Рішення

від 13.11.2024 по справі 755/16437/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 року м. Київ № 755/16437/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київського міського центру медико-соціальної експертизи

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Київського міського центру медико-соціальної експертизи, в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру медико-соціальної експертизи щодо відмови у прийнятті рішення щодо встановлення позивачу потреби в сторонньому супроводі, нагляді, догляді;

зобов`язати Київський міський центр медико-соціальної експертизи прийняти рішення щодо встановлення позивачу потреби в сторонньому супроводі, нагляді, догляді.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є інвалідом з дитинства і йому з 01 квітня 2020 року йому встановлено 2 групу інвалідності довічно. 22 квітня 2021 року він проходив МСЕК з метою оформлення йому супроводу та догляду. Проте, відповідач протиправно не встановив позивачу потреби в сторонньому супроводі, нагляді, догляді. Просить суд задовольнити позов.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року матеріали адміністративної справи №755/16437/21 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Супровідним листом Дніпровського районного суду м. Києва від 23.12.2021 направлено адміністративну справу до Окружного адміністративного суду міста Києва.

04 січня 2022 року вказана справа надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №755/16437/21.

Відповідно до Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом: до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2024 року справа розподілена судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року прийнято справу №755/16437/21 до провадження судді Жукової Є.О.

18 жовтня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Київського міського центру медико-соціальної експертизи надійшов відзив на позов з копією медико-експертної справи ОСОБА_1 .

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що він діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню. У своїй діяльності Київський міський центр медико-соціальної експертизи керується «Положенням про медико-соціальну експертизу» та «Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317, «Інструкцією про встановлення груп інвалідності», затвердженою наказом МОЗ України від 05 вересня 2011 року № 561. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Правом надання відповіді на відзив згідно положень статті 163 КАС України позивач не скористалась.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач вперше, 23 березня 2017 року був оглянутий Дніпровською міжрайонною МСЕК, яка визнала його інвалідом II групи «з дитинства» строком на 2 роки на період навчання та набуття професії.

19 квітня 2017 року Центральна МСЕК МОЗ України, яка оглядала позивача в порядку оскарження, підтвердила рішення про II групу інвалідності «з дитинства», проте змінила рішення в частині терміну інвалідності - до трьох років (до 01 квітня 2020 року).

15 травня 2019 року Дніпровська міжрайонна МСЕК відкоригувала позивачу ІПР інваліда, згідно з заключеннями ЛКК ЛПЗ, із зазначенням потреби в ортезах на стопи, зимовому та літньому ортопедичному взутті, ортезі шийно-грудного відділу хребта. Питання про групу, причину та строки інвалідності комісією не розглядались.

25 вересня 2019 року, за наполяганням матері, позивач був направлений на МСЕК та оглянутий Дніпровською міжрайонною МСЕК, яка залишила в силі рішення про II групу інвалідності «з дитинства» строком до 01 квітня 2020 року.

06 квітня 2020 року Дніпровська міжрайонна МСЕК визнала позивача інвалідом II групи «з дитинства» безстроково.

При огляді (за наполяганням позивача) 22 квітня 2021 року Дніпровська міжрайонна МСЕК підтвердила рішення від 06 квітня 2020 року про II групу «з дитинства» безстроково.

Листом від 10 червня 2021 року Київський міський центр медико-соціальної експертизи на скаргу позивача повідомив останнього, що підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Тобто, визначити потребу в сторонньому супроводі, нагляді, догляді, як вимагає позивач, неможливо.

Листом від 06 липня 2021 року Київський міський центр медико-соціальної експертизи на скаргу повторно повідомив позивача, що законних підстав для визначення потреби в сторонньому супроводі, нагляді, догляді, як вимагає позивач, немає.

Листом від 28 липня 2021 року Київський міський центр медико-соціальної експертизи на скаргу позивача повідомив останнього, що підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Тобто, визначити потребу в сторонньому супроводі, нагляді, догляді, як вимагає позивач, неможливо.

Вважаючи бездіяльність Київського міського центру медико-соціальної експертизи щодо відмови у прийнятті рішення щодо встановлення позивачу потреби в сторонньому супроводі, нагляді, догляді протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до статті 3 Закону № 875-ХІІ інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико- соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до абзаців 4, 8 статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV) інвалідність - це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону № 2961-IV залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 №1317, встановлено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (пункт 3 Положення).

Відповідно до пункту 5 Положення комісія у своїй роботі керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері.

Експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (пункт 17 Положення).

Пунктом 11 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 №1317, передбачено, що ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров`я яких пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суду чи прокуратури. Огляд потерпілого проводиться комісією за участю представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами та висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології або його відділення) про професійний характер захворювання.

Механізм встановлення груп інвалідності, визначений Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561 (далі - Інструкція №561).

Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності передбачено порядок оскарження рішень медико - соціальної експертної комісії.

Відповідно до Пункту 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561, при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Зокрема, пунктами 23-25 вказаного Положення встановлено, що у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

За результатами медичного обстеження позивачки, комісія дійшла висновку, що підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Тобто, визначити потребу в сторонньому супроводі, нагляді, догляді, як вимагає позивач, неможливо.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

При цьому, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Зазначене також підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16.

У справі, що розглядається, спір виник у зв`язку із незгодою позивача із висновком МСЕК щодо відмови у прийнятті рішення щодо встановлення позивачу потреби в сторонньому супроводі, нагляді, догляді. У позовній заяві позивач не наводить обґрунтування порушення відповідачем процедури прийняття спірного висновку.

Виходячи з предмету спору та правового врегулювання зазначених нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про те, що оскільки під час розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття висновку МСЕК, відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 КАС України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відсутність інших доводів позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд вважає такі вимоги недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснювати

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.