Рішення

від 14.11.2024 по справі 320/35872/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року м.Київ № 320/35872/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України до Казенного підприємства Кіровгеологія про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України з позовом до Казенного підприємства Кіровгеологія, у якому просить суд прийняти рішення на користь Головного управління ДПС у м. Києві, яким зобов`язати КП "КІРОВГЕОЛОГІЯ" виконати законні вимоги податкового керуючого.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у Казенного підприємства Кіровгеологія заборгованості з податку на додану вартість, з земельного податку з юридичних осіб у загальному розмірі 20 332 138,88 грн, яка самостійно сплачена не була, внаслідок чого уповноваженою особою ГУ ДПС у м. Києві в порядку статті 89 Податкового кодексу України прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності підприємства.

Задля здійснення опису майна, що належить Казенному підприємству Кіровгеологія в податкову заставу керуючим здійснено виїзд за податковою адресою товариства, проте 05.08.2024 в.о. директора ОСОБА_1 відмовився надавати інформацію про майно підприємства та документи бухгалтерського та податкового обліку для проведення опису майна, про що на виконання приписів норми пункту 91.4 статті 91 ПК України, податковим керуючим складено акт про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим. Факт недопуску податкового керуючого для здійснення опису майна платника податків надає право контролюючому органу звернутися до суду з позовом щодо зобов`язання КП "КІРОВГЕОЛОГІЯ" виконати законні вимоги податкового керуючого.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим є одностороннім, не підписаний представником відповідача або іншою незаінтересованою особою, а тому встановити дійсність виїзду податкового керуючого за адресою відповідача позивач не може, тому такий акт є неналежним доказом по справі. Стверджує, що відповідно до ст. 87 ПК України не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств, а також майно, що не може бути предметом застави відповідно до ст. 4 Закону України «Про заставу». Так, згідно зі ст. 4 Закону України «Про заставу» предметом застави не можуть бути об`єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації. Одночасно з цим, згідно п. 89.2 ст. 89 ПК України на майно, визначене у п.п. 87.3.7. п. 87.3. ст. 87 Кодексу не поширюється також право податкової застави. Враховуючи, що майно казенного підприємства є державних майном, воно не може бути предметом податкової застави.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якому зазначено про те, що ГУ ДПС у м. Києві звернулись до органу управління Державної служби Геології та надр України листом від 12.06.2024 №17185/5/26-15-13-02-09 щодо погашення податкового боргу Казенного підприємства «КІРОВГЕОЛОГІЯ» та отримало відмову, викладену у листі від 28.06.202 №32699/5, що й зумовило звернутись контролюючий орган до суду щодо зобов`язання вчинити певні дії. Позивач також зазначив, що Акт перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим винесений відповідно до Наказу № 529 від 25.05.2027 «Про затвердження Порядку призначення та звільнення податкового керуючого з визначенням його функцій та повноважень», тому є правомірним та є належним доказом у справі. Враховуючи викладене, Головне управління ДПС у м. Києві просить задовольнити адміністративний позов.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з відомостями інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби «Податковий блок», станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 20 332138,88 гривень, з податку на додану вартість (14010100) у сумі 14 029 320,99 грн, з земельного податку з юридичних осіб (18010500) у сумі 6 669 279,62 гривень.

Зважаючи на те, що зі сторони КП «КІРОВГЕОЛОГІЯ» були відсутні дії, спрямовані на погашення податкового боргу, 04 листопада 2014 року уповноваженою особою в порядку ст. 89 Податкового кодексу України (далі - ПК України), прийнято рішення № 10532- 25 про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності платника податків КП «КІРОВГЕОЛОГІЯ».

Вказане вище рішення разом з податковою вимогою № 10532-25 від 04 листопада 2014 року направлено засобами поштового зв`язку AT «Укрпошта» на податкову адресу КП «КІРОВГЕОЛОГІЯ» та отримані за довіреністю.

З метою проведення опису майна КП «КІРОВГЕОЛОГІЯ» у податкову заставу на юридичну адресу боржника здійснено виїзд: 01103,м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 8/9.

В. о. директора ОСОБА_1 відмовився надавати інформацію про майно підприємства та документи бухгалтерського та податкового обліку для проведення опису майна.

Податковим керуючим складено Акт про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим від 05.06.2024 № 5/1/26-15-13-02-18 о 11:30.

КП «КІРОВГЕОЛОГІЯ» направлено лист (вручений 11.06.2024) про надання активів від 31.05.2024 № 52941/6/26-15-13-02-12, яким у платника податків на підставі п.п. 20.1.2., п. 20.1., ст. 20, п. 73.3., ст. 87, ст. 88, ст. 89 Податкового Кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №586 «Про затвердження Порядку застосування податкової застави контролюючими органами» та Наказу Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №585 «Про затвердження Порядку використання дебіторської заборгованості та/або майна юридичної особи як джерел погашення податкового боргу платника податків та/або відокремленого підрозділу юридичної особи», з метою складання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, ГУ ДПС у м. Києві пропонує протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту надати засвідчені підписом посадової особи та скріплені печаткою наступні документи, а саме: баланс (Звіт про фінансовий стан) за останній звітний період з детальною розшифровкою значень рядків активу балансу (найменування, кількість, залишкова балансова вартість), в тому числі дебіторської заборгованості в розрізі дебіторів (найменування дебітора, код ЄДРПОУ, сума дебіторської заборгованості); документи, які свідчать, що активи не можуть бути предметом податкової застави.

КП «КІРОВЛЕОЛОГІЯ» у своїй відповіді (вих. від 09.07.2024 № 01-02/299, вх. від 15.07.2024 № 65738/6) повідомили, що, у відповідності до ст. 77 ГК України, ст. 87 та 89 ПК України, ст. 4 Закону України «Про заставу», майно КП «КІРОВГЕОЛОГІЯ» не має підлягати податковій заставі, посилаючись на те, що оскільки КП «КІРОВГЕОЛОГІЯ» є казенним підприємством, на їх майно не має поширюватись право податкової застави, однак належних документів стосовно того, що платник податків є «казенним підприємством» не надано.

Вказані обставини зумовили позивача звернутися до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Особливості погашення податкового боргу врегульовано главою 9 розділу ІІ Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Податковий кодекс України (далі -ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положення підпунктів 14.1.39, 14.1.137, 14.1.155, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлюють, що грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Про джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків йдеться у статті 87 ПК України, згідно із пунктом 87.2 якої джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

При цьому, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1 статті 88 ПК України).

Пунктом 89.1 статті 89 ПК України визначено, що право податкової застави виникає:

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

- у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Відповідно до пункту 89.2 цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

При цьому, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу (пункт 89.4 статті 89 ПК України).

Водночас, контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом (підпункт 20.1.32 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що у разі недопуску контролюючого органу до опису майна у податку заставу та/або не подання документів, необхідних для такого опису, контролюючий орган наділений правом звертатися до суду щодо зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого.

Як убачається з матеріалів справи, з метою проведення опису майна КП «КІРОВГЕОЛОГІЯ» у податкову заставу на юридичну адресу боржника здійснено виїзд: 01103,м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 8/9.

В. о. директора ОСОБА_1 відмовився надавати інформацію про майно підприємства та документи бухгалтерського та податкового обліку для проведення опису майна, про що податковим керуючим складено Акт про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим від 05.06.2024 № 5/1/26-15-13-02-18 о 11:30.

З метою виконання вимог податкового законодавства позивачем надіслано КП «КІРОВГЕОЛОГІЯ» направлено лист (вручений 11.06.2024) про надання активів від 31.05.2024 № 52941/6/26-15-13-02-12, яким у платника податків на підставі п.п. 20.1.2., п. 20.1., ст. 20, п. 73.3., ст. 87, ст. 88, ст. 89 Податкового Кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №586 «Про затвердження Порядку застосування податкової застави контролюючими органами» та Наказу Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №585 «Про затвердження Порядку використання дебіторської заборгованості та/або майна юридичної особи як джерел погашення податкового боргу платника податків та/або відокремленого підрозділу юридичної особи», з метою складання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, ГУ ДПС у м. Києві пропонує протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту надати засвідчені підписом посадової особи та скріплені печаткою наступні документи, а саме: баланс (Звіт про фінансовий стан) за останній звітний період з детальною розшифровкою значень рядків активу балансу (найменування, кількість, залишкова балансова вартість), в тому числі дебіторської заборгованості в розрізі дебіторів (найменування дебітора, код ЄДРПОУ, сума дебіторської заборгованості); документи, які свідчать, що активи не можуть бути предметом податкової застави.

КП «КІРОВЛЕОЛОГІЯ» у своїй відповіді (вих. від 09.07.2024 № 01-02/299, вх. від 15.07.2024 № 65738/6) повідомили, що, у відповідності до ст. 77 ГК України, ст. 87 та 89 ПК України, ст. 4 Закону України «Про заставу», майно КП «КІРОВГЕОЛОГІЯ» не має підлягати податковій заставі, посилаючись на те, що оскільки КП «КІРОВГЕОЛОГІЯ» є казенним підприємством, на їх майно не має поширюватись право податкової застави, однак належних документів стосовно того, що платник податків є «казенним підприємством» не надано.

Відтак, оскільки відповідачем не подано податковому керуючому документи, необхідні для опису майна в податкову заставу, тому контролюючий орган обґрунтовано звернувся до суду з позовом щодо зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого.

Щодо твердження відповідача про заборону відчужувати майно боржника, оскільки КП «КІРОВГЕОЛОГІЯ» є казенним підприємством, а тому на їх майно не має поширюватись право податкової застави, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відтак, рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 3 розділу 1 Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, необоротні активи - всі активи, що не є оборотними. Оборотні активи - гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Пунктом 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, визначено основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Як встановлює пункт 5 для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: основні засоби (земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель, не пов`язані з будівництвом; будівлі, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); тварини; багаторічні насадження; інші основні засоби), інші необоротні матеріальні активи (бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; інші необоротні матеріальні активи).

Згідно з пунктами 4-6 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених вище законодавчих норм свідчить про те, що лише сукупність відповідних обставин є підставою для контролюючого органу звернутися до суду із позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, а саме: наявність податкового боргу; наявність майна платника податків, описаного у податкову заставу; відсутність коштів на рахунках платника податків в обслуговуючих банках.

Готова продукція є оборотнім активом, відносно якої будь - яких застережень щодо реалізації, в тому числі примусової, законодавством не встановлено.

Аналогічна правова позиці викладена в постановах Верховного суду від 12.01.2021 по справі №813/2700/15, від 11.12.2018 у справі №813/933/15 (адміністративне провадження №К/9901/19296/18), від 18.03.2020 у справі №813/3962/15 (адміністративне провадження №К/9901/28897/18), від 24.03.2020 у справі №813/3326/15 (адміністративне провадження №К/9901/27483/18), від 04.06.2020 у справі №813/2271/17 (адміністративне провадження №К/9901/55166/18), від 12.01.2021 у справі №813/2700/15 (адміністративне провадження №К/9901/25823/18).».

Отже, спонукання відповідача виконати вимоги податкового керуючого шляхом надання балансу (Звіт про фінансовий стан) за останній звітний період з детальною розшифровкою значень рядків активу балансу (найменування, кількість, залишкова балансова вартість), в тому числі дебіторської заборгованості в розрізі дебіторів (найменування дебітора, код ЄДРПОУ, сума дебіторської заборгованості); документів, які свідчать, що активи не можуть бути предметом податкової застави, є правовим механізмом впливу на платника, який має нести ризик настання негативних наслідків внаслідок здійснення ним противоправної поведінки.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, з огляду на те, що обставини, наведені позивачем у адміністративному позові, знайшли підтвердження в ході судового розгляду, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю.

З урахуванням положень частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з огляду на відсутність витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відсутні підстави для відшкодування таких витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Казенне підприємство «Кіровгеологія» (01103, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 8/9., ЄДРПОУ 14308279) допустити податкового керуючого Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України для опису майна у податкову заставу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.