Рішення

від 04.11.2024 по справі 583/4219/24

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/4219/24

2/583/1092/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Яценко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Добровольської А.А.

представниці позивача ОСОБА_1

представниці третьої особи Абдуліної С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Охтирка цивільну справу за позовом органу опіки і піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: служба у справах дітей Охтирської міської ради, комунальний заклад Сумської обласної ради «Хоружівський центр соціально-психологічної реабілітації дітей області» про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

встановив:

21.08.2024 до суду надійшов зазначений позов органу опіки і піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області з вимогою щодо відібрання у матері ОСОБА_4 малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення матері батьківських прав та стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн., щомісяця, яка підлягає індексації щорічно, на користь установи чи осіб, у яких буде перебувати дитина.

Вимоги за позовом вмотивовані тим, що відповідачка ОСОБА_4 є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого у свідоцтві про народження записаний за вказівкою матері. ОСОБА_4 систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо малолітнього сина та перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння допускала випадки залишення дитини без догляду, за що неодноразово була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1, ч. 2 ст. 184 КУпАП згідно з постановами Охтирського міськрайонного суду Сумської області. У травні 2024 року при здійсненні оцінки потреб сім`ї для з`ясування обставин життєдіяльності та організації надання соціальних послуг менеджером відділення соціальної роботи Комунальної установи «Охтирський міський центр надання соціальних послуг» встановлено, що сім`я перебуває у складних життєвих обставинах, оскільки має низький батьківський потенціал та рівень фінансового забезпечення, ОСОБА_4 зловживає алкогольними напоями, санітарно-гігієнічні умови проживання вказаної родини не відповідають встановленим нормам. За результатами вказаної перевірки дитина та родина були поставлені на облік Служби у справах дітей Охтирської міської ради Сумської області, які такі, що опинилися у складних життєвих обставинах. ОСОБА_4 отримала необхідну психологічну підтримку та письмово зобов`язувалася виконувати належним чином свої батьківські обов`язки та здійснювати догляд за сином. Однак, відповідачка продовжила зловживати алкогольними напоями та допускати випадки неналежного догляд за дитиною, яку вона залишала без нагляду, за що також була притягнута до адміністративної відповідальності. 15.08.2024 за рекомендацією комісії з питань захисту прав дитини виконавчим комітетом Охтирської міської ради було ухвалено рішення про негайне відібрання малолітнього ОСОБА_3 від матері, у зв`язку із загрозою його життю і здоров`ю, та влаштування дитини до Комунального закладу Сумської обласної ради «Хоружівський центр соціально-психологічної реабілітації дітей області». Представник позивача зазначає, що ОСОБА_4 не виконує обов`язки по вихованню та утриманню малолітньої дитини, не забезпечує її найкращі інтереси, а також право дитини на сімейне виховання та розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що є неблагонадійним. На переконання позивача подальше проживання дитини з матір`ю є небезпечним для його життя, здоров`я та морального виховання.

29.08.2024 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

08.10.2024 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду з повідомленням учасників процесу.

Представниця позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час і місце судового засідання повідомлена у встановленому законом порядку, про що в матеріалах справи мається рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з її с особистим підписом, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення судового засідання від неї не надходило, правом на подання відзиву не скористалася, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У даному випадку суд вжив усіх необхідних заходів, передбачених ст.128, ст.130 ЦПК України для повідомлення відповідачки про розгляд її справи, тобто про розгляд даної цивільної справи відповідачка повідомлена в установленому законом порядку.

Представниця Служби у справах дітей Охтирської міської ради у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Представниця Комунального закладу Сумської обласної ради «Хоружівський центр соціально-психологічної реабілітації дітей області» у судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, подала заяву, в якій просила проводити розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, врахувавши думку учасників справи, приймаючи до уваги згоду представника позивача, проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого записані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 16.10.2020 Охтирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с. 9).

Згідно з Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян від 16.10.2020 № 0028181530 відомості про батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, за вказівкою матері (а.с. 8).

Постановами Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.10.2021 по справі № 583/4243/21, провадження № 3/583/1764/21, від 09.02.2022 по справі № 583/513/22, провадження № 3/583/368/22, від 21.05.2024 по справі № 583/2203/24, провадження № 3/583/838/24, ОСОБА_4 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП за ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків щодо свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12-14).

Крім того, відповідно до листа від 19.08.2024 за № 8190, виданого Охтирським РВП ГУНП в Сумській області, 29.04.2024, 01.05.2024, 05.05.2024, 08.07.2024 та 13.08.2024 до відділу поліції надходили численні звернення про те, що ОСОБА_4 зловживає алкогольними напоями, а її малолітній син ОСОБА_3 , проживає у неналежних соціальних умовах, без належного догляду, дитина голодна, брудна та недоглянута. 01.05.2024 ОСОБА_4 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, а 08.07.2024 та 13.08.2024 за ч. 2 ст. 184 КУпАП за невиконання батьківських обов`язків щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , що виразилося у не приділенні належної уваги дитині, внаслідок чого малолітня дитини самостійно покидає мешкання та знаходиться у місті без нагляду дорослих; не створенні належних санітарно-гігієнічні умови проживання сина та безпечного середовища; зловживанні алкогольними напоями, що наражає дитину на небезпеку (а.с. 18).

Згідно з повідомленням від 16.08.2024 за № 3943 ОСОБА_4 протягом 2021-2022 років, а саме з 18.10.2021, перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Охтирської міської ради, як сім`я, що опинилася у складних життєвих обставинах. Так, ОСОБА_4 , будучи матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зловживає спиртним напоями, не створює належних умов для проживання, повноцінного харчування та розвиту малолітньої дитини (а.с. 20).

У листі від 19.08.2024 за № 820, за підписом директора Комунальної установи «Охтирський міський центр надання соціальних послуг», зазначено, що на повідомлення Служби у справах дітей Охтирської міської ради від 01.05.2024 № 108 щодо виявлення малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без догляду батьків на вулиці та неналежного виконання батьківських обов`язків його матір`ю ОСОБА_4 , яка разом з дитиною проживає по АДРЕСА_1 , соціальним менеджером відділення соціальної роботи Комунальної установи «Охтирський міський центр надання соціальних послуг» була здійснена оцінка потреб сім`ї. В ході вказаної перевірки встановлено, що родина проживає у приватному будинку, в якому санітарно-гігієнічні умови не відповідають норам. На момент відвідування мати хлопчика ОСОБА_4 знаходилася у стані алкогольного сп`яніння, а дитина мала занедбаний вигляд, її одяг був брудний, на шкірі виявлено висипання. В будинку взагалі відсутні засоби гігієни, на ліжку застелена брудна постіль, запаси продуктів не виявлено, як і готових страв. При спілкуванні ОСОБА_6 повідомив, що він голодний і дуже хоче їсти. У дитини не виявлено взагалі розвиваючих іграшок, ігрових наборів, конструкторів чи інших іграшок. За результатами оцінки потреб, встановлено, що сім`я перебуває у складних життєвих обставинах, а саме має низький батьківський потенціал та рівень фінансового забезпечення, ОСОБА_4 зловживає алкогольними напоями, санітарно-гігієнічні умови не відповідають нормам. 14.05.2024 між Комунальною установи «Охтирський міський центр надання соціальних послуг та ОСОБА_4 було підписано договір № 16 щодо надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів: інформування, консультування, натуральна допомога, соціальний супровід сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, після чого почав здійснюватися супровід сім`ї ОСОБА_7 . Однак, не дивлячись на проведену менеджером відділення соціальної роботи Комунальної установи «Охтирський міський центр надання соціальних послуг» роботу, ОСОБА_4 постійно потребує нагадування щодо неналежного виконання батьківських обов`язків, не завжди виконує рекомендації фахівців (а.с. 19).

Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради «Про негайне відібрання та влаштування на державне утримання малолітньої дитини» від 15.08.2024 за № 141 вирішено негайно відібрати від одинокої матері ОСОБА_4 малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із загрозою його здоров`ю і життю, влаштувавши його до центру соціально-психологічної реабілітації дітей (а.с. 11).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно вимог ч.ч. 1, 7 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За приписами ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

З аналізу наведених норм права вбачається, що права батьків і дітей становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у право на повагу до приватного і сімейного життя. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, однак права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, які повинні бути в першу чергу враховані судом, виходячи із об`єктивних обставин спору. Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Згідно з вимогами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Положеннями ст. 150 СК України визначено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

В ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За приписами ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно роз`ясень, наданих в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За приписами ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених п. 2-5 ч. 1 ст. 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Положеннями п. 1-п. 6 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов`язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов`язку щодо виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування з ними. Проте та обставина, що дитина передана іншій особі або начальному закладу, означає, що саме їх напрямок та умови виховання одержали перевагу над тим, що здатні створити батьки, й з цим напрямком батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку.

Основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо. Інші випадки охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків, а й із їх особистих негативних звичок.

Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Крім того, Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100 рішення від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України»).

Отже, суд констатує безумовне право батьків на виховання дітей, однак вважає, що у даному випадку неможливо надати перевагу саме цьому праву, оскільки воно суперечить інтересам дитини, які мають першочергове значення при вирішенні справи.

За приписами ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так згідно з висновком органу опіки і піклування Охтирської міської ради від за вих. № 01-05/2428 від 11.10.2024 орган опіки та піклування вважає доцільним відібрання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_4 , яка не усунула причин, що стали підставою для відібрання дитини, жодних дій для забезпечення повернення сина не здійснила.

Враховуючи вищевикладене, суд обґрунтовано погоджується з наданими органом опіки і піклування Охтирської міської ради висновком, оскільки він містить дані, що об`єктивно характеризують відповідачку як особу, яка за власним бажанням самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини, що також знайшло підтвердження під час розгляду справи у суді.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач довів належними, допустимими та достатніми доказами неналежне виконання відповідачкою ОСОБА_4 батьківських обов`язків щодо виховання малолітньої дитини ОСОБА_3 . При цьому держава, в особі уповноважених установ соціальної підтримки, вживає заходи для надання відповідачці соціальної допомоги та забезпечення можливості налагодити взаємозв`язок зі своєю дитиною, однак остання таку допомогу приймає не у повній мірі та належних заходів для позитивних змін не здійснює.

Таким чином, суд дійшов висновку, що свідоме і тривале нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком її винної поведінки.

При цьому суд зазначає, що відібрання дитини у відповідачки без позбавлення її батьківських прав буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, не позбавляючи при цьому матір можливості за її бажанням піклуватися про дитину. Вказаний спосіб надасть можливість збереження сімейних стосунків між матір`ю та дитиною, а також не позбавить відповідачку права в подальшому ставити питання про повернення дитини, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню.

Враховуючи відсутність інших родичів, які могли б піклуватись про малолітнього ОСОБА_3 , на виконання вимог ст. 167 СК України, суд вважає за доцільне передати дитину органу опіки та піклування Охтирської міської ради Сумської області, для прийняття рішення про подальше його влаштування.

Щодо вимоги про стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 СК України якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.

За приписами ч. 4 ст. 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

В ч.ч.1, 2 с. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, зазначено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннями ч. 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08.07.2017, внесено зміни до ч. 2 ст.182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За приписами ч.ч. 1-2 ст. 184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Таким чином враховуючи, що наразі малолітній ОСОБА_6 перебуває у комунальному закладі Сумської обласної ради «Хоружівський центр соціально-психологічної реабілітації дітей області» тимчасово і подальше його влаштування буде визначатися органом опіки та піклування Охтирської міської ради Сумської області, з відповідачки підлягають стягненню аліменти у визначеному у позовній заяві розмірі на користь установи чи осіб, у яких буде перебувати дитина.

До того ж такий обов`язок матері передбачений нормами чинного законодавства, а тому визначений представником позивача розмір аліментів є обґрунтованим, справедливим та пропорційним потребам дитини, а також достатніми та фінансово можливим для відповідачки. Будь-яких перешкод для стягнення визначеного стороною позивача розміру аліментів з відповідачки судом не встановлено, а відповідачкою не надано відповідних доказів на спростування позиції позивача.

При цьому, відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

За приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами а іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так відповідно до ч.2,ч.4 цієї статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких цей доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволенні позовних вимог.

Доля судових витрат підлягає вирішенню відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов органу опіки і піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради задовольнити.

Відібрати у матері ОСОБА_4 малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення її батьківських прав.

Передати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування Охтирської міської ради Сумської області, для прийняття рішення про подальше його влаштування.

Стягувати з ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 21.08.2024 та сплачувати їх на користь установи чи осіб, у яких буде перебувати дитина.

Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Розмір аліментів, визначений судом, щорічно підлягає індексації відповідно до закону.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в сумі 2422(дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - виконавчий комітет Охтирської міської ради (орган і піклування), місцезнаходження: вул. Незалежності, 1, м. Охтирка Сумської області, код ЄДРПОУ 04058002.

Відповідачка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа - служба у справах дітей Охтирської міської ради, місцезнаходження вул. Перемоги, 1, м. Охтирка Сумської області, код ЄДРПОУ 45267760.

Третя особа - комунальний заклад Сумської обласної ради «Хоружівський центр соціально-психологічної реабілітації дітей області», місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 8, с. Хоружівка, Роменського району Сумської області, код ЄДРПОУ 41234258.

Повний текст рішення складено 18.11.2024, у зв`язку з проходженням суддею Яценко Н.Г. навчання по підвищенню кваліфікації в Національній школі суддів України з 11.11.2024 по 15.11.2024 включно.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г. Яценко