Рішення

від 14.11.2024 по справі 380/13762/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 рокусправа № 380/13762/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ГАРАНТ ТРАНС» до Львівської митниці, про визнання протиправними і скасування рішень.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ГАРАНТ ТРАНС» (далі позивач, ТОВ «ЗАХІД ГАРАНТ ТРАНС») з позовом до Львівської митниці (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2024/100168/1 від 28.03.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001058;

- визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2024/100169/2 від 28.03.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001059.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення господарської діяльності, у зв`язку з поставкою товару, ТОВ «ЗАХІД ГАРАНТ ТРАНС» з метою митного оформлення товарів подало до Львівської митниці електронну митну декларацію, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що спричинило необхідність сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу.

Ухвалою суду від 01.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Ухвалою суду від 14.11.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що за результатами проведеного опрацювання встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, відповідач не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 Митного кодексу України. Тому, посадові особи Львівської митниці під час здійснення контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,-

в с т а н о в и в :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ГАРАНТ ТРАНС» (покупець) та компанією «EURL CL EXPORT», Франція (продавець) 04.02.2024 укладено зовнішньоекономічний Контракт №1 (далі контракт), предметом якого є зобов`язання продавця здійснити продаж транспортного засобу (товар), а покупець зобов`язується прийняти і здійснити оплату товару в порядку та на умовах, визначених у контракті.

Відповідно до істотних умов контракту умови поставки Товару FCA Nim, France (Інкотермс 2020). Асортимент, найменування, одиниця виміру та загальна кількість товару, який підлягає поставці, визначається в інвойсі, що є невід`ємною частиною цього контракту. Валюта контракту та розрахунків євро. Загальна сума контракту складається з вартості партії товару, поставленої покупцю за цим контрактом (відповідно до інвойсу) та складає 12200,00 євро. У пункту 3.6 визначено перелік документів, що передаються продавцем товару покупцю разом із товаром. Умови оплати: покупець здійснює оплату за товар у порядку, визначеному в інвойсі на кожну партію товару.

На виконання вказаного договору контрагент виставив фактуру на оплату товару №FА2122 від 08.02.2024 на суму 12200,00 євро за товар сідельний тягач для перевезення напівпричепів VOLVO, модель FH 500, 2016 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .

Позивачем на підставі фактури здійснено оплату за товар, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті (MT103 вихiдний через SWIFT) №1 від 12.02.2024, в якій в деталях платежу (код 70) зазначено: «PRPMNT FOR Tractor Volvo FH500Ch, 2016 ACC CNTR N 1 DD 04.02.2024».

ТОВ «ЗАХІД ГАРАНТ ТРАНС» самостійно здійснило транспортування зазначеного транспортного засобу.

З метою митного оформлення вказаного товару 22.03.2024 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію 24UA209230025671U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №FА2122 від 08.02.2024; сертифікат з перевезення (проходження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) №A3905512 від 19.02.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.10.2017; платіжну інструкцію №1 від 12.02.2024; калькуляцію транспортних витрат №1 від 18.03.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №1 від 04.02.2024; додаткову угоду №1 від 05.02.2024; фактури сервісу №89252 від 28.02.2021; №10/3150476 від 30.10.2023; №107989 від 30.06.2023, №19/2808277 від 06.10.2022, №19/2806819 від 31.03.2022, №69/1715426 від 06.10.2021, копію митної декларації країни відправлення №24FRD0720017528867 від 19.02.2024; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.013.376604-24 від 20.03.2024; копію митної декларації за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209230025671U0 від 22.03.2024.

За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимоги в яких просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України.

На виконання вимог митного органу, позивачем надано пояснення щодо транспортування та страхування товару та додатково підтверджуючі документи виписку з бухгалтерської звітності з контрагентом «EURL CL EXPORT» за період з 04.02.2024 по 27.03.2024; висновки щодо заявлених характеристик №UA.013.376604-24 від 20.03.2024.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100169/2 від 28.03.2024.

Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100169/2 обґрунтовує тим, що Львівською митницею заявлена митна вартість не може бути визначена, оскільки у поданих документах відсутні всі відомості, які місять інформацію про ціну, що фактично була сплачена. Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 53 Митного кодексу України про застосування другорядного методу 2б (стаття 60 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація: «т. №1 мд № UA205140/2024/017522 від 13.03.24 де вартість такого товару становить 25000 Євро/шт.».

Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209230/2024/001059. З метою випущення товару у вільний обіг 08.05.2023 позивач (декларант) подав митну декларацію від 09.05.2024 №24UA209230041970U2, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ГАРАНТ ТРАНС» (покупець) та компанією «Trailer-Handel», Республіка Німеччина (продавець) 08.03.2024 укладено зовнішньоекономічний Контракт №1 (далі контракт), предметом якого є зобов`язання продавця здійснити продаж транспортного засобу (товар), а покупець зобов`язується прийняти і здійснити оплату товару в порядку та на умовах , визначених у контракті.

Відповідно до істотних умов контракту умови поставки Товару FCA Ludwigsfelde Duetschland (Інкотермс 2020); транспортування товару здійснюється власним ходом траснпортого засобу. Асортимент, найменування, одиниця виміру та загальна кількість товару, який підлягає поставці, визначається в інвойсі, що є невід`ємною частиною цього контракту. Валюта контракту та розрахунків євро. Загальна сума контракту складається з вартості партії товару, поставленої покупцю за цим контрактом (відповідно до інвойсу) та складає 12000,00 євро. У пункту 3.6 визначено перелік документів, що передаються продавцем товару покупцю разом із товаром. Умови оплати: покупець здійснює оплату за товар у порядку, визначеному в інвойсі на кожну партію товару.

На виконання вказаного договору контрагент виставив фактуру на оплату товару №03/03/2024 від 07.03.2024 на суму 12200,00 євро за товар напівпричіп тентовий, вживаний SCHMITZ CARGOBULL, модель SCS, 2018 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 .

Позивачем на підставі фактури здійснено оплату за товар, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті (MT103 вихiдний через SWIFT) №2 від 13.03.2024, в якій в деталях платежу (код 70) зазначено: «PRPMNT FOR Vehicle Schmitz SCS, 2018 ACC CNTR N 2 DD 08.03.2024».

ТОВ «ЗАХІД ГАРАНТ ТРАНС» самостійно здійснило транспортування зазначеного транспортного засобу.

З метою митного оформлення вказаного товару 22.03.2024 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію 24UA209230025670U1, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №03/03/2024 від 07.03.2024; декларацiю про походження товару (Declaration of origin) №03/03/2024 від 07.03.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 26.06.2018; платіжну інструкцію №2 від 13.03.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №2 від 08.03.2024; копію митної декларації країни відправлення №24DE370129148584B2 від 13.03.2024; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.013.376587-24 від 20.03.2024; копію митної декларації за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209230025670U1 від 22.03.2024.

За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимоги в яких просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України.

На виконання вимог митного органу, позивачем надано пояснення щодо транспортування та страхування товару та додатково підтверджуючі документи калькуляцію транспортних витрат №2 від 18.03.2024; виписку з бухгалтерської звітності з контрагентом «Trailer-Handel» за період з 08.03.2024 по 27.03.2024; висновки щодо заявлених характеристик №UA.013.376587-24 від 20.03.2024.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100168/1 від 28.03.2024.

Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100168/1 обґрунтовує тим, що Львівською митницею заявлена митна вартість не може бути визначена, оскільки у поданих документах відсутні всі відомості, які місять інформацію про ціну, що фактично була сплачена. Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 53 Митного кодексу України про застосування другорядного методу 2ґ (стаття 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація: «т. №1 мд №UA209110/2024/001985 від 20.03.24 де вартість такого товару становить 15500 Євро/шт.».

Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209230/2024/001058. З метою випущення товару у вільний обіг 08.05.2023 позивач (декларант) подав митну декларацію від 29.03.2024 №24UA209230028065U0, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними, ТОВ «ЗАХІД ГАРАНТ ТРАНС» звернулося за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові у справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

У випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені пунктом 2 частиною 1 статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 1 статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод не застосовується у таких випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Кожен із вказаних випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із змісту статті 53 МК України висновується, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Як зазначено в позовній заяві та в картках відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митних деклараціях позивачем надано:

- рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №FА2122 від 08.02.2024; сертифікат з перевезення (проходження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) №A3905512 від 19.02.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.10.2017; платіжну інструкцію №1 від 12.02.2024; калькуляцію транспортних витрат №1 від 18.03.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №1 від 04.02.2024; додаткову угоду №1 від 05.02.2024; фактури сервісу №89252 від 28.02.2021; №10/3150476 від 30.10.2023; №107989 від 30.06.2023, №19/2808277 від 06.10.2022, №19/2806819 від 31.03.2022, №69/1715426 від 06.10.2021, копію митної декларації країни відправлення №24FRD0720017528867 від 19.02.2024; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.013.376604-24 від 20.03.2024; копію митної декларації за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209230025671U0 від 22.03.2024;

- рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №03/03/2024 від 07.03.2024; декларацiю про походження товару (Declaration of origin) №03/03/2024 від 07.03.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 26.06.2018; платіжну інструкцію №2 від 13.03.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №2 від 08.03.2024; копію митної декларації країни відправлення №24DE370129148584B2 від 13.03.2024; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.013.376587-24 від 20.03.2024; копію митної декларації за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209230025670U1 від 22.03.2024.

Крім цього, на виконання вимоги митного органу, позивачем додатково було надано пояснення з підтверджуючими документами, серед яких, калькуляцію транспортних витрат №2 від 18.03.2024; виписку з бухгалтерської звітності з контрагентом «EURL CL EXPORT» за період з 08.03.2024 по 27.03.2024; висновки щодо заявлених характеристик №UA.013.376587-24 від 20.03.2024; калькуляцію транспортних витрат №2 від 18.03.2024; виписку з бухгалтерської звітності з контрагентом «Trailer-Handel» за період з 08.03.2024 по 27.03.2024; висновки щодо заявлених характеристик №UA.013.376587-24 від 20.03.2024.

З огляду на викладене, слід зробити висновок, що декларантом до митного оформлення надано всі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Втім за змістом оскарженого рішення, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Тому, відповідач надіслав декларанту вимогу про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У контексті зазначеного варто зауважити, що частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, витребування документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз викладених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №809/946/17.

У пункті 2 частини 4 статті 54 МК України вказано, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність вказаних у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов`язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.

Відповідач витребував визначені у статті 53 Митного кодексу України документи та не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржене рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.

Водночас надані декларанту електронні повідомлення стосовно необхідності подання митному органу додаткових документів не містить відомостей щодо правових підстав для витребування таких документів, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем.

Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями пункту 2 частини 4 статті 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Відповідач в обґрунтування розбіжностей у долучених позивачем до митних декларацій 24UA209230025671U0 та 24UA209230025670U1 від 22.03.2024 документах зазначає таке.

Щодо покликань відповідача, що «Інкотермс-2010, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. […] Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Разом з тим для підтвердження витрат понесених Покупцем при переміщенні товару до моменту перетину митного кордону, декларантом не надано жодного з вище перелічених документів, що унеможливлює перевірку правильності визначення митної вартості товару».

Суд зазначає, що відповідач у рішенні про коригування митної вартості товару, яке оскаржується, послався на наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599. Проте вказаний наказ регулює правила заповнення декларації митної вартості та містить таке формулювання: «Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту».

Таким чином, наказ Міністерства фінансів України №599 лише визначає можливі приклади документів на підтвердження вартості перевезення, але не встановлює вичерпного переліку таких документів, а його формулювання не містить обов`язкової вимоги.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 (№К/9901/5149/18) зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Слід також звернути увагу, що позивач в обох випадках самостійно здійснював транспортування товарів (транспортних засобів). У поясненнях щодо кожної митної декларації позивач повідомляв про це митний орган.

Оскільки транспортні засоби доставлялися позивачем без залучення перевізників для підтвердження витрат на транспортування до митного органу подавалися калькуляції транспортних витрат №1 від 18.03.2024 та №2 від 18.03.2024.

У поданих калькуляціях транспортних витрат зазначено загальну вартість транспортних витрат та вартість таких витрат в розрізі частини маршруту до митного кордону та після.

Таким чином, суд зазначає, що калькуляції транспортних витрат містять необхідну інформацію стосовно вартості перевезення вантажу, а тому висновку митного органу щодо не надання позивачем жодного із передбаченого частиною 2 статті 53 МК України документу, що підтверджує понесені при переміщенні товару є необґрунтованими та не відповідаю обставинам справи.

Також суд встановив, що страхування товару не здійснювалося. Отже, за відсутності страхування товару і витрат на страхування немає, такі документи не могли бути подані відповідачу.

Щодо покликань відповідача, що розмір транспортних витрат не пропорційно розподілений відносно всього кілометражу. Калькуляція транспортних витрат №1 від 18.03.2024 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.

Так, при декларуванні товару позивачем митному органу надавалася калькуляція транспортних витрат №1 від 18.03.2024. У поданій калькуляції зазначено загальну вартість транспортних витрат та вартість таких витрат в розрізі частини маршруту до митного кордону та після.

Посилання відповідача на вимоги Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, суд не бере до уваги, оскільки пунктом 2 цих Методичних рекомендацій визначено, що Рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов`язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства. Конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості перевезень визначається підприємством.

Тобто, такі Методичні рекомендації не є обов`язковим до застосування нормативно-правовим актом, при цьому, вказаний документ визначає рекомендації щодо формування саме собівартості послуг.

Водночас частинами 3, 4 статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства як свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Суд зазначає, що чинним законодавством не встановлені обмеження щодо мінімальної або максимальної вартості міжнародних вантажних перевезень, а тому, незгода митного органу із ціновим розрахунком транспортних витрат не може бути підставою для подальшого коригування митної вартості товару.

Окрім цього, вказані доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а ґрунтуються виключно на припущеннях, що не може бути обставинами, з якими частина 6 статті 54 МК України пов`язується можливість відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

За таких обставин суд висновує, що надана позивачем митному органу калькуляція є логічною та містять необхідні відомості про вартість траспортування оцінюваного товару згідно із положеннями частини 2 статті 53 МК України для визначення вартості товару.

Щодо покликань відповідача що відповідно до пунктів 3.3 кожного із зовнішньоекономічного контакту вказано про надсилання замовлення на товар на адресу продавця, які до митного оформлення не надано.

Згідно з пунктом 1.2. зовнішньоекономічного контракту №1 від 04.02.2024 та №2 від 08.03.2024 асортимент, найменування, одиниця виміру та загальна кількість товару, який підлягає поставці, визначається в інвойсі, що є невід`ємною частиною цього контракту.

Позивачем з метою митного оформлення товару надавалися рахунки-фактури (iнвойс) (Commercial invoice) (Commercial invoice) №FА2122 від 08.02.2024 та №03/03/2024 від 07.03.2024.

Отже, суд висновує, що умовами договору не передбачено, що сторони погоджують асортимент, вартість та кількість товару, які підлягає постачанню в замовленні. Таке узгоджується між сторонами в інвойсах, які позивач надав митному органу. Таким чином, замовлення на поставку товару за умов цього контракту має лише додатковий інформативний характер, а тому, аж ніяк не може формувати митну вартість товару.

Щодо доводів відповідача про недоліки заповнення митної декларації країни відправлення.

Суд зазначає, що митна декларація країни відправлення за змістом частини 2 статті 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справа №813/1350/14.

Крім цього, слід зазначити, що пунктами 3 та 4 частини 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс); або рахунок-проформа; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Позивачем для підтвердження здійснення оплати за товар надано відповідачу банківський платіжний документ, який підтверджує факт здійснення оплати по кожному контракту, зокрема, платіжні інструкції в іноземній валюті (MT103 вихiдний через SWIFT) №1 від 12.02.2024, в якій в деталях платежу (код 70) зазначено: «PRPMNT FOR Tractor Volvo FH500Ch, 2016 ACC CNTR N 1 DD 04.02.2024»; №2 від 13.03.2024, в якій в деталях платежу (код 70) зазначено: «PRPMNT FOR Vehicle Schmitz SCS, 2018 ACC CNTR N2 DD 08.03.2024».

Слід зауважити, що заповнення митної декларації країни відправлення знаходиться поза межами компетенції декларанта, та відповідно наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару та засвідчення розбіжностей між документами.

Щодо покликань відповідача про відсутність печатки покупця в зовнішньоекономічних контрактах.

Суд зважає на такі покликання відповідача, однак зауважує, що зовнішньоекономічні контракти позивача містять підписи директора ТОВ «ЗАХІД ГАРАНТ ТРАНС» Р.Сорокового.

Позивач з метою підтвердження здійснення оплати контрагентам по зовнішньоекономічних контрактах надавав також оборотно-сальдову відомість з контрагентом «Trailer-Handel» за період з 08.03.2024 по 27.03.2024 та з контрагентом «EURL CL EXPORT» за період з 04.02.2024 по 27.03.2024.

При цьому, митним органом в оскаржених рішеннях жодним чином не обґрунтовано як саме відсутність печатки покупця в зовнішньоекономічних контрактах вплинула на заявлену митну вартість.

Таким чином, суд, проаналізувавши зміст наданих декларантом документів, дійшов висновку, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка фактично сплачена за товари.

Отже, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Крім того, суд зазначає, що за результатом проведеної консультації з декларантом згідно з статті 57 Митного кодексу вказано про неможливість визначення митної вартості згідно з статтями 59-63 МК України. Митна вартість товару визначена за другорядними методами згідно статей 60 та 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості слугувала: «т. №1 мд № UA205140/2024/017522 від 13.03.24 де вартість такого товару становить 25000 Євро/шт.» та «т. №1 мд №UA209110/2024/001985 від 20.03.24 де вартість такого товару становить 15500 Євро/шт.».

Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020 в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Однак відповідачем у рішенні не зазначено конкретної інформації та критеріїв, за якими він порівнював відповідний товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо).

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Суд зазначає, що неправомірним є коригування митної вартості товару, якщо виявлені розбіжності не спричинили неповноту або недостовірність відомостей про митну вартість відповідного товару. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 20.03.2020 у справі №480/4423/18.

З викладеного висновується, що відповідачем не визначено встановлення під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах які вплинули на ціну товару та не конкретизовано яким саме чином зв`язок між позивачем та продавцем товару вплинув на визначення митної вартості.

Суд окрім іншого враховує, що митний орган повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 3 статті 53 МК України).

В оскарженому рішенні відповідач не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

З урахуванням викладеного суд висновує, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, водночас відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100168/1 та №UA209000/2024/100169/2 критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому, такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001058 та №UA209230/2024/001059, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оскарженої картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність рішення відповідача. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.

Судовий збір відповідно до частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100168/1 від 28.03.2024 та №UA209000/2024/100169/2 від 28.03.2024.

3. Визнати протиправними та скасувати картки відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001058 та №UA209230/2024/001059.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т.,1; ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ГАРАНТ ТРАНС» (79024, вул. Черкаська, 4/150, м. Львів; ЄДРПОУ 45252094) судовий збір в сумі 12112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців Олег Романович