Рішення

від 15.11.2024 по справі 380/12735/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/12735/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2024 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОПТІМА ХОТЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю ОПТІМА ХОТЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ код ЄДРПОУ 35850930, місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Тепловозна, буд. 18-Д (далі позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35 (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у Львівській області про застосування фінасових санкцій №00137520901 від 29.03.2024, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю ОПТІМА ХОТЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ притягається до відповідальності за виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії - порушення ч.5. ч. 8. ст. 2 та 4. 1 ст. 12 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту е тилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального №481/95-ВР від 19.12.1995 зі змінами та доповненнями та накладено фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 85 000 грн;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у Львівській області про застосування фінансових санкцій №00137510901 від 29.03.2024, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю ОПТІМА ХОТЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ притягається до відповідальності за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв у скляній тарі з порушенням вимог маркування алкогольної продукції - порушення ч.1 абз.3 ч.4 ст.11 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального №481/95 від 19.12.1995 із змінами та доповненнями, п. 226.6 ст.226 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) та накладено фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Ухвалою від 19.06.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заперечення до акту, на підставі, якого винесено оскаржувані рішення, розглянуто без участі представника позивача. Пред`явлений наказ на перевірку не відповідає вимогам чинного законодавства. Вказує, що оскаржуваними рішеннями накладено на позивача штраф за виробництво алкогольних напоїв, без наявності ліцензії, за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв у скляній тарі з порушенням вимог маркування алкогольної продукції. Проте, позивач не виробляв алкогольні напої, настоянка "Цедрова" є коктейлем власного виробництва відповідно до технологічної карти. Відтак, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства. Позивачем викоготовлялась настоянка "Цедрова", без ліцензії, яка зберігалась та реалізовувалась без маркування. Відтак, на позивача накладено штраф за виробництво алкогольних напоїв, без наявності ліцензії, за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв у скляній тарі з порушенням вимог маркування алкогольної продукції.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 26.02.2024 № 971-ПП проведено фактичну перевірку суб`єкта господарювання за адресою: Львівська ОТГ, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 107, з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійснені оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями та тютюновими виробами.

За результатами проведеної фактичної перевірки ТОВ ОПТІМА ХОТЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ Головним управлінням ДПС у Львівській області складено акт від 07.02.2024 № 9243/13-01-09-01/35850930, згідно з яким встановлено порушення абзацу 3 частини 4, частини 1 статті 11, ч. 8 ст. 2, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», пункту 226.2 пункту 226.6 статті 226 ПК України.

На підставі Акта перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено рішення:

- про застосування фінансових санкцій №00137520901 від 29.03.2024, відповідно до якого за виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії, порушення частини 5, частини 8 статті 2 та частини 1 статті 12 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» застосовано по позивача фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 85000,00 грн;

- про застосування фінансових санкцій №00137510901 від 29.03.2024, відповідно до якого за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв у скляній тарі з порушенням вимог маркування алкогольної продукції, порушення частини 1 абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» п. 226.6 ст.226 Податкового кодексу України застосовано по позивача фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 ПК України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів.

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом:

- направлення на проведення такої перевірки;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

З наведеного слідує, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

ПУ України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як найменування та реквізити суб`єкта перевірки (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка).

Як видно з матеріалів справи, фактичну перевірку ТОВ ОПТІМА ХОТЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ проведено на підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 26.02.2024 № 971-ПП.

Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 26.02.2024 № 971-ПП наказано провести перевірку суб`єкта господарювання за адресою: Львівська ОТГ, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 107.

Однак в наказі відсутні відомості щодо найменування суб`єкта перевірки та реквізити такого суб`єкта. Відповідачем в наказі на перевірку, вказано тільки адресу за якою призначено фактичну перевірку.

Відтак, ГУ ДПС у Львівській області порушено вимоги пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо обов`язковових реквізитів наказу на проведення фактичної перевірки.

Суд зазначає, що проведення документальної планової чи позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки можливе лише за одночасної наявності правової та формальної підстав. Мова йде про наявність законних підстав для проведення перевірки та дотримання вимог щодо пред`явлення або надіслання належно оформлених наказу та направлення про проведення перевірки, а також надання службового посвідчення осіб, які вказані у такому направленні.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №808/881/16.

Встановлюючи вимоги щодо змісту наказу про проведення перевірки, норми пункту 81.1 статті 81 ПК України у такий спосіб встановлюють межі повноважень контролюючого органу на здійснення контрольного заходу (перевірки) стосовно платника податків. Водночас, вони забезпечують для платника податків правову визначеність щодо перевірки, яка проводиться стосовно нього. Таке правове навантаження мають, зокрема положення абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо обов`язкового зазначення в наказі адреси об`єкта, перевірка якого проводиться (у разі проведення перевірки в іншому місці), мети, виду перевірки, підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дати початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Крім того, Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що у питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені ПК України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.06.2023 у справі №818/1319/16).

Згідно з пунктом 81.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Матеріали перевірки - це:

акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною;

заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду);

пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

За приписами пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Згідно з підпунктом 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 86.7.2 пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет.

За приписами підпункту 86.7.3 пункту 86.7 статті 86 ПК України платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Отже законодавець закріпив право платника податків або його законного представника бути присутнім під час розгляду заперечень до акту перевірки. Реалізація такого права пов`язується із волевиявленням платника податків взяти участь у їх розгляді.

За наслідками проведеної перевірки позивача, ГУ ДПС у Львівській області складний Акт перевірки від 07.02.2024 № 9243/13-01-09-01/35850930.

ТОВ «ОПТІМА ХОТЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ» надіслало відповідачу заперечення на акт перевірки. В надісланих запереченнях позивач повідомив про те, що бажає взяти участь у розгляді заперечень, просив повідомити дату та час такого розгляду.

Проте в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем ТОВ «ОПТІМА ХОТЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ» про дату, час та місце розгляду матеріалів перевірки.

Суд вказує, неповідомлення ГУ ДПС у Львівській області позивача про розгляд матеріалів перевірки свідчить про неналежне забезпечення відповідачем права позивача на участь у процесі прийняття рішень за наслідками проведеної перевірки. Відтак достатні підстави вважати про порушення відповідачем розгляду заперечень на акт перевірки.

Щодо встановлених порушень суд зазначає наступне.

На підставі Акта перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено рішення:

- про застосування фінансових санкцій №00137520901 від 29.03.2024, відповідно до якого за виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії, порушення частини 5, частини 8 статті 2 та частини 1 статті 12 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» застосовано по позивача фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 85000,00 грн;

- про застосування фінансових санкцій №00137510901 від 29.03.2024, відповідно до якого за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв у скляній тарі з порушенням вимог маркування алкогольної продукції, порушення частини 1 абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» п. 226.6 ст.226 Податкового кодексу України застосовано по позивача фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).

За приписами частини п`ятої, восьмої статті 2 Закону № 481/95-ВР встановлено, що виробництво алкогольних напоїв для реалізації на території України здійснюється з використанням спирту етилового, що відповідає товарній підкатегорії 2207 10 00 90 згідно з УКТ ЗЕД (спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80 % об. або більше), та спиртових дистилятів, що відповідають товарній позиції 2208 згідно з УКТ ЗЕД, які одержані виключно із сільськогосподарської продукції та мають статус українських товарів відповідно до Митного кодексу України.

Виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) незалежно від форм власності за наявності відповідної ліцензії.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 481/95-ВР виробництво алкогольних напоїв здійснюється з використанням спирту етилового, що відповідає товарній підкатегорії 2207 10 00 90 згідно з УКТ ЗЕД, та спиртових дистилятів, що відповідають товарній позиції 2208 згідно з УКТ ЗЕД, які одержані виключно із сільськогосподарської продукції та мають статус українських товарів відповідно до Митного кодексу України. Використання інших видів спирту для виробництва алкогольних напоїв і харчових продуктів забороняється. Використання спирту при виробництві суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) малих виробництв виноробної продукції заборонено.

В абзаці 3 частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР встановлено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Особливості маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів передбачено статтею 11 Закону № 481/95-ВР.

Відповідно до пунтку 226.6 ст.226 ПК України маркуванню підлягають усі (крім зазначених у пункті 226.10 цієї статті) алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється.

Як видноз Акта перевірки, контролюючим органом встановлено реалізацію позивачем настоянки «Цедрова» власного виробництва, яка зберігається та розливається зі скляної тари ємкістю 3 літра без марок акцизного податку встановленого зразка. Зазначені у фіскальному чеку реквізити марки акцизного податку не відповідають виду, назві, коду згідно УКТЗЕД міцності та місткості продукції, на яку марка акцизного податку. Реалізація настоянки «Цедрова» власного виробництва здійснюється зі скляної тари ємкістю 3 літра, на якій відсутні етикетки з назвою виробу, відсутня інформація про назву оператора ринку, який виготовляє даний продукт, не зазначено вміст цукру, не вказана об`ємна частка спирту, дата виготовлення, відомості ДСТУ. Окрім того, ТОВ «ОПТІМА ХОТЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ» здійснює виробництво настоянки «Цедрова» методом змішування горілки «Green day» з фруктами та іншими компонентами згідно наданої підприємством технологічної карти № ЦБ 00015768 від 05.03.2024, без наявної атестації виробництва, ліцензії на виробництво алкогольних напоїв та дозвільних документів/сертифікатів якості.

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;

Згідно пунктом 4.17 ДСТУ 3297:95 «Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення понять» наведено поняття коктейлю лікеро-горілчаного виробництва, яким, зокрема, є лікеро-горілчаний напій міцністю від 20 до 40 % з масовою концентрацією екстрактивних речовин від 5 до 25мг/100 см 3, який перед вживанням розводять мінеральною водою або плодово-ягідними соками або безалкогольними напоями, виготовлений змішуванням готових напоїв або купажуванням окремих напівфабрикатів та інгредієнтів.

Згідно наведеного у вказаному ДСТУ визначенню наливка - лікеро-горілчаний напій міцністю від 15,0 до 35,0 % з масовою концентрацією екстрактивних речовин від 15,0 до 50,0 г/100 см 3, виготовлений на основі свіжої плодової сировини або напівфабрикатів.

Разом з цим вимоги ДСТУ 4257:2003 «Напої лікеро-горілчані. Технічні умови» передбачають виготовлення напоїв лікеро-горілчаних виключно на основі спирту етилового ректифікованого (підпункт 4.2.1 пункту 4.2) вимоги ДСТУ 4257:2003 не можуть застосовуватись до коктейлів у громадському харчуванні, оскільки розділ 4.2 цих умов не передбачає підакцизних складників (горілки) у лікеро-горілчаному напої.

Суд вказує, що слід розмежувати коктейлі у громадському харчуванні як продукт власного виробництва відповідно до технологічної карти його виготовлення та лікеро-горілчані напої промислового виробництва, в тому числі настоянки, наливки, коктейлі, тощо.

За приписами статті 12 Закону №481/95-ВР виробництво алкогольних напоїв здійснюється з використанням спирту етилового, що відповідає товарній підкатегорії 2207 10 00 90 згідно з УКТ ЗЕД, та спиртових дистилятів, що відповідають товарній позиції 2208 згідно з УКТ ЗЕД, які одержані виключно із сільськогосподарської продукції та мають статус українських товарів відповідно до Митного кодексу України.

Водночас, чинне законодавство не передбачає вимог до коктейлю у громадському харчуванні як продукту власного виробництва відповідно до технологічної карти його виготовлення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верхоного Суду від 04.08.2022 у справі №2040/7199/18.

Відповідно до статті 1 Закону № 481/95-ВР повний технологічний цикл виробництва - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій (власних або залучених на договірних засадах у випадках, передбачених цим Законом), акредитованих відповідно до законодавства.

Разом з тим, основні вимоги щодо роботи суб`єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства регламентуються Правилами роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 219, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 за № 680/6968 (далі - Правила № 219).

Згідно з пунктом 1.3 Правил № 219 ресторанне господарство вид економічної діяльності суб`єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього; заклад ресторанного господарстваорганізаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів; технологічна документація на страви та вироби - документація із зазначенням опису технологічного процесу виробництва продукції, переліку продуктів, продовольчої сировини, речовин і супутніх матеріалів, що застосовуються в процесі приготування, даних про норми їх вмісту в кінцевому харчовому продукті, термін придатності до споживання, умов зберігання, способу реалізації (подання) споживачу, вимог до якості страв та виробів.

Пунктом 1.4 Правил № 219 встановлено, що суб`єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб`єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.

Суд зазначає, що при приготуванні коктейлів відсутній повний технологічний цикл виробництва, використовуються готові, вироблені алкогольні напої вже ліцензованих виробників та приготування здійснюється безпосередньо в ресторані.

Так, згідно з Актом перевірки контролюючим органом встановлено, що настоянки «Цедрова» виготовляється позивачем методом змішування горілки «Green day» з фруктами та іншими компонентами згідно наданої підприємством технологічної карти № ЦБ 00015768 від 05.03.2024.

Відтак, позивач не здійснює виробництва алкогольних напоїв, а лише готує коктейлі шляхом змішування готових алкогольних напоїв з іншими складниками, а тому у позивача відсутній обов`язок отримувати ліцензію на виробництво алкогольних напоїв та маркувати такі коктейлі.

Настоянка «Цедрова» приготовлена шляхом змішування горілки ліцензованих виробників, що придбається позивачем у готовому вигляді з марками акцизного податку, з іншими інгредієнтами (складниками) у відповідності до затвердженої технологічної карти, копію якої надано до матеріалів справи.

При цьому факт придбання горілки «Green day», яка змішується при виготовленні коктейлю позивачем підтверджено відповідними первинними документами з придбання горілки.

З урахуванням викладеного суд вважає безпідставними доводи контролюючого органу про здійснення позивачем виробництва алкогольних напоїв та вважає, що фактично позивачем здійснювалось виготовлення коктейлів, що не передбачає необхідності отримання відповідної ліцензії на право виготовлення алкогольних виробів.

Щодо зберігання та реалізації алкогольних напоїв, а саме настоянки «Цедрова» у скляній тарі з порушенням вимог маркування алкогольної продукції, порушення частини 1 абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального п. 226.6 ст.226 Податкового кодексу України, суд зазначає, що тання є похідним від першого питання, що є спірним щодо виготовлення алкогольних напоїв.

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Положеннями статті 11 Закону №481/95-ВР встановлено обов`язковість та порядок маркування алкогольних напоїв, які реалізуються в Україні, марками акцизного податку встановленого зразка.

Відповідно до абз. 3 частини 4 статті 11 зазначеного закону алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з пунктом 226.1 статті 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8.5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється (пункт 226.6 статті 226 ПК України).

Відповідно до пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.010 №1251 маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробником зазначеної продукції. Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням сум акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Враховуючи встановлені судом обставини, за яких позивача не можна вважати виробником алкогольних напоїв, відсутнім є його обов`язок маркувати виготовлені ним коктейлі. В даному випадку, законодавство передбачає та покладає обов`язок маркування алкогольних напоїв на його виробника, в той же час позивача за встановлених обставин, не можна вважати такою особою, тому у товариства відсутній обов`язок маркування власно приготування настоянки «Цедрова», які реалізуються в його ректорані.

За таких обставин, ураховуючи встановлені судом обставини, рішення Головного управління ДПС у Львівській області про застосування фінасових санкцій №00137520901 від 29.03.2024, №00137510901 від 29.03.2024 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 6056,00 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області про застосування фінансових санкцій №00137520901 від 29.03.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області про застосування фінансових санкцій №00137510901 від 29.03.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул.Стрийська, 35) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОПТІМА ХОТЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ (код ЄДРПОУ 35850930, місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Тепловозна, буд. 18-Д) судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.