Рішення

від 14.11.2024 по справі 380/5559/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року м. Львівсправа № 380/5559/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТІДА» до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТІДА» (Позивач/ТОВ «АЛЬФА ТІДА») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 28 лютого 2024 року № ПШ054570 про застосування до ТОВ «АЛЬФА ТІДА» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн;

- стягнути з відповідача суму судових витрат.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 28 лютого 2024 року № ПШ054570 (далі також спірна/оскаржувана постанова) до нього застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення: допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону.

Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає, що її винесено незаконно, а тому така підлягає скасуванню з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТІДА» не було повідомлено про час та місце розгляду справи про порушення, тож, як наслідок, було позбавлене можливості надати свої пояснення та заперечення, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Зі змісту спірної постанови неможливо встановити, за яке саме порушення позивача притягнуто до відповідальності; у постанові не зазначено за відсутності яких саме документів її складено.

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що транспортний засіб марки Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 дійсно проходив рейдову перевірку немає.

Відсутні також будь-які належні та допустимі докази на підтвердження відсутності у позивача під час перевірки документів згідно з вимогами статей 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». За таких обставин висновок відповідача про порушення позивачем абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є необґрунтованим та безпідставним, не підтверджений належними та допустимими доказами.

Відповідач помилково вважає, що відповідальність за статтею абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» несе ТОВ «АЛЬФА ТІДА», оскільки незрозуміло, звідки відповідачем взята інформація про реєстрацію транспортного засобу саме за позивачем.

В оскаржуваній постанові наявні лише посилання на статті 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», які не конкретизують, що саме порушено та не дають можливості встановити чітку норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем та яка стала підставою для застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій.

Отже, спірна постанова про застосування до ТОВ «АЛЬФА ТІДА» адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» винесена відповідачем без з`ясування всіх обставин, необхідних для прийняття відповідних рішень.

З огляду на вищенаведене адміністративний позов просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що твердження позивача про те, що його не було повідомлено про розгляд справи про порушення є безпідставними, оскільки повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт було надіслано на адресу позивача. Згідно з трекінгом відправлень, який міститься на офіційному веб-сайті Укрпошти, рекомендований лист за трек-номером 7905100324669, що відправлений позивачу 15 лютого 2024 року, був особисто йому вручений 19 лютого 2024 року, тобто завчасно до розгляду справи, який відбувся 28 лютого 2024 року. Отже, позивач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та мав реальну можливість бути присутнім під час її розгляду, надати свої пояснення чи зауваження.

Стосовно тверджень позивача про те, що він не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки не є власником транспортного засобу, що перевірявся, відповідач зазначає, що встановлення фактичного автомобільного перевізника було здійснено у процесі розгляду справи про порушення на підставі отриманих документів від експедитора ТОВ «Транс Стар», а саме: договору організації автомобільних перевезень вантажів від 14 грудня 2023 року № ТС 14/12/23; заявки від 04 січня 2024 року № 48269 до договору від 14 грудня 2023 року № ТС 14/12/23; акту надання послуг від 06 січня 2024 року № Б-23-00001. Вказаних документів не було у водія транспортного засобу під час проведення рейдової перевірки, тому вони не могли бути враховані під час складання акту перевірки від 04 січня 2024 року № АР008387. Водночас згідно з наданими документами автомобільним перевізником під час проведення рейдової перевіри 04 січня 2024 року було ТОВ «АЛЬФА-ТІДА», а отже саме позивач є належним суб`єктом відповідальності за виявлені порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Щодо твердження позивача про відсутність даних про конкретні порушення в оскаржуваній постанові відповідач зазначає, що такі дані зафіксовані в акті перевірки від 04 січня 2024 року № АР008387, що відповідає вимогам чинного законодавства. Перевіркою встановлено, що перевізник під час здійснення перевезення не забезпечив водія тахокартами, а саме відсутня тахокарта за 04 січня 2024 року, тобто встановлено відсутність документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за таке порушення передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону.

Відповідач уважає безпідставними покликання позивача на відсутність доказів того, що транспортний засіб марки Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 дійсно проходив рейдову перевірку, позаяк вказане спростовується актом перевірки від 04 січня 2024 року № АР008387.

Відповідач підсумовує, що доводи позовної заяви не підтверджують наявності порушень в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу позивача, а оскаржувана постанова є такою, що прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 19 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 05 квітня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача всі докази, які слугували підставою для прийняття спірної постанови (в тому числі належним чином засвідчену копію акта перевірки).

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

04 січня 2024 року о 13 год. 20 хв. (місце проведення перевірки автодорога М-06 «Київ Чоп», 774 км) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 02 січня 2024 року № МР000235 проведено перевірку транспортного засобу марки Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію, серія та номер НОМЕР_2 ), що згідно з ТТН від 04 січня 2024 року № 24 належить ТОВ «Транс Стар» (м. Харків).

За результатами проведеної перевірки складено акт від 04 січня 2024 року № АР008387 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Водій транспортного засобу, який перевірявся, - ОСОБА_1 з актом ознайомився та його копію отримав.

Згідно зі змістом указаного акту під час перевірки виявлено таке порушення: під час здійснення перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія тахокартами відсутня тахокарта в контрольному пристрої за 04 січня 2024 року (аналоговий тахограф).

30 січня 2024 року директор ТОВ «Транс Стар», яке зазначено в акті перевірки від 04 січня 2024 року № АР 008387, як суб`єкт, якому належить транспортний засіб, що перевірявся, звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті (Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях) із заявою (вх. № 3440/0/22-24 від 30 січня 2024 року), в якій просив додати до матеріалів справи (акт від 04 січня 2024 року № АР008387) такі документи: договір організації автомобільних перевезень вантажів від 14 грудня 2023 року № ТС 14/12/23; заявку від 04 січня 2024 року № 48269 до договору від 14 грудня 2023 року № ТС 14/12/23; акт надання послуг від 06 січня 2024 року № Б-23-00001.

28 лютого 2024 року В.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті Чиженко Дмитро, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ054570, якою постановив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТІДА (транспортний засіб марки Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 ) адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 гривень за порушення: допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону.

Позивач, уважаючи вказану постанову відповідача протиправною, звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 28 лютого 2024 року № ПШ054570 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За змістом абзацу другого частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частиною першою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із частиною другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм права вказує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Насамперед суд наголошує, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно зі статтею 60 Закону № 2344-ІІІ є автомобільний перевізник, оскільки це прямо випливає зі змісту вищевказаної норми.

У позовній заяві позивач вказує, що відповідач помилково вважає, що відповідальність за статтею абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» несе ТОВ «АЛЬФА ТІДА», оскільки незрозуміло, звідки відповідачем взята інформація про реєстрацію транспортного засобу саме за позивачем.

Оцінюючи такі доводи позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до визначення, яке міститься у частині першій статті 1 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі Правила № 363):

перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами;

транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Водночас Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 законодавство, що врегульовує спірні правовідносини, зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто враховувати, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

У постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Водночас автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22.

Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 у справі № 620/18215/21).

Попри те, на підставі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

У постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.

У цій справі суд встановив, що транспортний засіб, який був об`єктом перевірки 04 січня 2024 року, належить на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу марки Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 .

Попри те, у товарно-транспортній накладній від 04 січня 2024 року № 24, посилання на яку є в акті перевірки від 04 січня 2024 року № АР008387, автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Транс Стар».

Водночас, як встановив суд, 30 січня 2024 року директор ТОВ «Транс Стар» звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті (Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях) із заявою (вх. № 3440/0/22-24 від 30 січня 2024 року), в якій просив додати до матеріалів справи (акт від 04 січня 2024 року № АР008387) такі документи: договір організації автомобільних перевезень вантажів від 14 грудня 2023 року № ТС 14/12/23; заявку від 04 січня 2024 року № 48269 до договору від 14 грудня 2023 року № ТС 14/12/23; акт надання послуг від 06 січня 2024 року № Б-23-00001.

Ці документи Відділ державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях передав на розгляд до Відділу державного нагляду контролю у Львівській області, яке, своєю чергою, врахувало їх під час прийняття оскаржуваної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Аналіз змісту вказаних документів дає підстави дійти висновку про те, що під час спірного перевезення 04 січня 2024 року ТОВ «Транс Стар» було експедитором, натомість автомобільним перевізником був позивач ТОВ «АЛЬФА ТІДА».

Так, договір організації автомобільних перевезень вантажів від 14 грудня 2023 року № ТС 14/12/23 укладений між ТОВ «Транс Стар» як Експедитором та ТОВ «АЛЬФА ТІДА» як Перевізником.

За умовами цього договору (пункт 1.3) Експедитор, діючи від свого імені, за плату та за рахунок Замовника залучає Перевізника для організації перевезення вантажу, а Перевізник зобов`язується організувати доставку вантажу до місця призначення й організувати його видачу вантажоодержувачу чи його уповноваженій особі відповідно до Заявки Експедитора, а Експедитор зобов`язується сплатити встановлену плату за здійснення відповідно до Заявки перевезення.

Відповідно до заявки від 04 січня 2024 року № 48269 до договору від 14 грудня 2023 року № ТС 14/12/23 на перевезення вантажу за маршрутом м. Ужгород (Закарпатська обл.) м. Виноградів, м. Ужгород, м. Виноградів, м. Ужгород виділено рухомий склад автомобіль марки Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 , вартість послуги перевезення становить 10904,00 грн. Вказана заявка підписана ТОВ «Транс Стар» як Експедитором та ТОВ «АЛЬФА ТІДА» як Виконавцем.

Згідно з актом надання послуг від 06 січня 2024 року № Б-23-00001 Виконавець (ТОВ «АЛЬФА ТІДА») виконав такі послуги, зокрема: транспортні послуги 04 січня 2024 року за маршрутом м. Ужгород (Закарпатська обл.) м. Виноградів, м. Ужгород, м. Виноградів, м. Ужгород, автомобіль марки Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 , вартість послуги становить 10904,00 грн.

Отже, досліджені вище документи у сукупності, а саме: договір організації автомобільних перевезень вантажів від 14 грудня 2023 року № ТС 14/12/23; заявка від 04 січня 2024 року № 48269 до договору від 14 грудня 2023 року № ТС 14/12/23; акт надання послуг від 06 січня 2024 року № Б-23-00001 однозначно вказують на те, що саме ТОВ «АЛЬФА ТІДА» є у розглядуваній справі автомобільним перевізником, а відтак і суб`єктом відповідальності за статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Жодних доказів, які б підтверджували протилежне, суду не надано.

Отож, відповідач правомірно на підставі отриманих від ТОВ Транс Стар» документів під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за актом перевірки від 04 січня 2024 року № АР008387 визначив саме ТОВ «АЛЬФА ТІДА» як автомобільного перевізника.

Щодо виявленого порушення суд зазначає таке.

У справі, що розглядається, контролюючий орган виявив та зафіксував у акті перевірки від 04 січня 2024 року № АР008387 порушення, яке полягає у тому, що під час здійснення перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія тахокартами відсутня тахокарта в контрольному пристрої за 04 січня 2024 року (аналоговий тахограф).

Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

У розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону № 2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (пункт 1.2) (далі Положення № 340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі ТЗ).

Згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.3 Положення № 340 передбачено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Згідно з визначенням, наведеним у абзаці дванадцятому пункту 1.5 Положення № 340, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Отже, тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких ТЗ та про певні періоди роботи їх водіїв. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Своєю чергою, Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385: контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до положень пункту 3.5 Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Пунктом 3.6 Інструкції № 385 передбачено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно із частиною третьою статті 10 цієї Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Приписи пункту «а» частини першої статті 10 вказаної Конвенції, на думку суду, є універсальними для будь-якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

Водночас ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що водій, який здійснює перевезення на вантажному автомобілі, та який обладнаний тахографом, повинен мати із собою: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. У разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Водночас саме на перевізника покладений обов`язок забезпечувати належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР, здійснювати періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у визначеній Інструкцією № 385 кількості, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції № 385 та Положення № 340 викладений у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 440/17062/21.

Як вже зазначено вище рейдовою перевіркою встановлено, що під час здійснення перевезень вантажів автомобільний перевізник не забезпечив водія тахокартами відсутня тахокарта в контрольному пристрої за 04 січня 2024 року, що зафіксовано в акті перевірки від 04 січня 2024 року № АР008387.

Жодних доказів на спростування вчиненого порушення позивач суду не надав.

Твердження позивача про те, що відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження відсутності у нього під час перевірки документів згідно з вимогами статей 39 і 48 Закону № 2344-ІІІ суд оцінює критично, оскільки вказана обставина підтверджується актом перевірки від 04 січня 2024 року № АР008387, на спростування висновків якого будь-яких належних та допустимих доказів позивач суду не надав.

Стосовно тверджень позивача про те, що зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити, за яке саме порушення його притягнуто до відповідальності; у постанові не зазначено за відсутності яких саме документів її складено, суд зазначає таке.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 79) (далі - Порядок № 1567).

Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 1 Порядку № 1567).

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункти 2, 4 Порядку № 1567).

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14 Порядку № 1567).

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзаци перший, другий пункту 15 Порядку № 1567).

Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку № 1567).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (абзац перший пункту 21 Порядку № 1567).

Отже, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

В акті перевірки від 04 січня 2024 року № АР008387 чітко зазначено, що під час здійснення перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія тахокартами відсутня тахокарта в контрольному пристрої за 04 січня 2024 року (аналоговий тахограф), що свідчить про порушення статті 48 Закону № 2344-ІІІ.

Отже, вимоги пункту 20 Порядку № 1567 щодо зазначення в акті виявлених під час перевірки порушень вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом з посиланням на порушену норму відповідачем дотримані.

Водночас абзацом другим пункту 27 Порядку № 1567 визначено, що за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Форма постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу визначена в додатку 5 до Порядку № 1567 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 79).

Так, у постанові зазначається, зокрема «порушення законодавства про автомобільний транспорт».

В оскаржуваній постанові зазначено, що позивачем допущено порушення: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Тож, в оскаржуваній постанові зазначено суть вчиненого порушення законодавства про автомобільний транспорт, що також спростовує доводи позивача у цій частині.

Твердження позивача про те, що будь-яких належних та допустимих доказів того, що транспортний засіб марки Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 дійсно проходив рейдову перевірку немає суд оцінює критично, оскільки таким доказом є складений посадовими особами Укртрнасбезпеки відповідно до вимог пункту 20 Порядку № 1567 акт від 04 січня 2024 року № АР008387 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Щодо доводів позивача про неповідомлення його відповідачем про розгляд справи про порушення суд зазначає таке.

Справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (абзац перший пункту 25 Порядку № 1567).

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності) (пункт 26 Порядку № 1567).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку № 1567).

Аналіз наведених норм права вказує, що після складання посадовою особою органу державного контролю акту, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.

Розгляд справи про порушення за відсутності уповноваженої особи автомобільного перевізника можливий лише у разі його належного сповіщення про розгляд справи, а засобами сповіщення автомобільного перевізника про розгляд справи про порушення визначено розписку, рекомендований лист із повідомленням або надсилання на офіційну електронну адресу (за наявності).

Суд встановив, що 14 лютого 2024 року Відділ державного нагляду (контролю) у Львівській області склав повідомлення про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства, відповідно до якого позивача запрошено прибути на розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (справа № 296), що відбудеться 28 лютого 2024 року о 09:00 год. у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області за адресою вул. Володимира Івасюка, 8, 3-ій поверх, с. Малехів, Львівський район, Львівська область.

Повідомлення про розгляд справи про порушення від 14 лютого 2024 року надіслано на адресу позивача (вул. Шевченка, 317, м. Львів) засобами поштового зв`язку 15 лютого 2024 року, що підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 15 лютого 2024 року та списком № 1936 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих (трек-номер відправлення 7905100324669). Відправлення вручено адресату особисто 19 лютого 2024 року.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач отримав повідомлення про розгляд справи про порушення завчасно до дати її розгляду, який відбувся 28 лютого 2024 року.

За цих обставин позивач був у належний спосіб повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про порушення та мав можливість прибути до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, висловити заперечення, подати докази на спростування висновків акту перевірки або ж надати відповідну заяву про відкладення розгляду справи, з урахуванням двомісячного терміну її розгляду.

Суд відзначає, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 820/4810/17.

З урахуванням викладеного вище суд переконується, що аргументи позивача про протиправність постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28 лютого 2024 року № ПШ054570 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Тож, беручи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку про невиконання позивачем вимог, установлених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, в частині подання під час проведення перевірки визначених цією статтею документів.

За наведених обставин у розглядуваному випадку саме позивач, який є автомобільним перевізником, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ (а саме тахокарти за 04 січня 2024 року), не спростовується матеріалами справи, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено здійснення позивачем вантажного перевезення 04 січня 2024 року без оформлення необхідних документів, які передбачені законодавством, що є складом правопорушення, за яке абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28 лютого 2024 року № ПШ054570 є правомірною, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТІДА» (вул. Шевченка, 317, м. Львів, 79069) до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (вул. Львівська, 659А/2, м. Городок, Львівська область, 81500) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 14 листопада 2024 року.

Суддя Клименко Оксана Миколаївна