Ухвала

від 08.11.2024 по справі 420/34457/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/34457/24

УХВАЛА

08 листопада 2024 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить:

Визнати протиправною бездіяльність Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у відмові (лист-відмова від 01.11.2024 року) зняти арешти, накладені на нерухоме майно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі постанови АВ 953926, 17.10.2008, ВДВС Комінтернівського РУЮ, заступник начальника ОСОБА_2 ;

зобов`язати Доброславський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт накладений на нерухоме майно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , підстава обтяження: постанова АВ 953926, 17.10.2008, ВДВС Комінтернівського РУЮ, заступник начальника Іванов І.В., об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 , Власник: ОСОБА_1 , Заявник: Відділ державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції, код: 35067404, зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 20.10.2008 року за № 8090472;

зобов`язати Доброславський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт накладений на нерухоме майно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , підстава обтяження: постанова АВ 953926, 17.10.2008, ВДВС Комінтернівського РУЮ, заступник начальника Іванов І.В., об`єкт обтяження: земельна ділянка, адреса: АДРЕСА_1 , Власник: ОСОБА_1 , Заявник: Відділ державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції, код: 35067404, зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 20.10.2008 року за № 8090479.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, суддя вважає за необхідне зазначити таке.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У відповідності до частини п`ятої статті 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби врегульовано ст.287 КАС України.

Так, відповідно до ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначено у розділі X Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Згідно ч.1, 2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що продовження чинності обтяження арешту нерухомого майна позивача є невиправданим, оскільки виконавчого провадження в межах якого був накладений арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 на паперовому носії у Доброславському ВДВС наразі немає, відкриті виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 у Відділі також відсутні, після 2008 року відповідний виконавчий документ (Виконавчий напис нотаріуса від 19.09.2008 року) стягувачем ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (наразі АТ «Райффайзен Банк») до примусового виконання повторно не пред`являвся, відповідач не може точно встановити в межах якого виконавчого провадження був накладений арешт на нерухоме майно позивача.

Позивач вважає, що бездіяльність Доброславський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо не зняття арешту у порядку та строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» є неправомірною.

Разом з тим, судом встановлено, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала справа №521/13581/17 за позовом ОСОБА_1 про витребування доказів по цивільній справі за його позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Петров Юрій Петрович про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконання.

24.01.2018 Малиновським районним судом м. Одеси розглянуто клопотання позивача та ухвалено витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Петрова Юрія Петровича належним чином завірені копії всіх матеріалів, які стали підставою вчинення 16.09.2008 року виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №3033, за яким звернуто стягнення на заставлене майно, належне ОСОБА_1 .

Також, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23.01.2019 позовну заяву ОСОБА_1 по цивільній справі № 521/13581/17 залишено без розгляду за заявою позивача.

Тобто про наявність обтяження на нерухоме майно належне позивачу та підстави його накладення позивачу було достеменно відомо.

Таким чином, в даному випадку, спірні правовідносини пов`язані із особистими немайновими правами позивача, які мають цивільно-правову природу, оскільки спрямовані на забезпечення їх реалізації у сфері приватно-правових відносин.

Положеннями ч.1 ст.287 КАС визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з ч.3 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до ч.4 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження рішення" передбачено, що дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Підставою цього позову позивач визначив наявність арешту, накладеного на її майно, що перешкоджає позивачу ним розпоряджатися.

Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України до спірних правовідносин підлягають застосуванню висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.01.2020 р. у справі № 340/25/19, які полягають у наступному.

Для визначення юрисдикції спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.

Отже, з урахуванням суті цього спору, характеру правовідносин, суб`єктного складу сторін, підстав та предмету позову цей спір є приватно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спрямований на захист майнових прав позивача. Такий позов підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2016 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Згідно п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст.1, 2, 6, 7, 170, 171, 243, 248, 379 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що дане питання підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у загальному місцевому суді.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Суддя П.П.Марин