Рішення

від 13.11.2024 по справі 380/953/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 рокусправа № 380/953/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДР-ТРАНС-ГРУП» до Тернопільської митниці, про визнання протиправними та скасування рішень.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АДР-ТРАНС-ГРУП» (далі позивач, ТОВ «АДР-ТРАНС-ГРУП») з позовом до Тернопільської митниці (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UА403000/2023/000079/2 від 06.11.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА403020/2023/000688;

- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UА403000/2023/000080/2 від 06.11.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403020/2023/000692.

- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UА403000/2023/000081/2 від 06.11.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА403020/2023/000691;

- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UА403000/2023/000269/2 від 06.11.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403020/2023/000693.

Позовні вимоги обґрунтовані таким. Під час здійснення господарської діяльності, у зв`язку з поставкою товару, ТОВ «АДР-ТРАНС-ГРУП» з метою митного оформлення товарів подало до Тернопільської митниці електроні митні декларації, відповідно до яких було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митних декларацій. До митних декларацій в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару було надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу.

Ухвалою суду від 22.01.2024 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунув належним чином.

Ухвалою суду від 07.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Ухвалою суду від 08.11.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що за результатами проведеного опрацювання встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, відповідач не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 Митного кодексу України. Тому, посадові особи Тернопільської митниці під час здійснення контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,-

в с т а н о в и в :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АДР-ТРАНС-ГРУП» (покупець) та компанією «Poltrans2 Sp.zo.o», Польща (продавець) 10.10.2023 укладено зовнішньоекономічний Контракт №023/2023, предметом якого є зобов`язання продавця здійснити продаж транспортних засобів (Товар).

Відповідно до істотних умов контракту Товар доставляється на умовах FCA («Інкотермс-2020»). Загальна сума контракту складає 140000,00 євро. Умови оплати: покупець здійснює 100% передоплату за Товар протягом 10-ти днів після отримання (проформи) рахунку-фактури. Покупець здійснює повну оплату за цим Контрактом у формі банківського переказу в євро на банківських рахунок продавця.

Товар супроводжується: оригіналом реєстрації, рахунком-фактурою, експортним документом EX-A (пункту 4.1. Контракту).

На виконання умов вказаного договору 18.10.2023 позивач здійснив 100% передоплату за товар в сумі 140000,00 євро на рахунок продавця, що підтверджується копією платіжної інструкції в іноземній валюті №56 від 18.10.2023 на рахунок «Poltrans2 Sp.zo.o», в якій в деталях платежу (код 70) зазначено: «Prep.for contract 023/2023 DD 10.10.2023 inv FPF/13/2023, FPF/14/2023, FPF/15/2023, FPF/16/2023, FPF/17/2023 D DD 10.10.2023».

З метою митного оформлення вказаного товару (ран сортних засобів) щодо кожного з них позивач подав до митного органу митні декларації:

1) 31.10.2023 №23UA403020017354U5, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №FA/493/2023 від 25.10.2023; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №FA/493/2023 від 25.10.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 03.09.2019; платіжну інструкцію №56 від 18.10.2024; калькуляцію транспортних витрат №390 від 30.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №023/2023 від 10.10.2023; договір про надання послуг митного брокера №20/12/2022-1 від 2012.2022; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.017.706470-23 від 28.10.2023; копію митної декларації країни відправлення №23PL331020Е1096311 від 25.10.2023; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №23UA403020017354U5 від 31.10.2023;

2) 31.10.2023 №23UA403020017373U5, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №FA/492/2023 від 25.10.2023; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №FA/492/2023 від 25.10.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.10.2016; платіжну інструкцію №56 від 18.10.2024; калькуляцію транспортних витрат №387 від 30.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №023/2023 від 10.10.2023; договір про надання послуг митного брокера №20/12/2022-1 від 2012.2022; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.017.706391-23 від 27.10.2023; копію митної декларації країни відправлення №23PL331020Е1096560 від 25.10.2023; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №23UA403020017373U5 від 31.10.2023;

3) 31.10.2023 №23UA403020017453U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №FA/491/2023 від 25.10.2023; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №FA/491/2023 від 25.10.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 14.12.2022; платіжну інструкцію №56 від 18.10.2024; калькуляцію транспортних витрат №388 від 30.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №023/2023 від 10.10.2023; договір про надання послуг митного брокера №20/12/2022-1 від 2012.2022; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.017.706641-23 від 31.10.2023; копію митної декларації країни відправлення №23PL331020Е1096627 від 25.10.2023; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №23UA403020017453U3 від 31.10.2023;

4) 06.11.2023 №23UA403020017728U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №FA/490/2023 від 25.10.2023; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №FA/490/2023 від 25.10.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 04.01.2016; платіжну інструкцію №56 від 18.10.2024; калькуляцію транспортних витрат №389 від 30.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №023/2023 від 10.10.2023; договір про надання послуг митного брокера №20/12/2022-1 від 2012.2022; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.017.706337-23 від 27.10.2023; копію митної декларації країни відправлення №23PL331020Е1096536 від 25.10.2023; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №23UA403020017728U7 від 06.11.2023.

За результатами опрацювання наданих документів Тернопільська митниця надіслала вимоги в яких просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України.

На виконання першої вимоги митного органу, позивачем додатково було надано підтверджуючі документи копію експертного висновку від 01.11.2023 №01/11-23. На виконання решти вимог позивач повідомив відповідача, що він надав всі наявні підтверджуючі документи, інших документів для підтвердження заявленої митної вартості у позивача відсутні. Просив визначити митну вартість на підставі наданих документів.

За результатами розгляду поданих документів Тернопільська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА403000/2023/000079/2 від 06.11.2023; №UА403000/2023/000080/2 від 06.11.2023; №UА403000/2023/000081/2 від 06.11.2023; №UА403000/2023/000269/2 від 06.11.2023.

Рішення про коригування митної вартості товарів №UА403000/2023/000079/2 обґрунтовує тим, що Тернопільською митницею заявлена митна вартість не може бути визначена, оскільки декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, у поданих документах наявні розбіжності та не підтверджено числове значення складових митної вартості. Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 53 Митного кодексу України про застосування другорядного методу за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 06.11.2023 №UA403020/2023/017729, де вартість такого товару встановлена на рівні 33165,00 євро.

Тернопільська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403020/2023/000688.

Рішення про коригування митної вартості товарів №UА403000/2023/000080/2 обґрунтовує тим, що Тернопільською митницею заявлена митна вартість не може бути визначена, оскільки декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, у поданих документах наявні розбіжності та не підтверджено числове значення складових митної вартості. Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 53 Митного кодексу України про застосування резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 06.11.2023 №UA403020/2023/7609, де вартість такого товару встановлена на рівні 40100,00 євро.

Тернопільська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403020/2023/000692.

Рішення про коригування митної вартості товарів № UА403000/2023/000081/2 обґрунтовує тим, що Тернопільською митницею заявлена митна вартість не може бути визначена, оскільки декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, у поданих документах наявні розбіжності та не підтверджено числове значення складових митної вартості. Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 53 Митного кодексу України про застосування резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 06.11.2023 №UA403020/2023/7609, де вартість такого товару встановлена на рівні 40100,00 євро.

Тернопільська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403020/2023/000691.

Рішення про коригування митної вартості товарів № UА403000/2023/000269/2 обґрунтовує тим, що Тернопільською митницею заявлена митна вартість не може бути визначена, оскільки декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, у поданих документах наявні розбіжності та не підтверджено числове значення складових митної вартості. Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 53 Митного кодексу України про застосування резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація 06.11.2023 №UA403020/2023/017729, де вартість такого товару встановлена на рівні 33165,00 євро.

Тернопільська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403020/2023/000693.

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними, ТОВ «АДР-ТРАНС-ГРУП» звернулося за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові у справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

У випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені пунктом 2 частиною 1 статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 1 статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод не застосовується у таких випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Кожен із вказаних випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із змісту статті 53 МК України висновується, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Як зазначено в позовній заяві та в картках відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митних деклараціях позивачем надано до кожної такої декларації: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №FA/490/2023, №FA/491/2023, №FA/492/2023, №FA/493/2023 від 25.10.2023; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №FA/490/2023, №FA/491/2023, №FA/492/2023, №FA/493/2023 від 25.10.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; платіжну інструкцію №56 від 18.10.2024; калькуляцію транспортних витрат №387, №388, №389, №390 від 30.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №023/2023 від 10.10.2023; договір про надання послуг митного брокера №20/12/2022-1 від 2012.2022; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу; копію митної декларації країни відправлення; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів.

Крім цього, на виконання вимоги митного органу, позивачем додатково було надано підтверджуючі документи копію експертного висновку від 01.11.2023 №01/11-23. На виконання решти вимог позивач повідомив відповідача, що він надав всі наявні підтверджуючі документи, інших документів для підтвердження заявленої митної вартості у позивача відсутні. Просив визначити митну вартість на підставі наданих документів.

З огляду на викладене, слід зробити висновок, що декларантом до митного оформлення надано всі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Втім, як встановлено зі змісту оскаржених рішеннь, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Тому, відповідач надіслав декларанту вимогу про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У контексті зазначеного варто зауважити, що частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, витребування документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №809/946/17.

У пункті 2 частини 4 статті 54 МК України вказано, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність вказаних у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов`язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.

Відповідач витребував визначені у статті 53 Митного кодексу України документи та не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржені рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.

Водночас надані декларанту електронні повідомлення стосовно необхідності подання митному органу додаткових документів не містить відомостей щодо правових підстав для витребування таких документів, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем.

Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями пункту 2 частини 4 статті 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Відповідач в обґрунтування розбіжностей у долучених позивачем до митних декларацій №23UA403020017354U5, №23UA403020017373U5, №23UA403020017453U3, №23UA403020017728U7, документах зазначає таке.

Щодо твердження відповідача, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару та у поданих до митного оформлення документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: транспортні (перевізні) документи; за наявності інші платежі та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації.

Автоматичною системою аналізу ризиками згенеровано форму митного контролю щодо можливого заниження митної вартості за кодом МФ 105-2. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного транспортного засобу у зв?язку з тим, що вартість цистерн зі схожими характеристиками, яка міститься на загальнодоступних Інтернет-ресурсах є вищою за заявлену декларантом. Митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою.

Суд зазначає, що ані в запиті про надання додаткових документів, ані в спірних рішеннях про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митних деклараціях; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, передбачених статтею 53 МК України. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Викладене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16.

Також, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.02.2023 у справі №815/2552/16, які зводяться до того, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може ґрунтуватися лише на інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України (далі ЄАІС), оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин підчас здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також, слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню

У постановах від 14.08.2018 у справі №820/9195/15, від 28.08.2018 у справі №810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 Верховний Суд вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд наголошує на тому, що аналізовані приписи Митного кодексу України дають підстави дійти висновку, що розбіжності в документах «повинні мати вплив» на визначення числового значення митної вартості товару.

З огляду на це, окремі неточності, які не мають впливу на визначення числового значення митної вартості товару і дають можливість ідентифікувати вартісні показники зовнішньоекономічної операції, не можуть ставити під сумнів добросовісність декларанта під час визначення митної вартості товару.

Оцінюючи обґрунтованість обрання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару (резервний), слід зазначити, що сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2022 у справі №820/9195/15, 05.07.2022 у справі № 804/150/16 та 30.06.2022 у справі №280/1824/19.

Суд також зауважує, що у спірних рішеннях митним органом не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом; не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем.

Щодо покликань відповідача, що подана калькуляція не містить всіх відомостей, а саме: щодо розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр та відсутність відомостей щодо страхування даного перевезення.

Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту №023/2023 поставка Товару здійснювалася на умовах FCA («Інкотермс-2020»).

Згідно з правилами Інкотермс-2020, термін «FCA (Free Carrier (... named place)) Франко перевізник (... назва місця)» означає, що продавець товару виконав свої зобов`язання щодо поставки, виконавши митне очищення для експорту та передавши його перевізнику у названому покупцем місці. Ціна FCA означає, що контрактна (фактурна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, а також експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, вартість доставки до основного перевізника в місці, вказаному покупцем та навантаження товару в транспортний засіб, без вартості доставки (фрахту) до покупця.

Відповідно до статті А5 до умов поставки FCA Інкотермс-2020 продавець не має зобов`язання перед покупцем щодо укладення договору страхування, проте, продавець зобов`язаний на прохання, на ризик і за рахунок покупця надати покупцю інформацію, яка є у розпорядженні продавця, необхідну для отримання страхування. Тобто, на умовах FCA покупець не зобов`язаний здійснювати страхування товару, але може це зробити на власний розсуд.

Суд встановив, що доставку товару позивач здійснював власними виробничими засобами в межах своєї господарської діяльності, тому, як наслідок, відсутня інформація щодо розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Крім того, у калькуляціях транспортних витрат вказані: відстань маршруту за межами митної території України - 370 км, витрати за межами митної території України; відстань маршруту в межах митної території України - 240 км, витрати в межах митної території України.

