Рішення

від 14.11.2024 по справі 342/522/24

ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/522/24

Провадження № 2/342/339/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано - Франківської області в складі:

головуючого судді Федів Л.М.,

секретаря судового засідання Матієк І.П.

з участю:

представника позивача Паньків В.Д. ,

представника третьої особи Боднарчук О.Л. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городенка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Паньків Василь Дмитрович, до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Городенківської міської ради,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 , житель АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє адвокат Паньків Василь Дмитрович, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 , жительки АДРЕСА_2 , в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збрі у розмірі 1211,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - позивач) перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - відповідач), починаючи з 01.08.2014. Шлюб було зареєстровано виконавчим комітетом Котиківської сільської ради Городенківського району про що, в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 5 від 01.08.2014. У шлюбі в подружжя народився син: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останніх 6-ти років, а саме з 2019 року стосунки з дружиною розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, а також претензії щодо ведення спільного господарювання та виховання спільного з відповідачем сина ОСОБА_5 . Відповідно до рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області у справі № 342/445/18 від 04.01.2019 року шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було розірвано. Позивач ОСОБА_3 та його син ОСОБА_5 , до останнього надіялися, що ОСОБА_4 , як дружина та мама спільної дитини повернеться в сім`ю, однак їх сподівання виявилися марними, остання в 2018 році покинула сім`ю і по сьогоднішній день жодних ознак про своє існування не проявляє, до сина ОСОБА_5 не телефонує, не відвідує його ні в дома ні в школі ні в інших громадських місцях та закладах. Після розлучення спільний з відповідачем син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати біля батька - ОСОБА_3 , так як заздалегідь до розірвання шлюбних стосунків син прихильний більше до батька ніж до матері і з 2019 року ОСОБА_3 сам утримує та виховує спільного з відповідачем сина. Позивач ОСОБА_3 разом із неповнолітнім сином проживають за адресою, що зазначена вище в анкетних даних позовної заяви. Починаючи з 2019 року відповідач ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню спільного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки вона зовсім не цікавиться життям неповнолітнього сина: не відвідує його ні вдома, ні в школі, ні в інших громадських місцях та закладах; не виявляє бажання спілкуватись ні особисто ні будь-якими іншими засобами зв`язку; не надає жодної матеріальної допомоги, не вітала раніше та не вітає сина і в даний час на дні народження чи будь-які інші свята. Неповнолітій син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взагалі внаслідок умисних дій зі сторони біологічної мами, не відчуває материнської любові та турботи. В побуті, а також у спілкуванні з батьком та близькими до їх сім`ї людьми навіть забувається, що в нього є мама та що син скучив за нею. Позивач ОСОБА_3 особисто ніколи не перешкоджав і не перешкоджає відповідачу її спілкуванню з сином, жодного разу при випадкових зустрічах відповідач не проявляла ініціативи про зустріч з спільним сином. Навіть, будучи ще в шлюбі останній рік, позивач спостерігав за відповідачем пасивність в проявненні материнської любові та всесторонньої турботи щодо сина, вона не зважаючи ні нащо такого наміру не проявляла і не проявляє. Позивач ОСОБА_3 , вважає за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки виховує спільного сина самостійно, сам забезпечує його продуктами харчування, гігієнічними засобами, одягом, освітньою та художньою літературою, за власні кошти придбав комп`ютерну та іншу побутову техніку для сина необхідну для навчання та всестороннього розвитку, а також для підтримання постійного зв`язку придбано для сина ОСОБА_5 мобільний телефон. ОСОБА_3 постійно сам слідкує за станом здоров`я свого сина, відвідуючи медичні заклади в разі потреби. Відповідно до довідки за № 113 КНП Городенківська БЛІЛ Городенківської міської ради від 29.03.2024 р. вбачається, що в 2022-2023 та впродовж поточного 2024 року по сьогоднішній день ОСОБА_3 неодноразово звертався до сімейного лікаря з приводу захворювання його сина ОСОБА_5 , а також для проходження ним щорічних профілактичних медичних оглядів. Натомість за весь вищеописаний період відповідачка одноразово була присутня в медичному закладі біля спільного сина. Очевидним є той факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 турбується станом здоров`я свого сина, періодично відвідуючи медичні заклади в Коломийському (Городенківському ) районі, а також сімейного лікаря в інтересах спільного сина щодо проведення його медичного огляду та амбулаторного лікування. ОСОБА_3 займається розбудовою та капітальним ремонтом помешкань громадян та отримує стабільну заробітню плату, грошові кошти старається розприділяти так, щоб їх вистачило на продукти харчування, сплату комунальних послуг та придбання необхідних речей для сина в першу чергу. Згідно довідки Городенківського ліцею №1 ім. Івана Данилюка Городенківської міської ради за № 34/01-16 від 12.03.2024 р., в якій зазначено, що ОСОБА_3 підтримує постійний контакт з педагогами та класним керівником сина, де він навчається, спілкується з вчителями, цікавиться успішністю сина, відвідує батьківські збори, приводить та забирає сина з навчального закладу після уроків. Натомість відповідно до змісту даної довідок вбачається, що відповідач ОСОБА_4 жодним чином не цікавиться шкільним життям спільного сина. Очевидним є той факт, що ОСОБА_3 постійно турбується навчальним процесом та шкільним життям свого сина ОСОБА_5 , постійно відвідуючи навчальний заклад, який зазначений вище. Згідно довідки Котиківського старостинського округу Городенківської міської ради Коломийського району за № 6-75 від 06.03.2024 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 самостійно виховує неповнолітнього сина та бере активну участь у його вихованні. Відповідно до Акта обстеження житлово-побутових умов за № 6-74 від 06.03.2024 р відомо, що житловий будинок та господарські будівлі та споруди, в якому проживає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідають вимогам щодо життєзабезпечення сім`ї, а також хто з членів сім`ї проживає в даному житловому будинку. Отже, враховуючи все вищевикладене та звертаючи увагу на копії документів, що додані до позовної заяви вбачається, що ОСОБА_4 (мама-відповідач) не цікавиться життям спільного з позивачем неповнолітнього сина, не бере участі в його вихованні та матеріальному забезпеченні, не виконує батьківських обов`язків, відтак позовні вимоги в частині позбавлення відповідача батьківських прав є підтвердженими та обґрунтованими.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024 дану справу розподілено судді Гайдичу Р.М.

Ухвалою від 10 квітня 2024 року задоволено самовідвід судді Городенківського районного суду Івано-Франківської області Гайдича Р.М. в справі № 342/522/24 (провадження 2/342/339/2024). Дану справу передано для повторного розподілу між суддями Городенківського районного суду в порядку, передбаченому ЦПК України.

На підставі Розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справи № 149 від 12.04.2024 - Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2024 дану справу розподілено судді Федів Л.М.

17 квітня 2024 року прийнято до свого провадження та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Паньків Василь Дмитрович, до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав. Залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Городенківської міської ради (м. Городенка вул. Шевченка, 77). Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання. Зобов`язати третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Городенківської міської радиподати суду у строк до 15 травня 2024 року письмовий висновок щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_4 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Призначені підготовчі засідання 15 травня 2024 року о 10 год. 00 хв., 30 травня 2024 року о 09 год. 45 хв., були відкладені за клопотаннями представника третьої особи.

Представник третьої особи - начальник Служби у справах дітей Городенківської міської ради О.Боднарчук до суду 17 червня 2024 року подала клопотання про відкладення підготовчого засідання для повторного розгляду питання на черговій комісії з питань захисту прав дитини та затвердження висновку органу опіки та піклування по даній справі.

Ухвалою суду від 17 червня 2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Паньків Василь Дмитрович, до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Городенківської міської ради, на 30 днів. Підготовче засідання по справі відкладено на 10 год. 15 хв. 01 липня 2024 року.

Підготовче засідання по справі № 342/522/24 провадження № 2/342/339/2024 за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Паньків Василь Дмитрович, до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Городенківської міської ради, призначене на 10 год. 15 хв. 01.07.2024 не відбулося, у зв`язку з відключенням електропостачання в приміщенні Городенківського районного суду Івано-Франківської області з 10 год 01 хв. до 12 год 05 хв.

07 серпня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Паньків Василь Дмитрович, до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Городенківської міської ради. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 13:00 год. 28.08.2024 в приміщенні Городенківського районного суду Івано-Франківської області (м. Городенка вул. Героїв Євромайдану, 7, зал судових засідань № 2). В судове засідання викликано осіб, які беруть участь у справі та свідків: ОСОБА_9 , 1989 р.н., жит. с. Вільхівці та ОСОБА_10 , 1997 р.н., жит. ОСОБА_11 . Попереджено свідків про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання чи відмову від давання показань на вимогу суду, яка встановлена ст.384 КК України.

Призначені судові засідання неодноразово відкладалися для виклику в судове засідання представника третьої особи, за клопотанням представника третьої особи, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

У судовому засіданні 14 листопада 2024 року представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Паньків В.Д. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 до суду подала заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги позивача визнає повністю та не заперечує щодо задоволення позову на користь позивача. Зазначила, що щодо висновку психолога у неї немає жодних заперечень та зауважень.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - начальник Служби у справах дітей Городенківської міської ради Боднарчук О.Л. всудовому засіданні 14 листопада 2024 року підтримала Висновок органу опіки та піклування. Вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_4 відносно сина ОСОБА_5 не відповідатиме інтересам дитини, оскільки, як встановлено на підставі зібраних доказів, матір цікавиться здоров`ям дитини та відвідує школу, цікавиться успішністю сина та спілкується з вчителями. Також зазначила, що для того, щоб встановити реальне відношення матері до сина, на комісію запрошувалися матір, батько із сином, однак ніхто на комісію не прибув, що позбавило службу у справах дітей поспілкуватися із малолітнім ОСОБА_5 та його батьками.

Дії відповідача не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності відповідача.

Вислухавши в судових засіданнях представника позивача, представника третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 27 квітня 2018 року Городенківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 04 січня 2019 року по справі № 342/445/18 (провадження № 2/342/26/2019) розірвано шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 01 серпня 2014 року виконавчим комітетом Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис №5; після розірвання шлюбу відповідачці залишено прізвище « ОСОБА_4 ».

Із копії паспорта громадянина України серія НОМЕР_2 , виданого 16.05.2005 Городенківським РВ УМВС в Івано-Франківській області, слідує, що місце проживання позивача ОСОБА_3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , з 22.05.2018.

Згідно відповіді № 546857 від 17.04.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, отриманої судом у порядку, визначеному ч. 8 ст. 187 ЦПК України, відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована по АДРЕСА_2 .

Із Акту обстеження житлово-побутових умов, складеного 06.03.2024 комісією Котиківського старостинського округу, вбачається, що ОСОБА_3 проживає за адресою АДРЕСА_1 ; будинок не належить ОСОБА_3 на праві особистої власності. Особи, які зареєстровані або проживають на даній площі: ОСОБА_13 , мати, ІНФОРМАЦІЯ_7 , не проживає, находиться за кордоном; ОСОБА_14 , сестра, ІНФОРМАЦІЯ_8 , не проживає, находиться за кордоном; ОСОБА_5 , син, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає без реєстрації. Висновки комісії: житлово-побутові умови проживання осіб добрі; син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в господарстві біля батька без реєстрації.

За час проживання на території села Котиківка ОСОБА_3 зарекомендував себе з позитивної сторони. В громадських місцях та побуті поводиться добре. Доброзичливий, щирий, впевнений у собі, користується авторитетом серед жителів села. Цікавиться і завжди приймає активну участь у громадському житті села. Бере активну участь у вихованні сина. Має дружні добросусідські стосунки. Завжди готовий прийти на допомогу ближньому. У спілкуванні ввічливий, у побуті скромний. Скарг на його поведінку до Котиківського старостинського округу не надходило, що стверджується довідкою-характеристикою Котиківського старостинського округу Городенківської міської ради № 6-75 від 06.03.2024.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився на стаціонарному лікуванні у дитячому відділі КНП «Городенківська БЛІЛ» Городенківської міської ради з 19.04.2023 до 25.04.2023. Догляд за дитиною здійснювала матір - ОСОБА_4 . За відсутності матері догляд проводив батько - ОСОБА_3 , який цікавився здоров`ям сина - ОСОБА_5 та всіляко йому допомагав. 21.11.2022, 18.01.2023 та 03.01.2024 ОСОБА_5 перебував на амбулаторному лікуванні. Під час огляду лікарем батько дитини ОСОБА_3 був присутній та здійснював догляд, що доводиться листом-відповіддю КНП «Городенківська БЛІЛ» Городенківської міської ради № 119 від 29.03.2024.

Однак, КП «Городенківський некомерційний центр первинної медичної допомоги» Городенківської міської ради на лист служби у справах Городенківської міської ради від 07.05.2024 № 256/03-24 щодо пацієнта ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , за адресою проживання АДРЕСА_2 , повідомило, що декларацію укладено 18.12.2018 р., контактною особою вказано маму ОСОБА_4 . На медичні огляди хлопчик з`являвся у супроводі мами. Амбулаторно не лікувався. 25.04.2024 р. в телефонному режимі мама повідомила, що дитина захворіла на Вітряну віспу і в режимі відеозв`язку підтверджено діагноз. До 10.05.2024 р. хлопчик знаходиться на ізоляції. На «Д» обліку у сімейного лікаря не знаходиться.

Із довідки № 34/01-16 від 12.03.2024, виданої Городенківським ліцеєм № 1 ім. Івана Данилюка ОСОБА_3 , батькові ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня 3-В класу Городенківського ліцею № 1 ім. Івана Данилюка , вбачається, що він підтримує контакт із ліцеєм, цікавиться успішністю сина, з вчителями спілкується, батьківські збори відвідує. Дитину до ліцею приводить і забирає. Довідка видана на підставі інформації класного керівника 3-В класу ОСОБА_16 про участь батька учня у шкільному житті дитини.

Одночасно, копією довідки № 97/01-16 від 08.05.2024, виданою Городенківським ліцеєм № 1 ім. Івана Данилюка , стверджується, що тато і мама учня 3-В класу Городенківського ліцею № 1 ім. Івана Данилюка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтримують контакт із ліцеєм, цікавляться успішністю сина, з вчителями спілкуються, батьківські збори відвідують. Дитину до ліцею приводять і забирають за потребою. Довідка видана на підставі інформації класного керівника 3-В класу ОСОБА_16 про участь батьків учня у шкільному житті.

Із Витягу з протоколів діагностичної та консультаційної роботи з клієнтом від 09.08.2024, наданого психологом ОСОБА_17 , вбачається, що дата проведення діагностичної та консультаційної роботи - 08.08.2024 р., клієнт ОСОБА_5 , 9 років, хто звернувся - ОСОБА_3 , батько клієнта, причина звернення (запиту) - визначення ставлення клієнта до матері. Батько клієнта надав згоду на проведення з клієнтом діагностичної та консультативної роботи та на розкриття конфіденційної інформації щодо проведеної роботи. Клієнт на контакт йшов легко, був у хорошому емоційному стані. З дитиною проводилась проективна методика «Малюнок сім`ї». нижче наведені деяка елементи інтерпретації малюнка. Першою клієнт намалював постать батька, що може свідчити про те, що батько є найбільш значимим або найбільш емоційно близьким членом сім`ї для дитини. Постать матері на малюнку відсутня, що може свідчити про підсвідомі негативні почуття до цієї особи або відсутність з нею тісного емоційного контакту у клієнта. На запитання, чому на малюнку відсутня мама, клієнт відповів, що з мамою не спілкується («… бо ми не спілкуємося і вона не хоче»). Водночас, зі слів клієнта, на момент консультації, дитині не пояснювали, чому мама з ним не спілкується. Знає тільки про те, що батьки посварились. На різної форми запитання про те, чи хотів би спілкуватись з матір`ю, хлопець відповів, що ні, не хотів би або що хотів би, але з різних причин це неможливо. Під час бесіди при будь яких згадках про маму клієнт опускав голову, відвертав очі і мав пригнічений вигляд.

Свідок ОСОБА_10 , який є двоюрідним братом позивача та хресним батьком його сина - ОСОБА_5 , в судовому засіданні суду показав, що вони часто бачаться. Знає, що позивач та відповідач розлучилися та їх син проживає з батьком. З 2019 року мама участі у вихованні дитини не бере, проживає окремо, не цікавиться життям і здоров`ям дитини, одягу не надає, навіть на день народження не буває. Цього року було Перше Причастя дитини, але матір, перебуваючи в м. Городенка, навіть не прийшла до церкви. Відповідач часто виїжджає за кордон.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні суду показав, що він з позивачем є далекими родичами. Вказав, що дуже часто з ним спілкується і вони працюють разом. З часу коли позивач та відповідач розлучилися, з 2019 року батько самостійно виховує сина ОСОБА_5 . Мама участі у вихованні дитини не бере з 2019 року. Щоб мама навідувала дитину чи забезпечувала дитину матеріально, свідок жодного разу не бачив. На день народження з 2019 р. по теперішній час мами дитини не було, подарунків не дарувала. Відповідач влаштовує своє життя.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява

№ 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено у численних постановах Верховного Суду: від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц (провадження № 61-4022св19); від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18); від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19); від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19); від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20 та інших).

Наведене також узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним

у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462 св 20).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Позивач ОСОБА_3 , звертаючись до суду з цим позовом, посилався на те, що відповідач ОСОБА_4 не цікавиться життям спільного з позивачем неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не бере участі в його вихованні та матеріальному забезпеченні, не виконує батьківських обов`язків.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові від 02 жовтня 2019 року в справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) Верховний Суд вказав, що «звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статті 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини».

В даній справі судом було встановлено, що після припинення шлюбних відносин між сторонами, позивач та відповідач не підтримували спілкування, а їхні стосунки стали неприязними.

Та обставина, що на час розгляду справи вихованням і розвитком дитини займається батько, безумовно не свідчить про те, що мати не бажає брати участь в утриманні дитини та її вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї наприклад, зокрема відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, перебування у скрутних життєвих обставинах, хвороба, тощо.

У справі відсутні жодні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративного стягнення, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Також, не надано доказів винної поведінки відповідача та умисного ухилення її від виконання своїх обов`язків по вихованню сина та жодного доказу щодо обставин, які негативно характеризують відповідача, а саме притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності, перебування на обліку у зв`язку із вживанням алкогольних або наркотичних засобів, ведення аморального способу життя та інше, які б мали при цьому негативний вплив на дитину та тягли за відповідачем встановлену законом відповідальність.

Суд критично оцінює і лист-відповідь КНП «Городенківська БЛІЛ» Городенківської міської ради № 119 від 29.03.2024, довідку № 34/01-16 від 12.03.2024, видану Городенківським ліцеєм № 1 ім. Івана Данилюка , Витяг з протоколів діагностичної та консультаційної роботи з клієнтом від 09.08.2024, наданий психологом ОСОБА_17 , які позивач надав на підтвердження невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, оскільки такі беззаперечно не підтверджують факт свідомого ухилення ОСОБА_4 від своїх обов`язків з виховання дитини.

Суд зазначає, що покази свідків, за відсутністю інших належних доказів, які б у своїй сукупності свідчили б про доведеність позовних вимог, також не є беззаперечними доказами, які б вказували на те, що мати, відповідач по справі, не бажає брати участі в утриманні дитини та її вихованні, свідомо та умисно нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Отже, вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд прийшов до висновку, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.

Позивач не надав достатніх доказів необхідності позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_5 , винної поведінки відповідача щодо участі у вихованні дитини, свідомого ухилення її від виконання батьківських обов`язків та того, що поведінку відповідача в кращу сторону змінити неможливо. У зв`язку з цим, суд зауважує, що особисті непорозуміння між батьками не є підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки забезпечення найкращих інтересів дитини повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

Суд сприймає критичнозаяву ОСОБА_4 , якою вона позовні вимоги позивача визнає повністю та не заперечує щодо задоволення позову на користь позивача, оскільки вона не може слугувати підставою для задоволення позову, так як відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, не відповідає інтересам дитини та суперечить закону, а саме ч. 3 ст. 155 СК України, та порушує інтереси дитини.

Відмова відповідача від батьківських прав та її згода на позбавлення її батьківських прав, викладена у вищевказаній письмовій заяві, не може слугувати єдиною та достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав відносно сина, оскільки виключний перелік підстав для позбавлення батьківських прав визначено у ч. 1 ст. 164 СК України.

При цьому суд зазначає, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Тому відмова матері від батьківських прав на дитину є нікчемною, оскільки відмовитися від батьківських прав особа добровільно не може. Позбавлення батьківських прав можливе лише за рішенням суду і тільки при наявності підстав передбачених Сімейним кодексом України.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача, що відповідач не цікавиться життям неповнолітнього сина, не бере участі в його вихованні та матеріальному забезпеченні, не виконує батьківських обов`язків, оскільки:

-згідно листа КП «Городенківський некомерційний центр первинної медичної допомоги» 07.05.2024 № 256/03-24 - декларацію щодо пацієнта ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , укладено 18.12.2018 р., контактною особою вказано маму ОСОБА_4 . На медичні огляди хлопчик з`являвся у супроводі мами. Амбулаторно не лікувався. 25.04.2024 р. в телефонному режимі мама повідомила, що дитина захворіла на Вітряну віспу і в режимі відеозв`язку підтверджено діагноз;

-згідно довідки № 97/01-16 від 08.05.2024, виданої Городенківським ліцеєм № 1 ім. Івана Данилюка - тато і мама учня 3-В класу Городенківського ліцею № 1 ім. Івана Данилюка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтримують контакт із ліцеєм, цікавляться успішністю сина, з вчителями спілкуються, батьківські збори відвідують. Дитину до ліцею приводять і забирають за потребою;

-відсутні докази звернення позивача до суду із позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , наявності заборгованості по сплаті аліментів та невиконання договору про сплату аліментів.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновком органу опіки та піклування Городенківської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Городенківської міської ради від 26 червня 2024 року № 927, стверджено, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Городенківської міської ради 31.01.2015 розглядалось питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 стосовно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з метою забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів дитини, орган оіпки та піклування вважає за недоцільне позбавлення її батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підстав не приймати до уваги згаданий висновок у суду немає, оскільки він ґрунтується на доказах, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Отже, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять достатніх та безспірних доказів винної поведінки відповідача та свідомого нехтування нею батьківськими обов`язками, які б свідчили про її ухилення від виховання дитини і, як наслідок, необхідність застосування до неї крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до статті 164 СК України, оскільки вбачає можливість зміни поведінки батька у кращу сторону. Окрім цього, позивач не обґрунтував, яким чином позбавлення батьківських прав відповідача сприятиме захисту прав та інтересів дитини.

Суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дітей, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення встановлення належних стосунків між дитиною і батьками, що є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, та є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів. Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 188/1542/20 (провадження № 61-11857св22).

Проаналізувавши всі надані докази по справі в їх сукупності, виходячи із конкретних обставин даної справи, принципів об`єктивності, законності та справедливості, врахувавши, що позивач не надав достатні, належні та допустимі докази, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_4 крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав щодо дитини, та враховуючи найкращі інтереси малолітнього сина ОСОБА_5 , вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Разом з тим, оскільки відповідач не приймає активної участі у спілкуванні з дитиною, хоча не позбавлена змоги реалізувати таку можливість, що свідчать про недостатньо сумлінне відношення до виконання нею батьківських обов`язків щодо виховання дитини, суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дитини.

З урахуванням того, що суд має застосувати всі можливі заходи попередження та впливу до батька дитини, а тому вважає за необхідне покласти на Службу у справах дітей Городенківської міської ради, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачем ОСОБА_4 .

Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21, від 09 червня 2023 року у справі № 591/6037/21, провадження № 61-4524св23).

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 150, 164-166 СК України, керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Паньків Василь Дмитрович, до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Городенківської міської ради - відмовити.

Попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Покласти на Службу у справах дітей Городенківської міської ради, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачем ОСОБА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , жителька АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Городенківської міської ради, місцезнаходження: вул. Шевченка, 77, м. Городенка Коломийського (раніше Городенківського) району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 44332095.

Повне судове рішення складено 19.11.2024.

Суддя: Федів Л. М.