Ухвала

від 12.11.2024 по справі 504/4654/24

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/4654/24

Номер провадження 2/504/2742/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

12.11.2024с-ще Доброслав

Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Литвинюк А.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, на стороні відповідача: орган опіки та піклування виконавчого комітету Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області, про визнання батьківства,

встановив:

Позивач звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області із вказаною позовною заявою.

Ознайомившись зі змістом позовної заяви, суд приходить до висновку, що вказана позовна заява подана з порушенням вимог ст.177 ЦПК України.

Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч.ч.3,4 ст.128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 цього Кодексу.

Всупереч вказаним положенням закону, а також ч.5 ст.177 ЦПК України позивачем не надано до суду актового запису про народження дитини, згідно з ч.1 ст.135 СК України, що є підставою для прийняття судом позову до розгляду в порядку ст.128 СК України.

Суд зазначає, що для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Підставою для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

В порушення вимог ч.ч.3,5 ст.177 ЦПК України до позовної заяви не додано відповідного клопотання про призначення у справі судово-генетичної/судово-імунологічної експертизи, яка визначає можливість визначення батьківства.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ у справі «Калачова проти Російської Федерації» від 07 травня 2009 року N 3451/05, § 34, «Kalacheva V. Russian Federation»).

Згідно норм чинного ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Верховним Судом було роз`яснено, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 у справі № 591/6441/14-ц).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Тобто, подана заява не відповідає вимогам, встановленим законодавством.

Відповідно до ст.185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи викладене, суддя вважає, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.177,185 ЦПК України, суддя,

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, на стороні відповідача: орган опіки та піклування виконавчого комітету Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області, про визнання батьківства - залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання заявником ухвали.

Роз`яснити, що якщо позивач, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк, виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 ЦПК України, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду, та буде призначена до розгляду у судове засідання, інакше заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Литвинюк А. В.