У постановах від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 та від 07.07.2023 у справі №803/718/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому калькуляцію транспортних витрат є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Окрім того, суд зауважує, що умови FCA Інкотермс-2020 не передбачають обов`язку ані продавця, ані покупця здійснювати страхування товару. Обов`язку надання документів зі страхування товару такими умовами поставки не передбачено. Зовнішньоекономічний контракт №023/2023 також не містить вимог щодо страхування товару.

Щодо виписки з бухгалтерської документації суд зазначає, що законодавством не встановлено вичерпний перелік бухгалтерських документів та форму, які декларант може подавати для підтвердження заявленої митної вартості товарів, оскільки він залежить від умов конкретної зовнішньоекономічної операції та системи оподаткування, на якій перебуває відповідний платник податків, форм ведення бухгалтерського обліку.

ТОВ «АДР-ТРАНС-ГРУП» до митного оформлення товарів надавалась платіжну інструкцію №56 від 18.10.2024, якою підтверджено передоплату за поставлені товари, а також калькуляція транспортних витрат, що є бухгалтерською документацією, крім того, товари на час митного оформлення не були оприбутковані підприємством.

Щодо ненадання прайс-листа виробника товару.

Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у справі №К/9901/2542/18 зазначив: «До переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст.53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція). Прейскурант (прайс-лист) це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, умов поставки, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки».

Також, суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано як саме наявність або відсутність прайс-листа виробника товару може вплинути на митну вартість товару чи які складові митної вартості внаслідок не надання цих відомостей не підтверджено.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Крім того, суд зазначає, що за результатом проведеної консультації з декларантом згідно з статті 57 Митного кодексу вказано про неможливість визначення митної вартості згідно з статтями 59-63 МК України. Митна частини товару визначена за другорядним методом за ціною договору щодо ідентичних товарів. За основу для обрахунку митної вартості слугувала: МД від 06.11.2023 №UA403020/2023/017729, де вартість такого товару встановлена на рівні 33165,00 євро. Вартість іншої частини визначена резервним методом згідно статті 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості слугувала: МД від 06.11.2023 №UA403020/2023/7609, де вартість такого товару встановлена на рівні 40100,00 євро.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020 в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Однак відповідачем у рішенні не зазначено конкретної інформації та критеріїв, за якими він порівнював відповідний товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо).

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Суд зазначає, що неправомірним є коригування митної вартості товару, якщо виявлені розбіжності не спричинили неповноту або недостовірність відомостей про митну вартість відповідного товару. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 20.03.2020 у справі №480/4423/18.

З викладеного висновується, що відповідачем не визначено встановлення під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах які вплинули на ціну товару та не конкретизовано яким саме чином зв`язок між позивачем та продавцем товару вплинув на визначення митної вартості.

Суд окрім іншого враховує, що митний орган повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 3 статті 53 МК України).

В оскаржених рішеннях відповідач не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

З урахуванням викладеного суд висновує, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, водночас відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішень про коригування митної вартості товарів UА403000/2023/000079/2, №UА403000/2023/000080/2, №UА403000/2023/000081/2, №UА403000/2023/000269/2 критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому, такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА403020/2023/000688, №UA403020/2023/000692, №UА403020/2023/000691, №UA403020/2023/000693, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки на час прийняття оскарженої картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність рішення відповідача. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 2, 3 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача в позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, орієнтована сума яких складає 10000 грн.

На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги позивачем не долучено жодних доказів, окрім, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1251231.

Проте до справи не долучено: договір про надання професійної правничої допомоги, укладений між позивачем та адвокатом, акт виконаних робіт та докази, що підтверджують оплату позивачем суми винагороди на розрахунковий рахунок адвоката.

З огляду на викладене, відсутність документального підтвердження понесених витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Судовий збір відповідно до частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UА403000/2023/000079/2 від 06.11.2023, №UА403000/2023/000080/2 від 06.11.2023, №UА403000/2023/000081/2 від 06.11.2023, №UА403000/2023/000269/2 від 06.11.2023.

3. Визнати протиправними та скасувати картки відмови Тернопільської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА403020/2023/000688, №UA403020/2023/000692, №UА403020/2023/000691, №UA403020/2023/000693.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (46400, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38; ЄДРПОУ 43985576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДР-ТРАНС-ГРУП» (79000, вул. Новаківського, 14, м. Львів; ЄДРПОУ 44150094) судовий збір в сумі 21472 (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців Олег Романович