Ухвала

від 12.11.2024 по справі 400/5572/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 листопада 2024 р. № 400/5572/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В. С., розглянувши адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаТериторіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області, вул. Олексія Вадатурського, 14,м. Миколаїв,54005, вул. Миру, 5,с-ще Радісний Сад,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,57160

треті особиДержавна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5,м. Київ,01601, Служба судової охорони, вул. Липська, 18/5,м. Київ,01021,

просудовий контроль,Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області, за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної судової адміністрації України, Служба судової охорони про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, а з 19.07.2022 по 30.11.2022 - у розмірі до 30000,00 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000, грн. щомісячно, а з 19.07.2022 по 30.11.2022 - у розмірі до 30000,00 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

Позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання.

В обґрунтування заяви зазначено, що станом на 23.09.2024 року судове рішення не виконано.

Ухвалою суду від 26.09.2024 призначено розгляд заяви.

Ст.129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений ст. 382 КАС України.

Відповідно до частини першої зазначеної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Закріплені у ст. 382 КАС України процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Суд вказує, що рішення суду не може бути абсолютним у правовідносинах які є триваючими та схильними до змін у зв`язку з модифікацією національного законодавства та інших чинників, тобто рішення суду не може регулювати відносини, які виникають у майбутньому під час реалізацією особою своїх прав.

Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення №400/5572/22 є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду від 29.11.2023 залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Таких підстав судом в рамках розгляду даної заяви не встановлено.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування ст.382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю слід відмовити.

На підставі аналізу ст.3, 8, ч.1 та 2 ст.55, ч.1 та 2 ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» .

Серед іншого, вирішуючи питання щодо можливості становлення судового контролю слід враховувати особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституції України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно зі ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з матеріалів доданих до заяви позивача, 19.02.2024 головним державним виконавцем відкрито виконавче провадження №74190039 відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Враховуючи, що на даний час триває примусове виконання рішення суду, а державний виконавець має встановлені законом повноваження щодо впливу на боржника (накладення штрафу, постановлення питання про притягнення до кримінальної відповідальності), суд не знаходить підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду за заявою позивача в порядку ст. 382 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 382 КАС України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю щляхом подання звіту про виконання судового рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі №400/5572/22 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В. С. Брагар