Рішення

від 18.11.2024 по справі 320/23620/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 року справа №320/23620/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтек Груп» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліфтек Груп» (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100100/2024/000012/2 від 07.03.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з рішенням про коригування митної вартості №UA100100/2024/000012/2 від 07.03.2024, адже митному органу були надані всі обов`язкові та додатково запитувані документи, які підтверджують заявлену митну вартість, обраний метод її визначення та складові, документально й достовірно, як на момент здійснення митного оформлення, так і протягом дії гарантійних зобов`язань. Відмовляючи у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом, відповідач діяв всупереч законодавству України з питань митної справи, застосовуючи формальний та необґрунтований підхід без належного аналізу поданих документів. Рішення про коригування митної вартості базується виключно на припущеннях, що заборонено згідно з прямим приписом статті 62 Конституції України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/26320/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 відкрито провадження у справі № 320/23620/24 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

05.07.2024 судом зареєстровано відзив відповідача, в якому останній заперечував проти позовних вимог, зазначивши, що надані відповідно до вимог статті 53 Кодексу документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

10.07.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач не погоджується з доводами відповідача та вважає, що надані відповідно до вимог ст.ст.53, 55 Митного кодексу України позивачем митниці документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об?єктивних, документально підтверджених даних, а тому в повному обсязі підтримує свої позовні вимоги.

18.07.2024 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, де відповідач не погоджується з доводами позивача та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліфтек Груп», на виконання зовнішньоекономічного договору від 27.09.2023 № 01, укладеного з компанією Qingdao Hailifeng Rigging, ввезло на митну територію України та заявило до декларування за ЕМД 24UA100100025702U2 від 05.03.2024 наступні товари:

- Ланцюг вантажопідйомний з чорних металів: Lifting Chain, black G80 / Вантажні ланцюги для виробництва строп та засобів кріплення вантажу»;

- Вироби з чорних металів, не для військового призначення та не подвійного використання»;

- Ручний інструмент струбцина для підвішування талі»;

- Стрічка з поліестеру для виробництва стропів»;

- Нитки швейні розфасовані для роздрібної торгівлі».

Одразу з митною декларацією позивачем були надані документи, що відповідають вимогам Митного кодексу України та особливостям зовнішньоекономічної операції. Серед наданих обов`язкових документів:

- контракт № 01 від 27.09.2023 та специфікація № 1 від 27.09.2023 на суму 32 110,88 дол. США;

- інвойс № HLF230922LG від 08.12.2023 на суму 32 110,88 дол. США;

- платіжні документи (MUR) 23 04/01/24 та (MUR) 19 09/10/23;

- рахунок на оплату міжнародного перевезення за межами України від 28.02.2024 № 951 та довідка про транспортні витрати від 28.02.2024 № 28/02/24.

Імпорт товару не ліцензується, страхування товару декларант не здійснював.

Митна вартість товарів була заявлена за першим (основним) методом визначення митної вартості, відповідно до інвойсів, за ціною договору на умовах поставки FOB CN QINGDAO з додаванням витрат, які поніс декларант відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України.

В той же час, Київська митниця за МД 24UA100100025702U2 направила письмову вимогу про надання додаткових документів, вказавши як підстави для такої вимоги, зокрема те, що згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження митної вартості товару надаються транспортні документи, якщо витрати на транспортування не включені у вартість товару. При митному оформленні було подано рахунок на оплату міжнародного перевезення та довідку про транспортні витрати, надані ТОВ "ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС", яке не є перевізником, однак не було надано фідерного коносамента для перевезення товару з порту Констанца до м. Рені в Україні. Згідно зі статтями 335 та 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», декларант повинен надати відповідні документи для підтвердження витрат на транспортування, однак не було надано банківського документа, що підтверджує оплату транспортних послуг, згідно з договором з ТОВ "ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС". Перевезення здійснено за умовами FOB (Free On Board), що означає, що з моменту переходу товару через поручні судна всі витрати несе покупець, у тому числі витрати на транспортування до місця ввезення в Україну. Однак витрати на навантаження та розвантаження не були вказані окремо у митній декларації, що порушує вимоги Мінфіну.

На підтвердження митної вартості позивачем було надано додаткові документи, проте митний орган, вважаючи, що додаткові документи не спростовують його сумніви, відносно товарів №№1, 2, 4, 6, 8 ухвалив рішення про коригування митної вартості UA100100/2024/000012/2 від 7.03.2024.

Декларант не погодився з прийнятим рішенням і, відповідно до частини сьомої статті 55 МКУ, здійснив випуск товару у вільний обіг, застосувавши забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом і тією, що була визначена митним органом за МД 24UA100100023697U4.

Декларант звернувся до Київської митниці з додатковими документами та заявою про проведення перевірки митної вартості товару, прийняття рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, і скасування рішення Київської митниці щодо коригування митної вартості UA100100/2024/000012/2 від 07.03.2024.

У відповідь Київська митниця надіслала лист від 28.03.2024, у якому залишила рішення про коригування митної вартості чинним. Митниця зазначила, що під час контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за митною декларацією від 05.03.2024 № 24UA100100025702U2, було встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості, відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх необхідних відомостей для підтвердження числових значень складових митної вартості або ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за товари.

ТОВ «Ліфтек Груп» не погоджується з рішенням відповідача про коригування митної вартості №UA100100/2024/000012/2 від 07.03.2024, у зв`язку з чим звернулось з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Відповідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України до митної декларації було подано наступні документи:

- контракт № 01 від 27.09.2023 та специфікація № 1 від 27.09.2023 на суму 32 110,88 дол. США;

- інвойс № HLF230922LG від 08.12.2023 на суму 32 110,88 дол. США;

- платіжні документи (MUR) 23 04/01/24 та (MUR) 19 09/10/23;

- рахунок на оплату міжнародного перевезення за межами України від 28.02.2024 № 951 та довідка про транспортні витрати від 28.02.2024 № 28/02/24.

Після того, як відповідач витребував додаткові документи відповідно до статті 53 МКУ декларант, виконуючи вимоги митного органу, надав додаткові документи, зокрема:

- Оборотно-сальдова відомість по рахунку 3712 за період з 01.10.2023 по 06.03.2024, відповідно до якої за контрагентом QINGDAO HAILIFENG RIGGING CO., LTD обліковується заборгованість у сумі 32 110,88 доларів США, що еквівалентно 1 199 318,89 грн, сплачену згідно з proforma invoice HLF230922LG.

Позивач зауважив, що посилання на «Счет на оплату поставщика ЛГО00001611» є внутрішнім номером у бухгалтерському обліку, який автоматично формується при створенні запису.

- Прайс-лист продавця (виробника) від Qingdao Hailifeng Rigging Co., Ltd. від 23 серпня 2023 року на умовах поставки FOB Qingdao. Вказані в прайс-листі умови поставки та ціни збігаються з цінами на відповідні товари, що зазначені в інвойсі HLF230992LG, який також був наданий митному органу разом з митною декларацією.

- Платіжне доручення № 3053 від 05.03.2024 року на суму 172 912,04 грн., з призначенням платежу: оплата рахунку № 951 від 28.02.2024р. за договором Х290523-69 від 29.05.2023р. У сумі 172 783,96 грн, ПДВ - 20% (128,08 грн), яким сплачено транспортно-експедиційні послуги з перевезення товару по маршруту порт експорту QINGDAO до порту CONSTANTA, а далі до порту Рені.

- RIVER BILL OF LADING № 234040581 (фідерний коносамент), згідно з яким здійснювалося перевезення товару між портами Констанца і Рені.

- Експертний висновок від 01.03.2024 року № 3-3/113 (бланк № 014128) «ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ», яким підтверджено, що ціни, за якими відбувається придбання товару, є ринковими.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене частиною п`ятою статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

Так, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA100100/2024/000012/2 від 07.03.2024 зазначено, що документи, подані для підтвердження митної вартості, відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх необхідних відомостей для підтвердження числових значень складових митної вартості або ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за товари, з приводу чого слід зазначити наступне.

З приводу зауваження відповідача про невідповідність біржовим котируванням вартості складових товарів, суд зазначає, що відповідно до п. 3.1 Методичних рекомендацій, під час аналізу митною службою вартості товару повинна враховуватися вартість сировини. Так, відповідач стверджує, що калькуляція собівартості виробником здійснена за одиницю товару, але через те, що матеріали (сталь, нікель, марганець) є об`єктами біржової торгівлі, порівняння біржових цін з ціною товару неможливе. В той же час позивач надав прайс-лист на товар, що є відповідним документом згідно з частиною третьою статті 53 МКУ. Суд погоджується з доводами позивача про те, шо невиконання митницею розрахунків через відсутність необхідної інформації не може бути підставою для відхилення наданої інформації.

Стосовно тверджень відповідача щодо висновку ДП "Держзовнішінформ" від 01.03.2024 № 3-3/113, митний орган посилається на Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, який ухвалено відповідно до статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

В той же час, як зазначено в статті 1 цього закону, його положення поширюються лише на правовідносини, що виникають під час оцінки майна і майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України та іноземним особам на території України, або якщо угода укладається відповідно до законодавства України.

Так, ДП "Держзовнішінформ", діє відповідно до наказу № 608 від 02.05.2018 Міністерства економіки, здійснюючи моніторинг цін на товарних ринках та аналізуючи динаміку цінових процесів.

Таким чином, враховуючи, що підприємство не є суб?єктом оціночної діяльності згідно із законом "Про оцінку майна", суд вважає, що посилання на Національний стандарт № 1 є необґрунтованим. Висновок ДП "Держзовнішінформ" слід розглядати як інформаційне джерело щодо рівня ціноутворення, а тому підстава для його неприйняття митним органом є необґрунтованою.

Окрім того, стосовно неприйняття відповідачем прайс-листа та відомостей, що містяться в ньому, суд зазначає, що прайс-листи виробника товару належать до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, і митний орган не мав підстав для їх неприйняття.

Варто зазначити, що згідно з правовою позицією, викладеною, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17, прайс-лист не є основним документом, що підтверджує митну вартість товарів відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, а є лише довідником цін на товари та/або послуги, адресованим невизначеному колу покупців.

Жоден нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів. Таким чином, прайс-лист є документом довільної форми, і митний орган не може посилатися на його неповноту чи обмеженість відомостей як підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 8 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19.

Відповідно до положень Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, заповнення графи 33 такого рішення, посилання на використання даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби допускається лише за умови визначення митної вартості відповідно до статей 59, 60 і 64 Митного кодексу України із зазначенням номера та дати митної декларації, взятої за основу, і пояснень щодо коригувань, зокрема обсягу партії, умов поставки чи комерційних умов.

Судом встановлено, що відповідач повідомив, що для коригування митної вартості використовувалися дані з митних декларацій: товар № 1 "ланцюг вантажопідйомний з чорних металів" 2,85 USD/кг (декларація від 16.01.2024 № 24UA806020000374U1), товар № 2 "вироби з чорних металів: ланка овальна" 1,98 USD/кг (декларація від 15.01.2024 № 24UA500500001380U7), товар № 4 "ручний інструмент струбцина" 2,85 USD/кг (декларація від 23.01.2024 № 24UA500500002373U3), товар № 6 "стрічка з поліестеру" 4,28 USD/кг (декларація від 09.01.2024 № 24UA902080800056U4), товар № 8 "нитки швейні" 3,1 USD/кг (декларація від 19.12.2024 № 23UA807200017906U2).

Суд зазначає, що відповідь Київської митниці не містить повної інформації щодо поставок, які були використані для порівняння зі спірною поставкою.

Так, у відповіді відсутні дані про фактурну вартість товару, умови оплати за зовнішньоекономічним договором, характеристики товару та факт пов`язаності сторін договору. Також не надано інформації про виробника товару, хоча в митній декларації декларанта такий виробник зазначений. Крім того, з наданої інформації та даних, зазначених у рішенні про коригування митної вартості, неможливо встановити обґрунтованість здійснених митницею коригувань, зокрема врахування інших комерційних умов. Не здійснено також коригування вартості товарів, використаних як джерело інформації, з урахуванням відмінностей у торговельних операціях за митними деклараціями, які використовувалися митним органом, що свідчить про необґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень.

Таким чином суд дійшов висновку, що усі документи, що достовірності митної декларації, були надані до митного органу, підтверджуючи дотримання умов поставки.

Відповідно до статті 57 МК України митна вартість товарів, що ввозяться в Україну, визначається такими методами:

1.Основний за ціною договору (вартість операції).

2.Другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості;

д) резервний метод.

Основним методом є перший за ціною договору. Інші методи застосовуються лише за умови, якщо не можливо визначити митну вартість товарів основним методом. Для застосування другорядних методів передбачені консультації між митним органом та декларантом, під час яких обмінюється інформацією.

У разі неможливості визначити митну вартість згідно з положеннями статей 59 і 60, може використовуватися ціна, за якою ідентичні або подібні товари були продані в Україні не пов?язаному з продавцем покупцю.

Суд дійшов висновку, що відповідно до ст. 53 та ст. 55 Митного кодексу України, подані позивачем документи є допустимими і достатніми доказами для підтвердження митної вартості товару. Наведені відповідачем обставини не спростовують достовірності заявленої митної вартості, тому підстави для її коригування є безпідставними.

Так, у постановах Верховного Суду від 29.09.2020 у справах № 160/9473/19 та №520/7041/19 викладені наступні висновки щодо застосування норм п. 2,4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України: «Верховний Суду своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод».

Щодо того, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 4ст. 53 Митного кодексу України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-127а15.

Сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Суд зазначає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, ціна товару значно збільшилась, порівняно з ціною на придбання, у зв`язку із чим суд зазначає про додатковий тягар, покладений на позивача.

Розбіжність між рівнем заявленої Декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку Митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Суд зазначає, що факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку Декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 року у справі № 815/3400/17.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом оспорюване рішення прийняте без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, тому наявні підстави для його скасування.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5427,42 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №13632 від 27.05.2024.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір в сумі 5427,42 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Питання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішено після надання представником позивача протягом п`яти днів після ухвалення рішення остаточного розрахунку та докази понесення таких судових витрат.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтек Груп» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100100/2024/000012/2 від 07.03.2024.

Стягнути з Київської митниці (б. Гавела Вацлава, буд. 8а, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтек Груп» (вул. Івана Дзюби, будинок 9, м. Київ, 03134, код ЄДРПОУ 42815443) сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 5427 грн. 42 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.