Постанова

від 30.10.2024 по справі 280/10970/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2024 року м.Дніпросправа № 280/10970/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №280/10970/23 (суддя Богатинський Б.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач) № 221/08-01-13-05-14 від 12.05.2023 про опис майна у податкову заставу;

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області, що полягали в описі у податкову заставу майна Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат, визначеного в акті опису майна №410/08-01-13-05-14 від 27.11.2023.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року в задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, позивач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що контролюючий орган не дотримався вимог п.89.3 ст.89 ПК України та Порядку №586 щодо визначення майна, його вартості (балансова чи оціночна), яке описав в Акті опису майна від 27.11.2023 року, що видно зі змісту цього акту, а отже було порушено порядок проведення опису майна та скаладання акту опису. Відповідачем було здійснено опис майна загальною вартістю 0,00 грн., тобто відповідач штучно збільшуює обсяг майна, яким позивач фактично обмежений в повній мірі можливістю розпоряджатись (продавати, здавати в оренду, тощо). Окрім того, подальша реалізація вказаного в описі майна не призведене до погашення податкового боргу.

Позивач наполягає, що рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 221/08-01-13-05-14 від 12.05.2023 про опис майна у податкову заставу, а також дії відповідача щодо складання акту опису майна від 27.11.2023, так само як й сам Акт опису майна не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують гарантовані права та інтереси позивача.

Відповідачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві відповідач стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд повно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального права.

Відповідач наполягає, що Пунктом 10 розд.2 Порядку №586 передбачено, що опис майна може бути проведено за інформацією, документами і матеріалами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів). В ст.89 Податкового кодексу України не передбачена необхідність отримання попередньої згоди державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами платника податків, на опис майна такого платника податків. Дія Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна від 29 листопада 2001 року №2864-ІІІ, на який посилаєься позивач, розповсюджується на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не податковим органом. Згідно п.6 розд.2 Порядку №586, у разі якщо балансову вартість такого майна не визначено, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 12.05.2023 уповноваженою особою ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято рішення №221/08-01-13-05-14 про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат у податкову заставу.

Податковим керуючим ГУ ДПС у Запорізькій області 27.11.2023 складено акт опису майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат.

Не погоджуючись рішенням про опис майна у податкову заставу та діями, що полягали в описі у податкову заставу, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку, що відповідач як контролюючий орган, діяв у відповідності до вимог ПК України, а рішення, що оскаржується позивачем, є законним і правомірним.

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Положеннями абзацу першого підпункту 87.1 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. (підпункт 87.2 статті 87 ПК України).

Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Підпунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Пунктом 89.2 статті 89 ПК України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За змістом пункту 95.9. статті 95 ПК України у разі, якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому, інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.

Державний орган приватизації зобов`язаний організувати продаж цілісного майнового комплексу протягом 60 календарних днів з дня надходження подання контролюючого органу.

З урахуванням навведених вище норм, можливо дійти висновків, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Як встановлено судом, наявність податкового боргу та його розмір позивачем не оспорюється.

Позивач, оскаржуючи рішення про опис майна у податкову заставу, зазначає про застосовність до спірних правовідносин положень Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна від 29 листопада 2001 року №2864-III (далі - Закон №2864-III), оскільки 51% статутного капіталу підприємства належить державі в особі Фонду державного майна України.

Статтею 1 Закону № 2864-ІІІ встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Дія мораторію, встановлена частиною першою згаданої статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об`єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону, під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, дія положень зазначеного Закону розповсюджується на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не контролюючим органом.

У разі звернення контролюючого органу з позовом до суду про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі, застосуванню підлягає Податковий кодекс України, який встановлює механізм і процедуру такого погашення, а норми Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна розповсюджуються на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не контролюючим органом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28.03.2023 у справі №440/11471/21.

Таким чином, у спірних правовідносинах застосуванню підлягає саме Податковий кодекс України, а не Закон України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна. Рішення, що оскаржує позивач, прийнято відповідачем у відповідності до вимог ПК України, а тому підстави для його скасуванн відсутні.

Щодо акту опису майна, то, з урахуванням положень статті 89 ПК України, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі, якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі, якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

У разі, якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.

Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.

Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою контролюючого органу.

Контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586 затверджено Порядок застосування податкової застави податковими органами (далі - Порядок №586).

Згідно п.2 розділу ІІ вищевказаного порядку майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2). Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу (додаток 3).

Повноваження щодо опису майна платника податків, що має податковий борг, покладаються на податкового керуючого.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Порядку №586 до акта опису насамперед включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Положенням п.8 та 10 Порядку №586 визначено, що у разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису майна на суму, що відповідає сумі податкового боргу платника податків.

Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша за суму податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу в повному обсязі.

Як наголошено в постанові Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі №808/2726/16, право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна. При цьому, підставою для звільнення майна з податкової застави є відповідний документ, що засвідчує закінчення подій, наявність яких зумовили виникнення права податкової застави.

Згідно приписів п.6 р.ІІ Порядку №586, у разі, якщо балансову вартість такого майна не визначено, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Суд вказав, що відповідачем не доведено, що балансова вартість описаного у межах спірних правовідносин майна відповідає сумі податкового боргу платника податків. А оскільки балансова вартість такого майна не була визначена на дату складання акта, відсутні докази оцінки майна, проведеної відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

В той же час, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 13.02.2020 у справі № 560/495/19, акт опису майна не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, ним не порушуються права позивача. Отже, такий акт не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного, є вірними висновки суду, що оскарження дій контролюючого органу по складанню акту опису майна в межах спірних правовідносин є невірно обраним способом захисту порушеного права.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі № 280/10970/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак