Рішення

від 04.11.2024 по справі 320/40110/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року м. Київ № 320/40110/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Капацин О.О., Марушевський Д.Л.,

від відповідача - Толочко Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛЕКС ТРЕЙД»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЛЕКС ТРЕЙД» (далі також - позивач, ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД», Товариство, платник податків) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган, орган ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2023 № 00490650702, № 00490660702 і № 00490670702.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про протиправність податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м. Києві від 17.07.2023 за № 00490650702, № 00490660702 і № 00490670702, оскільки такі прийняті на підставі акта перевірки, який містить безпідставні та невмотивовані висновки про нереальність господарських операцій з придбання Товариством сільськогосподарської продукції у контрагентів-постачальників - Товариства з обмеженою відповідальністю «Знаменівський олійноекстракційний завод», Приватного підприємства «АГРОФІРМА «ТПП «АГРОАЛЬЯНС», послуг перевезення у підприємств-перевізників у зв`язку з відсутністю в останніх необхідних умов для здійснення господарської діяльності та непідтвердженням легальності джерела походження товарів. Вважає, що такі висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на суб`єктивних припущеннях та не засвідчені належними й достатніми доказами. Натомість у ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» наявні всі необхідні та належним чином оформленні первинні та інші документи, що у сукупності свідчать про фактичний рух активів між сторонами договорів, наявність економічної (ділової) мети на укладання таких й, відповідно, про наявність у позивача достатніх правових підстав на формування податкового кредиту і витрат за результатами зазначених господарських операцій. Крім того, вказує на відсутність у контролюючого органу підстав як таких для призначення документальної перевірки відповідно до пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України з огляду на недотримання ним приписів вказаної норми права (а саме рішення про початок проведення перевірки не було прийнято органом вищого рівня - тобто ДПС України; контролюючим органом вищого рівня не виявлено неповноти з`ясування питань щодо дотримання платником податків вимог законодавства або невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства під час здійснення попередньої документальної перевірки). Також зауважує, що всупереч вимог пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України замість документальної виїзної перевірки відповідач фактично провів документальну невиїзну перевірку (в приміщенні органу ДПС), відповідне рішення у формі наказу на проведення якої відсутнє.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 відкрито провадження у справі № 320/40110/23 за вказаним позовом, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, із проведенням підготовчого засідання.

На виконання вимог ухвали представник відповідача подав до суду відзив на позов, у тексті якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову ГУ ДПС у м. Києві мотивувало тим, що рішення та дії органу ДПС при призначенні спірної документальної перевірки, проведенні такої та оформленні її результатів відповідає чинному законодавству України. В ході ж проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача, призначеної в порядку пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2017 по 31.03.2021 у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки від 18.01.2023 № 3234/26-15-07-02-01- 03/38225643, встановлено документування позивачем господарських операцій з придбання сільськогосподарської продукції у контрагентів (а саме: ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод», ПП «АГРОФІРМА «ТПП «АГРОАЛЬЯНС»), з відображенням їх у бухгалтерському обліку, без отримання результатів таких операцій в дійсності. На переконання відповідача наслідки нереальних (безтоварних) операцій не можуть бути підставами для формування й декларування ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» показників фінансового результату й податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ). Висновки акта перевірки відповідач вважає цілком обгрунтованими і не вбачає процедурних порушень у своїх діях при перевірці та прийнятті оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

У свою чергу представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де навів додаткові пояснення по суті вчинення спірних та супутніх господарських операцій, а також щодо використання їх результатів у власній господарській діяльності.

Протокольною ухвалою від 22.02.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд даної справи по суті заявлених позовних вимог.

Присутні у судових засіданнях представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги повністю, з підстав та мотивів, що наведені у текстах позову та відповіді на відзив. Представник відповідача проти позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши усні пояснення їх представників, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, у травні- червні 2023 року відповідачем на підставі пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) направлень від 30.05.2023 за № 8832/26-15-07-02-01 і № 8831/26-15-07-02-01, наказу Державної податкової служби України від 18.05.2023 № 376, а також наказу ГУ ДПС у м. Києві від 25.05.2023 № 2597-п, з врахуванням рішення Державної податкової служби України від 20.04.2023 № 9733/6/99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги (яким виявлено невідповідність висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» від 18.01.2023 № 3234/26-15-07-02-01-03/38225643 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2017 по 31.03.2021 та здійснення дисциплінарного провадження стосовно посадових осіб Головного управління, які здійснювали таку перевірку, згідно з наказами ГУ ДПС у м. Києві від 26.04.2023 № 111-дс «Про порушення дисциплінарного провадження» та від 26.04.2023 № 113-дс «Про порушення дисциплінарного провадження») була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38225643) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2017 по 31.03.2021 у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38225643) від 18.01.2023 № 3234/26-15-07-02-01-03/38225643.

За результатами здійснення такої перевірки складений акт від 14.06.2023 № 44335/26-15-07-02-01-03/38225643, який містить висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме

- п.п. 44.1 і 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п.п. 5, 7 і 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2020 рік на 1 484 504 грн;

- п.п. 198.1, 198.3 і 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 і 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за перевіряємий період на загальну суму 1 282 447 грн, (в т.ч. за звітні періоди вересень 2020 року на 500 086 грн, жовтень 2020 року - 587 892 грн, грудень 2020 року - 141 611 грн., лютий 2021 року - 52 858 грн);

- завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в рядку 21 Декларації з ПДВ за березень 2021 року на суму 92 095 грн.

Підставою для наведених висновків стали судження перевіряючих про неправомірне включення ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» до складу податкового кредиту сум ПДВ та формування фінансового результату для визначення об`єкта оподаткування податку на прибуток за звітні періоди 2020 - 2021 року за первинними документами, оформленими за наслідками господарських операціях із контрагентами-постачальниками сільськогосподарської продукції - ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод» (код ЄДРПОУ 19153456, договір поставки від 18.09.2020 №1809-20/ДТ, загальний обсяг операцій з поставки шроту соняшникового склав 3 347 776 грн (в т.ч. ПДВ - 557 962,70 грн)) і ПП «АГРОФІРМА «ТПП «АГРОАЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 39409322, договір поставки від 02.10.2020 №021.0-20/ДТ, загальний обсяг операцій з поставки шроту соняшникового склав 4 899 469 грн (в т.ч. ПДВ - 816 578,20 грн.), які в дійсності не мали реальних засобів та можливостей для здійснення відповідних операцій.

Наведене мотивоване результатами аналізу наявної у контролюючого органу податкової інформації з інформаційно-аналітичних баз даних стосовно перелічених контрагентів позивача та їх контрагентів за ланцюгом постачання, суб`єктів господарської діяльності-перевізників сільськогосподарської продукції, а також аналізу наданих до перевірки первинних документів. Зокрема, в акті перевірки зафіксовано, що:

- на адресу Головного управління ДПС у Київській області направлено запит від 25.08.2021 № 12131/7/26-15-07-02-01-20 про проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗОЕЗ» (код ЄДРПОУ 19153456) по взаємовідносинам з ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38225643) за період, що перевірявся. Від Головного управління ДПС у Київській області отримано відповідь від 31.08.2021 № 4063/7/10-36-07-17, в якій зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗОЕЗ», у зв`язку з відсутністю посадових осіб за податковою адресою підприємства та їх розшуком. Згодом контролюючим органом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області був направлений запит від 14.06.2023 № 7490/7/26-15-07-02-01-08 про проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗОЕЗ» (код ЄДРПОУ 19153456) по взаємовідносинам з ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38225643) за період, що перевірявся, проте на дату складання цього акта перевірки відповіді не отримано;

- ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» не надало до перевірки на запит контролюючого органу документи, наявність яких передбачена умовами договору поставки від 18.09.2020 №1809-20/ДТ, а саме: документи, складені зерноскладом пункту поставки про кількість (реєстр накладних зерноскладу) товару, документи підтверджуючі участь представника покупця у процедурах відвантаження товару, документи стосовно остаточна якості товару, яка визначається сторонами згідно лабораторії терміналу покупця. За фактом ненадання зазначених документів ГУ ДПС складений відповідний акт від 07.06.2023 № 3072/Ж6/26-15- 07-02-01;

- від ГУ ДПС у м. Києві отримано лист від 30.04.2021 № 2477/9/10-97-03-04 з повідомленням про наявність кримінального провадження № 32020110000000095 від 18.08.2020, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, фігурантом якого є ТОВ «ЗОЕЗ». Також стало відомо про складання ТОВ «Дослідницький інформаційно-консультаційний центр» висновку від 14.08.2021 №1-14/08/2020-дос експертного дослідження щодо порушення вимог чинного законодавства посадовими особами ТОВ «ЗОЕЗ» при взаємовідносинами з контрагентами за період травень-червень 2020 року;

- припущення перевіряючих щодо неможливості виробництва шроту соняшникового з придбаної ТОВ «ЗОЕЗ» кількості сировини (насіння соняшника);

- висновки щодо непідтвердження фактів придбання ТОВ «ЗОЕЗ» насіння соняшникового від постачальників ТОВ «МИРАТА» (код ЄДРПОУ 42744708), ТОВ «ВОЛТЕН» (код ЄДРПОУ 43242215) та ТОВ «ГРІН ГРЕЙ СОЛЮШН» (код ЄДРПОУ 43379540) по ланцюгу постачання;

- у повідомленні за формою 20-ОПП всі наведені об`єкти подано із кодом ознаки надання інформації - 1 первинне надання інформації про об`єкти оподаткування. Тобто, у період взаємовідносин з ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» (вересень, жовтень 2020 року) у ТОВ «ЗОЕЗ» були відсутні будь-які об`єкти оподаткування або об`єкти, через які провадиться діяльність;

- ТОВ «ЗОЕЗ» подало декларацію з податку на прибуток за 2020 рік без додатку АМ «Інформація щодо нарахованої амортизації»;

- за даними Єдиного реєстру податкових накладних різноплановість придбаних та проданих товарів по ланцюгу постачання та продажу ТОВ «ЗОЕЗ»;

- ГУ ДПС отримало відповідь Головного управління ДПС у Київській області від 31.08.2021 № 4063/7/10-36-07-17 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС», у зв`язку з відсутністю посадових осіб за податковою адресою підприємства, його розшуком та прийнятим рішенням про відповідність названого підприємства критеріям ризиковості;

- ненадання до перевірки документів, наявність яких передбачена умовами договору поставки від 02.10.2020 № 0210-20/ДТ, а саме: документів, складених зерноскладом пункту поставки про кількість (реєстр накладних зерноскладу) товару, документів підтверджуючих участь представника покупця у процедурах відвантаження товару, документів стосовно остаточної якості товару, яка визначається сторонами згідно лабораторії терміналу покупця. За фактом ненадання зазначених документів відповідачем складений акт від 07.06.2023 № 3072/Ж6/26-15- 07-02-01;

- наявність податкової інформації відносно ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС», яке являється фігурантом кримінального провадження № 32020110000000095 від 18.08.2020, внесеним до ЄРДР за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 212 КК України. Також стало відомо про складання ТОВ «Дослідницький інформацІйно-консультаційний центр» висновку від 22.04.2021 № 22/01/21-3 експертного дослідження щодо порушення вимог чинного законодавства посадовими особами ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» при взаємовідносинами з контрагентами;

- висновки про те, що ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» протягом липня-листопада 2020 року шрот соняшниковий у інших суб`єктів господарської діяльності та послуги з його переробки не придбавало;

- ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» надані копії якісних посвідчень на шрот соняшниковий високопротеїновий, датовані жовтнем та листопадом 2020 року, в яких виробником шроту соняшникового зазначено ТОВ «ЗОЕЗ», а власника ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС», разом з тим, взаємовідносин між даними підприємствами протягом жовтня- листопада 2020 року не задекларовано;

- припущення перевіряючих щодо неможливості виробництва шроту соняшникового з придбаної ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» кількості сировини (насіння соняшника);

- висновки щодо непідтвердження фактів придбання ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» насіння соняшникового від постачальників ТОВ «МОГОЛ АГРО» (код СДРПОУ 35601344), ТОВ «АПК ЕНЕРГІЯ» (код ЄДРПОУ 40035050) та ТОВ «ГОЛДА ОПТ» (код ЄДРПОУ 43250095) по ланцюгу постачання;

- відсутні докази здійснення ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» нарахувань амортизації основних засобів;

- відповідно до ІС «Податковий блок» директор ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є одночасно директором/головним бухгалтером/засновником на 23 підприємствах, які перебувають на обліку та знаходяться в різних регіонах України;

- за даними Єдиного реєстру податкових накладних різноплановість придбаних та проданих товарів по ланцюгу постачання та продажу ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС».

Окрім того, за результатами дослідження отриманих від ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» товарно-транспортних накладних, складених підприємствами-перевізниками ТОВ «ОЛВІ ГРУП Україна», ПП «АВТОТРАНСПРО» і ТОВ «СПІРІТ ЕКСПРЕС», перевіряючі дійшли висновку про неможливість транспортування сільськогосподарської продукції від контрагентів-постачальників - ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод» і ПП «АГРОФІРМА «ТПП «АГРОАЛЬЯНС» для позивача за адресами пунктів розвантаження, з огляду на відсутність підтвердження за даними податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) того, що певні із зазначених у товарно-транспортних накладних фізичних осіб (водіїв) отримували доходи від підприємств-перевізників чи третіх осіб (посередників). Також вважають такі товарно-транспортні накладні дефектними з причин відсутності у них обов`язкових реквізитів, а саме: не вказано номер посвідчення водія, марка, модель і тип причіпа/напівричіпа, повне найменування та місцезнаходження вантажоодержувача, повну адресу пункту навантаження; відсутня інформація про супровідні документи на вантаж (товарні накладні, сертифікати, посвідчення, свідоцтва тощо); у розділі «Відомості про вантаж» не вказано: ціну без ПДВ за одиницю товару; загальну суму з ПДВ; вид пакування; документи з вантажем (назва та номери документів, доданих до ТТН (товарні накладні, сертифікати, посвідчення, свідоцтва тощо) окремо до кожного виду вантажу; а також П.І.Б., посада відповідальної особи вантажовідправника, яка здала товар; в Розділі «Відомості про вантажно-розвантажувальні операції», відсутня інформація про час прибуття та вибуття автомобіля для навантаження та розвантаження та відсутній підпис відповідальної особи. Крім того, констатували, що у наданому до перевірки акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.10.2020 № ОУ-0000093 не зазначено місця складання документа та П.І.Б та посади особи від ТОВ «СПІРІТ ЕКСПРЕС», яка підписала акт, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

17.07.2023 відповідач на підставі акта перевірки від 17.12.2022 за № 371/34-00-07-01/23393195, керуючись пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, абз. 4 п. 123.1 ст. 123, п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України прийняв оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» за № 00490670702, яким збільшив позивачу грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 1 484 504 грн (а саме в частині лише податкового зобов`язання без нарахування штрафних санкцій);

- форми «В1» за № 00490660702, яким зменшив позивачу заявлені за звітні періоди вересень, жовтень і грудень 2020 року, лютий 2021 року до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму ПДВ у розмірі 1 282 447 грн та водночас застосував штрафні санкції;

- форми «В4» за № 00490650702, яким зменшило позивачу розмір задекларованого у податковій декларації за звітний період березень 2021 року від`ємного значення суми ПДВ на 92 095 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 17.07.2023 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся із цим позовом до адміністративного суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого.

У тексті позовної заяви позивач зазначив, що документальна позапланова виїзна перевірка, результати якої оформлені актом від 14.06.2023 № 44335/26-15-07-02-01-03/38225643, на підставі якого, у свою чергу, прийнятті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, була призначена за відсутності на то підстав та проведена в приміщенні контролюючого органу, що є достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

У контексті наведеного суд зазначає, що за усталеною судовою практикою, при оскарженні наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. Таким підставам позову, за їх наявності, суд повинен надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Надаючи оцінку наведеним вище доводам позивача суд виходить з того, що ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом 77.4 статті 77 ПК України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до абз. 1 пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких, зокрема контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов`язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Положеннями абз. 2 і 3 пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачено, що наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато дисциплінарне провадження або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

На підставі такого наказу контролюючим органом, якому доручено здійснення перевірки, додатково видається наказ у порядку, передбаченому пунктом 81.1 статті 81 цього Кодексу.

Водночас п. 77.6 статті 77 ПК України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Проаналізувавши наведені норми ПК України Верховний Суд у своїй постанові від 16.04.2021 у справі № 815/2234/17 сформував правовий висновок про те, що правомірність проведення документальної виїзної перевірки в приміщенні контролюючого органу залежить від обставин та умов, які передували її проведенню та призвели до того, що перевірка проведена у приміщенні контролюючого органу. Якщо зміна місця проведення перевірки відбулася безпідставно, без згоди на це платника податків та без забезпечення йому права на участь у проведенні такої перевірки, то така може бути визнана протиправною. Однак, якщо ж це відбулося з об`єктивних причин, за відсутності заперечень з боку платника податків і при цьому право платника податків на участь було забезпечено (незалежно від того, чи скористався платник податків таким правом), то така перевірка не може бути визнана протиправною. Отже, саме по собі проведення виїзної перевірки у приміщенні органу державної податкової служби не свідчить про допущення контролюючим органом порушень норм ПК України, які тягнуть за собою протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 відзначила, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Вищенаведене у сукупності дає суду підстави для висновку, що у питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені ПК України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.

У даному випадку, як свідчать наявні у справі матеріали, працівники ГУ ДПС у м. Києві були без заперечень допущені позивачем до проведення позапланової виїзної документальної перевірки. Також в ході її проведення ГУ ДПС відповідно до письмового запиту витребувало у ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» ряд документів. На вимогу контролюючого органу позивач своїм листом від 05.06.2023 надав йому наявні первинні та інші документи, а також пояснення по суті поставлених перевіряючими запитань. Отже, можна зробити висновок, що контролюючий орган у наведений спосіб забезпечив право платника податків на участь у перевірці із наданням документів та пояснень, а останній, у свою чергу, не заперечив проти проведення перевірки у вказаному порядку (тобто, шляхом надання пояснень і документів).

Що ж стосується посилань позивача на відсутність підстав для призначення документальної перевірки за пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України, то такі спростовуються наявними у справі матеріалами.

Наведені обставини у своїй сукупності нівелюють доводи позивача про допущення відповідачем істотних порушень норм податкового законодавства під час призначення та проведення перевірки, які б могли зумовити протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень виключно з цих формальних причини.

Надаючи правову оцінку обгрунтованості висновків актів перевірок відносно завищення позивачем сум показників фінансового результату для оподаткування податок на прибуток підприємств та податкового кредиту за наслідком вчинення господарських операцій з ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод», ПП «АГРОФІРМА «ТПП «АГРОАЛЬЯНС», що, на думку відповідача, зумовило серед іншого завищення показників заявлених до бюджетного відшкодування сум ПДВ та від`ємного значення з цього податку, суд дійшов висновку про таке.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодексу України.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції Закону від 28.12.2014 № 71-VIII) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Тобто, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

За правилами абз. 2 - 7 пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування визначено грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п. 137.4 ст. 137 ПК України).

Водночас у розумінні положень пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до норм п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Підпунктом «а» п. 185.1. ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема: операції платників цього податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

У силу приписів норм п.п. 198.1, 198.3 і 198.6 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення, в тому числі операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку серед іншого з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

В той же час в розумінні положень ст. 3 Господарського кодексу України під «господарською діяльністю» розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України «господарська діяльність» - це діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що підтверджують її здійснення. Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996-XIV) визначено, що «первинний документ» - документ, який містить відомості про господарську операцію; «господарська операція» - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом положень ч.ч. 1 - 4 ст. 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Разом з тим, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Правовий аналіз наведених вище норм Закону дає підстави для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Водночас за змістом положень ПК України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, суд зазначає, що формування витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання платником податків придбаних у контрагентів товарів та послуг. За такої умови суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції, або належного доведення допустимими доказами факту фіктивного підприємництва контрагентів позивача.

Оглянувши наявні у справі матеріали та зі змісту позовної заяви суд встановив, що у перевіряємий період ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» здійснювало діяльність з оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, що відповідає задекларованому Товариством основному виду економічної діяльності.

Так, у 2020 році між ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» (як покупцем) і суб`єктами підприємницької діяльності - постачальниками були укладені договори поставок сільськогосподарської продукції, а саме:

- договір поставки №1809-20/ДТ від 18.09.2020 з ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод», предметом поставки за яким були партії товарів, визначені у специфікаціях (а саме шрот соняшниковий негранульований ДСТУ 4638:2006);

- договір поставки №0210-20/ДТ від 02.10.2020 з ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС», предметом поставки за яким були партії товарів, визначені у специфікаціях (а саме шрот соняшниковий негранульований ДСТУ 4638:2006).

За умовами цих договорів постачальники зобов`язувалися поставити та передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти та оплатити товари,що визначені у специфікаціях (які є невід`ємними частини відповідних договорів поставок). Вимоги щодо кількості та якості товарів, ціни на їх партії, строк поставки та умови транспортування, перелік документів, що засвідчують як таку поставку партії товару та момент переходу права власності на них, а також умови і порядок оплати товару, визначаються сторонами у специфікаціях. При здійсненні постачання партії товарів постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспорту накладну, сертифікат якості від виробника (відповідності). Розрахунок проводиться за фактично відвантажений товар у автомобіль покупця 80% по факту завантаження товару у автотранспорт, протягом одного банківського дня, 20% по факту реєстрації податкових накладних протягом трьох банківських днів.

За змістом долучених позивачем до матеріалів позову копій специфікацій до перелічених вище договорів поставок сторони узгодили наступні умови поставки товарів та їх оплати: партія товару поставляється транспортом постачальника на умовах FСА франко перевізник: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Знаменівка, вул. Польова, 1В. У свою чергу зазначені умови поставки («вільний перевізник (…назва місця)») відповідно до міжнародних комерційних умов «Інкотермс» означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

Як пояснив представник позивача у тексті позовної заяви, на виконання вимог вказаних договорів поставок ТОВ «ЗОЕЗ» і ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» виступали як вантажовідправники, ТОВ «ТД ЛОДЖИК» згідно укладеного із позивачем договору від 17.09.2020 № 17/09 виступило винтажоотримувачем для ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД». Вантажі з пункту навантаження: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Знаменівка, вул. Польова, 1В доставлялися трьома перевізниками - ТОВ «ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА» (яке діяло на підставі укладеного із позивачем договору № 08012020/0Г від 08.01.2020 на транспортно-експедиційне обслуговування), ПП «АВТОТРАНСПРО» (яке діяло на підставі укладеного з позивачем договору перевезення вантажу №1809 від 18.09.2020), ТОВ «СПРІТ ЕСПРЕС» (яке діяло на підставі укладеного з позивачем договору перевезення вантажу № 2909 від 29.09.2020) до пункту розвантаження: м. Одеса, вул. Хімічна 1/23. Згодом товар «шрот соняшниковий» ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» оприбутковувало на рахунку бухгалтерського обліку 281 «Товари на складі» з подальшою реалізацією такого за трьома експортним контрактами № SSМ 10-1 від 05.10.2020, № SSМ 09-6 від 22.09.2020, № SSМ 11-1 від 19.11.2020 покупцю - компанії SITRADE COMMODITIES (Великобританія)/

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за вказаними договорами поставок позивач подав до суду копії наступних документів: видаткових накладних; товарно-транспортних накладних з відмітками ТОВ «ТД ЛОДЖИК» про прийняття партій вантажів для позивача; якісних посвідчень на шрот соняшниковий, виданих постачальниками; платіжних документів про оплату позивачем придбаного у контрагентів-постачальників шроту.

Крім того, позивач надав копії договору на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 08012020/0Г від 08.01.2020, укладеного з експедитором ТОВ «Олві Груп України»; договору на №1809 від 18.09.2020 на перевезення вантажів, укладеного з перевізником ТОВ «АВТОТРАНСПРО»; договору №2909 від 29.09.2020 щодо перевезення вантажів, укладеного з перевізником ТОВ «Спіріт експрес»; договір про надання послуг з перевалки та технологічного накопичення вантажів №17/09 від 17.09.2020, укладеного з ТОВ «ТОД ЛОДЖИК». На підтвердження обставин отримання послуг з автоперевезень вантажів та послуги з прийняття та перевалки вантажів за зазначеними договорами позивач подав до суду разом з позовною заявою копії актів надання послуг, реєстри до акту надання послуг з автоперевезень, актів надання послуг перевалки шроту, платіжних доручень.

Дослідивши та проаналізувавши зазначені вище копії документів у сукупності суд дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи в цілому оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вказані первинні та інші документи, незважаючи на те, що окремі з них містять певні незначні недоліки, в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, а також підтверджують рух активів між учасниками господарських операцій (товарно-матеріальних цінностей і коштів).

Також, як свідчать наявні у матеріалах справи документи, придбані позивачем у ТОВ «ЗОЕЗ» і ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» товари використовувалися ним у власній господарській діяльності (експорт сільськогосподарської продукції). Дані обставини підтверджуються, зокрема експортними контрактами, вантажно-митними деклараціями з додатками (рахунками-інвойсами), що відповідає статутним видам господарської діяльності позивача. До того ж позивач надав до суду письмові пояснення, де навів числові показники отриманого ним прибутку від здійснення операції з реалізації закордон спірних партій шроту соняшникового.

Стосовно зауваження контролюючого органу до змісту окремих реквізитів у текстах товарно-транспортних накладних суд зазначає, що формальні недоліки в оформленні первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Водночас сама ж собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

У даному випадку суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на окремі недоліки в оформлених перевізниками на замовлення позивача товарно-транспортних накладних, так як між ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» та його контрагентами-постачальниками товарно-матеріальних цінностей були укладені не договори перевезень, а договори поставок. У свою чергу товарно-транспортна накладна, подорожній лист, тобто документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товарів, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товарів і їх використання у власній господарській діяльності (використання з метою отримання прибутку), неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, та/або подання його з певними незначними дефектами, не можуть свідчити про відсутність реальних господарських операцій. Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 804/644/16, від 11.08.2021 у справі № 420/5652/19, від 13.07.2021 у справі № 808/78/15, від 06.02.2018 у справа № 816/166/15-а, а також в листі-роз`ясненні ДПС України від 29.03.2023 № 525/ЗПІ/99-00-21-03-02-10.

До того ж на наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних містяться відмітки ТОВ «ТОД ЛОДЖИК» про прийняття від перевізників відповідних партій шроту, що не спростовано відповідачем.

Поряд із цим, станом на момент укладення спірних договорів поставок та виписки податкових накладних за перевіряємі звітні періоди на підставі цих договорів, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платник податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем. Задекларовані постачальниками позивача види господарської діяльності відповідають характеру та суті вчинених спірних господарських операцій. В той же час з матеріалів справи вбачається, що контрагентами позивача по господарським операціям за спірний період були складені та зареєстровані належним чином податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних і даний факт не заперечується відповідачем, та що є для покупця позивача по справі підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача належних первинних документів, фізичних і технічних можливостей для здійснення операцій з придбання зернових, а також наявність зв`язку між фактом придбання такого товару і подальшою господарською діяльністю, що, в свою чергу, є обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

У свою чергу відповідач, на думку суду, під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача і його контрагентів-постачальників як платників податків та, як наслідок, виключають право позивача на формування податкового кредиту й від`ємного значення з податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій, з таких мотивів.

Так, в силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Також ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 340/422/19.

У контексті з цим, суд зазначає, що факти не подання контрагентами позивача та/або їх контрагентами останніх за ланцюгом постачання окремої податкової/фінансової/статистичної звітності чи неповного звітування ними щодо наявних у них об`єктів оподаткування і трудових ресурсів можуть свідчити про порушення такими підприємствами положень податкового законодавства, а не безумовно про відсутність в останніх матеріально-технічних і трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Посилання ж відповідача на безтоварність господарських операцій між позивачем і постачальниками здебільшого зводяться до висновку про відсутність в останніх або їх контрагентів за ланцюгом постачання носять характер необґрунтованих суб`єктивних припущень, що неопосередковані належними і достовірними доказами.

Водночас суд відзначає, що матеріали справи містять документальні докази наявності у розпорядженні (користуванні) ТОВ «ЗОЕЗ» і ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» основних засобів, необхідних для здійснення розглядуваних господарських операцій.

Крім того, під час судового розгляду справи відповідач не пред`явив суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «ЗОЕЗ» й ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС», а також жодні достовірні документальні докази на підтвердження факту підписання договорів поставок і первинних документів до них неуповноваженими на те особами.

Стосовно посилання відповідача на фігурування контрагентів позивача - ТОВ «ЗОЕЗ» й ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» у кримінальному провадженні № 32020110000000095, то суд зазначає, що такі доводи не є належними доказами нереальності досліджуваних господарських операцій, оскільки ГУ ДПС не надало суду будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб названих підприємств, як і ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» (безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів) за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України; не вказало на наявність взаємозв`язку між досліджуваними господарськими операціями та фабулою згадуваного кримінального провадження, не повідомив про хід останнього.

У контексті наведеного суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, наведену у постановах від 06.12.2021 у справі № 640/8883/19 та від 23.12.2021 у справі № 814/322/16, яка полягає у такому: норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Таким чином, враховуючи все наведене вище у сукупності суд дійшов висновку про недоведення контролюючим органом документально правомірності висновків акта перевірки та наявності в ГУ ДПС правових підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги наведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат за результатом розгляду справи суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції від 29.08.2022 № 10390, позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 26 840,00 грн. Відтак, враховуючи розмір заявлених позовних вимог та обсяг їх задоволення судом за наслідком розгляду справи по суті, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат по оплаті судового збору в сумі 26 840,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17.07.2023 за № 00490650702, № 00490660702 і № 00490670702.

3. Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛЕКС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38225643, адреса місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іонна Павла ІІ, 4/6, корп. «А», оф. 816 Б) витрати по оплаті судового збору в розмірі 26 840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 18 листопада 2024 р.