Рішення

від 11.11.2024 по справі 320/10711/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 року № 320/10711/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандес Інвест» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішення, зобов`язання вчинити певні дії -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандес Інвест» (далі також - ТОВ «Грандес Інвест», позивач) до Головного управління ДПС у м Київській області (далі також - ГУ ДПС у Київській області, відповідач), в якому позивач просить:

- - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00063290701 від 26 липня 2022 року за формою «В3», складене ГУ ДПС у Київській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00063280701 від 26 липня 2022 року за формою «В3», складене ГУ ДПС у Київській області.;

- зобов`язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Грандес Інвест» у розмірі 2 149 639,00 гривень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З урахуванням наведених положень, суд 06 грудня 2023 року перейшов до розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Крім того позивач вказує на порушення порядку проведення позапланової виїзної документальної перевірки.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки спірні рішення прийняті контролюючим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним податковим законодавством.

Крім того, відповідачем подано клопотання про виклик свідків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарго Шиппінг» Шамлій Н.В. та директора Приватного акціонерного товариства «Будіндустрія-2020» Бондаренка В.Г.

Судом неодноразово вживались заходи щодо їх виклику для допиту в якості свідків, проте в судові засідання зазначені особи не з`явились, причини неявки суду невідомі.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Посадовими особами відповідача у період з 21 червня 2022 року по 27 червня 2022 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Грандес Інвест» (податковий номер 44151999) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 04 липня 2022 року № 3671/1036-07-02-14/44151999 (далі також - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1, п. 44.3 статті 44, п. 85.2 статті 82, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 2 149 639, 00 грн;

- п. 44.1, п. 44.3 статті 44, п. 85.2 статті 82, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 327, 00 грн.

За наслідками розгляду заперечень платника податків, висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

ГУ ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «В4» від 26 липня 2022 року № 0006329701 на зменшення ТОВ «Грандес Інвест» від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 327, 00 грн;

- форми «В3» від 26 липня 2022 року № 00063280701 на відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період січень 2022 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 2 149 639, 00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно пп. 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі також - Закон 996-XIV) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положеннями статті 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі також - Положення № 88), за змістом яких первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно із пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення № 88).

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначене вище відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній зокрема у постановах від 20 грудня 2019 року у справі № 821/4564/14 та від 09 серпня 2023 року № 560/3841/19.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Грандес Інвест» було подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за січень 2022 року № 9036485737 від 21 лютого 2022 року, якою платником податків, у тому числі зазначені наступні відомості:

Рядок 1.1 Операції на митній території Україні, що оподатковуються за основною ставкою сума ПДВ - 107, 00 грн;

Рядок 9 Усього податкових зобов`язань сума ПДВ - 107, 00 грн;

Рядок 16 Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду сума ПДВ - 2 150 073, 00 грн;

Рядок 17 Усього податкового кредиту сума ПДВ - 2 150 073, 00 грн;

Рядок 19 Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду сума ПДВ - 2 149 966, 00 грн;

Рядок 20.2.1 Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок 3 Д3) на рахунок платника у банку сума ПДВ - 2 149 639, 00 грн;

Рядок 20.3 Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду сума ПДВ - 327, 00 грн;

Рядок 21 Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду сума ПДВ - 327, 00 грн.

Основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ є імпорт іграшок, аксесуарів для ляльок, виробів з паперу, спортивного інвентарю, тощо з Китаю.

Документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Грандес Інвест» було призначено наказом ГУ ДПС у Київській області від 10 червня 2022 року № 380-п, який разом із повідомленням від 10 червня 2022 року № 123/1036-07-02-13 про надання документів щодо підтвердження даних податкової декларації (розрахунку), зокрема фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинних та інших документів, які використовувалися в бухгалтерському та податковому обліку в пов`язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів було направлено на податкову адресу позивача - 08132, Київська область, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 4, рекомендованим листом з повідомленням про вручення 10 червня 2022 року.

Між тим, позивачем до позовної заяви надано копію договору оренди від 01 листопада 2021 року № Л2/17/2, укладеного між ТОВ «Грандес Інвест» (орендар) та ТОВ «АРГУС ДЕВЕЛОПМЕНТ» (орендодавець), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування частину нежилих приміщень загальною площею 10, 40 кв.м. за адресою: місто Вишневе, вулиця Київська 4 та позначені виокремленими лініями на схематичному плані, який додається до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п. 85.2 статті 82 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

23 червня 2022 року посадовою особою відповідача складено акт ненадання документів службовим (посадовим) особам контролюючого органу під час провадження документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Грандес Інвест» № 237/1036-07-02-15/44151999.

Зазначені документи не були надані позивачем і станом на дату складання акту перевірки, прийняття спірних податкових повідомлень рішень.

Таким чином, позивачем в порушення п. 85.2 статті 82 ПК України не надано документів та інформації, що належить або пов`язані з предметом перевірки посадовим (службовим) особам ГУ ДПС у Київській області.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що первинні документи по господарським операціям із контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «Тарго Шиппінг», Приватний акціонерним товариством «Будіндустрія-2020» надавались платником податків разом контролюючому органу разом із запереченнями від 17 серпня 2022 року б/н на акт перевірки від 04 липня 2022 року № 3671/1036-07-02-14/44151999.

01 грудня 2021 року між позивачем (орендар) та ПрАТ «Будіндустрія-2020» (орендодавець) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 06/12, за умовами якого орендодавець здає орендарю частину нежитлового приміщення загальною площею 100 кв.м., розташованого за адресою: місто Одесса, вулиця Аеропортівська, будинок 15Г для використання у господарських цілях, визначених статутом, відповідно до чинного законодавства України і які не суперечать умовам даного договору. Термін оренди встановлюється з 01 грудня 2021 року по 30 листопада 2022 року.

01 грудня 2021 року сторонами складено акт прийому передачі визначеного у договорі від 01 грудня 2021 року №06/12 нежитлового приміщення.

18 серпня 2021 року між компанією Akkol Limited, HK (продавець) та ТОВ «Грандес Інвест» (покупець) укладено контракт купівлі-продажу № GRE1412/21, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товари народного споживання, відповідно до інвойсів на кожну поставку окремо.

Також позивачем надано копії електронних митних декларацій типу ІМ 40 ДЕ № UA 500020/2021/221402, UA500020/2021/221487, UA500020/2021/221525, UA500020/2021/221725, UA500020/2021/221731, UA500020/2021/221457, UA500020/2021/221519, UA500020/2021/221623, UA500020/2021/221728, UA500020/2021/221769, UA500020/2021/221787 щодо митного оформлення ввезених на територію України товарів (іграшок; меблів для сидіння: автокрісла для безпеки видіння, призначені для перевезення немовлят і дітей в моторних транспортних засобах; дитячих рюкзаків; виборів з паперу та картону; спортивного інвентарю, тощо); платіжних доручень від 30 листопада 2021 року № 9, від 29 листопада 2021 року № 8, від 26 листопада 2021 року № 6, від 26 листопада 2021 року № 7, від 26 листопада 2021 року № 5, від 25 листопада 2021 року №4, від 25 листопада 2021 року № 3, від 28 грудня 2021 року № 12; виписки по банківському рахунку ПАТ «Банк Восток».

Між тим, як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна - Одеська область, місто Одеса, вулиця Аеропортівська, будинок 15, секція Г -0 відсутні відомості щодо права власності, інших речових прав, іпотек, обтяжень (номер інформаційної довідки 302261004).

01 листопада 2021 року між ТОВ «ТАРГО ШИППІНГ» (експедитор) та позивачем (клієнт) укладено договір № 101121/1 про транспортно-експедиторське обслуговування, за умовами якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язався організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати іншім транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін.

Відповідно до п. 1.3 цього договору, під кожне перевезення клієнт надає експедитору заявку, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача, а також інша необхідна інформація, що стосується організації ТЕО.

На підтвердження реальності господарських операції між позивачем та ТОВ «ТАРГО ШИППІНГ» суду надано копії товарно-транспортних накладних від 26 листопада 2021 року № 402, від 28 листопада 2021 року № 487, від 27 листопада 2021 року № 252_0704, від 27 листопада 2021 року № 252_0969, від 27 листопада 2021 року № 252_3372, від 21 листопада 2021 року № 252_5093, від 29 листопада 2021 року № 725_0008, від 29 листопада 2021 року № 725_8603, від 29 листопада 2021 року № 731_7292, від 27 листопада 2021 року № 457, від 27 листопада 2021 року № 519, від 29 листопада 2021 року № 623_6080, від 29 листопада 2021 року № 623_8523, від 29 листопада 2021 року № 728_2810, від 29 листопада 2021 року № 769, від 08 грудня 2021 року № 987.

Крім того, ТОВ «Грандес Інвест» надано суду оборотньо-сальдові відомості по рахунку за січень 2022 року.

Суд зазначає, що по операціях з контрагентом ТОВ «ТАРГО ШИППІНГ» позивачем не надано суду копії заявок, передбачених п. 1.3 договору від 01 листопада 2021 року № 101121/1, а надано лише копії товарно-транспортних накладних, які не є документами первинного бухгалтерського обліку.

Правилами ведення податкового обліку не передбачено обов`язковості ведення або правильності складання і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності формування податкового кредиту.

Крім того, відповідно до положень Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14 жовтня 1997 року N 363, обов`язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та водія, а позивач до такої категорії суб`єктів господарювання не відноситься.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Позивачем до матеріалів справи не було долучено податкових накладних, видаткових накладних, а також інших документів первинного бухгалтерського обліку, що унеможливлює встановлення реального характеру господарських зобов`язань, що мали місце між позивачем та названими вище його контрагентами.

Отже реальний характер господарських операцій при виконанні вказаних вище господарських зобов`язань не підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Сукупність наведених обставин не дає суду змогу встановити реальний характер господарських зобов`язань, що за словами позивача мали місце між ним та його контрагентами, обставин їх дійсного виконання.

У контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що у постанові від 14 лютого 2020 року (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.

З`ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14 викладена правова позиція, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 420/13197/20, обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці.

Верховний Суд визначив, що наслідки, передбачені пунктом 44.6 статті 44 ПК України, стосуються документів, що відповідають сукупно наступним умовам: це документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки; на підставі яких платник веде облік доходів, витрат та інших показників; безпосередньо пов`язані із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань; їх зберігання є законодавчим обов`язком платника податків; а вимога щодо їх надання містилася у належно оформленому запиті контролюючого органу.

Враховуючи все зазначене вище вбачається, що обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства у наведеній частині, що стосується його взаємовідносин з вказаними контрагентами та які були проаналізовані у даному рішенні.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом правомірно, підстави для їх скасування відсутні.

Щодо питання дотримання порядку проведення перевірки та впливу цього фактору на правомірність оскаржуваних рішень відповідача суд зазначає наступне.

Як встановила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (пп. 78.1.8 п. 78.1 статті 78 ПК України).

За правилами п. 79.1 статті 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Матеріалами справи встановлено, що наказом ГУ ДПС у Київській області від 31 травня 2022 року № 135-п призначено проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Грандес Інвест», дата початку перевірки 07 червня 2022 року тривалістю 5 робочих днів.

07 червня 2022 року посадовими особами відповідача складено акт про неможливість проведення перевірки № 182/1036-07-02-15/44151999 через відсутність позивача за місцезнаходженням.

Документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Грандес Інвест» було призначено наказом ГУ ДПС у Київській області від 10 червня 2022 року № 380-п, який разом із повідомленням від 10 червня 2022 року № 123/1036-07-02-13 було направлено на податкову адресу позивача - 08132, Київська область, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 4, рекомендованим листом з повідомленням про вручення 10 червня 2022 року.

Позивач вказує, що фактично отримав копію наказу про призначення перевірки та повідомлення про необхідність надання документів щодо підтвердження даних податкової декларації 23 червня 2020 року, тобто вже в період початку її проведення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність порушення порядку призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Грандес Інвест», з огляду на дотримання контролюючим органом пунктів 42.2 статті 42, статей 77-79 ПК України.

На думку суду позивач, отримавши 23 червня 2020 року наказ та повідомлення від 10 червня 2020 року мав можливість надати контролюючому органу документи, визначені п. 85.2 статті 82 ПК України до закінчення строку на проведення перевірки, або разом із запереченнями на акт перевірки, чого останнім зроблено не було.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.