КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2024 року № 320/20443/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «СНЕП УКРАЇНА» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом, в якому просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СНЕП УКРАЇНА» на користь позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 13 815 573,15грн. та пеню у розмірі 552 623,00грн., а разом 14 368 196,15грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.04.2023 позивачем за допомогою веб-порталу електронних послуг ПФУ розміщено в е-кабінеті роботодавця, розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, роздруківка такого розрахунку додана до позовної заяви. Одночасно ПФУ розміщує квитанцію в Централізованому банку даних з проблем інвалідності, користувачем якого є Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, зазначаючи про дату та час такого розміщення в графі Результат. Зазначені відомості подані безпосередньо відповідачем як роботодавцем у податкових розрахунках сум доходів, нарахованого (оплаченого) на користь платників податків фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2022 рік, на підставі яких позивачем в автоматичному режимі, з використанням Централізованого банку даних з проблем інвалідності, нараховано та направлено відповідачу розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій у розмірі 13 815 573,15грн. Детальний розрахунок міститься в розрахунку, що доданий до позовної заяви. Крім того, оскільки відповідачем не виконані вимоги статей 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» в частині самостійного розрахунку та оплати до 15.04.2023 суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 13 815 573,15грн., йому нарахована пеня за період з 18.04.2023 по 06.06.2023 за 50 календарних дні в розмірі 552 623,00грн. Порядок нарахування пені міститься в розрахунку, що доданий до позовної заяви, а її розмір зафіксовано на день звернення до суду.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує повністю та зазначає, що ТОВ «СНЕП УКРАЇНА» є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та відповідно до наказу Міністерства цифрової трансформації України від 28.03.2022 №ДС43 має статус резидента Дія Сіті. Ставка єдиного соціального внеску для відповідача складає 22% від мінімальної заробітної плати за умови дотримання вимог щодо розміру середньої місячної винагороди та середньооблікової кількості працівників та гіг-спеціалістів.
Представник відповідача стверджує, що порядок заповнення Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, який діяв у 2022 році, передбачав автоматичне формування Податкового розрахунку виходячи з даних із Додатку 1, в якому код категорії застрахованої особи (графа 8) мав обиратися з таблиці відповідності кодів категорії застрахованої особи та кодів бази нарахування і розмірів ставок єдиного внеску.
У результаті чого підприємство вносило до графи 8 Додатку 1 Податкового розрахунку за 2-й, 3-й і 4-й квартали 2022 року (Додаток №3, 4 та 5) щодо осіб з інвалідністю код 1 (оскільки як резидент Дія Сіті зобов`язане застосовувати ставку 22 %), а не код 2 (як для осіб з інвалідністю).
Наслідком цього стало формування Податкових розрахунків підприємства за 2-й, 3-й і 4-й квартали 2022 року без включення до них даних про середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (рядок 102).
Однак, фактично підприємством за 2022 рік виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Представник відповідача зазначає, що враховуючи оновлення контролів заповнення звіту в системі електронного подання звітності, які відбулися лише у 1 кварталі 2023 року, та надання можливості відображення нарахувань особам, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, в Додатку 1 до Податкового розрахунку з відповідною категорією 2, підприємство подало уточнення Додатків 1 та 5 до Податкових розрахунків за 2-й, 3-й, 4-й квартали 2022 року.
Однак, у зв`язку із тим, що у Податковому розрахунку (крім тип «Звітний») в загальній частині рядки 07-110 не заповнюються, відображення кількості працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, в рядку 102 уточнюючих звітів за відповідні звітні періоди неможливе.
Тобто, з технічних причин наявні розбіжності з даними об`єднаної звітності підприємства ЄСВ та ПДФО та фактичними даними щодо виконання відповідачем нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі Закон №875-ХІІ).
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Частинами 1, 2 ст. 19 Закону №875-ХІІ передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 20 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
За приписами ч. 1 ст. 18 Закону №875-ХІІ, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Частиною 3 ст. 18 цього Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З аналізу вказаних норм вбачається, що обов`язок з працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу, покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Крім того, Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю від 18.10.2022 № 2682-IX, який 06.11.2022 набрав чинності, були внесені зміни до Закону №875-ХІІ, що скасовують подання звітів про працевлаштування осіб з інвалідністю за формою 10-ПОІ до відповідних територіальних відділень Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
З прийняттям Закону № 2682-IX, Пенсійний Фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним Фондом України, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, інформацію необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
У позовній заяві позивач зазначає, що згідно змісту розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що надісланий відповідачу, вбачається, що він як роботодавець не виконав норматив за звітний 2022 рік щодо чисельності робочих місць для осіб яким встановлена інвалідність, яка має складати не менше 4 відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників, чим порушено норми ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ: загальна чисельність працівників 231 особа, з яких: працівників осіб з інвалідністю 3, що не відповідає встановленому нормативу, який дорівнює 9, а тому позивачем в автоматичному режимі нараховано та направлено відповідачу розрахунок сум АГС у розмірі 13 815 573,15грн.
Як встановлено судом, чисельність осіб з інвалідністю штатних працівників відповідача, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, становила 9 осіб, з яких в 2022 звітному році працювало 11 осіб, що підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску та відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до відомості осіб з інвалідністю, які працювали у ТОВ «СНЕП Україна» у 2022 році: ОСОБА_1 , ІІ група інвалідності, наказ про прийом на роботу від 31.07.2017 №К-182; ОСОБА_2 , ІІ група інвалідності, наказ про прийом на роботу від 21.09.2017 №К-193; ОСОБА_3 , ІІ група інвалідності, наказ про прийом на роботу від 02.02.2021 №9-К; ОСОБА_4 , ІІІ група інвалідності, наказ про прийом на роботу від 01.08.2017 №К-183; ОСОБА_5 , ІІ група інвалідності, наказ про прийом на роботу від 27.01.2017 №К-158; ОСОБА_6 , ІІІ група інвалідності, наказ про прийом на роботу від 31.07.2017 №К-181; ОСОБА_7 , ІІІ група інвалідності, наказ про прийом на роботу від 27.01.2017 №К-157; ОСОБА_8 , ІІ група інвалідності, наказ про прийом на роботу від 18.12.2019 №187-К та ОСОБА_9 , ІІ група інвалідності, наказ про прийом на роботу від 27.01.2017 №К-156.
Наявність у вказаних працівників ТОВ «СНЕП Україна» групи інвалідності підтверджується наданими до матеріалів справ копіями довідок МСЕК; посвідченнями про встановлення інвалідності; довідками про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках; довідками до акта огляду МСЕК; пенсійними посвідченнями.
Відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ (станом на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Суд зазначає, що при вирішенні питання правомірності стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, та враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.
Відповідно до частини першої статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Згідно статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, як встановлено судом, ТОВ «СНЕП УКРАЇНА» у 2022 році не тільки виконаний норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (створені робочі місця у кількості 9), але й на ці місця були працевлаштовані особи з інвалідністю.
Таким чином, суд, врахувавши фактичні обставини справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, здійснив всебічний та повний розгляд справи та дійшов до висновку, що відповідачем було виконано всі необхідні заходи по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю і їх працевлаштуванню та дотримано вимоги, встановлені статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, а тому підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні.
Так як вимога позивача про стягнення з відповідача пені є похідною й залежить від задоволення судом вимоги по стягненню з відповідача адміністративно-господарських санкцій, у задоволенні якої судом відмовлено, то така вимога також не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За вищевикладених обставин, системно проаналізувавши приписи чинного законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «СНЕП УКРАЇНА» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задоволенню не підлягають.
Оскільки відповідачем не надано доказів понесення ним судових витрат, судові витрати присудженню не підлягають.
В частині клопотання відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частинами 1 - 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, на підтвердження здійснення адвокатських послуг адвокатом Причепою Т.В. надано до суду лише копію Договору про надання правової допомоги від 18.07.2023 №18072023, Додаток №1 до вказаного договору від 18.07.2023, рахунок на оплату 15082023 від 15.08.2023 та ордер з свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю.
З Додатку №1 до Договору вбачається, що Сторони погодили, що гонорар Адвоката за представлення інтересів Клієнта у суді першої інстанції складає суму у гривні, яка еквівалентна 3100 доларів США та за офіційним обмінним курсом НБУ складає 113 362,66грн.
Ні Договір ні Додаток №1 до нього не містять відомостей наданих адвокатом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ТОВ «СНЕП УКРАЇНА» витрат, а тому у задоволенні клопотання має бути відмовлено.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
в и р і ш и в :
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відмовити представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «СНЕП УКРАЇНА» адвокату Причепі Тетяні Вікторівні у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.11.2024 |
Оприлюднено | 21.11.2024 |
Номер документу | 123115761 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо праці, зайнятості населення, у тому числі зайнятості населення, з них зайнятості осіб з інвалідністю |
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Лапій С.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні