Вирок

від 18.11.2024 по справі 344/14679/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/14679/24

Провадження № 1-кп/344/1191/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Черкаської області, Монастирищенського району, с. Коритня, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше судимого: вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 2 місяці,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 вчинив незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 , маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, вирішив незаконно проникнути у квартиру по АДРЕСА_2 , де проживає потерпілий ОСОБА_6 .

З метою реалізації свого протиправного умислу, ОСОБА_5 , 13 травня 2024 року приблизно о 00 год, усвідомлюючи суспільно небезпечний та противний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, розуміючи, що за його дії порушують гарантоване Конституцією України право особи на недоторканість житла чи іншого володіння особи, всупереч волі законного володільця та без його відома, в порушення встановленого порядку, у особистих цілях, піднявся на другий поверх будинку АДРЕСА_2 та підійшов до дверей квартири №2 , де проживає потерпілий ОСОБА_6 . Переконавшись, що у квартирі нікого немає та за його діями ніхто не спостерігає, шляхом підбору ключа до серцевини замка вхідних дверей, незаконно проник до вказаного приміщення, чим порушив гарантоване ч.1 ст.30 Конституції України, право власника на недоторканість житла, чи іншого володіння особи.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та беззастережно, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини. Суду пояснив, що перебуваючи в м. Івано-Франківську, вирішив зайти в гості до своєї знайомої, яка проживала по АДРЕСА_2 . Коли підійшов до дверей квартири, відкрив її своїм ключем. Зайшовши всередину, побачив, що обстановка не відповідає тій, яка була раніше, коли він був. Він оглянувши квартиру і не знайшовши нікого, почав виходити, побачив пістолет і взяв його. Коли виходив із квартири, прийшов потерпілий ОСОБА_6 і вже в процесі розмови з останнім він зрозумів, що в цій квартирі проживає він, а не його знайома. До вчиненого обвинувачений ставиться критично, щиро кається, та просить суд його суворо не карати, запевняючи суд, що такого більше не повториться.

Потерпілий ОСОБА_6 подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, претензій не має. Щодо покарання поклався на розсуд суду.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу, дають можливість вирішити долю речових доказів та питання процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.1 ст.162 КК України як незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_5 .

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ "Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства").

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі строком на два місяці, думку обвинуваченого та його захисника, які просили суворо не карати, враховуючи всі пом`якшувальні обставини та відсутність обставин, що обтяжують покарання, приймаючи до уваги положення ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання, та враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, слід призначити основне покарання в межах санкції статті ч.1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, таке покарання на переконання суду буде адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності, даним про особу, достатнім для перевиховання обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів; відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати покласти на обвинуваченого.

Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Підстав для зміни запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу в даному кримінальному провадженню - застави, суд не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 370,373, 374,393, ч.15 ст. 615 КПК України, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на один рік.

Відповідно до ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення з 13.05.2024 року до 18.06.2024 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні обмеження волі.

Запобіжний захід у виді застави до вступу вироку у законну силу - залишити без змін. Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень - повернути заставодавцю ОСОБА_7 (згідно квитанції від 17.06.2024 року).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 18 932 гривень процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення експертиз.

Речові докази:

-верхній циліндровий механізм замка із двома ключами до нього (постанова від 30.05.2024 року) - повернути власнику ОСОБА_6 ;

-мобільний телефон марки «Реалмі» темно сірого кольору всередині із сім-картою оператора «Київстар» НОМЕР_2 , матерчаті кросівки чорного кольору (постанові від 13.05.2024 року) - повернути власнику ОСОБА_5 ;

-цифровий диск із відеозаписом (постанова від 13.05.2024 року) - зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення;

-верхній циліндровий механізм із двома ключами до нього; коробку синьо-чорного кольорів «Angel» із вмістом кабелів; коробку з-під пристрою «IQos»; коробку червоного кольору з під «Elfbar»; зошит, 2 квитки; наряд-замовлення; коробку з-під адаптера; зарядний пристрій; предмет ззовні схожий на пістолет із маркуванням «Retay 84FS» чорного кольору із магазином; зв`язка з ключів ( 8 одиниць); картка «Водафон»; рюкзак чорного кольору із маркуванням «Nike»; ноутбук марки «Lenovo» (постанова від 13.05.2024 року) - повернути власнику ОСОБА_6 ;

-дві дактилоплівки на яких наявні два сліди взуття (постанова від 28.05.2024 року) - знищити;

-8 слідів пальців рук, 1 слід долоні руки, 1 дактилокарта на ім`я ОСОБА_5 (постанова від 21.05.2024 року) - знищити;

-цифровий диск із відеозаписом (постанова від 15.05.2024 року) - зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення.

Арешти накладені ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.05.2024 року (справа №344/9318/24), ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.05.2024 року (справа №344/9316/24), - скасувати.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Суддя ОСОБА_8