Рішення

від 05.11.2024 по справі 185/3705/24

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/3705/24

Провадження № 2/185/2644/24

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 року Павлоградский міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря судового засідання Мінарської О.А., прокурора ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом заступника керівника Сватівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_2 , третя особа: Селянське (фермерське) господарство «Мирослава» про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації, суд

В С Т А Н О В И В:

03 квітня 2024 року заступник керівника Сватівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області звернувся з позовом до ОСОБА_2 , відповідно до якої просить суд припинити громадянину російської федерації ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4424084000:10:002:0008 площею 5,9483 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Сватівської міської ради Сватівського району Луганської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2013 шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного правління Держгеокадастру у Луганській області, а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином російської федерації, який на підставі рішення 4 сесії 24 скликання Містківської сільської ради народних депутатів Сватівського району Луганської області від 15.10.2002 набув право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 4424084000:10:002:0008 площею 5,9483 га, яка знаходяться на території Сватівської міської територіальної громади (колишня територія Містківської сільської ради Сватівського району). У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2013 зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на дану земельну ділянку. На даний час земельна ділянка перебуває в оренді СФГ "Мирослава", про що внесені відповідні відомості до Державного земельного кадастру. Разом із цим, Сватівською окружною прокуратурою виявлено порушення ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України при використанні ОСОБА_2 зазначеної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 15.04.2024 року провадження по даній справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 09.09.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Головне управління Держгеокадастру у Луганській області надіслало до суду письмові пояснення по справі у яких просило суд позов задовольнити, розглянути справу за відсутності представника позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада», у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, жодних заяв та клопотань до суду не надіслав.

Представник третьої особи, Селянського (фермерського)господарства «Мирослава» в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

З урахуванням ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Вислухав прокурора, дослідив матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, відповідно до інформації з Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодооб`єкта нерухомогомайна від 03.03.2023 року встановлено,що земельна ділянка, вид угіддя: рілля, площею 5,9483 га, кадастровий номер 4424084000:10:002:0008, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 4518213 від 30.07.2013 належить ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина російської федерації, серія та номер НОМЕР_2 , виданий 06.12.2007, видавник: ТП №83 відділу УФМС Росії по Санкт-Петербурзі та Ленінградській області в Центральному районі міста Санкт-Петербурга, країна громадянства: російська федерація. На підставі договору оренди землі від 23.12.2016року, укладеного між СФГ «Мирослава» та ОСОБА_2 , вищевказана земельна ділянка перебуває в оренді, строком на сім років. (а.с. 16-18).

На підставі договору оренди землі від 23 грудня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та СФГ «Мирослава», предметом якого є, земельна ділянка сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 4424084000:10:002:0008, яка знаходиться на території Містківської сільської ради, загальною площею 5,9483 га, у тому числі риллі 5,9483 га, що складає 100% паю. (а.с. 19-20).

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, земельна ділянка кадастровий номер 4424084000:10:002:0008 площею 5,9483 га (рілля) знаходяться на території Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області. (а.с. 37).

Відповідно до відповіді на запит № 4401.5-466/44.1-24 від 19.03.2024 рокуДержавної міграційної служби України в Луганській області, перевіркою за наявними обліками УДМС у Луганській області та відомостями, внесеними до Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Управління міграційними процесами», встановлено, що ОСОБА_2 посвідкою на тимчасове/постійне проживання в Україні, паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався. З питання оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання за кордон на постійне проживання до УДМС у Луганській області не звертався. Відомості про припинення громадянства України не надходили. В УДМС у Луганській області відсутні документи, що підтверджують належність запитуваної інформації до громадянства російської федерації. (а.с. 28).

24.03.2017 року проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право 19655256). Записи про припинення права оренди відсутні.

Таким чином, громадянин російської федерації ОСОБА_2 ,30.07.2013отримав у власність вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення, проте до теперішнього часу не відчужив.

Вказані порушення вимог земельного законодавства ОСОБА_2 є триваючими, пов`язаними з тривалим, безперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом.

Бездіяльність ОСОБА_2 характеризується тим,щоне відчуженняземельноїділянки сільськогосподарськогопризначення по цей час та її фактична належність на праві власності іноземцю, є порушенням вимог закону.

