті перевірки, надавались із залученням перевізників-резидентів, які є платниками податку на додану вартість, то у ТОВ "Югрейн-Трейд", як у експедитора, виникло податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму перевезення за ставкою 0 відсотків, а тому висновки відповідача щодо підтвердження показників податкової звітності є помилковими. Крім того, відповідачем не обґрунтовано свою позицію відносно відсутності у позивача права на податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму перевезення за ставкою 0 відсотків.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.01.2021 р. у справі №815/6778/14, від 21.05.2020 у справі №818/986/17 та від 02.05.2023 у справі №818/756/17.

Таким чином, на підставі пп. «а» пп.195.1.3 п. 195.1 ст.195 Податкового кодексу України підприємством правомірно застосовано ставку ПДВ в розмірі 0 % щодо відшкодування залізничних послуг з міжнародного перевезення вантажів за маршрутом ст. Харків Ліски - Мостиська II (експ. ПКП), враховуючи наявність накладних СМГС. Відповідно, заниження суми податкового зобов`язання за жовтень 2023 року в розмірі 138739 грн. відсутнє.

Відповідно до положень частини другої статті 77 КАС встановлено, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В той же час контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що грунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності засвідченої наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості вказані в цих документах неповні, недостовірні чи суперечливі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Харківській області №00062960705 від 07.02.2024р.

Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 рок.

Приймаючи додаткове рішення , суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 15000 грн в контексті дослідження обсягу таких послуг із урахуванням складності справи. Враховуючи досліджені докази, що надані на підтвердження витрат на оплату правової допомоги, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на оплату правової допомоги, співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу у справі №520/5657/24 є 1000,00 грн.

Так, позивач просив суд стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом частин другої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Приписами п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VIвизначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під часздійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом часу.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 20 вересня 2024 року між ТОВ "Югрейн-Трейд" та адвокатським об`єднанням "Кобрін і партнери" підписано акт приймання-передачі наданих послуг №5, згідно якого ТОВ "Югрейн-Трейд" отримало послуги по договору про надання правничої допомоги від 28.09.2023р. по судовій справі №520/5657/24 на загальну суму 15000 грн. Додатковою угодою №5 від 20.09.2024р. до договору про надання правничої допомоги від 28.09.2023р. визначено, що вартість послуг з правничої допомоги в сумі 15000 грн.

ТОВ "Югрейн-Трейд" зобов`язане сплатити на користь адвокатського об`єднання протягом 30 днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Так, колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 02.09.2020 року у справі №826/4959/16 вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, законодавець визначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Відповідач не скористався можливістю згідно ст. 134 КАС України довести неспівмірність заявлених вимог.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції вірно вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у загальному розмірі 1000,0 грн. є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг).

Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності розміру задоволених судом судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Колегією суддів також взято до уваги, що апелянтом в апеляційній скарзі не вказано розміру витрат на правничу допомогу, який вона вважає обґрунтованим, а також не наведено конкретних доводів, а не загальних посилань, які б дійсно свідчили про неспівмірність суми витрат на правничу допомогу зі складністю справи, характером та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Доводи апеляційної скарги не містять жодних обґрунтувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо співмірності погоджених до відшкодування судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт, так само як і не містять розрахунку суми витрат, які, за позицією відповідача, є належними до відшкодування, а зводяться фактично до цитування норм процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Суд апеляційної інстанції вважає спростованими доводи апеляційних скарг щодо недоведеності позивачем жодним чином обґрунтованості відшкодування витрат на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгрейнТрейд" сплаченої суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

Доводи апеляційних скарг є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що рішення суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційних скарг , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтами у скаргах абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскаржених судових рішень та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 по справі № 520/5657/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 18.11.2024 року