Ухвала
від 15.11.2024 по справі 380/22928/24
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/22928/24

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

15 листопада 2024 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Львівської міської ради код ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: 79006, м. Львів, площа Ринок, 1, виконавчого комітету Львівської міської ради код ЄДРПОУ 26256622, місцезнаходження: 79006, м. Львів, площа Ринок, 1, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо невключення тимчасових споруд Магеррамова ОСОБА_2 , площею 76 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові, визначених ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 № 6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», та додатку до неї, всіх змін та доповнень до цієї ухвали у Залізничному районі м. Львова;

- зобов`язати Львівську міську раду внести зміни до ухвали, яка визначає (затверджує) Переліки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові шляхом включення до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Залізничному районі м. Львова тимчасових споруд Магеррамова ОСОБА_2 площею 76 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1040 від 06 серпня 2024року «Про демонтаж тимчасових споруд у Залізничному районі» в частині демонтажу самовільно встановлених суб`єктом підприємницької діяльності Магеррамовим ОСОБА_2 тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_2 .

13.11.2024 до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, у якій просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1040 від 06.08.2024 «Про демонтаж тимчасових споруд у Залізничному районі» в частині демонтажу самовільно встановлених суб`єктом підприємницької діяльності Магеррамовим ОСОБА_2 тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_2 до закінчення розгляду справи по суті.

Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до демонтажу належного позивачу на праві власності майна тимчасової споруди, вартість якої у зібраному стані становить близько 2075000грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Крім цього, у тимчасових спорудах позивача знаходиться обладнання, продукти та інші товарно матеріальні цінності загальною вартістю не менше 2860000грн. Такі побоювання позивача є цілком обґрунтованими, очевидними не є безпідставними чи надуманими, оскільки текст оскаржуваного рішення містить визначені терміни та безпосередніх виконавців демонтажу. Відповідачі безперервно та безупинно проводять демонтажі тимчасових споруд у м Львові. Представник позивача стверджує, що ці обставини є загальновідомими та не потребують доказування. Оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1040 від 06.08.2024 «Про демонтаж тимчасових споруд у Залізничному районі» в підпункті 1.1. пункту 1 якого виконавчий комітет вирішив демонтувати «самовільно встановлені» тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності за такими адресами АДРЕСА_2 (суб`єкт підприємницької діяльності Магеррамов ОСОБА_2 ); 2. Рекомендувати суб`єктам підприємницької діяльності, тимчасові споруди яких перелічені у пункті 1 згаданого рішення, здійснити демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд у добровільному порядку. Термін: протягом 10 календарних днів. 3. У разі нездійснення демонтажу у добровільному порядку визначити уповноваженою особою на виконання демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, перелічених у пункті 1 цього рішення, комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління спільно із Залізничною районною адміністрацією. 4. Комунальному підприємству "Адміністративно-технічне управління": 4.1. Здійснити демонтаж за участю представника Залізничної районної адміністрації на: 4.1.1. Вул. Чернівецькій (суб`єкт підприємницької діяльності Магеррамов ОСОБА_2 ). Термін: до 31.08.2024 4.2. У разі, якщо розмір чи конфігурація тимчасових споруд не дозволяє провести демонтаж та перевезення тимчасових споруд у цілісному стані, здійснити їх розділення на конструктивні елементи. Примусове виконання Комунальним підприємством Адміністративно-технічне управління спільно із Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради оскаржуваного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1040 від 06 серпня 2024року шляхом демонтажу елементів благоустрою тимчасових споруд належних позивачу спричинить знищення об`єкту нерухомого майна заявника та нанесе збитки у розмірі вартості такого майна, в розмірі близько 5000000 грн, тобто спричинить позивачу майнову шкоду і відновлення прав та інтересів щодо володіння та використання такими елементами благоустрою після винесення рішення суду по суті оскарження рішення не призведе до повноцінного відновлення його прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи відсутність необхідності надання учасниками справи пояснень та додаткових доказів, суд вважає за можливе розглянути заяву без їх повідомлення.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суддя виходив з такого.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені вказаною статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб`єкта владних повноважень, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

У зв`язку з цим необхідно, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Відповідно до статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частина друга статті 151 КАС України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Системний аналіз вимог наведених норм дозволяє стверджувати, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у такому випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Частини перша і третя статті 152 КАС України визначає, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 по справі № 826/13306/18, згідно з якою суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо «очевидності» ознак протиправних бездіяльності, дій або рішень відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності дії або рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд не вбачає підстав вважати, що оскаржуване рішення про демонтаж тимчасових споруд позивача прийнято виконавчим комітетом Львівської міської ради № 1040 від 06.08.2024 всупереч вимог, визначених пунктом 44 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" та пунктом 7 частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є очевидно протиправним, підстави для забезпечення позову відповідають підставам позову, та відповідно потребують перевірки в ході судового розгляду справи по суті.

Крім цього, представник позивача жодним чином не обґрунтував в чому конкретно полягає очевидна небезпека заподіяння шкоди права та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль, а також не надав жодних належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалися такі обставини. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аргументи представника позивача щодо знищення об`єкту нерухомого майна заявника та нанесення збитків у розмірі вартості такого майна, в розмірі близько 5000000грн у зв`язку з виконанням оскарженего рішення, не підтверджені жодними допустимими та належним доказами.

Додатково суд зазначає, що відповідно до змісту оскарженого рішення демонтаж за участю представника Залізничної районної адміністрації на: 4.1.1. Вул. Чернівецькій (суб`єкт підприємницької діяльності Магеррамов ОСОБА_2 ) слід здійснити до 31.08.2024.

Станом на 15.11.2024 зазначений демонтаж не здійснено, що вказує на відсутність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття рішення по суті справи.

Отже, на такій стадії суд не вбачає достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Інших доводів на підтвердження доцільності застосування заходів забезпечення позову представник позивач не навів.

З огляду на викладене, суддя вважає, що відсутні передбачені частиною другою статті 150 КАС України, обставини для вжиття заходів забезпечення позову, а тому немає підстав для задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 152, 154, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в :

у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович

СудЛьвівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення15.11.2024
Оприлюднено21.11.2024
Номер документу123119114
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяЗаява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів

Судовий реєстр по справі —380/22928/24

Рішення від 28.01.2025

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Гулик Андрій Григорович

Ухвала від 07.01.2025

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Гулик Андрій Григорович

Ухвала від 18.11.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Гулик Андрій Григорович

Ухвала від 15.11.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Гулик Андрій Григорович

Ухвала від 18.11.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Гулик Андрій Григорович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні