Рішення

від 18.11.2024 по справі 509/5316/24

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/5316/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за позовом Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина Таирово» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиті житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ :

11 вересня 2024 року, представник ОК «Жемчужина Таирово» звернулася до суду з названим позовом, в якому просив суд, стягнути з відповідача, у користуванні якого, згідно Акту прийому-передачі в тимчасове користування від 02.04.2019 р., укладеного між ТОВ «Кадор» та відповідачем, перебуває квартири АДРЕСА_1 - на свою користь борг за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 21213,54 грн. за період з листопада 2020 р. по червень 2024 р., які складаються з утримання будинку та прибудинкової території 8115,70 грн.; охорона спільного майна 3827,28 грн.; вивезення твердих побутових відходів 363,36 грн.; утримання котельні 1626,89 грн.; опалення місць загального користування (МЗК) 567,95 грн.; опалення 4475,15 грн.; вивезення БВ 18,52 грн. ; відшкодування додаткових нарахувань (витрати на генератор дизельний) 1722,17грн., передоплата для альтернативного джерела електропостачання 515,04 грн., інфляційні витрати 903,68 грн., 3% річних з простроченої суми боргу у розмірі 56,39 грн. та судовий збір в сумі 3028 грн., мотивуючи це наданням вищевказаних послуг відповідачеві, який їх споживав, що свідчить про наявність між сторонами договірних відносин, та за які відповідач не розраховувався.

В резолютивній частині позову, представник позивачів просив суд, відкрити провадження у малозначній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 7).

У визначений ухвалою суду від 03.10.2024 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 178 ЦПК України, відповідач відзиву на позов, письмових пояснень, заперечень чи зустрічного позову не надав, хоча вказані матеріали позову та ухвалу суду у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України, направлялись за останньою відомою судові адресою місця проживання відповідача, вказаною у позові, за місцем знаходження об?єкту нерухомого майна споживача ЖКП за адресою : АДРЕСА_2 , що підтверджується зворотним поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 78-82).

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 10.05.2023 р. № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв?язку «відсутній за вказаною адресою» - вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, так як зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

На підставі ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач не подав відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження, що відповідає положенням ст.ст. 191 ч. 2,281 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до приписів ст.ст. 15,16 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої п?ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Предметом позову у цій справі є зобов?язання, які випливають з надання житлово-комунальних послуг. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.

В силу специфіки предмету спору в таких справах, процесуальний закон встановлює виключну підсудність, за якою тільки один конкретний суд серед інших може розглядати таку категорію справ.

З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Квартира АДРЕСА_3 , за якою виникла заборгованість по оплаті за вказані послуги, знаходиться в межах територіальної юрисдикції Овідіопольського районного суду Одеської області.

Аналогічного висновку щодо підсудності дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 10.04.2019 року у справі №638/1988/17, провадження № 61-30812св18.

Матеріалами справи підтверджується, що ОК «Жемчужина Таирово» створений на добровільних засадах для експлуатації та управління житловим комплексом, який складається з багатоповерхових будинків за адресою: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 .

З липня 2019 року обслуговуючий кооператив організовує та забезпечує утримання будинку АДРЕСА_4 , який переданий на баланс ОК за Актом приймання-передачі житлового комплексу від 01.07.2019 р., та відповідно сприяє співвласникам багатоквартирного будинку в належному та якісному утриманні їх спільного майна (а.с. 64-65).

Обслуговуючий кооператив діє на підставі Статуту, нова редакція затверджена протоколом №05/19-1 від 30.05.2019 р. та у відповідності до норм чинного законодавства (а.с. 66-74).

Відповідно до п. 2.3 Статуту, ОК здійснює експлуатацію і ремонт будинків та утримання прибудинкових територій за рахунок коштів Кооперативу на засадах самооплатності.

При цьому, п. 2.4, п. 2.5 Статуту визначено, що основна діяльність ОК полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав членів (асоційованих членів) Кооперативу на володіння та користування спільним майном, належне утримання будинків та прибудинкової території, сприяння членам (асоційованим членам) Кооперативу в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами. Видом діяльності ОК є комплексне обслуговування об`єктів.

ОК «Жемчужина Таирово» сприяє співвласнику будинку в отриманні житлово-комунальних послуг, а співвласник забезпечує своєчасну і в повному обсязі сплату внесків і платежів на умовах, визначених чинним законодавством України.

При чому, ОК «Жемчужина Таирово», як колективний споживач, використав своє право укладати договори про надання комунальної послуги відповідно до Статуту, в інтересах споживачів, об`єднаних таким колективним споживачем, як це передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Отже, з моменту утворення - ОК є єдиним колективним споживачем комунальних послуг та забезпечує постачання комунальних послуг від межі централізованих інженерно-технічних систем до окремого приміщення з використанням спільного майна співвласників багатоквартирного будинку - внутрішньобудинкових мереж.

Кооператив є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами. Господарче забезпечення діяльності здійснюється самостійно та шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Обслуговуючий кооператив не є виробником, транспортувальником та постачальником комунальних послуг (виконавцем), а виступає колективним споживачем (замовником) таких послуг у розумінні ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно Кооперативом не встановлюються тарифи на будь-які комунальні послуги.

З метою забезпечення належної експлуатації житлового комплексу, ОК «Жемчужина Таирово» укладено ряд прямих договорів з виконавцями (постачальниками) житлово-комунальних послуг, якими передбачено перерахування коштів за наданні послуги щомісячно. Кооператив за такими договорами несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих співвласниками багатоквартирного будинку послуг (а.с. 38-63).

Позивачами самостійно або з залучення підрядних організацій здійснювався комплекс регламентних робіт з забезпечення утримання будинку та прибудинкової території, а саме: технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання, водовідведення, теплопостачання, гарячого водопостачання, зливової каналізації, електропостачання, газопостачання, технічне обслуговування ліфтів, обслуговування димових та вентиляційних каналів, технічне обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем відповідно до наказу Держкомітету з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 року «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», Наказу Мінрегіонрозвитку №190 від 27.07.18 року «Про затвердження Обов`язкового переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території».

Крім того, позивачами постійно забезпечувався поточний ремонт конструктивних елементів, технічних пристроїв будинку та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території. А також поточний ремонт внутрішньобудинкових систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, інших внутрішньобудинкових інженерних систем, прибирання прибудинкової території, прибирання приміщень загального користування, придбання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку та інше.

Квартира АДРЕСА_6 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав та об?єкт нерухомого майна № 1-11-1/37 від 19.07.2017 р. та акту приймання-передачі в тимчасове користування від 02.04.2019 р. перебуває в користуванні відповідача, який користується наданими позивачами ЖКП (а.с. 9-15).

Відповідно до п. 8.3. Договору покупець зобов`язується виконувати вимоги, встановлені правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, що затверджені постановою КМУ від 08.10.19910 р. за №572, і відповідними змінами № 45 від 24.01.2006 р., № 5 від 14.01.2009 р. та іншими нормативно-правовими актами України, які стосуються користування житловими приміщеннями.

Пунктом 1.5 Акту приймання-передачі передбачено, що тимчасові експлуатаційні витрати, з дати підписання цього Акту і до реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_7 (будівельний № 3-25-3), а саме витрати відповідно з нормативно-правовими актами в галузі цивільного, житлового законодавства, закону України «Про житлово-комунальні послуги» за утримання об`єкту будівництва, прибудинкової території та новозбудованого майна лежать на покупцеві.

Згідно ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Статтею 8 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», обсяг зобов`язань та відповідальності кожного співвласника за договором, який є обов`язковим для всіх співвласників, визначається пропорційно до його частки співвласника.

У постанові від 11 листопада 2015 року по справі № 3-945гс15 Верховний Суд України дійшов висновку про те, що особа, яка є власником приміщення і у свою чергу співвласником будинку, в якому створено об`єднання, однак не є членом цього об`єднання, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів.

Суд з?ясував, що за період з листопада 2022 року по червень 2024 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачами у загальному розмірі 21213,54 грн., які складаються з утримання будинку та прибудинкової території 8115,70 грн.; охорона спільного майна 3827,28 грн.; вивезення твердих побутових відходів 363,36 грн.; утримання котельні 1626,89 грн.; опалення місць загального користування (МЗК) 567,95 грн.; опалення 4475,15 грн.; вивезення БВ 18,52 грн. ; відшкодування додаткових нарахувань (витрати на генератор дизельний) 1722,17грн., передоплата для альтернативного джерела електропостачання 515,04 грн. (а.с. 20-22).

Частиною 10 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено обов`язок співвласника багатоквартирного будинку своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначено відповідним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Суд встановив і це підтверджено матеріалами справи, що відповідачці фактично надавались житлово-комунальні послуги за сприянням позивачів, та відповідно, споживались відповідачкою, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини.

Внаслідок фактичного споживання відповідачкою вищевказаних послуг були здійсненні конклюдентні дії, які породжують юридичні наслідки.

Щомісяця позивачами нараховувалась плата за отримані відповідачем житлово-комунальні послуги, однак останнім протягом листопада 2022 року по червень 2024 року не виконувались свої обов`язки і не сплачувались на сьогодні регулярно і в повному обсязі вартість житлово-комунальних послуг, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 21213,54 грн., що підтверджується розрахунком боргу відповідача та неоплаченими рахунками на сплату за ЖКП (а.с. 16-37).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Упродовж всього строку споживання житлово-комунальних послуг, надання яких забезпечувалось позивачами, будь-яких актів-претензій, заяв або звернень від відповідачки щодо якості надання таких послуг або їх ненадання до обслуговуючого кооперативу, як об`єднання, що забезпечує надання таких послуг, не надходило.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Постанови ВСУ від 30.10.2013 року по справі № 6-59цс13: «Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання».

З урахуванням встановленого індексу інфляції, сума боргу повинна бути збільшена на розмір інфляції, з урахуванням встановленого індексу інфляції, інфляційне збільшення боргу становить по квартирі АДРЕСА_6 в розмірі 906,68 грн., який розрахований за формулою: сума простроченого платежу помножено на індекс інфляції за попередній місяць та поділено на 100.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором, за час прострочення він зобов`язаний сплатити 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 56,39 грн., які розраховані за формулою: сума простроченого платежу помножено на кількість днів прострочення помножено на 3 поділено на кількість днів у відповідному році та поділено на 100.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідачки на користь позивачів суми заборгованості за надані ЖКП в сумі 21213,54 грн., інфляційних витрат 903,68 та 3% річних 56,39 грн., а всього 22173,61 грн. з підстав, описаних вище.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Витрати на правову допомогу відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України - належать до судових витрат.

Отже, враховуючи повне задоволення позову, суд вважає необхідним покласти на відповідача зобов`язання компенсувати позивачам документально підтверджені витрати на судовий збір у розмірі 3028 грн. (а.с. 8).

Керуючись ст.ст. ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,89,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273,280-283 ЦПК України, ст.ст. 15,16,202-204,207,218,257,258,525,526,610,625,638,901-903,905,906 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», , суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина Таирово» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиті житлово-комунальні послуги задовольнити ;

2.Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина Таирово» (ЄДРПОУ : 41890341) заборгованість у розмірі 22173,61 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 18.11.2024 р.

Суддя Д.М. Гандзій