Рішення

від 11.11.2024 по справі 320/21282/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 року № 320/21282/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗАЛІК» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, та картки відмови в прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЗАЛІК» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.04.2023 № UA100190/2023/000013/2,

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100190/2023/0000151.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 червня 2023 року, справу розподілено судді Брагіній О.Є.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку зі звільненням судді з посади, судову справу №320/21282/23 передано 23.11.2023 року на розгляд судді Кочановій П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки декларантом було надано митному органу вичерпний перелік документів, які повністю ідентифікують товар, його ціну, умови поставки, витрати на транспортування, містять достовірні данні, що піддаються обчисленню, не містять ознак підробки та підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з вищезазначеною митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема, здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Як наслідок, у митного органу виник обґрунтований сумнів щодо дійсної митної вартості спірного товару.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій він наполягає на заявлених позовних вимогах, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12.01.2022 між ТОВ «РОЗАЛІК» та компанією «GUNDES CICEKCILIK TARIM NAK. TURZ. (Турецька Республіка) укладено контракт № 12-01-22, відповідно до якого продавець - компанія «GUNDES CICEKCILIK TARIM NAK. TURZ.» зобов`язується продати покупцю - ТОВ «РОЗАЛІК» товар у відповідності до вимог даного Контракту та доставити товар покупцю у відповідності до умов поставки, визначеним даним Контрактом, а покупець зобов`язаний прийняти товар і провести оплату за товар, відповідно до умов даного Контракту (п. 1.1).

Товаром за даним Контрактом є свіжозрізані квіти в асортименті виробництва GUNDES (п. 1.2).

Товар за даним Контрактом поставляється Продавцем на умовах СРТ Київ, Україна відповідно до умов Інкотермс 2010 (п. 3.1).

Найменування, асортимент, ціна і кількість Товару повинні узгоджуватись обома сторонами окремо по кожній поставці (партії), що в свою чергу має бути оформлено як окремий Інвойс, який є невід`ємною частиною даного Контракту (п. 3.2). Інвойс є підставою для оплати за Товар на користь продавця (п. 3.3).

Оплата за Товар здійснюється з відстроченням платежу на 90 днів від дня його доставки Покупцю на умовах СРТ Київ (п. 6.2).

28.04.2023 року до відділу митного оформлення № 2 митного поста «Ліски» Київської митниці з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг товару «свіжозрізані квіти в асортименті: гвоздика, хризантема, країна виробництва Туреччина, виробник GUNDES, одержувачем якого виступало ТОВ «РОЗАЛІК», подано митну декларацію типу «ІМ40ДЕ» № 23UA100190555278U5 (далі МД № 23UA100190555278U5).

Разом із МД до митниці подані документи:

інвойс № GUA2023000000043 від 24.04.2023,

електронний експортний інвойс (e-Fatura) № GUA2023000000043 від 24.04.2023,

експортна декларація від 24.04.2023 № 23070200ЕХ00003063,

транзитна декларація ТІ від 24.04.2023 № 23TR07020000015091,

CMR№ 557699,

прайс-лист виробника товару від 12.01.2023,

лист Асоціації експортерів декоративних рослин та продукції Центральної Анатолії ОАіВ № 70430465-TIM.OAIB.GSK.ARG2.2022/26-1432 щодо підтвердження вартості за контрактом № 12-01-22 та прайс-листом,

сертифікати походження № Y0652733 від 24.04.2023,

фітосанітарний сертифікат ЕС/TR А 5295568 від 24.04.2023,

контракт № 12-01-22 від 12.01.2022, між TOB «РОЗАЛІК» та компанією «GUNDES CICEKCILIK TARIM NAK. TURZ.».

Згідно з інвойсом № GUA2023000000043 від 24.04.2023, виставленим компанією «GUNDES CICEKCILIK TARIM NAK. TURZ.» (Турецька Республіка) для TOB «РОЗАЛІК», фактурна вартість товару становить 6 984,40 доларів СІЛА.

28.04.2023 року декларанту направлено повідомлення від митниці про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (належним чином оформлені).

28.04.2023 року на запит митниці декларантом направлено заяву, якою повідомлено про відсутність додаткових документів.

28.04.2023 року щодо товару «свіжозрізані квіти в асортименті», заявленого за МД № 23UA100190555278U5 Київською митницею винесено рішення про коригування митної вартості № UA100190/2023/000013/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100190/2023/0000151.

28.04.2023 року з урахуванням рішення № UA100190/2023/000013/2 та картки відмови № UA100190/2023/0000151, позивачем подано МД ІМ/40/ДЕ № 23UA100190555307U1, за якою товари - «свіжозрізані квіти в асортименті» оформлено та випущено у вільний обіг.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даними адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, який набув чинності з 1 червня 2012 року (далі - МК України).

Відповідно до положень статті 49 МК України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1-3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 вказаної статті МК України).

Відповідно до частини 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідач вправі був витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості. Відповідно до ст.53 МК України це є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість вимоги додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Законодавство визначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч.3 ст.53 МК України).

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів (графа 33 обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості) вбачається, що декларантом до митного оформлення надано документи, які не містять всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та містять розбіжності, а саме:

1) згідно даних, наведених у зовнішньоекономічному інвойсі від 24.04.2023 № GUA2023000000043 поставка товару здійснюється на умовах СРТ-Київ, що в свою чергу протирічить п. 3.4 зовнішньоекономічному договору від 12 грудня 2022 року № 12-01-22, відповідно до якого вартість товару включає в себе лише вартість тари, упаковки і маркування. Ціна зазначена в інвойсі не включає ПДВ та інші податки і збори;

2) до митної вартості товару не включена така складова як навантаження та перевезення. відповідно до ч. 10 статті 58 МК України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Згідно наданих документів не відомо чи страхувався вантаж. Відповідно до ч. 2 статті 53 МК України, для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 № 599. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться: - договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг; - заявка на здійснення послуг по доставці товарів; - акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно -експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

3) до митного оформлення не надано договір на перевезення;

4) наданий прайс-лист виробника товару б/н від 12.01.2023 року не має терміну дії.

Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" закріплено принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає зокрема у праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки, здійснювати зовнішньоекономічну діяльність в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України.

Статтею 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Термін СРТ означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим, зобов`язаний оплатити усі витрати, що стосуються товару, до моменту його поставки до названого місця призначення.

Крім того, за умовами СРТ як продавець так і покупець не мають визначених зобов`язань щодо укладання договору страхування.

Тобто, за умовами поставки Інкотермс 2010 СРТ Київ, Україна, витрати на перевезення, завантаження, розвантаження товару покладені на продавця.

Отже, вказані витрати включені до вартості товару за умовами поставки Інкотермс 2010 СРТ, про що також свідчить експортна декларація, до якої внесена вартість як з урахуванням фрахту так і без нього.

Зазначення у Контракті про те, що ціна товару включає вартість тари, упаковки та маркування, жодним чином не свідчить про те, що до ціни товару не можуть включатись інші складові, у тому числі й витрати на перевезення товару. Такі положення договору є уточненням формування ціни товару, чином не протирічать умовам поставки СРТ Інкотермс 2010 та не виключають включення до ціни товар вартості перевезення.

Таким чином, у даному випадку вартість перевезення товару включена до договірної ціни товару, витрати на навантаження та перевезення понесені продавцем, що пояснює не подання позивачем документів щодо перевезення та навантаження товару.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі №815/1780/17 зауважив, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайслиста, який продавець може оформлювати в довільній формі та на власний розсуд. Тому будь-які сумніви в правильності складання прайслиста не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.

У постанові від 23.10.2020 у справі №810/690/17 Верховний Суд вказав, що прайслист, по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів. По-друге, це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. По-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайслистів. Тобто прайслист є документом довільної форми, а тому митний орган не може вказувати на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Суд враховує, що наданий позивачем електронний експортний інвойс (e-Fatura) № GUA2023000000043 від 24.04.2023 містить всі реквізити, зокрема: найменування товару (назва рослини); одиниці виміру (кількість стебел); ціну та валюту (вартість за одиницю та за упаковку в дол. США); виробника; умови поставки.

