ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2024 рокусправа № 380/16290/24Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ҐАЗІ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та карток відмови, -
в с т а н о в и в :
Приватне підприємство «ҐАЗІ» (місцезнаходження: вул. Ходорівська, 1, м. Новий Розділ, Стрийський район, Львівська область, 81652; код ЄДРПОУ: 22361721) звернулося з позовною заявою до Львівської митниці (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 43971343), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001105 від 01.04.2024;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100177/1 від 02.04.2024;
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/001120 від 02.04.2024.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем, за результатами перевірки поданої позивачем митної декларації, прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови. Вважає такі рішення та картки відмови необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Зазначає, що надані позивачем до митного органу документи на підтвердження митної вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору, шляхом застосування основного методу, що свідчить про порушення відповідачем передбаченого ст.57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару.
Окрім того, позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у застосуванні преференції для ввізного мита на імпортований товар. З метою митного оформлення преференційного походження товару та враховуючи подані для розмитнення документи на підтвердження наявності права на преференцію, позивач абсолютно правомірно зазначив у митній декларації відомості про застосування пільг зі сплати митних платежів (ввізного мита) за кодом 410, оскільки сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AS0487698 від 27.03.2024 підтверджує, що країна походження ввезеного Товару Європейський Союз. При цьому, одного лише сумніву в достовірності сертифікату є недостатньо для прийняття митним органом рішення про відмову у митному оформленні товару із наданням преференції.
Наявність у митного органу країни імпорту обґрунтованого сумніву в достовірності документів про походження товару є лише підставою для направлення таким органом до компетентних органів країни експорту запиту про проведення відповідної перевірки на предмет підтвердження або не підтвердження походження товару, і тільки за результатами проведення такої перевірки та отриманої інформації, контролюючий орган країни імпорту вправі прийняти рішення про відмову у наданні преференції.
Враховуючи викладене, просить позов задовільнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
21.08.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема вказує, що під час митного оформлення товару згідно досліджуваної митної декларації Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи, надання яких може усунути сумнів у їх достовірності. У рішенні про коригування митної вартості наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів.
У додаткових поясненнях від 27.08.2024 відповідач зазначає також, що за результатом опрацювання поданої митної декларації оформлена картка відмови про «Неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару відповідно до норм статті 32, 33 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євросередземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони від 27.06.2014 року, та, відповідно, відсутністю підстав для застосування преференції « 410» до вищезазначених товарів до моменту отримання відповіді при здійсненні верифікації преференційного документу».
Так, у відповідача виник сумнів з приводу дійсності документів про походження товару та достовірності відомостей, що в них містяться, зокрема, відомостей про країну походження товару оскільки позивач раніше подавав до митного оформлення документи про преференційне походження товару, країна походження якого в подальшому під час проведення перевірки була непідтвердженою митними адміністраціями країни експорту. Частиною 1 статті 45 Митного кодексу України передбачено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Частиною 5 статті 45 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.
Таким чином, Львівською митницею у зв`язку із виникнення сумнівів з приводу преференційного режиму товару згідно сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 27.03.2024 PL/MF/AS 0487698 було прийнято рішення про скерування запиту до митних органів країни експорту про проведення перевірки цього документу, а тому, згідно з ч. 5 ст. 45 Митного кодексу України даний товар вважатиметься таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару. У зв`язку із цим, на момент здійснення митного оформлення товару, його походження достовірно не встановлено та товар підлягав випуску митним органом у вільний обіг на митній території України лише за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України згідно ч. 2 ст. 48 Митного кодексу України. Митницею призупинено надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки. Отже, враховуючи дію норм статей 31 та 32 Додатку І до Конвенції картка відмови у митному оформленні є правомірною.
Від представника позивача 27.08.2024 та 02.09.2024 до суду надійшли відповідь на відзив та додаткові пояснення, у яких підтримано позовні вимоги.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
25.03.2024 Приватне підприємство «Ґазі» (Покупець) уклало Контракт №25/03/2024 із FHU KACPER MALGORZATA KACPERKIEWIC (далі Продавець), за умовами якого придбало автомобіль-тягач марки: MAN тип: TGX 26.460; Рік: 2017; колір: білий; VIN: НОМЕР_1 , вартістю 18 000 Євро (п.1 та п. 2.1.Контракту).
Товар надається Продавцем Покупцю не пізніше 30.03.2024, отримується водієм Покупця (п.3.1, 3.3. 3.4. Контракту) та доправляється до місцезнаходження Покупця: Львівська область, місто Новий Розділ. Умовами поставки є EXW м. Жаб`я Воля, Польща. Розрахунок за Контрактом проводиться не пізніше 30.05.2024 (п. 2.3.).
26.03.2024 Продавець склав фактуру VAT NR 0033/03/2024 на автомобіль: тягач марки: MAN тип: TGX 26.460; Рік: 2017; колір: білий; VIN: НОМЕР_1 , вартістю 18 000 Євро. Водій з метою поставки придбаного Підприємством автомобіля, придбав пальне (дизель) у кількості 140 літрів, які були використані для доставки автомобіля на митну територію України.
З метою митного оформлення товару за вказаним вище Контрактом, 01.04.2024 декларант позивача подав митну декларацію МД №24UA209230028932U4 на товар: сідельний тягач марки MAN, модель TGX 26.460; VIN: НОМЕР_1 , з дизельним двигуном, робочий об`єм циліндрів двигуна 12419 см3, колісна формула 6х2; власна маса 7400 кг; календарний рік виготовлення 2017 р.; модельний рік виготовлення 2017р., дата першої реєстрації 11.12.2017; колір білий, 2 місця для сидіння включаючи водія, використовується для переміщення напівпричепів на дорогах загального призначення. До митного оформлення декларант надав документи, зазначені у графі 44 митної декларації: рахунок фактуру (інвойс) № 0033/03/2024 від 26.03.2024; контракт №25/03/2024 від 25.03.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 11.12.2017; калькуляцію транспортних витрат сформовану у формі довідки про транспортні витрати №01/04/2024 від 01.04.2024; договір на митно-брокерське обслуговування №02/11/23-4 від 02.11.2023; міжнародну товарно транспортну накладну б/н від 27.03.2024; копію митної декларації країни відправлення №24PL301010Е0397001 від 27.03.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AS0487698 від 27.03.2024.
До товару застосовано преференцію по ввізному миту за кодом 410 на рівні 0%, про яку містились відомості у графі 36 митної декларації.
Митну вартість імпортованого товару визначено за першим методом за ціною договору.
За результатами опрацювання вказаних документів відповідач 01.04.2024 оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/001105. У ній вказав відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причин: «Неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару відповідно до норм статті 32, 33 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони від 27.06.2014, та, відповідно, відсутністю підстав для застосування преференції « 410» до вищезазначених товарів до моменту отримання відповіді при здійсненні верифікації преференційного документу, Постанова Кабінету Міністрів від 21.05.2012 № 450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій» (зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» (зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа».
01.04.2024 декларант позивача подав нову митну декларацію МД №24UA209230029039U6, без застосування преференції із ввізного мита.
До митної декларації №24UA209230029039U6 від 01.04.2024 декларант позивача подав аналогічний пакет документів та заявив митну вартість товару за першим методом за ціною договору.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України митним органом надіслано вимогу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.
На вимогу митного органу декларантом надано додаткові документи: експортні документи країни-відправлення, довідкову інформацію по вартості в країні-експортері товарів, а саме витяги з мережі Інтернет з пропозиціями щодо продажу схожих тягачів; калькуляцію транспортних витрат.
За результатами розгляду МД №24UA209230029039U6 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100177/1 від 02.04.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/001120 від 02.04.2024.
У графі 33 Рішення про коригування №UA209000/2024/100177/1 від 02.04.2024 відповідач зазначає, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та обґрунтовує своє рішення наступним.
Розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 448 км, а вартість 5000 грн - що становить 11,16 грн/ км, відстань по території України 88 км, а вартість 1500 грн - що становить 17,04 грн/ км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій «Облік і калькулювання собівартості перевезень» визначено: «Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального». Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що довідка про транспортні витрати від 01.04.2024 № 01/04/2024 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.
Згідно інформації яка наведена у гр. 14 CMR від 27.03.2024 б/н, умови поставки товару EXW Tomaszow Lub. Проте, відповідно до вимог п. 3.3 зовнішньоекономічного контракту від 25.03.2024 № 25/03/2024 визначено умови поставки EXW Жаб`я Воля, такі умови поставки зазначені і у гр. 20 митної декларації.
У митній декларації країни відправлення від 27.03.2024 №24PL301010E0397001 статистична вартість відповідає фактурній вартості яка наведена у інвойсі від 26.03.2024 №0033/03/2024 на умовах поставки EXW, що не кореспондується з положенням ст. 4 Регламенту Комісії ЄС від 9 лютого 2010 № 113/2010, в якій зазначено що статистична вартість повинна ґрунтуватись на вартості товарів та коригуватись так щоб містити виключно та повністю транспортні та страхові витрати що були понесені задля доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру. Крім того така декларація не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку із неподанням декларантом або уповноваженою особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій ст. 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Застосовано метод 2 а (ст. 59 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA204080/2024/004110 від 21.03.2024 ,де вартість такого товару становить 20000 Євро /шт.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з спірним рішенням про коригування митної вартості та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).
Згідно з ст. 1 Митного Кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 318 МК України усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України).
Згідно з частинами другою, третьою статті 318 МК України митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Щодо застосування преференційної ставки для ввізного мита на імпортований товар.
Положеннями статті 272 МК України передбачено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Частинами першою-третьою статті 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
За змістом статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.
Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару (ч. 9 ст. 43 МК України).
Частиною дев`ятою статті 36 МК України передбачено, що особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16.09.2014 №1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (надалі - Угода про асоціацію).
Відповідно до статті 25 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.
Як обумовлено статтею 26 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва») (далі - Протокол І).
Таким чином, Угода про асоціацію з ЄС передбачає обов`язок України застосовувати преференційне мито до товарів, що походять з території інших сторін.
Згідно з частиною першою статті 16 розділу V Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або UA/EU/P1/ua 14; (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Відповідно до статті 22(1) розділу V Протоколу І декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена: (a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро. Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.
Як визначено у статті 1 Рішення підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21.11.2018 №1/2018 (далі - Рішення №1/2018, застосовується з 01.01.2019) Протокол І до Угоди про асоціацію замінено текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.
Статтею 1 Протоколу І щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва (додаток до Рішення №1/2018) встановлено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.
Відповідно до пункту 1 статті 15 «Загальні вимоги» Доповнення І до Конвенції, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.
Відповідно до пункту 1 статті 21 Доповнення І до Конвенції декларація про походження або декларація про походження EUR-MED, зазначена в статті 15(1)(c), може бути складена: (a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 23, або (b) експортером на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що основним документом, що свідчить про країну походження товару для надання товару режиму вільної торгівлі є сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення відповідно до її національного законодавства.
Матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство «ҐАЗІ» для митного оформлення товару сідельний тягач марки MAN, модель TGX 26.460; VIN: НОМЕР_1 , подало митну декларацію МД №24UA209230028932U4 від 01.04.2024, відповідно до якої до товару застосовано преференцію за кодом « 410».
Судом встановлено, що з метою підтвердження походження товару для застосування преференційного режиму оподаткування ввізним митом під час митного оформлення позивач подав митному органу рахунок-фактуру (інвойс) № 0033/03/2024 від 26.03.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AS0487698 від 27.03.2024, які складені експортером (FHU KACPER MALGORZATA KACPERKIEWIC, Польща). При цьому, жодних зауважень щодо форми та змісту інвойсу у Львівській митниці не виникало.
Суд зазначає, що за умови подання документів із підтвердженням преференційного походження, сумніви в оформленні таких документів не можуть бути підставою для відмови у визнанні преференційного статусу. Тобто на імпортера не може бути покладено тягар доказування наявності в експортера правових підстав для підтвердження преференційного походження.
При прийнятті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001105 від 01.04.2024 Львівська митниця вказала на наявність обґрунтованих сумнівів щодо преференційного походження товару, не роз`яснюючи, що стало причиною для таких сумнівів.
Поряд з тим, щодо поданого позивачем до митної декларації сертифікату з перевезення (походження) EUR.1 №PL/MF/AS0487698 від 27.03.2024, відповідачем жодних зауважень не висловлено.
Відомості, що містяться в даному документі містять інформацію про країну походження товару яка не відрізняються від інформації, яка вказана експортером у рахунку-інвойсі, що саме по собі дозволяло Львівській митниці встановити дані про країну походження товару.
Однак, у спірній картці відмови відсутні будь-які обґрунтування щодо невідповідності інформації у товаросупровідних документах, у тому числі щодо виробника чи країни походження товару.
У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209230/2024/001105 від 01.04.2024 Львівська митниця вказала щодо неможливості завершення митного оформлення у зв`язку із призупиненням застосування преференційного режиму вільної торгівлі до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв`язку із не підтвердженням походження товарів митними органами країни ЄС, покликаючись на статтю 32 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва».
З цього приводу суд враховує таке.
Частинами першою-четвертою статті 45 МК України визначено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки. Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв`язку з кримінальним провадженням.
У випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей (частина п`ята названої статті).
Статтею 32 розділу VI Доповнення І до Конвенції передбачено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD та інвойс, якщо він був поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-МЕD, або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки. Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Отже, вказані норми передбачають взаємодію договірних сторін, зокрема, ними передбачено право та спеціальний порядок перевірки достовірності та правильності інформації (у тому числі декларацій інвойсів), що міститься у відповідних документах. При цьому наведені положення фактично передбачають презумпцію достовірності документів до тих пір, поки митні органи країни експорту за запитом митних органів країни імпорту за результатами проведеної перевірки не доведуть протилежного (за винятком ситуації, що відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів).
Однак, матеріали справи не містять доказів надіслання запитів до митних органів країни - експортера про проведення перевірки.
Також варто зазначити, що стаття 32 розділу VI Доповнення І до Конвенції дає митному органу право або призупинити надання преференції, або відмовити у її наданні.
Призупинення надання преференційного режиму для товарів здійснюється до надходження результатів перевірки на запит договірної сторони митного органу країни імпортера; відмова у наданні права на преференцію можлива якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.
У свою чергу наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита.
Таким чином, митним органом не здобуто доказів невідповідності вимогам достовірності та правильності інформації про європейське походження товару, а також підтвердження обставин, що постачальник товару FHU KACPER MALGORZATA KACPERKIEWIC, Республіка Польща не підтвердив відповідність товару вимогам правил про преференційне походження товару у межах спірних правовідносин.
Аналогічна за змістом правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 1.380.2019.002337.
Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим та передчасним висновок митного органу викладений в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209230/2024/001105 від 01.04.2024 про невідповідність вимогам достовірності та правильності інформації про походження товару, а також підтвердження тієї обставини, що постачальник товарів (експортер) не підтвердив відповідність товару встановленим правилам про преференційне походження товару.
Відтак в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Щодо визначення митної вартості товару.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).
Тобто, витребування документів, передбачених положенням ч. 3 ст. 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).
Згідно з ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Відповідно до ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).
Оцінивши підстави прийняття рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/100177/1 від 02.04.2024, суд встановив таке.
Щодо зауваження відповідача про не підтвердження позивачем усіх транспортних витрат.
Пунктом 6 статті 53 МК України встановлено, що одним із документів, які підтверджують митну вартість товару є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. З огляду на те, що згідно умов Контракту №25/03/2024 від 25.03.2024 поставка товару здійснювалась на умовах EXW м. Жаб`я Воля (Польща), позивачем для підтвердження транспортних витрат на надано довідку №01/04/2024 від 01.04.2024. Довідка містила інформацію про маршрут перевезення, про витрати, що були понесені безпосередньо на перевезення транспортних засобів за таким маршрутом. Так, у довідці вказано маршрут: м. Жаб`я Воля (Польща) с. Шегині (Україна) митний склад Муроване (Україна) м. Новий Розділ (Україна), вказано витрати на перевезення товарів за цим маршрутом 8000 грн та витрати на відрядження водія 22400 грн.
Згідно частини третьої статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган вправі надіслати декларанту або уповноважена ним особа письмову вимогу надати (за наявності) такі додаткові документи. Проте, Відповідач не вимагав надання документів, які б уточнювали дані, які містяться в Довідці про транспортні витрати, як і не вимагав надання калькуляції.
У частині 2 статті 53 МК України не визначений конкретний перелік документів, якими підтверджується розмір витрат на перевезення товарів.
Суд враховує висновок, який викладений у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір понесених транспортних витрат для доставки товару до митного кордону України у відповідності до умов поставки.
Щодо зауваження відповідача про те, що у митній декларації країни відправлення від 27.03.2024 №24PL301010E0397001 статистична вартість відповідає фактурній вартості яка наведена у інвойсі від 26.03.2024 № 0033/03/2024 на умовах поставки EXW, та те, що в цій декларації не міститься будь-яких відміток митних органів країни відправлення які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
Суд зазначає, що поставка товару здійснювалась на умовах EXW, що означає, що усі витрати пов`язані із транспортом покладаються виключно на отримувача товару, а відтак відправник не міг володіти інформацією при поданні документів для формування митної декларації країни відправлення щодо транспортних витрат, які будуть понесені отримувачем.
Окрім того, надана позивачем експортна декларація №24PL301010E0397001 має саме форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення (зокрема штрих-кодовий ідентифікатор, митний код) та інші необхідні реквізити, які передбачені країною - виробником товару, що у свою чергу надає митному органу, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.
Більше того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 53 МКУ експортна декларація країни відправлення не є обов`язковим документом, який повинен подаватись митному органу для підтвердження митної вартості товару.
Щодо зауваження відповідача про те, що згідно інформації, яка наведена у гр. 14 CMR від 27.03.2024 б/н умови поставки товару EXW Tomaszow Lub. Проте відповідно до вимог п. 3.3 зовнішньоекономічного контракту від 25.03.2024 № 25/03/2024 визначено умови поставки EXW Жаб`я Воля, такі умови поставки зазначені і у гр. 20 митної декларації.
Суд зазначає, що основним документом, що регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Конвенція про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) (Женева, 19 травня 1956) (далі Конвенція КДПВ). CMR це міжнародна товаротранспортна накладна, форма якої не уніфікована і в різних країнах може суттєво відрізнятися. Правила та коментарі щодо заповнення типової форми міжнародної транспортної накладної (CMR): Графа 4 вказуються місце завантаження товару, у даному випадку у вказаній CMR зазначено м. Жаб`я Воля (Польща). Так ж інформація міститься у контракті №25/03/2024 від 24.03.2024 (п. 3.3.) та довідці про транспортні витрати №01/04/2024 від 01.04.2024.
Крім того, твердження відповідача про порушення заповнення CMR не свідчать про наявність у поданих до митного контролю документах розбіжностей, адже розбіжність повинна бути між декількома документами, чи про наявність у цих документах ознак підробки, адже відсутнє рішення відповідного органу, що свідчило б про підробку документів. Також не вказано, яких відомостей не міститься у документах, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Аналогічна правова позиція наведена у Постановах Верховного суду від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15.
У той же час відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином вказане зауваження впливає на визначення митної вартості, при тому, що автотранспортна накладна підтверджує факт здійснення перевезення, а не митну вартість товару.
Враховуючи усе вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Як уже зазначалось, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Саме перший метод - за ціною договору обрав позивач під час декларування товару, однак відповідачем у спірному рішенні застосовано другорядний метод зокрема 2ґ.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).
Приписами ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України чітко визначено перелік відомостей, які повинно містити прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Також, як випливає з Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Обов`язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17, від 17.11.2022 у справі №807/221/18, від 20.06.2023 у справі №1.380.2019.006247.
Водночас, судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування основного методу, а застосування методу 2а для визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею виключно зазначенням номеру та дати іншої митної декларації.
Таким чином, суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо та відповідно не довів подібність (аналогічність) товарів, вказаних у митній декларації на яку посилається.
Суд також враховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору із сотень інших митних оформлень, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов його поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
Необхідно також звернути увагу на те, що зазначення в рішенні про коригування митної вартості лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів прямо суперечать вищезазначеним положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду, викладеною в постановах від 21.12.2018 у справі №815/1670/17, від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.004752, від 19.09.2022 у справі №1.380.2019.004890.
Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/100177/1 від 02.04.2024 є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності такого в частині застосування саме другорядного методу для визначення митної вартості імпортованого товару.
Крім того, оскільки вищевказане рішення про коригування митної вартості стало підставою для прийняття картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/001120 від 02.04.2024, то позовні вимоги про її скасування є похідними та також підлягають задоволенню.
Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних суд приходить висновку, що спірні картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001105 від 01.04.2024, рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100177/1 від 02.04.2024 та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001120 від 02.04.2024 не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняті не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушують права та законні інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В матеріалах справи наявні Договір про надання правової допомоги №17/07/2024 від 17.07.2024 та рахунок на оплату №217 від 25.07.2024, відповідно до яких сума до оплати за виконану адвокатом роботу становить фіксовану величину 15000 грн 00 коп. Вказану суму представник позивача просить стягнути з відповідача.
Таким чином, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми (п. 3.1 Договору) та не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, а також суті та змісту прийнятих судом рішень.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.
Отже, судом встановлено, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу, пов`язані з юридичним супроводом даної справи і підтверджені належними та допустимими доказами.
Водночас, суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від попередньо заявленої суми.
Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 5000 грн 00 коп.
Щодо сплаченого позивачем судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір відшкодовується позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в:
позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209230/2024/001105 від 01.04.2024.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100177/1 від 02.04.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209230/2024/001120 від 02.04.2024.
Стягнути на користь Приватного підприємства «ҐАЗІ» (місцезнаходження: вул. Ходорівська, 1, м. Новий Розділ, Стрийський район, Львівська область, 81652; код ЄДРПОУ: 22361721) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 43971343) сплачений судовий збір в сумі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп.
Стягнути на користь Приватного підприємства «ҐАЗІ» (місцезнаходження: вул. Ходорівська, 1, м. Новий Розділ, Стрийський район, Львівська область, 81652; код ЄДРПОУ: 22361721) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 43971343) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна
Суд | Львівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.11.2024 |
Оприлюднено | 21.11.2024 |
Номер документу | 123119098 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару |
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Братичак Уляна Володимирівна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Братичак Уляна Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні