Постанова

від 13.11.2024 по справі 229/6114/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5743/24 Справа № 229/6114/23 Суддя у 1-й інстанції - Фролова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Бондар Я.М.,

за участю секретаря Лідовської А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №229/6114/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Дружківської міської ради, про визначення місця проживання дітей,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 06 березня 2024 року,

встановив:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 лютого 2012 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 (прізвище до реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 ), який сторони зареєстрували 17 лютого 2012 року у виконкомі Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, про що зроблений актовий запис № 01.

Позивач з відповідачем мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З початку березня 2022 року ОСОБА_2 проживає окремо від позивача та їх спільних дітей, оскільки вона пішла з сім`ї, стала проживати спільно однією сім`єю з іншим чоловіком ОСОБА_7 , не бере участі у вихованні та утриманні їх спільних дітей.

Шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано 06 грудня 2022 року, що підтверджується заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 грудня 2022 року.

Діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 проживають разом з позивачем, що підтверджується витягом № 11/188/11.02.11 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, від 09 червня 2023 року, виданого Реєстраційним відділом виконавчого комітету Дружківської міської ради.

Відповідач ухиляється від покладеного на нього обов`язку утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Це, зокрема, виявилося у відсутності будь-якого матеріального (грошового) утримання їх синів, а також у тому, що відповідач не приймає участі у їх вихованні.

Зазначає, що неповнолітнім дітям ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 має бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум. Оскільки такий належний рівень життя для дітей, позивач один не зможе забезпечити, у зв`язку з неможливістю отримати довідку про розмір заробітку (доходу) відповідача, яка працює в ВАТ «Дружківський хлібозавод», вважає, що відповідач, яка є здоровою та працездатною людиною, зможе щомісяця сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі 3000 гривень на кожну дитину.

Відповідно вимог Сімейного кодексу України (ст. 182, 184) повідомляє, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 на диспансерному обліку у лікарів не перебувають, груп інвалідності не мають; позивач перебував на обліку як безробітний у Дружківському міському центрі зайнятості з 31 жовтня 2022 року по 24 квітня 2023 року, 02 травня 2023 року по 18 серпня 2023 року. На теперішній час не працевлаштований. Відповідач працює в ВАТ «Дружківський хлібозавод», отримує дохід, її стан здоров`я дозволяє працювати. Вона має на утриманні іншу малолітню дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якої є ОСОБА_7 . Як відомо позивачу, аліменти відповідач нікому не платить, стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться, непрацездатних чоловіка, батьків немає.

У зв`язку з викладеним, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 3 000 гривень, щомісячно, починаючи стягнення з 01 вересня 2023 року і до повноліття дитини. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3000 гривень, щомісячно, починаючи стягнення з 01 вересня 2023 року і до повноліття дитини. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 3000 гривень, щомісячно, починаючи стягнення з 01 вересня 2023 року і до повноліття дитини.

У жовтні 2023 року від ОСОБА_2 до суду першої інстанції надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Дружківської міської ради про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю, в якій ОСОБА_2 просить визначити місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 проживала спільно однією сім`єю з відповідачем ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу з 25 жовтня 2005 року. За часів спільного проживання у позивача з відповідачем народились діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

17 лютого 2012 року сторони зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу, у сторін народилась ще одна дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сімейне життя з відповідачем не склалось. Поступово між ними зникло порозуміння, та дедалі частіше виникали сварки з приводу виховання дітей і ведення господарства. ОСОБА_1 ніде не працював, та не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, часто проявляв агресію по відношенню до неї і до дітей, через що постійно виникали конфлікти, які негативно впливали на середовище в середині сім`ї. Врешті між ними зникло почуття любові та поваги один до одного.

03 лютого 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. Через черговий конфлікт у березні 2022 року ОСОБА_1 фактично вигнав її з дому, при цьому не відпустив з нею дітей. Залишатися надалі проживати спільно з ОСОБА_1 вона не могла, оскільки в такому разі існувала реальна загроза її безпеці через застосування ОСОБА_1 фізичної сили по відношенню до неї. Тим більше, вона не хотіла щоб діти були свідками того, як їх батько вчиняє фізичне насильство по відношенню до їх матері. Оскільки позивач не мала власного житла, то змушена була погодитися на те, аби діти тимчасово залишилися жити разом з батьком, оскільки їй здавалосья, що з її уходом з сім`ї у ОСОБА_1 не буде приводів для агресії.

З березня 2022 року ОСОБА_2 стала проживати спільно однією сім`єю із ОСОБА_7 .. Їх стосунки ґрунтувалися на взаємоповазі та взаєморозумінні. ОСОБА_9 дбав про добробут їх сім`ї і всіляко сприяв тому, аби діти проживали разом з матір`ю. Після того як ОСОБА_2 вимушена була піти від ОСОБА_1 і залишити з ним дітей, ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у спілкуванні з дітьми. Зловживаючи своїми батьківськими правами, ОСОБА_1 заборонив дітям спілкуватися з матір`ю, та постійно вживає заходів для обмеження будь-яких її контактів із дітьми. Він погрожував дітям покараннями, за спілкування з нею. Кожного разу, коли вона приходила до дітей, ОСОБА_1 влаштовував сварку і вдавався до застосування фізичної сили по відношенню до неї. Дітей ОСОБА_1 до неї не випускав, та іноді вона могла бачити дітей коли вони виглядали у вікно будинку, розуміючи, що до них прийшла мама. ОСОБА_1 цілком усвідомлював, що діти спостерігають за тим, як він не пускає матір до них, та демонстративно влаштовував конфлікт із застосуванням фізичного насильства по відношенню до неї.

Вважає, що такою поведінкою відповідач завдавав дітям непоправної шкоди, оскільки такі події негативно впливають на психіку дітей і матимуть непоправні наслідки при формуванні особистості хлопчиків.

У травні місяці 2022 року позивач завагітніла, через що змушена була на деякий час припинити наполегливі спроби побачитися з дітьми, оскільки подальше наполягання могло зашкодити її вагітності. Вона стала шукати інші альтернативні способи спілкуватися з дітьми. Зокрема через спільних знайомих. Часто очікувала біля магазину, сподіваючись на раптову зустріч, проходила повз будинку відповідача, сподіваючись побачити дітей на подвір`ї. Іноді, з кимось з синів їй вдавалось зустрітися, та вони просили, щоб вона не приходила до них додому, оскільки після її візиту, батько влаштовує дітям терор, особливо коли вони ставлять питання про неї.

06 грудня 2023 року рішенням суду у справі № 229/583/22 її шлюб з ОСОБА_1 було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_7 вона народила дитину ОСОБА_10 .

24 квітня 2023 року ОСОБА_2 з ОСОБА_7 зареєстрували шлюб. Після народження доньки, вона вирішила спробувати налагодити з ОСОБА_1 стосунки, аби мати можливість безперешкодно спілкуватись з дітьми але ОСОБА_1 перешкоджав цьому. Вона була вимушена неодноразово звертатись до правоохоронних органів.

Постановою Дружківського міського суду від 12 квітня 2023 року у справі №229/2242/23 за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ№ 938269від 02 квітня 2023 року відносно ОСОБА_1 провадження по справі про адміністративне правопорушення було закрито. Разом з тим, в постанові суду зазначено, що ОСОБА_11 пояснив, що зі складеним відносно нього протоколом не згоден, оскільки умисні дії психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 не вчиняв. Дітей не відпустив на побачення з матір`ю у зв`язку з їх відмовою від такої зустрічі, оскільки така зустріч могла б спричинити негативний вплив на психічний стан дітей. Вказані обставини змусили її звернутися до служби у справах дітей Дружківської міської ради із заявою про встановлення способу участі у вихованні дітей та порядку побачень із дітьми. Розпорядженням начальника Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 17 серпня 2023 року № 99, виданим за результатами розгляду матеріалів комісії з питань захисту прав дитини від 03 липня 2023 року та висновку служби у справах дітей Дружківської міської ради від 04 серпня 2023 року № 251 про встановлення способу у вихованні та порядку побачень ОСОБА_2 з дітьми було зобов`язано встановити спосіб участі у вихованні та порядок побачень ОСОБА_12 з сином ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_10 наступним чином: протягом двох місяців щопонеділка та щосереди з 14.00 до 16.00 за участі фахівця Дружківського міського центру соціальних служб, у подальшому щотижня у понеділок, середу та п`ятницю з 15.00 до 20.00, та кожні перші і треті вихідні місяця з 10.00 суботи до 20.00 неділі за попередньою домовленістю з батьком дітей. Було зобов`язано ОСОБА_17 забезпечити реалізацію права дітей на безперешкодне спілкування з матір`ю. Натомість, відповідач демонстративно відмовляється виконувати зазначене Розпорядження та продовжує чинити перешкоди у спілкуванні із дітьми.

Всіляко перешкоджаючи ОСОБА_2 спілкуватися з дітьми, ОСОБА_1 вдається до психологічного насильства і до дітей, оскільки хлопчики перебувають в тому віці, коли усвідомлюють вчинки батька. Діти спілкуються між собою, та розуміють, що батько чинить не в їх інтересах, а на догоду власних амбіцій.

У серпні 2023 року ОСОБА_1 вигнав з дому старшого сина ОСОБА_18 , оскільки він став наполягати на тому, аби вони з матір`ю могли зустрічатися. ОСОБА_1 вигнав дитину з дому та заборонив брати із собою будь-які речі. Тому з серпня 2023 року їх спільний син ОСОБА_18 мешкає разом з матір`ю ОСОБА_2 та виховується в її сім`ї. ОСОБА_1 і до тепер не дав можливості дитині забрати свої речі і забороняє братам спілкуватися з ОСОБА_18 .

27 вересня 2023 року разом з фахівцем Дружківського міського центру соціальних служб вони в черговий раз навідалися за адресою ОСОБА_1 для того аби вона мала можливість поспілкуватися із дітьми. Натомість, ОСОБА_1 в черговий раз спровокував конфлікт, погрожував застосувати фізичну силу до неї в присутності фахівця Дружківського міського центру соціальних служб. Діти не пішли з нею на контакт, а фахівцеві Дружківського міського центру соціальних служб повідомили, що батько суворо заборонив їм навіть близько підходити до матері. За таких обставин, вважає, що між нею та ОСОБА_1 існує спір, щодо визначення місця проживання їх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , разом з нею з їх матір`ю. Зазначає, що вона не зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, на обліку в наркологічному кабінеті та в психоневрологічному диспансері ніколи не перебувала. Її поведінка не є аморальною. На теперішній час перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 . В її сім`ї виховується двоє дітей: її син ОСОБА_4 та спільна дочка ОСОБА_10 . У зв`язку доглядом за дитиною до досягнення трьох років, позивач не має можливості працювати, хоча є працевлаштованою, але перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Щомісячний дохід позивача складається із державної допомоги по народженню дитини, який складає 860 гривень на місяць. На теперішній час про утримання її сім`ї дбає її чоловік ОСОБА_7 . Також її родина має велике домашнє господарство, що цілком забезпечує сім`ю продуктами харчування, та за рахунок продажу якого, вони мають додатковий дохід. Матеріальні статки її сім`ї дозволяють забезпечити дітей всім необхідним для нормального зростання та розвитку. Будинок в якому проживає її сім`я належить на праві власності тітці її чоловіка, за купівлю якого вони вже сплатили гроші, але ще не встигли переоформити документи, оскільки тривалий час нотаріальні реєстри не працювали. Будинок газифікований, приєднаний до мережі електропостачання, та водопостачання, оснащений санвузлом. Санітарно-гігієнічні умови проживання відповідають нормам встановленим законодавством. В будинку п`ять кімнат, з яких дві кімнати відведено для проживання дітей. В будинку створено всі необхідні умови для проживання дітей. Враховуючи викладені обставини, відсутні законодавчо визначені перешкоди, які б заважали їй виховувати дітей, та за яких діти не можуть проживати разом з нею.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 06 березня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 серпня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 серпня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. В решті позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Дружківської міської ради про визначення місця проживання дітей відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 715,73 гривень.

Додатковим рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 25 березня 2024 року рішення Дружківського міського суду Донецької області від 06 березня 2024 року в частині стягнення аліментів на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дружківського міського суду Донецької області від 06 березня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів, змінивши їх розмір до 1600 гривень на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину, її позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі, визначивши місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при ухваленні рішення за позовом ОСОБА_1 про стягнення аліментів, суд першої інстанції не врахував ті обставини, що на теперішній час вона перебуває у відпустці по догляду за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку, тому з об`єктивних причин не має можливості працювати, аби забезпечити себе та дітей. Визначений судом розмір аліментів не відповідає її фінансовим можливостям з огляду на рівень її доходів і їх джерело. Єдиним джерелом її доходу є державна допомога по народженню дитини, розмір якої становить 860 гривень на місяць, про що нею надано відповідну довідку. Також посилається, що на її утриманні наразі перебуває двоє дітей: малолітня ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та їх з ОСОБА_1 син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого батько не надає матеріальної допомоги, натомість просив стягнути на його користь аліменти і на утримання сина ОСОБА_18 . Під час розгляду справи в суді першої інстанції нею надавались пояснення, що все майно, яке належало їй особисто, а також те, що було придбано під час проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю залишилось в користуванні і володінні ОСОБА_1 .

Звертає увагу, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 гривень на кожну дитину, не є співмірним з її фінансовими можливостями. Разом з тим, усвідомлюючи свій батьківський обов`язок по утриманню дітей, враховуючи вимоги законодавства щодо мінімального гарантованого розміру аліментів на дитину, а також її фінансові можливості приймати участь в утриманні дітей, вважає, що законним і обґрунтованим розміром аліментів має бути 1600 гривень на кожну дитину.

Також, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині вирішення її позову про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю, ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції обґрунтовано лише посиланням на висновки органу опіки та піклування. При цьому, суд першої інстанції не прийняв до ваги, що конфлікт між нею та ОСОБА_1 є триваючим і тривалий час діти перебувають під впливом батька, який формує думку дітей і негативно їх налаштовує по відношенню до матері, а відтепер і до старшого брата. При цьому заходи адміністративного впливу на ОСОБА_1 не дали позитивних результатів, а навпаки мають наслідком прояв агресивного ставлення ОСОБА_1 до вирішення конфлікту.

Посилаючись на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі 705/3040/18, вважає, що висловлена в судовому засіданні думка дітей, враховуючи інші встановлені в судовому засіданні факти і відповідні їм обставини, не може бути підставою для ухвалення рішення, яке відповідає бажанню дітей, враховуючи, що діти постійно перебувають під впливом батька, який обмежує контакти і спілкування дітей з іншими людьми і формує негативне ставлення дітей по відношенню до матері, а також чинить перешкоди у спілкуванні дітей з матір`ю.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, які були досліджені судом першої інстанції, просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Дружківського міського суду Донецької області від 06 березня 2024 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 01 серпня 2007 року виконавчим комітетом Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 17 січня 2012 року виконавчим комітетом Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 01 липня 2014 року виконавчим комітетом Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області. (а.с.6, 8, 10)

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженець м. Дружківка, Донецької області є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_4 виданого Костянтинівським РВ УМВС України в Донецькій області 10 жовтня 1995 року. (а.с.4)

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженка м. Дружківка, Донецької області є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_5 виданого Костянтинівським МВ ГУМВС України в Донецькій області 17 березня 2012 року. (а.с.13)

Відповідно листа Виконавчого комітету Дружківської міської ради № 01-16/2581 від 11 вересня 2023 року згідно даних реєстру територіальної громади ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , з 28 квітня 2023 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.40)

Згідно копії свідоцтва про шлюб 17 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_19 зареєстровано шлюб виконкомом Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, про що в книзі реєстрації шлюбів 17лютого 2012 року зроблено відповідний актовий запис за № 01, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_14 . (а.с. 14)

Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 грудня 2022 року шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 та ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , зареєстрований 17 лютого 2012 року виконавчим комітетом Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, актовий запис № 01 - розірвано. (а.с.15)

Згідно копії свідоцтва про шлюб 24 квітня 2023 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб Дружківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що 24 квітня 2023 року складено відповідний актовий запис за № 104, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_14 . (а.с. 72)

Відповідно витягу № 11/188/11.02.11 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 09 червня 2023 року виданої реєстраційним відділом виконавчого комітету Дружківської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . (а.с.12)

Згідно довідки № 02/939/01-46-23 від 28 серпня 2023 року виданої Дружківським міським центром зайнятості Донецького обласного центру зайнятості ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , перебував на обліку як безробітний у Дружківському міському центрі зайнятості з 31 жовтня 2022 року по 24 квітня 2023 року, 02 травня 2023 року по 18.08.2023 року. (а.с.16)

Як вбачається з розпорядження № 99 від 17 серпня 2023 року начальника Дружківської міської військової адміністрації краматорського району Донецької області, розглянувши матеріали комісії з питань захисту прав дитини (витяг з протоколу від 13 липня 2023 № 6) та висновок служби у справах дітей Дружківської міської ради (Мельніченко) від 04 серпня 2023 № 251 про встановлення способу участі у вихованні та порядку побачень ОСОБА_12 з дітьми встановлено, що громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, від якого мають трьох дітей: ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06.01.2023 шлюб між. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, діти залишились проживати з батьком, на теперішній час ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні матері з дітьми синами. З метою захисту права дітей на безперешкодне спілкування з матір`ю зобов`язує встановити спосіб участі у вихованні та порядок побачень ОСОБА_12 з синами ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , наступним чином: протягом двох місяців щопонеділка та щосереди з 14.00 до 16.00 за участі фахівців Дружківського міського центру соціальних служб, у подальшому щотижня у понеділок, середу та п`ятницю з 15.00 до 20.00, та кожні перші і треті вихідні місяця з 10.00 суботи до 20.00 неділі за попередньою домовленістю з батьком дітей. Зобов`язує ОСОБА_17 забезпечити реалізацію права дітей на безперешкодне спілкування з матір`ю. (а.с.73)

Згідно акту № 42 від 03 жовтня 2023 року, складеного інспектором Дружківської міської військової адміністрації Янкевич О.М. про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 мешкає разом з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 за адресою: АДРЕСА_2 з серпня 2023 року і по теперішній час. Цей факт підтверджують сусіди: ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_15 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 паспорт серія НОМЕР_6 , виданий Дружківським МВ ГУМВС України в Донецькій області 25.10.2007р.; ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_16 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 паспорт серія НОМЕР_7 , виданий Дружківським МВ УМВС України в Донецькій області 14.12.2000р. (а.с.76)

Як вбачається з витягу № 11/1097/11.02.-11 від 03 жовтня 2023 року, складеного реєстраційним відділом виконавчого комітету Дружківської міської ради про те, що за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_18 . (а.с.77)

Згідно витягу з реєстру Дружківської територіальної громади від 11 травня 2023 року № 2023/003638530 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 з 28 квітня 2023 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 . (а.с.78)

Згідно копії трудової книжки серія НОМЕР_8 від 08 листопада 2017 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 прийнята кур`єром до ТОВ «Про-Нова ВІП Дистрибьюшн» з 13.12.2022 року. (а.с.79)

Згідно довідки № 01-22-1006-11 від 02 жовтня 2023 року Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради ОСОБА_2 , знаходиться на обліку в УСЗН Костянтинівської міської ради і отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні 1-єї дитини з березня 2023 року у розмірі 860 гривень. (а.с.80)

Відповідно висновку органу опіки Дружківської міської ради щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 комісією встановлено, що з метою прийняття рішення службою у справах дітей Дружківської міської ради сумісно з Дружківським міським центром соціальних служб було проведено роботу, в результаті якої встановлено, що ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_25 Підопригорою разом вони виховують малолітню доньку ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Родина мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . винаймає житло у родички ОСОБА_7 , у подальшому планує його придбати. 16 червня 2023 року спеціалістами служби у справах дітей сумісно з фахівцями центру соціальних служб ОСОБА_2 була відвідана за місцем мешкання, умови проживання оцінено як задовільні. Необхідно зазначити, що у будинку обладнана окрема кімната і для старших синів жінки. Матеріальні статки родини документально не підтверджені, зі слів ОСОБА_12 , вона здатна задовольнити матеріальні потреби синів: отримує державну допомогу як внутрішньо переміщена особа та державну допомогу на дитину до трьох років, співмешканець жінки має неофіційні підробітки, готовий брати участь в утриманні синів жінки. В ході бесіди заявниця повідомила, що неодноразово намагалася домовитися з ОСОБА_1 про спосіб її участі у вихованні дітей, однак колишній чоловік не йде на контакт, перешкоджає її спілкуванню з синами, заблокував її номер в телефонах хлопців, не приймає матеріальну допомогу і навіть подарунки, які жінка передає дітям на свята. ОСОБА_7 підтримав дружину та повідомив, що не заперечує проти того, щоб сини ОСОБА_12 бували у їх домі, проводили час з матір`ю та молодшою сестрою.

ОСОБА_1 разом з синами мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Зі слів чоловіка, будинок за вказаною адресою є його власністю. За місцем проживання батька створені умови, які цілком відповідають потребам дітей, що було встановлено під час відвідування сім`ї спеціалістами служби сумісно з працівниками сектору ювенальної превенції міського відділення поліції 29 червня 2023 року. В ході бесіди ОСОБА_1 повідомив, що на теперішній час не працює, перебуває на обліку у центрі зайнятості населення, однак допомогу по безробіттю не отримує. При цьому, зі слів чоловіка, він здатний задовольнити матеріальні потреби дітей, оскільки має неофіційні підробітки та отримує гуманітарну допомогу. В ході бесіди зі спеціалістами служби ОСОБА_39 запевнив, що ніколи не перешкоджав заявниці спілкуватися з синами, діти самі відмовляються від побачень з матір`ю, ображені на неї, через те, що вона пішла із сім`ї. ОСОБА_29 було роз`яснено, що згідно чинного законодавства України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей; той із батьків, з ким проживають діти, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні.

Питання про встановлення способу участі ОСОБА_12 у вихованні синів ОСОБА_21 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , 13.07.2023 було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, куди були запрошені сторони конфлікту. ОСОБА_2 наполягала на вимогах, викладених у її зверненні. У свою чергу ОСОБА_1 був категорично проти спілкування синів з матір`ю, запевнив членів комісії, що висловлює думку дітей. На питання, чи намагався він налагодити контакт між синами та їх матір`ю, відповів негативно. ОСОБА_30 свідченням небажання вирішувати існуючий конфлікт було висловлювання ОСОБА_17 , згідно якого наступна обраниця чоловіка стане кращою мамою для його синів. На виконання ч. 1,2 ст. 171 Сімейного кодексу України, за попереднім погодженням з батьками, на засіданні комісії були заслухані ОСОБА_18 , ОСОБА_31 та ОСОБА_14 . Молодші діти ОСОБА_31 та ОСОБА_38 підтримали батька, висловили свою образу на матір. При цьому у більшості членів комісії склалося враження, що діти говорять не своїми фразами, повторюють те, що неодноразово проговорював батько. Старший хлопець ОСОБА_18 повідомив, що він ніколи не припиняв спілкування з мамою, потайки від батька підтримує з нею зв`язок, ходить у гості, отримує від неї матеріальну допомогу. Хлопець не засуджує матір, розуміє, чому не склалися стосунки між батьками. Зі слів неповнолітнього, позиція його молодших братів сформувалася під тиском батька, раніше вони теж хотіли спілкуватися з мамою. Також ОСОБА_18 розповів, що має можливість переїхати до мами, не робить цього, оскільки не хоче кидати молодших братів та ображати батька. Заслухавши батьків, ознайомившись із наданими документами, врахувавши думку та інтереси дітей, члени комісії прийшли до висновку, що підстави для відмови заявниці відсутні. Враховуючи складні стосунки між батьками, було запропоновано протягом перших двох місяців проводити зустрічі дітей з матір`ю двічі на тиждень і за участі фахівця Дружківського міського центру соціальних служб, у подальшому встановити порядок побачень ОСОБА_2 з синами наступним чином: щотижня у понеділок, середу та п`ятницю з 15.00 до 20.00, та кожні перші і треті вихідні місяця з 10.00 суботи до 20.00 неділі за попередньою домовленістю з батьком. Зазначений порядок спілкування матері з дітьми було затверджено розпорядженням начальника Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 17.08.2023 № 99.

Згідно з інформацією Дружківського міського центру соціальних служб ОСОБА_2 чітко виконувала прописаний порядок, не пропустила жодного побачення з синами. Старший син ОСОБА_18 на той час вже мешкав з матір`ю, часто супроводжував її на зустрічі з братами. Побачення матері та дітей відбувалися на території домоволодіння ОСОБА_1 . ОСОБА_31 та ОСОБА_38 на зустрічі йшли неохоче, їх спілкування з мамою були короткотривалим. Подарунки від мами діти не приймали, з братом також практично не спілкувалися. Також у листі зазначено, що під час зустрічей часто виникали сварки між батьками. Фактично поновити контакт між матір`ю та синами так і не вдалося, жоден з батьків не був готовий іти на поступки. Поради відвідати психолога для врегулювання існуючого конфлікту батьки також не дослухалися.

На підставі ухвали Дружківського міського суду Донецької області від 08 листопада 2022 року з метою підготовки висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_16 . ІНФОРМАЦІЯ_10 , зазначене питання було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 21 листопада 2023 року за участю сторін справи. Діти на засідання не запрошувалися, їх позиція була з`ясована в ході проведеної раніше роботи. Під час засідання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було роз`яснено, що відповідно ч. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України їх старший син ОСОБА_18 самостійно визначає своє місце проживання. Щодо визначення місця проживання ОСОБА_33 та ОСОБА_34 було наголошено на тому, що між матір`ю та хлопцями відсутній контакт та взаєморозуміння, зміна місця проживання малолітніх за таких обставин є недоцільною, такою, що суперечить інтересам дітей, може негативно вплинути на їх психологічний та емоційний стан. Для врегулювання конфлікту та налагодження стосунків між матір`ю та дітьми батькам чергового разу було запропоновано допомогу психолога. Виходячи із зазначеного, в інтересах малолітніх ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , керуючись ст. 19, 160, 161 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування Дружківської міської ради вважає, що на сьогодні звернення ОСОБА_12 щодо визначення місця проживання дітей з нею є передчасним, буде доцільно визначити місце проживання зазначених малолітніх з батьком ОСОБА_17 (а.с.117-120)

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, врахував матеріальне становище ОСОБА_2 , її стан здоров`я, проживання з нею двох дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання їх спільних неповнолітніх дітей, які проживають з батьком у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 гривень, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 серпня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття та відмовити в частині стягнення аліментів на старшу дитину ОСОБА_4 , оскільки останній проживає з матір`ю.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей з нею, суд першої інстанції, встановивши, що батьки мають належні житлові умови, доходи суттєво не відрізняються, мають бажання виховувати дітей, дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову, оскільки найстарша дитина, якій виповнилося на час пред`явлення позову 16 років самостійно обрав з ким з батьків він буде проживати і на даний час вже проживає з матір`ю за своїм вибором. Щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , враховуючи інтереси дітей, їх думку, висновок органу опіки і піклування, відповідно якого на даний час відсутні підстави для визначення місця проживання дітей з матір`ю.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей з нею та зазначає наступне.

У статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з положеннями ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини (ст. 141 СК України).

У частині 2, 3, 4 статті 29 ЦК України визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 161 СК України).

Тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України дає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20 (провадження № 61-3587св22) зроблено висновок, що «рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження №61-17922св21) зроблено висновок, що «при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесів вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини. Колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження №61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини».

Відповідно ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, в частині визначення місця проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір`ю, врахував факт того, що неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час вирішення спору досяг 16 років і самостійно обрав собі місце проживання з матір`ю.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання з нею синів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 судом першої інстанції вірно враховано, що батьки мають належні житлові умови, їх доходи суттєво не відрізняються, мають бажання виховувати дітей.

При цьому, судом першої інстанції враховано обґрунтований висновок органу опіки Дружківської міської ради щодо визначення місця проживання дітей, відповідно якого, в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 орган опіки та піклування Дружківської міської ради вважає доцільним визначити місце проживання зазначених дітей батьком ОСОБА_36 , звернення ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання дітей з нею є передчасним. (а.с. 117-120)

Судом першої інстанції в судовому засіданні в присутності представника Органу опіки та піклування та психолога було заслухано думку дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на час пред`явлення позову виповнилося 16 років і який проживає з матір`ю і виявив про це бажання, ОСОБА_37 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які висловили бажання проживати з батьком.

Відповідно ч. 1,2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції, згідно з якими держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки й приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Судом першої інстанції врахована думка дітей ОСОБА_37 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які висловлювали своє бажання проживати з батьком, і таку думку дітей не спростовано матір`ю дітей в суді першої інстанції.

Щодо посилань ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на вплив на рішення дітей проживати з батьком агресивної позиції ОСОБА_1 , апеляційний суд зауважує, що вказані твердження заявниці не підтверджені належними доказами. Її посилання на вчинення ОСОБА_1 відносно дітей домашнього насильства, що виражається у тому що ОСОБА_1 чиняться перешкоди у її спілкуванні з дітьми, він не виконує рішення органу опіки та піклування про встановлення способу участі у вихованні та порядку їх побачень не підтверджені відповідними доказами. Матеріали справи не містять підтвердження звернення заявниці до відповідних органів з приводу невиконання ОСОБА_1 Розпорядження начальника Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 17 серпня 2023 року № 99 про затвердження порядку спілкування матері з дітьми. Вказані докази не надані і до апеляційного суду.

При цьому, апеляційним судом прийнято до уваги, що постановою Дружківського міського суду Донецької області від 12 квітня 2023 року у справі № 229/2242/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП провадження у справі закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 147 КУпАП.

З огляду на вказане вище у сукупності, врахувавши інтереси дітей ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , їх вік, психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в їх інтересах, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей ОСОБА_37 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з нею.

Згідно ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і або натуральній формі.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 проживає окремо від дітей ОСОБА_37 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд першої інстанції з зазначених підстав також дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_37 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , внаслідок чого частково задовольнив позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей.

Відповідно ст. 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 1 ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно ч. 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд зобов`язаний врахувати ряд обставин, визначених статтею 182 СК України.

Відповідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 гривень.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

В силу положень статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст.184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Зважаючи на наведене, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно врахував рівність прав та обов`язків батьків по утриманню своїх неповнолітніх дітей, матеріальне становище ОСОБА_2 , її стан здоров`я, проживання з нею двох дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , врахував положення ч. 1 ст.184 СК України, та дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їх спільних неповнолітніх дітей, які проживають з батьком, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 серпня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття та відмовити в частині стягнення аліментів на старшу дитину ОСОБА_4 , оскільки останній проживає з матір`ю.

Апеляційний суд не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Посилаючись на неможливість сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 2 000 гривень щомісячно на кожну дитину, ОСОБА_2 , зазначає, що вона перебуває у відпустці по догляду за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку, тому з об`єктивних причин не має можливості працювати, аби забезпечити себе та дітей. Визначений судом першої інстанції розмір аліментів не є співмірним з її фінансовими можливостями. Разом з тим, вона не заперечує свого батьківського обв`язку по утриманню дітей, посилаючись на положення ч. 2 ст. 182 СК України, вважає законним і обґрунтованим розміром аліментів на утримання дітей, має бути сума 1 600 гривень на кожну дитину.

При цьому, ОСОБА_2 до суду надано довідку Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради № 01-22-1006-11 від 02 жовтня 2023 року відповідно якої ОСОБА_2 з березня 2023 року отримує одноразову допомогу при народженні дитини в сумі 860 гривень на місяць. (а.с. 80)

Інших доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_2 доходів матеріали справи не містять.

З огляду на вказане, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо незгоди з визначеним судом першої інстанції розміром аліментів в сумі 2 000 гривень на кожну дитину щомісячно заслуговують на увагу та приймає її посилання на законність та обґрунтованість розміру аліментів в розмірі 1 600 гривень щомісячно на кожну дитину.

Відповідно положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права.

За таких обставин, з урахуванням обов`язку батьків утримувати дітей, матеріального становища ОСОБА_2 , перебування на її утримання двох неповнолітніх дітей, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів не в повній мірі відповідає обставинам справи й підлягає зміні в частині визначеного розміру аліментів, які підлягають до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 2 000 гривень щомісячно на 1 600 гривень щомісячно на кожну дитину.

Отже, враховуючи, що суд першої інстанції, правильно встановивши характер спірних відносин, що виникли між сторонами, помилково визначив розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 , оскаржуване рішення суду підлягає зміні, а розмір аліментів - зменшенню з 2 000 гривень до 1 600 гривень щомісячно на кожну дитину.

Відповідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, враховуючи що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_2 на користь держави та змінює цей розмір з 715,73 гривень на 572,55 гривень пропорційно задоволених позовних вимог.

Крім того, у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_2 , враховуючи, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 751,57 гривень за подання апеляційної скарги слід компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 06 березня 2024 року в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінити, зменшивши розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2 000 гривень до 1 600 гривень щомісячно на кожну дитину.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 06 березня 2024 року в частині визначення розміру судових витрат, стягнутих з ОСОБА_2 на користь держави, змінити, зменшивши цей розмір з 715,73 гривень до 572,55 гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Компенсувати ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 751,57 гривень за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 18 листопада 2024 року.

Головуючий О.І. Корчиста