Крім того, розбивка вартості товарів на вартість на умовах FOB та СРТ наявна і в експортній декларації № 23070200ЕХ00003063, яка подана до митного оформлення.

Також сторони додатково визначили у контракті, що ціна товару включає в себе вартість тари, упаковки і маркування, що не суперечить умовам поставки СРТ-Київ, Україна (згідно вимог INCOTERMS 2010).

Крім цього, суд звертає увагу, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями п. 4 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки.

Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Більш того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Також слід зауважити, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару а також виписка з бухгалтерської документації не надані, оскільки за умовами контракту від 12.01.2022 №12-01-22 оплата за товар здійснюється з відстроченням платежу на 90 днів від дня його доставки покупцю на умовах СРТ Київ. Тобто, на час митного оформлення товару рахунок за поставлений товар оплачений не був.

З транспортних документів до митного оформлення позивачем надано лише СМR № 557699 від 24.04.2023 з огляду на відсутність у позивача інших документів зумовлену тим, що за умовами контракту від 12.01.2022 №12-01-22 товар поставляється на умовах СРТ Київ Інкотермс 2010 за якими витрати щодо перевезення, завантаження товару, покладені на продавця, та, відповідно, включені у ціну товару.

Страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, не надавались, оскільки за умовам СРТ Інкотермс 2010 страхування не є обов`язковим, не передбачено умовами Контракту від 12.01.2022 № 12-01-22 та не здійснювалось ані продавцем, ані покупцем товару.

До митного оформлення декларантом надано прайс-лист виробника товару від 12.01.2023 року, ціни в якому підтверджені Асоціацією експортерів декоративних рослин та продукції ОСОБА_1 ОАіВ, а сам прайс-лист містить всі необхідні реквізити, в тому числі ті, що на думку митниці відповідають світовій практиці.

Крім того, фактично, наданий до митного оформлення лист Асоціації експортерів декоративних рослин та продукції Центральної Анатолії ОАіВ є висновком про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Про якісні характеристики товарів також свідчать подані до митного оформлення сертифікат походження № Y0652733 від 24.04.2023 та фітосанітарний сертифікат ЕС/ТR А 5295568 від 24.04.2023.

До митного оформлення також подано експортну декларацію країни відправлення від 24.04.2023 № 23070200ЕХ00003063, яка в розумінні п. 7 ч.3 ст. 53 МК України є додатковим документом, що підтверджує заявлену митну вартість.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані ТОВ «РОЗАЛІК» разом із МД № 23UA100190555278U5 документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 28.04.2023 № UA100190/2023/000013/2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у цій частині.

Оскільки на час прийняття картки відмови в прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100190/2023/0000151 були відсутні підстави, передбачені ч. 6 статті 54 МК України, зазначене рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжних інструкцій від 23.05.2023 № 8 та № 9, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 5 368,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 5 368,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (надалі - Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Більш того, суд зауважує, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), у пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну ціну.

Так, ознайомившись з наявними в матеріалах справи документами, судом встановлено, що між ТОВ «РОЗАЛІК» та АБ «Ірини Єфимченко» укладено договір про надання правової допомоги від 01.02.2023 № 01/02/23/Р. До вказаного договору сторонами підписано додаткові угоди № 1 та № 2 від 01.02.2023.

Відповідно до п. 2. Додаткової Угоди № 1 розмір гонорару за надану правову допомогу, становить 1 200,00 грн (одна тисяча двісті гривень) за одну годину роботи адвоката або 600 грн (шістсот гривень) за аркуш створеного документа. Оплата послуг з представництва інтересів замовника у судах будь-якої ланки та юрисдикції здійснюється у розмірі 1 000,00 грн (одна тисяча гривень) за кожне судове засідання.

Додатковою угодою № 2 визначено порядок оплати послуг (гонорару) з приводу судового оскарження рішень Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 12.01.2023 № UA100190/2023/000001/2, 27.01.2023 № UA00190/2023/000002/2, від 09.02.2023 № UA100190/2023/000003/2, а також рішень, винесених в подальшому, та, відповідно, карток відмов в митному оформленні, щодо товарів, які імпортуються ТОВ «РОЗАЛІК» в 2023 році за контрактами з компаніями «FSF TARIM SANAYI TICARET LIMITED SIRKETI», «GUNDES CICEKCILIK TARIM NAK. TURZ», «TEMPO TARIM MOBILYA TEKSTIL MEDIKAL OTO GIDA INS. TAAH. TIC. TURZ. SAN.LTD. STI», а також встановлено застосування 50% знижки.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 2 підготовка та подання позову до суду І інстанції та інших процесуальних документів (відповіді на відзив, тощо) по рішенню № UA100190/2023/000001/2 становить 10 000,00 грн, до інших рішень, винесених в подальшому, застосовується знижка 50%, відповідно 5 000,00 грн за одне рішення.

На підтвердження надання послуг з правничої допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги № 01/02/23/Р від 01.02.2023, додаткових угод № 1 та № 2 від 01.02.2023 позивачем надано акт наданих послуг від 20.03.2023, рахунок від 25.08.2023, платіжну інструкцію № 53 від 28.08.2023, виписку АБ «Ірини Єфимченко» за період з 01.01.2023 по 22.09.2023.

Суд враховує правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, згідно з яким подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

З огляду на зазначене, суд вважає доведеним позивачем належними доказами, що ним понесені у цій справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Також суд враховує правовий висновок Верховного Суду, сформульований в пункті 36 постанови від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, згідно з яким з огляду на положення частини сьомої статті 134 КАС України саме відповідач у випадку заперечення ним зазначеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Проте, відповідачем не було подано заперечення щодо розміру витрат позивача на правову допомогу та доказів, які б спростували відповідний розмір.

Ураховуючи вищевикладене, оцінка витрат на професійну правничу допомогу на предмет співмірності судом не здійснюється, а тому витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн підлягають компенсації позивачу за рахунок Київської митниці.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на здійснення перекладу документу в розмірі 358,44 грн (248,70 (переклад) + 50,00 грн (завірення печаткою) + 20% ПДВ) суд зазначає наступне.

Стаття 132 КАС України визначає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані, зокрема, із залученням перекладачів.

Суд у цьому контексті зауважує, що згадані положення статті 132 КАС України не конкретизують та не містять вичерпного переліку форм, у яких перекладач може залучатись у процесі розгляду справи.

Суд звертає увагу на те, що згідно з частиною першою статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частина друга згаданої статті визначає, що такі дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Таким чином, відсутність перекладу документів на державну мову, якою провадиться судочинство, виключає можливість дослідження їх як доказів, надання їм оцінки, що у свою чергу впливає на законність та обґрунтованість прийняття рішення у справі. Суд, приймаючи рішення у справі, досліджував документи, складені іноземною мовою, та надавав їм оцінку як доказам у відповідності до правил доказування.

З огляду на такі міркування, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для віднесення витрат на здійснення перекладу документів, до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

На підтвердження факту понесення та розміру витрат, пов`язаних із здійсненням перекладу експортної декларації, позивачем надано акт наданих послуг № 361 від 22.05.2023, рахунок на оплату № 360 від 22.05.2023, платіжну інструкцію № 5 від 23.05.2023.

Таким чином, позивачем належним чином підтверджено витрати, понесені позивачем на здійснення перекладу та засвідчення документу, а отже за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на замовлення перекладу у розмірі 358,44 грн.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗАЛІК» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.04.2023 № UA100190/2023/000013/2,

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100190/2023/0000151.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗАЛІК» (код ЄДРПОУ 42594446; адреса: 04211, м. Київ, вул. Йорданська, 6-а) судовий збір у розмірі 5 368,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555; адреса: 03124, місто Київ, вулиця Вацлава Гавела, будинок 8-а).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗАЛІК» (код ЄДРПОУ 42594446; адреса: 04211, м. Київ, вул. Йорданська, 6-а) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн та витрати на здійснення перекладу документу в розмірі 358,44 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555; адреса: 03124, місто Київ, вулиця Вацлава Гавела, будинок 8-а).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення та складено та підписано 11.11.2024 року.

Суддя Кочанова П.В.