Постанова

від 14.11.2024 по справі 160/14528/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/14528/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року (суддя Голобутовський Р.З.) у справі №160/14528/22 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановиВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Держаного підприємства обслуговування повітряного руху щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди ОСОБА_1 згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану;

- зобов`язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 24.02.2022 додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, відрядженим до Дніпровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Зазначав, що як військовослужбовець має право на виплату додаткової винагороди у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Натомість, відповідач таких виплат не здійснював, що і стало підставою звернення з позовом до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2023, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2023, в задоволенні позову відмовлено.

Підставами для відмови в задоволенні позову визначено те, що Постанова №168 передбачає чіткий перелік категорій осіб, яким може бути виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода, і у цей перелік не входять військовослужбовці, відряджені на службу до Украероруху. У свою чергу, як зазначили суди, грошове та матеріальне забезпечення

військовослужбовців, відряджених до Украероруху, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ». З цих підстав дійшли висновку про те, що інші виплати (надбавки, доплати та винагороди), що установлюються військовослужбовцям Збройних Сил України, військовослужбовцям, відрядженим до державних органів не здійснюються.

Постановою Верховного Суду від 02.05.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі №160/14528/22 скасовано, а справу направлено на новий розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що у цій справі не було встановлено та досліджено обставин, які безпосередньо впливають на результати розгляду справи, зокрема, судами не було установлено чи виділялися з Державного бюджету України кошти на забезпечення діяльності Украероруху, та чи спрямовувалися такі кошти на виплату грошового забезпечення відряджених до підприємства військовослужбовців; судами не було надано оцінку наказу підприємства про запровадження режиму простою, не з`ясовано чи залучався позивач до виконання безперебійних завдань і функцій підприємства в умовах воєнного стану.

За наслідками нового розгляду справи рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач як військовослужбовець має право на отримання додаткової щомісячної винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, установленої Постановою КМУ №168.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Позиція відповідача полягає в тому, що військовослужбовці, відряджені до Украероруху із залишенням на військовій службі, але зі звільненням із займаної посади з подальшим призначенням на посаду в Украерорусі, виконують завдання обумовлені специфікою діяльності підприємства, мають такий же режим робочого часу, як і інші працівники Украероруху, та відповідно, обіймаючи посади в Украерорусі, їх функціональні обов`язки та завдання відрізняються від завдань військовослужбовців, що безпосередньо несуть службу у Збройних Силах України. Відповідач вказує те, що положеннями Закону №2011 прямо передбачено те, що порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, визначаються Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджено постановою КМУ №104. Таким чином, за позицією відповідача, позивачеві як військовослужбовцю, відрядженому до Украероруху, грошове забезпечення має виплачуватися в порядку та розмірах, затверджених постановою КМУ №104. Оскільки постановою КМУ №104 не передбачено виплати такого додаткового виду грошового забезпечення, на якому наполягав позивач, то, як зазначає відповідач, його позов не грунтується на положенням чинного законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обгрунтованість.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 19.10.1999 №600 ОСОБА_1 відряджено до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі у Збройних Силах України, що підтверджується посвідченням офіцера НОМЕР_1 та довідкою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 15.08.2022 №23.3-05/83/15/22.

Станом на момент звернення до суду ОСОБА_1 займав посаду заступника керівника польотів (оперативного чергового) центру організації повітряного руху структурних підрозділів служби аеронавігаційного обслуговування Дніпровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Позивач, вважаючи наявним у нього права на отримання додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, звернувся з позовом до суду.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, ключовим питанням у цій справі є те, чи наявне у військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168.

Вказане питання було предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду у справі №640/13029/22. Так, у постанові від 29 серпня 2024 року Велика Палата Верховного Суду вказала, що:

«Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII Кабінет Міністрів України врегульовує порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, окремим нормативно-правовим актом.

Так, з метою впорядкування грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців ЗСУ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 104.

Згідно з абзацами першим, другим, третім пункту 1 Постанови № 104 військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців ЗСУ, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби. Водночас грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби. Виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться.

Системний аналіз наведеного нормативного регулювання підтверджує, що порядок грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в ЗСУ та інших військових формуваннях, відрізняється від порядку грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ організацій. Тобто, розмір грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, врегульовано окремим нормативно-правовим актом, який визначає дещо відмінний порядок та інші складові формування грошового забезпечення відряджених військовослужбовців.

… здійснюючи текстуальне тлумачення Постанови № 168, Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що як текстуальне тлумачення змісту первинної редакції пункту 1 Постанови № 168, так і системне тлумачення цієї постанови з урахуванням умов її прийняття, визначеними у преамбулі, дають підстави для висновку, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 гривень повинна здійснюватися як стимулювання винятково тим військовослужбовцям ЗСУ, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.

Отже, пункт 1 Постанови № 168 не поширюється на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до Постанови № 104».

Підсумовуючи вищевикладене, Великою Палатою Верховного Суду у справі №640/13029/22 (постанова від 29 серпня 2024 року) зроблено правовий висновок відповідно до якого: «Оскільки визначена пунктом 1 первинної редакції Постанови № 168 додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців (пункт 2 частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ), тоді як абзацом 2 пункту 1 Постанови № 104 чітко визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, то Велика Палата Верховного Суду вважає, що положення Постанови № 168 не поширюють свою дію на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій».

Таким чином, приймаючи до уваги правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у справі №640/13029/22 (постанова від 29 серпня 2024 року), суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у спірних відносинах позивач, як військовослужбовець відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, не мав право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, а отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року у справі №160/14528/22 скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 14.11.2024

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк