Рішення від 13.11.2024 по справі 320/48054/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 року м. Київ № 320/48054/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РІТ-УКРАЇНА ПЛЮС»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РІТ-УКРАЇНА ПЛЮС» (далі - позивач/ТОВ «РІТ-УКРАЇНА ПЛЮС») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач/ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 червня 2023 року №00420090702, №00420122702.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що за результатами документальної позапланової перевірки позивача було складено акт №40736/26-15-07-02-06-03/43391710 від 31 травня 2023 року. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «РІТ-УКРАЇНА ПЛЮС»: пункту 44.1. статті 44 ПК України, підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК, пункту 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, статті 4 Закону України «Про фінансовий облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 1 квартал 2021 року на 4 197 888 грн; пункту 49.1. підпункту 49.18.3., пункту 49.18. статті 49 ПК України, в результаті чого встановлено не подання податкової звітності за 1 півріччя 2021 року.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00420090702 від 16 червня 2023 року та податкове повідомлення-рішення №00420100702 від 16 червня 2023 року.

Позивач, категорично не погоджується з прийнятими ГУ ДПС у м. Києві податковими повідомленнями-рішеннями в обґрунтування чого зазначає, що висновки викладені в акті перевірки є такими, що не відповідають самому визначенню поворотної фінансової допомоги, наведеному у підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України з урахуванням положень статті 1046 Цивільного кодексу України. Просить суд задовольнити позов.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року відкрито провадження у справі №320/48054/23, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 15 січня 2024 року у справі №320/48054/23 доставлено до електронного кабінету ТОВ «РІТ-УКРАЇНА ПЛЮС», представника позивача - Буркуш О.А. та ГУ ДПС у м. Києві 16 січня 2024 року.

25 березня 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву.

Так, відповідач зазначає, що доводи позивача не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

01 жовтня 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ДПС у м. Києві надійшли додаткові пояснення.

Правом надання відповіді на відзив відповідно до статті 163 КАС України позивач не скористався.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень, виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві та відповідно до п. п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв`язку зі змінами у п. п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення» Кодексу, внесеними Законом України від 03 листопада 2022 року № 2719-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», відповідно до рішення ДПС про результати розгляду скарги від 23.12.2021 №29039699-00-06-01-03-06, а також у зв`язку з виявленням невідповідності висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РІТ-УКРАЇНА ПЛЮС» (код 43391710) від 07.10.2021 №75775/26-15-07-02-06-17/43391710 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.12.2019 по дату завершення перевірки, валютного за період з 06.12.2019 по дату завершення перевірки, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 06.12.2019 по дату завершення перевірки та іншого законодавства за відповідний період, вимогам законодавства та неповним з`ясуванням при проведенні перевірки питань, що повинні бути перевірені під час її проведення для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та здійсненням дисциплінарного провадження стосовно посадової особи Головного управління ДПС у м. Києві, яка здійснювала таку перевірку (наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 29.03.2023 № 63-дс «Про порушення дисциплінарного провадження), на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 18.05.2023 № 2438-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РІТ-УКРАІНА ПЛЮС» (код 43391710) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «РІТ-УКРАЇНА ПЛЮС», код 43391710 з питань дотримання вимог податкового законодавства у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РІТ-УКРАЇНА ПЛЮС» (код 43391710) від 07.10.2021 №75775/26-15-07-02-06-17/43391710, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

Головним державним інспектором відділу перевірок у сфері маркетингу та реклами управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг ГУ ДПС у м. Києві - Місечко Людмилою та головним державним інспектором відділу перевірок у сфері маркетингу та реклами управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг ГУ ДПС у м. Києві - Лисюченко Дариною проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «РІТ-УКРАЇНА ПЛЮС», код згідно з ЄДРПОУ 43391710.

За результатом перевірки було складено акт №40736/26-15-07-02-06-03/43391710 від 31 травня 2023 року.

Як вбачається з висновку акта перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ «РІТ-УКРАЇНА ПЛЮС»:

пункту 44.1. статті 44 ПК України, підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України, пункту 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, статті 4 Закону України «Про фінансовий облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 1 квартал 2021 року на 4 197 888грн;

пункту 49.1. підпункту 49.18.3., пункту 49.18. статті 49 ПК України, в результаті чого встановлено не подання податкової звітності за 1 півріччя 2021 року.

На підставі акта перевірки контролюючим органом 16 червня 2023 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№00420090702 форми «Р» яким ТОВ «РІТ-УКРАЇНА ПЛЮС» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 5 247 360 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 4 197 888 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 049 472 грн;

№00420100702 форми «ПС» яким ТОВ «РІТ-УКРАЇНА ПЛЮС» визначено суму штрафу у розмірі 340 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому у силу пункту 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спір у цій справі стосується правомірності визначення позивачем фінансового результату до оподаткування (прибуток), відображеного у фінансовій звітності платника з податку на прибуток.

Так, перевіркою повноти декларування показників рядка 02 декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 06 грудня 2019 року по 30 вересня 2021 року встановлено його заниження за 1 півріччя 2021 року у сумі 23 321 600,00 гривень.

Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки показників Декларації з податку на прибуток підприємств ТОВ «РІТ-УКРАЇНА ПЛЮС» за період з 06 грудня 2019 року по 30 вересня 2021 року.

За період з 06 грудня 2019 року по 30 вересня 2021 року ТОВ «РІТ-УКРАЇНА ПЛЮС» задекларовано фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у сумі (-) 8 134 180 грн.

Перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) за період з 06 грудня 2019 року по 30 вересня 2021 року встановлено його заниження за 1 півріччя 2021 року у сумі 23 321 600,00 гривень.

Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки показників Звітів про фінансові результати (форма № 2) ТОВ «РІТ-УКРАЇНА ПЛЮС» за період з 06 грудня 2019 року по 30 вересня 2021 року наведено в додатку 4 до акта перевірки.

За період з 06 грудня 2019 року по 30 вересня 2021 року задекларовано від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2020 рік в сумі (-) 8 134 180 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 06 грудня 2019 року по 30 вересня 2021 року встановлено заниження податку на прибуток за 1 півріччя 2021 року на загальну суму 197 888,00 гривень.

Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на прибуток платника податків за період з 06 грудня 2019 року по 30 вересня 2021 року.

Згідно з Податковим кодексом України, при наданні одним товариством іншому товариству поворотну фінансову допомогу (позику), але боржник не зміг її повернути в терміни, передбачені договором, така заборгованість може бути визнана безнадійною за умови виконання критеріїв.

Згідно з підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК У, заборгованість може вважатися безнадійною, якщо: минув строк позовної давності (3 роки); боржник визнаний банкрутом або щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру; боржник є ліквідованою юридичною особою. Заборгованість не може бути стягнута через інші обставини, зокрема форс-мажор.

У випадку поворотної фінансової допомоги, якщо її не повернули протягом строку дії договору і компанія-кредитор не звернулася до суду для стягнення боргу, після закінчення строку позовної давності ця заборгованість може бути визнана безнадійною.

Якщо заборгованість за поворотною фінансовою допомогою визнана безнадійною, кредитор має включити її до складу податкових витрат. Це регулюється пунктом 139.2.1 статті 139 Податкового кодексу України. Однак для цього повинні бути дотримані певні умови: кредитор повинен мати документи, що підтверджують факт надання фінансової допомоги та її неповернення; повинні бути вжиті всі необхідні заходи для стягнення боргу (наприклад, звернення до суду).

Якщо всі вимоги дотримані, списана сума безнадійної заборгованості може бути включена до податкових витрат.

Згідно з підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України, якщо заборгованість боржника визнана безнадійною, вона визнається доходом боржника і підлягає оподаткуванню. Таким чином якщо товариство, що отримало поворотну фінансову допомогу, не повертає її, і ця заборгованість списується, то вона включається до складу оподатковуваного доходу боржника.

Отже, згідно з п. 135.5.4 ст. 135 ПК України, якщо заборгованість боржника визнана безнадійною, вона визнається доходом боржника і включається до оподатковуваного доходу.

Згідно висновків Верховного Суду у постанові по справі №К/9901/20537/20 від 06 серпня 2024 року зазначено, що відсутність вимоги з боку кредитора не перешкоджає визнанню заборгованості безнадійною. Суд підкреслив, що достатньо підтвердити факт неможливості стягнення боргу іншими документами, такими як рішення про ліквідацію боржника або завершення строку позовної давності. При цьому, додаткові підтвердження від кредитора не є обов`язковими для включення суми безнадійної заборгованості до витрат підприємства.

Отримання коштів за договорами безвідсоткової поворотної фінансової допомоги не призводить до виникнення податкових зобов`язань. Тому вона не визнається доходом під час нарахування податку на доходи фізичних осіб та єдиного податку. Аналогічна ситуація і для платників податку на прибуток, оскільки кошти за такими договорами не змінюють суми прибутків. Однак якщо позичальник виявиться зовсім не сумлінним і вирішить не повертати зазначену фінансову допомогу у встановлений договором термін, то сума неповернених коштів додається до бази оподаткування.

В постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року по справі №825/1006/16 було зазначено, що сума поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного податкового періоду, додається до складу інших доходів. Окрім того, боржник має право нарахування податку на прибуток лише на суму (або її частину) такої поворотної фінансової допомоги.

Отже, якщо допомога не була повернута у вказані строки, вона вважається безповоротною. Тобто стає прибутком підприємства та потребує оподаткування. У фінансовий облік вона вноситься в першому кварталі після закінчення терміну сплати.

Позивач помилково стверджує про можливість зарахування однорідних вимог, щоб змінити розмір поворотної фінансової заборгованості.

Для зарахування необхідно, щоб вимоги були однорідними. Стаття 601 Цивільного кодексу України визначає, що для зарахування вимог вони мають бути рівнозначними за предметом та мають відповідати однаковим умовам. Наприклад, грошова вимога не може бути зарахована вимогою щодо передачі товару. Тому якщо вимоги позивача та відповідача не є однорідними, то зарахування є неможливим.

Зарахування може бути здійснене лише за наявності зустрічних вимог. Якщо вимога позивача (наприклад, фінансова заборгованість) не має зустрічної вимоги з боку відповідача, яка може бути зарахована, то доводи позивача щодо зарахування є недоречними. Це також регулюється статтею 601 Цивільного кодексу України, яка говорить, що зобов`язання припиняються зарахуванням лише за наявності двосторонньої взаємної заборгованості.

Згідно статті 602 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли зарахування вимог заборонено. Наприклад, не допускається зарахування вимог, якщо вони виникли з відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров`ю, або якщо строк виконання однієї із вимог не настав. Якщо предмет заборгованості позивача підпадає під цю статтю, його вимоги про зарахування є помилковими.

Якщо зарахування вимог суттєво порушує права кредитора, суд може визнати зарахування недійсним. Це також випливає з загальних засад добросовісності та розумності, закріплених у ст. 13 Цивільного кодексу України.

Таким чином, доводи позивача про зарахування можуть бути визнані помилковими, якщо вимоги не відповідають зазначеним правовим нормам.

Доводи позивача щодо можливості зарахування однорідних вимог також не підкріплені жодними доказами, які б підтверджували відповідність умовам, зазначеним у законодавстві.

Зокрема, позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що: вимоги є однорідними (стаття 601 Цивільного кодексу України); існують взаємні вимоги, які підлягають зарахуванню; відсутні підстави для заборони зарахування згідно зі статті 602 Цивільного кодексу України.

Не надання доказів позивачем свідчить про те, що його доводи є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач у ході розгляду справи довів правомірність висновків податкової перевірки як підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Натомість позивач, всупереч вимогам частини першої статті 9, частини першої статті 77 КАС України, не надав суду доказів на спростування висновків податкового органу про порушення ним вимог податкового законодавства.

Спірне рішення податкового органу відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, є правомірним та обґрунтованим.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду справи фактичні обставини, беручи до уваги вищенаведені норми права, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних ТОВ «РІТ-УКРАЇНА ПЛЮС» повністю.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «РІТ-УКРАЇНА ПЛЮС» відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.