Постанова

від 14.11.2024 по справі 400/4934/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/4934/24

Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В.

Дата і місце ухвалення 30.07.2024 р., м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа - Комунальне підприємство «Комунсервіс» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа - Комунальне підприємство «Комунсервіс», в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.05.2014 р. по 30.04.2023 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.05.2014 р. по 30.04.2023 р., врахувавши довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за № 01-34/121 від 10.05.2024 р., видану КП Первомайської міської ради «Комунсервіс», у тому числі, в частині відомостей щодо розміру оплати праці та періодів роботи, та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням періодів роботи з 01.05.2014 р. по 30.04.2023 р.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.05.2014 р. по 30.04.2023 р.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.05.2014 р. по 30.04.2023 р., врахувавши довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за № 01-34/121 від 10.05.2024 р., видану КП Первомайської міської ради «Комунсервіс», у тому числі, в частині відомостей щодо розміру оплати праці та періодів роботи. В задоволенні позовної вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи в Комунальному підприємстві Первомайської міської ради «Комунсервіс» за період з травня 2014 року по квітень 2023 року у зв`язку із відсутністю сплати страхових внесків. Крім того, апелянт зазначає, що довідки про заробітну плату не є документами, що підтверджують стаж роботи позивача, при цьому заявник за перерахунком пенсії в 2024 році не звертався, довідка № 01-34/121 від 10.05.2024 ним до пенсійної справи не долучена.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач з 18.05.2012 р. отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

16.04.2024 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням до загального страхового стажу періодів роботи в КП Первомайської міської ради «Комунсервіс» з 01.05.2014 р. по 30.04.2023 р.

Листом від 30.04.2024 р. відповідач повідомив про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу вказаних позивачем періодів у зв`язку з несплатою роботодавцем страхових внесків.

З індивідуальної відомості про застраховану особу форми ОК-5 вбачається, що КП Первомайської міської ради «Комунсервіс» з травня 2014 року по квітень 2023 року страхові внески до Пенсійного фонду України не сплачувалися.

Позивач надав суду довідку КП Первомайської міської ради «Комунсервіс» від 10.05.2024 р. № 01-34/121 про заробітну плату для обчислення пенсії, в якій вказано розмір заробітної плати позивача за спірний період, а також зазначено про сплату страхових внесків.

Не погоджуючись із правомірністю відмови у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а, отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів її роботи.

Колегія суддів, переглядаючи справу в апеляційному порядку та надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із ст.20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до п.1-3 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, якщо документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однак, якщо у трудовій книжці немає необхідних записів або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , а також довідки КП Первомайської міської ради «Комунсервіс» від 10.05.2024 р. № 01-34/121, у період з 01.05.2014 р. по 30.04.2023 р. позивач працював у зазначеному підприємстві та отримував заробітну плату.

З індивідуальної відомості про застраховану особу форми ОК-5 вбачається, що КП Первомайської міської ради «Комунсервіс» з травня 2014 року по квітень 2023 року страхові внески до Пенсійного фонду України не сплачувалися.

Водночас, колегія суддів зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії періодів роботи, підтверджених даними трудової книжки, чим спростовуються доводи апелянта в частині несплати за позивача внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, колегія суддів враховує висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року (справа №688/947/17), від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17), які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що несплата роботодавцем за позивача страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.05.2014 р. по 30.04.2023 р., оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа. Доводи апелянта ґрунтуються на хибному розумінні положень матеріального права та колегією суддів до уваги не приймаються.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 14.11.2024 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька