Рішення

від 15.11.2024 по справі 640/20237/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2024 року м.Київ № 640/20237/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України, Державного космічного агентства України про визнання протиправними дій, стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) з позовом Міністерства фінансів України (код ЄДРПОУ 00013480, адреса місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6) та Державного космічного агентства України (код ЄДРПОУ 00041482, адреса місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Московська, 8), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним дії відповідачів щодо не виплати на користь позивача додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168;

- стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість з виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період часу з 24.02.2022 по 21.11.2022 в сумі 266 357,14 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що є військовослужбовцем та проходить службу за контрактом. З 27 лютого 2019 року відряджений для проходження служби до Національного центру управління та випробувань космічних засобів. Посилаючи на те, що продовжує проходити військову службу, уважає, що має право на отримання доплати, яка передбачена положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 (далі Постанови №168). Однак відповідач, на переконання позивача, протиправно з 08 квітня по 01 жовтня 2022 року не проводив нарахування та виплату такої.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю ухвалою від 23.11.2022 вказану позовну заяву прийняв до провадження та відкрив провадження у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

05.04.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Лисенко В.І.

Ухвалою суду від 11.04.2023 справу прийнято до провадження судді, постановлено здійснювати судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

Також, цією ухвалою суду від 11.04.2023 зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №640/13029/22.

Ухвалою суду від 15.11.2024 поновлено провадження у цій справі.

Відповідач, Національний центр управління та випробувань космічних засобів, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі до 30000 грн, зазначив про відсутність кошторису в частині збільшення кошторисних призначень на оплату праці та грошове забезпечення в НЦУВКЗ на 2022 рік. Щодо позовних вимог в частині ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн, відповідач зазначив про відсутність встановленої законодавством процедури повернення відкомандированих військовослужбовців до МОУ задля виконання обов`язків в особливий період. Також, відповідач стверджує, що у ДКА відсутні повноваження щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які відряджені до ДКА із залишенням на військовій службі та призначені на посади в НЦУВКЗ, тому між ДКА та Позивачем не існує зобов`язань стосовно здійснення додаткових виплат (в ДКА не має жодної заборгованості перед позивачем), оскільки ДКА не є роботодавцем позивача, а Голова ДКА не є командиром (начальником) позивача у розумінні чинного законодавства, яке регулює правовідносини проходження військової служби.

Від відповідача Міністерства оборони України також надійшов відзив на позовну заяву та письмові пояснення, в яких він зазначає, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, здійснюється у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» (далі Постанова №104). Положеннями названої Постанови не передбачено здійснення інших виплат (надбавок, доплат, винагород, тощо) відрядженим до державних органів особам, у тому числі додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. Додатково зауважує, що виплата грошового забезпечення відрядженим військовослужбовцям проводиться за рахунок коштів тих державних органів, до яких вони відряджені. Отже, Міністерство оборони України не здійснює нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, та не несе відповідальності за нездійснення таких зобов`язань.

Міністерством фінансів України також подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено про те, що між ним та позивачем у цій справі відсутні зобов`язання стосовно здійснення додаткових виплат, оскільки Мінфін України не здійснює такі виплати та не є роботодавцем позивача. Указує, що пунктом 1 Постанови № 168 визначено вичерпний перелік силових структур, військовослужбовцям та службовцям яких, передбачена можливість нарахування та виплати відвідної винагороди. Водночас у Постанові № 168 відсутні норми щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям ЗСУ, відрядженим, зокрема, до ДКА України або НЦУВКЗ, для проходження служби.

Також, від відповідача Міністерства оборони України надійшла заява, в якій він зауважує, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду, суд зауважує на таке.

Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак приписами частин 3 і 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22 вказав, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також слід ураховувати, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Наведене дає підстави для висновку, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, з позовом щодо нарахування та виплати належного йому грошового забезпечення, позивач не був обмежений будь-яким строком.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року №651 карантин відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Ураховуючи викладене, суд уважає, що позивачем строк звернення до суду не пропущено.

На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що позивач, підполковник ОСОБА_2 , перебуваю на військовій службі в Збройних силах України.

Наказом Міністра оборони України № 359 від 19.06.2004 був відряджений до Державного космічного агентства України (далі - ДКА) із залишенням на військовій службі, де проходжу службу на посаді начальника відділу координатно-часового та навігаційного забезпечення регіонального центру розвитку та впровадження космічних технологій (с. Новосілки) Національного центру управління та випробувань космічних засобів.

Наказом Державного космічного агентства України від 03.11.2020 №30-оф (по особомоу складу) позивача призначено начальником відділу координатно-часового та навігаційного забезпечення регіонального центру розвитку та впровадження космічних технологій ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ВОС - 4801003.

Станом на день звернення до суду позивачу не нараховується та не виплачується додаткова винагорода до грошового забезпечення, передбачена Постановою №168 з 24 лютого по 21 листопада 2022 року

Вважаючи дії відповідачів щодо невиплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Законом, який регулює відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №2232-XII).

Відповідно до статті 2 названого Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу ЗСУ. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження громадянами України (далі громадяни) військової служби у ЗСУ та регулювання питань, пов`язаних з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі, визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі Положення №1153/2008).

Пунктом 5 Положення №1153/2008 визначено, що громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями ЗСУ (далі військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу.

Згідно з пунктами 153, 155 Положення №1153/2008 військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період) за їх згодою можуть бути відряджені в інтересах оборони держави та її безпеки до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі, але зі звільненням із займаної посади з дальшим призначенням на посаду відповідно до Переліку посад, що заміщуються військовослужбовцями ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, який затверджується Президентом України. Для заміщення вакантних посад у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах їх керівники надсилають до Міноборони письмовий запит про основні характеристики зазначених посад та професійні, освітні і кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати військовослужбовці для зайняття таких посад. На підставі письмового запиту Міноборони здійснюється добір військовослужбовців для відрядження на посади в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах. Рішення про відрядження військовослужбовців приймається Міністром оборони України. Відрядження оформлюється на підставі письмового запиту керівника державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального закладу освіти, рапорту військовослужбовця та відповідного подання наказами Міністра оборони України. Про призначення відряджених військовослужбовців на посади керівники державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти письмово повідомляють Міноборони.

За відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям здійснюється у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, затверджено Указом Президента України від 03 травня 2017 року №126/2017 (далі Перелік №126/2017).

У розділі «Державне космічне агентство України» Переліку №126/2017 передбачено для заміщення військовослужбовцями 80 посад у представництвах генерального замовника Державного космічного агентства України та 257 посад у Національному центрі управління та випробувано космічних засобів.

Пунктом 1 Положення про Державне космічне агентство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №281 (далі Положення №281), встановлено, що Державне космічне агентство України (далі ДКА) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра з питань стратегічних галузей промисловості та який реалізує державну політику у сфері космічної діяльності.

Відповідно до підпункту 10 пункту 10 Положення №281 голова ДКА призначає на посаду, переміщує по службі відряджених до ДКА військовослужбовців, а також вносить подання до Міноборони про присвоєння їм у встановленому порядку чергових військових звань.

Відповідно до пункту 7.5 Положення Національного центру управління та випробувань космічних засобів, що затверджено наказом ДКА від 24 січня 2020 року №7, визначено, що умови і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, які відряджені до ДКА із залишенням на військовій службі та проходять військову службу в Національному центрі управління та випробувань космічних засобів (далі НЦУВКЗ) та його відокремлених підрозділах (філіях), визначаються чинним законодавством, яке регулює умови і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, відряджених до державних органів, установ та організацій.

Відповідно до Положення про Головний центр спеціального контролю (ГЦСК), затвердженого начальником Національного центру управління та випробувань космічних засобів 29 листопада 2021 року, Головний центр спеціального контролю (далі ГЦСК) є відокремленим науково-випробувальним, науково-дослідним підрозділом (філією) Національного центру управління та випробувань космічних засобів, яка заснована на державній власності.

Згідно із пунктом 6.6 Положення посади ГЦСК комплектуються працівниками та військовослужбовцями, відрядженими до ДКА для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі.

Частиною 5 статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII з наступними змінами та доповненнями (далі Закон України №2011-XII), який установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинне забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (пункти 2 4 статті 9 Закону України №2011-XII).

Отже, в Законі України №2011-XII окремою нормою встановлено, що порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України спеціальним нормативним документом.

Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу тощо затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704).

За змістом пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до статті 9 Закону України №2011-XII Кабінет Міністрів України врегульовує порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, окремим нормативно-правовим актом.

Так, з метою впорядкування грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців ЗСУ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій, Уряд прийняв Постанову №104.

Згідно з абзацами 1 3 пункту 1 Постанови №104 військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців ЗСУ, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби. Водночас грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.

Виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться.

Міноборони відповідно до статті 9 Закону України №2011-ХІІ, Постанови №704 видало наказ від 07 червня 2018 року №260, яким затвердило Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).

Пунктом 2 розділу І «Загальні положення» Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Отже, пунктом 2 Постанови №704, якою визначено порядок і розмір грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, встановлено, що грошове забезпечення зазначених осіб складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що повністю збігається зі складовими грошового забезпечення військовослужбовців, визначеними в пункті 2 статті 9 Закону України №2011-ХІІ.

Натомість нормою абзацу 2 пункту 1 Постанови №104 імперативно визначено, що військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, лише оклади за військовими (спеціальним) званнями і надбавки за вислугою років виплачуються у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, тоді як оклади за посадами та інші виплати виплачуються як для працівників цих державних органів, установ та організацій.

Системний аналіз наведеного нормативного регулювання підтверджує, що порядок грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в ЗСУ та інших військових формуваннях, відрізняється від порядку грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ організацій. Тобто, розмір грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, врегульовано окремим нормативно-правовим актом, який визначає дещо відмінний порядок та інші складові формування грошового забезпечення відряджених військовослужбовців.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідними указами Президента України та воєнний стан в країні триває по теперішній час.

Відповідно до пункту 4 Указу №64/2022 Кабінет Міністрів України (зобов`язаний) невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації (пункт 6 Указу №64/2022).

На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, якою вирішив питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, зокрема установив виплату додаткової винагороди для військовослужбовців на період дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у редакції станом на 28 лютого 2022 року) на період дії воєнного стану військовослужбовцям ЗСУ, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міноборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 зазначеної Постанови доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови, а пунктом 5 установлено, що вона набирає чинності з моменту опублікування (28 лютого 2022 року) та застосовується з 24 лютого 2022 року.

З урахуванням змін, які були внесені постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №217, від 22 березня 2022 року №350, від 01 липня 2022 року №754, від 07 липня 2022 року №793, абзацом 1 пункту 1 Постанови №168 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям ЗСУ, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міноборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (абзац 1 пункту 1 Постанови №168 у такій редакції набрав чинності з 19 липня 2022 року дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України).

Виплата такої додаткової винагороди проводиться на підставі наказів командирів (начальників) (абзац 3 пункту 1 Постанови №168).

Здійснюючи системне тлумачення Постанови №168, суд враховує зміст преамбули цієї постанови в первісній редакції, в якій зазначалося, що ця постанова прийнята на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію».

Урахування преамбули при системному тлумаченні тексту Постанови №168 є неодмінним, оскільки зміст преамбули визначає основні засади тлумачення усього цього нормативно-правового акта. Преамбула вказує на умови та причини ухвалення цієї постанови та визначає мету її прийняття.

Одночасно, здійснюючи текстуальне тлумачення Постанови №168, на переконання суду, як текстуальне тлумачення змісту первинної редакції пункту 1 Постанови №168, так і системне тлумачення цієї постанови з урахуванням умов її прийняття, визначеними у преамбулі, дають підстави для висновку, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн повинна здійснюватися, як стимулювання винятково тим військовослужбовцям ЗСУ, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.

Отже, пункт 1 Постанови №168 не поширюється на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до Постанови №104.

Оскільки визначена пунктом 1 первинної редакції Постанови №168 додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців (підпункт 2 пункту 2 статті 9 Закону України №2011-ХІІ), тоді як абзацом 2 пункту 1 Постанови №104 чітко визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, то суд уважає, що положення Постанови №168 не поширюють свою дію на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій.

За встановленими у справі обставинами позивач є військовослужбовцем ЗСУ, який відряджений до ГЦСК із залишенням на військовій службі та проходить військову службу безпосередньо в ГЦСК, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Постанови №104.

Таким чином, позивачу виплачуються тільки оклади за військовими званнями і надбавка за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, а інші складові грошового забезпечення як для відповідних працівників ГЦСК.

Помилковим є ототожнення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовців та військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, без урахування особливостей правового статусу позивача, відрядженого до ГЦСК, та особливостей правового регулювання для виплати грошового забезпечення для відряджених військовослужбовців, що передбачено Постановою №104.

На позивача, як на військовослужбовця, відрядженого до державної установи (ГЦСК), не поширюються положення пункту 1 Постанови №168 щодо права на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн за кожен місяць спірного періоду.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до ГЦСК, здійснюється за рахунок коштів цієї установи, і оскільки додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, виплата якої для працівників цієї установи не передбачено, то й відсутні правові підстави для її виплати позивачу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2024 року у зразковій справі №640/13029/22.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За відсутності документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.