Рішення

від 15.11.2024 по справі 320/15386/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2024 року № 320/15386/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області Бурсової Людмили Петрівни про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до начальника Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області Бурсової Людмили Петрівни у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області №62 від 03.10.2022 про відмову у взятті на облік як внутрішньо переміщену особу з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області видати ОСОБА_1 довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції з 27.04.2022 №3237-7500646485.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вважає протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Васильківської міської ради щодо відмови у видачі довідки внутрішньо переміщеній особі, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що у відповідності до вимог Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, надала всі необхідні документи.

Ухвалою суду від 08 травня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивач не є внутрішньо переміщеною особою в розумінні ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», оскільки у позивача були відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у ст. 1 Закону. Відтак, вважає, що відповідач діяв законно, в межах наданих йому повноважень.

Також відповідач просив закрити провадження у зв`язку з наявність у провадженні суду аналогічної справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.04.2022 позивачка через «Дію» отримала довідку переселенця №3237-7500646485.

12.05.2022 довідку було оновлено та роздруковано, але УСЗН Васильківської міської ради скасувало відповідну довідку відповідно до повідомлень від 03.10.2022 №62, №63.

Також, судом встановлено, що 22.10.2014 року позивачка вже зверталася до Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області із заявою про взяття на облік особи, яка переміщується з районів проведення антитерористичної операції. До вказаної заяви було долучено копію паспорта громадянина України, де у відомостях про реєстрацію значиться: АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право власності 1/3 частки житла за вказаною вище адресою; довідку про перебування на обліку, як безробітної з 20.02.2014 у Васильківському міськрайонному центрі зайнятості Київської області; копія трудової книжки.

Повідомленням відповідача від 21.12.2015 № 155 було відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на підставі пп. 1 п. 11 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Повторно із аналогічною заявою позивач звернулась до відповідача 01.03.2021.

Повідомленням від 22.03.2021 № 41 позивача було проінформовано про відмову у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи на підставі пп. 1 п. 11 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Згодом, після початку широкомасштабної війни у лютому 2022 року, 27.04.2022 позивачка через «Дію» отримала довідку переселенця №3237-7500646485.

Проте, УСЗН Васильківської міської ради скасувало відповідну довідку відповідно до повідомлень від 03.10.2022 №62, №63.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернулась до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлюються Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Частиною першою статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (частина перша статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб").

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина друга статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб").

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб").

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини (частина сьома статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб").

У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.

Відповідно до частини десятої статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;

4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з`явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, який регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка).

З наведених вище положень законодавства слідує, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", на момент їх виникнення, зокрема, залишення свого місця проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 22 листопада 2018 року у справі № 265/3453/17, у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 310/8280/16-а (2-а/310/25/17), у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 234/8701/17.

Відповідно до наказу від 07.10.2014 р. № 33/6/а Антитерористичного центру при Службі безпеки України, початком проведення антитерористичної операції в Донецькій області слід вважати 07.04.2014 р.

Як свідчать матеріали справи, позивач перемістилась на проживання до Київської області ще у 2012 році, з метою пошуку роботи (як стверджує сама позивач - в 2010 році з метою догляду за хворим батьком). Свій намір для переміщення позивач підтвердила 20.02.2014 звернувшись до Васильківського центру зайнятості, тобто до початку проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою з Міністерства соціальної політики України Державний Центр зайнятості Васильківський МРЦЗ від 13.10.2014 року № 2760.

Отже обставини, що спричинили переміщення позивача були іншими, ніж зазначені в статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Тому на звернення позивача від 21.12.2015 та 12.03.2021 відповідачем було відмовлено у взятті на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Таким чином, станом на момент початку проведення антитерористичної операції, позивач вже проживала у Київській області та перебувала у трудових відносинах з 2012 року з різними підприємствами регіону, що підтверджується даними з трудової книжки позивача.

Отже, єдиним доказом перебування позивача, станом на момент початку проведення антитерористичної операції у зоні її проведення, є лише відповідна відмітка про зареєстроване місце проживання останньої, що, у силу ч. 7 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а також фактичних обставин справи, не є беззаперечною підставою для надання особі статусу внутрішньо переміщеної особи.

Відповідні обставини вже були встановлені та їм вже надавалася правова оцінка у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №320/4986/21, яке набрало законної сили.

Нових обставин у даній справі, які б мали суттєве значення і були підставою для перегляду оскаржуваних рішень відповідача, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв правомірно та у межах наданих йому повноважень, відтак, у цій частині позовних вимог слід відмовити. Щодо решти заявлених позовних вимог, які носять зобов`язальний характер, суд зазначає, що останні є похідними позовними вимогами від розглянутої вище, а тому також задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження по справі, то суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки предмет і підстави позову у межах даного провадження і у межах провадження № 320/4986/21 є різними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку суду, позивачем не доведено протиправність рішення відповідача, тоді як відповідачем доведено правомірність його дій щодо відмови у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи, а тому, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до начальника Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області Бурсової Людмили Петрівни про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2024.

Суддя Панченко Н.Д.