У частинах першій, другій та п`ятійстатті 263 ЦПК Українивстановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1ст. 5ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Надаючи оцінку аргументам, наведеним прокурором в позовній заяві, а також у судовому засіданні, суд виходить із такого.

Статтею 131-1 Конституції Українина прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19.09.2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Згідно із ч. 4ст. 56 ЦПК Українипрокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Положення статей13,14 Конституції Українивизначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями встановлені нормамирозділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннямиЦК УкраїнитаЗК України. Відповідно до ч. 1ст.38 Закону України «Про міжнародне приватне право»право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.Згідно з ч.1 ст. 39 вищевказаного закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка, яка належить до нерухомого майна, знаходиться на території України, на неї поширюється дія законодавства України.Згідно з ч.5ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Статті13,14 Конституції Українивизначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.Згідно зі ст.ст.319,321 ЦК Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зіст. 80 ЗК Українивизначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших нормЗК України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також і іноземці та особи без громадянства.

Зокрема, іноземці та особи без громадянства відповідно до ч. 2ст. 81 ЗК Україниможуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3ст. 81 ЗК Україниіноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Згідно ч. 4ст. 81 ЗК Україниземлі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно дост. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Статтею 22 ЗК Українивизначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст.ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною 5ст. 41 Конституції Українивизначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 4ст. 145 ЗК Україниу разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.

Пунктом 10 ч. 1ст. 346 Цивільного кодексу Українивизначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно ізст. 356 Цивільного кодексу України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Аналіз вищевказаних нормЗК Українидає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

В оцінці факту володіння у цій справі суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), згідно з яким особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач, громадянин російської федерації ОСОБА_2 , тривалий час є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4424084000:10:002:0008 площею 5,9483 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області,а тому у відповідності до приписівст. 81 ЗК Українице свідчить про наявність підстав для конфіскації такої земельної ділянки на користь держави.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол до Конвенції ратифікованийЗаконом України 17.07.1997 року № 475/97-ВРі, з огляду на приписи частини першоїстатті 9 Конституції України,статті 10 ЦК України, застосовується судами України, як частина національного законодавства. При цьому, розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зістаттею 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Судом не ставиться під сумнів законність втручання у право власності відповідача, зважаючи на існування загальновідомого, чітко визначеногоЗК Україниобов`язку іноземця чи особи без громадянства, відчужити в річний строк прийняту у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Тим більше, що у вказаній справі відповідач є громадянин російської федерації, що в умовах військової агресі ї російської федерації проти України є додатковим фактором, який на думку суду, переважатиме над правом на володіння майном, охоронюваним ст.1 Протоколу 1 до ЄКПЛ.

Таким чином, у суду немає підстав вважати, що у відповідача існували перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вище нормами законодавства та зробити висновки щодо наявності обов`язку відчужити спірну земельну ділянку.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, суд не вбачає невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації підлягають задоволенню.

Питання про судові витрати суд вирішує на підставіст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. 259 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов заступника керівника Сватівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_2 , третя особа: Селянське (фермерське) господарство «Мирослава» про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації задовольнити.

Припинити громадянину російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4424084000:10:002:0008 площею 5,9483 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Сватівської міської ради Сватівського району Луганської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2013 (номер відомостей про речове право : 1905582, індексний номер рішення про державну реєстрацію : 4518213 від 30.07.2013) шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Луганської обласної прокуратури судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок сплачений при поданні позову до суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційну скаргу може бути подано безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Сватівська окружна прокуратура,вул. Шевченка, 10, м. Сватове, Луганська область, фактичне місце розташування : АДРЕСА_1 ;

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 34, код ЄДРПОУ 39771244;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин російської федерації, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина російської федерації, серія та номер : НОМЕР_2 , виданий 06.12.2007, видавник ТП № 83 відділу УФМС Росії по Санкт-Петербургу Ленінградської області в Центральному районі міста Санкт-Петербурга, зареєстрований за адресою: росія, АДРЕСА_2 .

Третя особа: Селянське (фермерське) господарство «Мирослава», код ЄДРПОУ 32683492, Луганська область, Сватівський район, вул. Андріївська, 18.

Суддя С. Г. Юдіна