Рішення

від 15.11.2024 по справі 340/4806/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4806/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НАУМЕНКА В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Данай-Транс-Сервіс» (вул. Мурманська, б. 1, м. Кропивницький, 25491, РНОКПП 41148831)

до відповідача: Відділ державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Героїв Маріуполя, б. 102, м. Кропивницький, 25004, ЄДРПОУ 39816845)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 054250 від 02.07.2024 року.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що водієм під час перевірки було надано всі необхідні документи, окрім бланку діяльності роботи водія, тому відповідачем безпідставно накладений на нього адміністративно-господарський штраф.

Ухвалою суду від 22.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою суд встановив відповідачу порядок та строки для подання до суду відзиву на позов та доказів, необхідних для вирішення справи (а.с. 33).

30.07.2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення до позову, за змістом яких зазначає, що ведення бланку роботи водія є правом, а не обов`язком перевізника, посилається на висновки суду у справі 400/14277/23 (а.с. 36-39).

Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки актом перевірки було встановлено відсутність тахокарт за попередні 28 днів роботи або бланк підтвердження роботи водія. Водій від ознайомлення зі змістом акту відмовився. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить залишити їх без задоволення (а.с. 40-74).

Позивач правом подати відповідь на відзив не скористався.

Інших заяв та пояснень, по суті справи, до суду не надходило.

Дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача за КВЕД 49.41 є вантажний автомобільний транспорт.

03.05.2024 року на а/д М-30, 280 км посадовими особами Укртрансбезпеки проведено перевірку транспортного засобу марки RENAULT, держаний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Данай» відповідно до копій свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 29), під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР044816 від 03.05.2024, в якому зафіксовано порушення (відсутність тахокарт, або бланку підтвердження діяльності водія до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до наданої ТТН, перевізником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Данай-Транс-Сервіс».

Постановою Відділу державного нагляду (контролю) в Кіровоградській області №054250 від 02.07.2024 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн. за порушення вимог абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - відсутні заповнені тахокарти або бланк підтвердження діяльності водія.

Надаючи оцінку встановленому порушенню, суд зазначає таке.

07.09.2005 прийнято Закон України «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» № 2819-IV (далі по тексту - Закон № 2819-IV).

Статтею 14 Закону України «Про міжнародні договори України» передбачено, що міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов`язковість міжнародного договору.

Отже, з прийняттям Закону № 2819-ІV положення ЄУТР набрали чинності для України і є обов`язковими для виконання на її території всіма учасниками - Договірними Сторонами Європейської угоди з урахуванням поправок внесених до неї.

Згідно з пунктом 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі по тексту - Положення № 340), це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 6.1 Положення № 340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 1.1 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року № 385 (далі по тексту - Інструкція №385) визначено, що її положення розроблені відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР). Конвенції Міжнародної організації праці 1976 року про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України Про автомобільний транспорт та Про дорожній рух.

Положеннями пункту 1.2, 1.3 Інструкції № 385 встановлено, що ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів та поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно з пунктами 3.3, 3.5, 3.6 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа); має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР. У разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв). Перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Аналіз положень Пункту 6.1 Положення № 340 та пунктів 3.3, 3.5, 3.6 Інструкції №385 вказує на те, що перевізник, який здійснює перевезення вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тонн, повинен обладнати автомобіль діючим та повіреним тахографом, у разі використання аналогового тахографа, водій транспортного засобу використовує тахокарти, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (протягом робочої зміни та попередні 28 дні).

З 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарт) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Відповідно до пункту 6.4 Положення № 340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Із наведених вище положень слідує, що водії зобов`язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт. Факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності.

Згідно Акту перевірки від 03.05.2024 №АР044816 посадові особи відповідача встановили відсутність у водія на момент перевірки тахокарт за попередні 28 днів або бланку підтвердження діяльності водія.

Інформація про позивача, як автомобільного перевізника, була зазначена у ТТН від 03.05.2024, якою оформлено перевезення вантажу.

Позивач наголошує, що всі необхідні документи було надано водієм під час проведення перевірки, крім того вказує, що разом з поясненнями надав відповідачу бланк підтвердження діяльності водія від 15.04.2024 та від 25.04.2024 року.

Надавши до суду означені докази, стверджує, що він не є перевізником у межах спірних відносин.

Відповідач наголошує, що під час перевірки, документи, які б могли свідчити, що транспортний засіб, яким керував водій ОСОБА_1 , не здійснював перевезення до дня проведення перевірки, працівникам Укратрансбезпеки не було надано, а надані тахокарти з 05.04.2024 по 10.04.2024, з 15.04.2024 по 20.04.2024, з 25.04.2024 по 03.05.2024 року не містять інформації про рух транспортного засобу (відсутнє здійснення безперервної реєстрації інформації).

За наявними у матеріалах справи доказами, відповідачем двічі повідомлялось позивача про розгляд справи, однак останній не скористався правом отримати поштове відправлення.

Враховуючи пояснення та доводи сторін, суд зазначає таке.

Стосовно посилання позивача, що Інструкція № 385 не вимагає наявності бланків у разі відсутності тахокарт, суд зазначає, що Інструкція № 385 визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах. Натомість, особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлено Положенням № 340, пункт 6.4 якого визначає умови для складення бланку підтвердження діяльності, а додаток 4 до положення встановлює його форму.

При цьому, бланк підтвердження діяльності водія, долучений до справи на етапі розгляду матеріалів справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, не свідчить про пред`явлення документу на момент складання акта про проведення перевірки.

Судом, на підставі наданої позивачем копії відеозапису з нагрудної камери інспектора, який проводив перевірку (а.с. 9), встановлено, що під час перевірки водій транспортного засобу так і не надав інспектору тахокарти за попередні 28 календарних дні або бланк підтвердження діяльності водія. Вказане спростовує твердження позивача про те, що водій під час перевірки надав всі необхідні документи.

Верховний Суд в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 826/2239/16 дійшов висновку, що за відсутності документів, зокрема, посвідчення водія, товарно-транспортної накладної та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуально-контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Враховуючи, що матеріалами перевірки підтверджено відсутність у водія на момент проведення перевірки тахокарт за попередні 28 днів перед днем перевірки або бланку підтвердження діяльності водія, що в свою чергу позивач у позові не заперечує, суд вважає доведеним належними доказами зміст правопорушення, за яке до позивача застосовано штрафні санкції.

Щодо звернення позивачем уваги суду на висновки суду у справі №400/14277/23, розглянутої Миколаївським окружним адміністративним судом за аналогічними обстиавинами, під час якої позовні вимоги позивача було задоволено, суд зазначає, що відповідно до статті 242 КАС України, при виборі і застосування норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Вказана позивачем справа не розглядалась Верховним Судом, а відтак не може бути врахована судом під час винесення рішення у цій справі.

Суд відхиляє посилання позивача на практику Верховного Суду у зразковій справі №240/22448/20. У вказаній справі предметом спору було визначення належного перевізника. Відтак вказані правовідносини не є релевантними тим, що вирішуються у цій справі.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні його позовних вимог, підстави для присудження йому понесених судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Данай-Транс-Сервіс» - відмовити.

Судові витрати вважати фактично понесеними.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи. Вказане не позбавляє права таку особу отримати копію судового рішення у паперовій формі за її окремою заявою.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО