Постанова

від 14.11.2024 по справі 400/6364/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/6364/21

Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Дата і місце ухвалення 12.09.2024 р., м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО СТОК» на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО СТОК» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО СТОК» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

В подальшому, розгляд справи неодноразово відкладався з різних причин, у тому числі пов`язаних із повномасштабним вторгненням країни агресора на територію України.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року судове засідання було призначене на 03.04.2024 року.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО СТОК» подало апеляційну скаргу, в якій вказує на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що 03.04.2024 на електронну адресу Миколаївського окружного адміністративного суду було направлено клопотання про відкладення розгляду справи, повістку про виклик на 01.05.2024 року позивач не отримав через технічний збій, при цьому весь зазначений період на території Миколаївської області діяли відключення світла, в тому числі і екстрені, що суттєво ускладнювало роботу позивача та унеможливлювало своєчасне отримання листів електронною поштою.

Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Приписи ч. 5 ст. 205 КАС України визначають, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

З наведеного випливає, що постановлення ухвали про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України можливе виключно за сукупності наступних умов: позивач повторно не прибув у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причини або не повідомив про причини неявки; позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи; позивачем не подано заяву про розгляд справи за його відсутності; неявка позивача перешкоджає розгляду справи.

Відсутність хоча б однієї з вказаних ознак виключає залишення позову без розгляду.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.02.2020 року у справі № 500/184/19, від 25.09.2019 року у справі № 815/1394/18, від 19.09.2018 року по справі №826/10538/17.

При цьому, за висновками Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.02.2020 року у справі № 500/184/19, у разі якщо наявних у справі доказів та матеріалів достатньо і неявка позивача, належним чином повідомленого про розгляд справи, не перешкоджає такому її розгляду, суди повинні приймати рішення по суті спору.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених в постанові від 18.12.2019 у справі № 9901/949/18, законодавче формулювання «… якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

Частина п`ята статті 205 КАС України сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду її автору, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.

Разом з тим, загальнообов`язкові процесуальні правила статті 205 КАС України є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду в порядку, встановленому законом, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, які спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, виходив із встановленого факту повторної неявки позивача в судові засідання 01.05.2024 року та 07.08.2024 року без поважних причин та повідомлення про причини неявки.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на сукупність наступних обставин.

Так, у позовній заяві позивачем не заявлялось жодних клопотань про розгляд справи за його обов`язкової участі або участі його представника.

При відкритті провадження по справі, судом першої інстанції явка позивача або його представника обов`язковою не визнавалась. Водночас, у матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, відповідь на відзив, подана позивачем, а також додаткові пояснення відповідача.

При цьому, апеляційний суд наголошує, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не містить жодних висновків щодо неможливості розгляду справи по суті за відсутності позивача.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що неявка позивача та його представника, належним чином повідомлених про розгляд справи, не перешкоджала її розгляду, оскільки справа могла бути розглянута на підставі наявних у ній доказів, обсяг яких є достатнім.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так у справі «Delcourt v. Belgium» (заява № N 2689/65) Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain» (заява №28090/95), «Beles and others v. the Czech Republic» (заява № 47273/99), «RTBF v. Belgium» (заява №50084/06).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

При цьому, постановивши ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції фактично позбавив позивача права доступу до суду та допустив надмірний формалізм у тлумаченні процесуального законодавства.

Згідно вимог ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду ґрунтуються на порушенні норм процесуального права, а тому, у відповідності до положень ст. 320 КАС України, наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО СТОК» задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року скасувати.

Справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО СТОК» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судове рішення складено у повному обсязі 14.11.2024 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька