Рішення

від 08.11.2024 по справі 320/15694/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2024 року № 320/15694/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової служби України, Головного Управління Державної податкової служби у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Державної податкової служби України (далі відповідач 1), Головного Управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - відповідач 2), з врахуванням збільшення позовних вимог, в якому просить суд:

- визнати дії Державної податкової служби України з видачі наказу

ДПС від 13.11.2023 №1432-о про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з 13 листопада 2023 року та наказу ДПС України від 17.11.2023 №1448-о «Про внесення змін до наказу ДПС від 13.11.2023 №1432-о» змінами в наказі від 13.11.2023 №1432-о були «звільнити у перший день після виходу на роботу» замість «звільнити з 13 листопада 2023 року» - протиправними;

- скасувати наказ ДПС від 13.11.2023 №1432-о про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з 13 листопада 2023 року та наказу ДПС України від 17.11.2023 №1448-о «Про внесення змін до наказу ДПС від 13.11.2023 №1432-о» змінами в наказі від 13.11.2023 №1432-о були «звільнити у перший день після виходу на роботу» замість «звільнити з 13 листопада 2023 року» та поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді начальника Головного управління ДПС у Чернігівській області.

- стягнути з Головного Управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 січня 2024 року по дату ухвалення судового рішення.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на її думку оскаржувані накази про звільнення з посади є незаконними, прийнятими з порушенням процедури звільнення, передбаченої положеннями Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України, зокрема, під час її тимчасової непрацездатності.

Відтак, вважає накази ДПС від 13.11.2023 №1432-о про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 від 17.11.2023 №1448-о «Про внесення змін до наказу ДПС від 13.11.2023 №1432-о» є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач 1 позовні вимоги не визнав та вказує на те, що за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи та на підставі подання Дисциплінарної комісії від 28.07.2023 № 864/99-00-02-ДК ДПС прийнято рішення та видано наказ ДПС від 04.08.2023 № 15-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», згідно з яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 із займаної посади державної служби за вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону № 889, у перший день після виходу на роботу. Частиною четвертою статті 74 Закону № 889 передбачено, що дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні. Водночас за умовами статті 77 Закону № 889 рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження суб`єкт призначення повноважний приймати протягом 10 календарних днів з дня отримання подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення (наказ, розпорядження). Наказ ДПС від 04.08.2023 № 15-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», згідно з яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 прийнято у межах встановленого 10-денного строку відповідно до статті 77 Закону № 889, але він містить формулювання щодо застосування дисциплінарного стягнення у перший день після виходу останньої на роботу. Це зокрема, відповідає змісту правового регулювання частини п`ятої статті 87 Закону № 889, згідно з якою наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону № 889 підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення. Враховуючи вищезазначене, ДПС видано наказ від 13.11.2023 №1432-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » та Наказ ДПС від 17.11.2023 №1448-о «Про внесення змін до наказу від 13.11.2023 №1432-о» відповідно до якого звільнити ОСОБА_1 у перший день після виходу на роботу. Вищезазначені накази направленні на електронну адресу Позивача, що останнім не заперечується та підтверджується викладеними обставинами у позовній заяві. Щодо фактичного звільнення Наказом ГУ ДПС у Чернігівській області від 11.01.2024 № 11-о «Про оголошення наказу ДПС від 13.11.2023 № 1432-о» оголошено наказ ДПС від 13.11.2023 №1432-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » та зазначено дату фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ГУ ДПС у Чернігівській області у перший робочий день після виходу на роботу - 03 січня 2024 року. Отже, враховуючи вищевикладене вважає, що ОСОБА_1 правомірно звільнено з посади начальника ГУ ДПС у Чернігівській області 03 січня 2024 року.

Відповідачем 2 також позов не визнав вказує, що ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника ГУ ДПС у Чернігівській області 03 січня 2024 року відповідно до законодавства. Звільнення погоджено з Міністром фінансів України (лист - погодження від 10.11.2023 року № 17030-17-62/30945), що зазначено в самому наказі від 13.11.2023 №1432-0. Відповідно ГУ ДПС у Чернігівській області вважає, що відсутні підстави задоволення позовних вимог та поновлення на роботі ОСОБА_1

III. Процесуальні дії у справі.

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової служби України (далі відповідач 1), Головного Управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

01.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

07.05.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів у якому він просить долучити до матеріалів справи наказ Головного управління ДПС у Чернігівській області від 11.01.2024 № 11-о «Про оголошення наказу ДПС від 13.11.2023 № 1432-о», а також здійснювати розгляд справи у судовому засіданні за участю Державної податкової служби України.

16.05.2024 від представника позивача надійшло клопотання у якому він просить залучити до участі у справі № 320/15694/24 Головне Управління Державної податкової служби у Чернігівській області, а також доповнити вимоги позовної заяви ОСОБА_1 до Державної податкової служби України та Головного Управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання дій протиправними, скасування наказу та поновлення на посаді пунктом 3, а саме: стягнути з Головного Управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 січня 2024 року по дату ухвалення судового рішення.

17.05.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи у якому він просить долучити до матеріалів справи № 320/15694/24 Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 320/28499/23 від 17 квітня 2024 року.

21.05.2024 від представника відповідача надійшла заява про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

12.06.2024 ухвалою суду вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №320/15694/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.07.2024 о 15:30.

12.06.2024 ухвалою суду задоволено клопотання позивача про збільшення позовних вимог та залучення другого відповідача.

17.06.2024 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

09.07.2024 від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення.

09.07.2024 суд на місці ухвалив зобов`язати ГУ ДПС у Чернігівській області надати відзив та матеріали особової справи позивача, а також довідку про середню плату відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 з одноденним розрахунком заробітної плати. В зв`язку з витребуванням додаткових доказів по справі суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи до 27.08.2024 до 14:00.

19.07.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

27.08.2024 судом зобов`язано позивача протягом 5 днів направити копію позовної заяви та доданих до неї документів до ДПС у Чернігівської області. Відповідачу надано 10 днів з моменту отримання позову для написання відзиву, позивачу 5 днів на відповідь на відзив та відповідачу 5 днів на заперечення на відзив. Судом зобов`язано ГУ ДПС у Чернігівські області надати копію особової справи позивача. В зв`язку з витребуванням додаткових доказів по справі суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи до 01.10.2024 до 14:00.

28.08.2024 від відповідача 2 надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.

01.10.2024 вислухавши думку сторін, суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 07.11.2024 на 15:30.

17.10.2024 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву.

07.11.2024 прибули сторони,суд заслухавши пояснення сторін,іх думку та на місці ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Наказом №967-о від 19.05.2021 головою ДПС України ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Головного управління ДПС у Чернігівській області з 20.05.2021, як переможця конкурсу.

Наказом від 19.06.2023 №484 в.о. голови ДПС України порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 .

Наказом в. о. голови ДПС України від 04.08.2023 №15-дс до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади державної служби за вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» №889-VIII у перший день після виходу на роботу. «Підстава - подання дисциплінарної комісії від 28.07.2023 №864/99-00-02-ДК».

До Позивача засобами електронного зв`язку, а саме на електронну адресу, надійшов лист про надання копії наказу ДПС від 13.11.2023 №1432-о про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з 13 листопада 2023 року.

В подальшому, на електронну адресу позивача надійшов лист, в якому направили копію наказу ДПС України від 17.11.2023 №1448-о «Про внесення змін до наказу ДПС від 13.11.2023 №1432-о». Змінами в наказі від 13.11.2023 №1432-0 були «звільнити у перший день після виходу на роботу» замість «звільнити з 13 листопада 2023 року».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі №320/28499/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 04 серпня 2023 року №15-дс "Про накладення дисциплінарного стягнення".

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі №320/28499/23.

Позивач вважаючи, що вищевказані накази про звільнення та припинення державної служби є незаконними, такими, що порушують її права та законні інтереси, звернулась з даним позовом до суду.

V. Норми права

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Утвердження правової держави відповідно до приписів ст. 1, другого речення ч. 3 ст. 8, ст. 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 51 Кодексу законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі Закон №889-VIII) цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Згідно частин першої, другої та третьої статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

За правилами частини 1 статті 34 Закону №889-VIII призначення на посаду державного службовця здійснюється безстроково, крім випадків, визначених цим та іншими законами України.

Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.

Підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення наведені у статті 87 Закону №889-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Частиною 2 ст. 1 Закону №889-VIII визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади (п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону №889-VIII).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

У відповідності до ч.1 ст. 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Частиною 1 ст. 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється: у разі втрати права на державну службу або його обмеження (ст. 84); у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (ст. 85); за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (ст. 86); за ініціативою суб`єкта призначення (ст. 87); у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (ст. 88); у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із міною її істотних умов (ст. 43); у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (ст. 88-1).

Відповідно до до ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; ліквідація державного органу; встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

У відповідності до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

VI. Оцінка суду

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає таке.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій Державної податкової служби України з видачі наказів від 13.11.2023 №1432-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » та від 17.11.2023 №1448-о «Про внесення змін до наказу ДПС від 13.11.2023 №1432-о» суд зазначає, що останні задоволенню не підлягають, оскільки прийняті Державною податковою службою України, відповідно, 13.11.2023 №1432-о та 17.11.2023 №1448-о, тобто до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року - 13 березня 2024 року.

Судом встановлено, що накази Державної податкової служби України від 13.11.2023 №1432-о про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 та від 17.11.2023 №1448-о «Про внесення змін до наказу ДПС від 13.11.2023 №1432-о» були прийняті на підставі наказу Державної податкової служби України від 04 серпня 2023 року №15-дс "Про накладення дисциплінарного стягнення".

В свою чергу, наказом Державної податкової служби України від 04.08.2023 №15-дс Про накладення дисциплінарного стягнення, на підставі наказу ДПС від 19.06.2023 №484 «Про порушення дисциплінарного провадження», доручення в.о. Голови ДПС від 19.06.2023 №106-д (02) до доповідної записки Департаменту забезпечення відомчого контролю від 19.06.2023 №641/99-00-02-03-01-13 Дисциплінарною комісією розгляду дисциплінарних справ Державної податкової служби України проведено дисциплінарне провадження стосовно начальника Головного управління ДПС у Чернігівській області ОСОБА_1 .

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 04 серпня 2023 року №15-дс "Про накладення дисциплінарного стягнення".

Згідно ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі №320/28499/23.

Тобто за наслідками касаційного оскарження рішення суду першої та апеляційної інстанції у справі №320/28499/23 скасовані не були.

Враховуючи, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року набрало законної сили 13 березня 2024 року.

Таким чином, оскільки спірні накази були прийняті відповідачем до набрання рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року законної сили, відсутні підстави для визнання дій відповідача 1 стосовно їх прийняття неправомірними.

Стосовно позовних вимог в частині скасування наказів ДПС від 13.11.2023 №1432-о про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 та від 17.11.2023 №1448-о «Про внесення змін до наказу ДПС від 13.11.2023 №1432-о» та поновлення ОСОБА_1 на державній службі на посаді начальника Головного управління ДПС у Чернігівській області суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ч.1 ст. 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно наказу Державної податкової служби України від 04 серпня 2023 року №15-дс "Про накладення дисциплінарного стягнення" позивача було звільнено на підставі п.1 ч. 2 ст. 65 Закону №889-VІІІ - порушення Присяги державного службовця.

З матеріалів справи вбачається, що накази Державної податкової служби України від 13.11.2023 №1432-о про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 та від 17.11.2023 №1448-о «Про внесення змін до наказу Державної податкової служби України від 13.11.2023 №1432-о» були прийняті на підставі наказу Державної податкової служби України від 04 серпня 2023 року №15-дс "Про накладення дисциплінарного стягнення". Тобто оскаржуваними наказами реалізовано наказ Державної податкової служби України від 04 серпня 2023 року №15-дс.

Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 04 серпня 2023 року №15-дс "Про накладення дисциплінарного стягнення". Рішення набрало законної сили 13 березня 2024 року.

Таким чином рішенням суду, яке набрало законної сили визнано протиправним звільнення позивача на підставі п.1 ч. 2 ст. 65 Закону №889-VІІІ - порушення Присяги державного службовця.

Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Зазначена норма права вказує на те, що суд, встановивши факт звільнення без законної на те підстави, зобов`язаний поновити працівника на раніше займаній посаді.

Кодекс законів про працю України не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235 та у ст. 240-1 Кодексу законів про працю України. Відтак суд, встановивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що вкладена в постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 640/21065/18, від 27 квітня 2021 року у справі № 826/8332/17, від 31 травня 2021 року у справі № 0840/3202/18.

Враховуючи, що наказ Державної податкової служби України від 04.08.2023 №15-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким до начальника ГУ ДПС у Чернігівській області ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади державної служби за вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч. 2 ст. 65 Закону №889-VІІІ, у перший день після виходу на роботу - скасовано рішенням суду яке набрало законної сили, та беручи до уваги що оскаржувані накази прийняті на підставі скасованого наказу, відповідно підлягають скасуванню оскаржувані позивачем накази з подальшим поновленням позивача на роботі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно з п. 4 вказаного порядку при обчисленні середньої заробітної плати за два останні місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Вимушений прогул у зв`язку з незаконним звільненням позивачки рахується судом з 04.01.2024 (наступний день за днем звільнення) по 08.11.2024 (день ухвалення судом рішення).

Згідно з довідкою Головного Управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 22.07.2024 №23/25-01-10-02-06 середньоденна заробітна плата складала 733,49 грн.

Кількість днів вимушеного прогулу: 222 робочих днів.

Таким чином, сума вимушеного прогулу позивача складає 162 834,78 грн. (222 робочих днів х 733,49 грн. середньоденного заробітку).

Одночасно суд зважає на положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не обґрунтував обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині є обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

VIІ. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі, як суб`єкт владних повноважень, не надали суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська пл., 8) від 13.11.2023 №1432-о про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з 13 листопада 2023 року та наказ Державної податкової служби України від 17.11.2023 №1448-о «Про внесення змін до наказу Державної податкової служби України від 13.11.2023 №1432-о» змінами в наказі від 13.11.2023 №1432-о.

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , гурт) на державній службі на посаді начальника Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області.

Стягнути з Головного Управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , гурт) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.01.2024 по 08.11.2024 у сумі 162834,78 (сто шістдесят дві тисячі вісімсот тридцять чотири) грн 78 коп. з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , гурт) на посаді начальника Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.