Рішення

від 08.11.2024 по справі 420/12603/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/12603/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 23.04.2024 надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправним нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2-ге півріччя 2019 року, та за 2020 рік в загальній сумі 15103,66 грн;

зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області відкоригувати інтегровану картку платника ОСОБА_1 шляхом списання нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2-ге півріччя 2019 року, та за 2020 рік в загальній сумі 15103,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в електронному кабінеті платника податків ОСОБА_1 містяться відомості інтегрованої картки платника про заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 15103 грн.66 коп. за періоди 2-е півріччя 2019-2020 рік. При цьому, позивачка з вказаного періоду до сьогодні не отримувала Вимог від контролюючого органу, жодних інших рішень, вимог- сплатити борг. Тобто, вказано у позові, фактично за позивачкою рахується борг, однак відсутнє рішення відповідача яке б позивачка могла б оскаржити.

Як зазначено у позові, з метою отримання більш детальної інформації позивачка звернулась через електронний кабінет платника податків до відповідача з проханням надати відомості щодо заборгованості, після чого отримала від відповідача лист про те що позивачка дійсно має вищезазначений податковий борг у розмірі 15103,66 грн. та Витяг з інформаційної системи органів ДПС та стану розрахунків з бюджетом, з якого теж вбачається вищезазначена заборгованість. Враховуючи вищевикладене, позивачка вважає протиправним нарахування єдиного внеску та формулювання відомості інтегрованої картки платника про заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 15103 грн.66 коп. за періоди 2-е півріччя 2019-2020 рік.

Позивач стверджує, що вона має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Ради адвокатів Одеської області від 17.08.2016 року №49, з огляду на свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №002857 та 23.08.2016 року взята на облік платника податків як самозайнята особа. Разом з тим, позивачка з 01.02.2017 і до 2023 року, працювала на посаді юрисконсульта в товаристві з додатковою відповідальністю «ЗОНТ» (код ЄДРПОУ 00310249), яке з 01.02.2017 року і по 2022 рік включно, як роботодавець позивачки, сплачувало за неї, як найманого працівника, ЄСВ у розмірі не менше мінімального від суми нарахованої йому заробітної плати за місяць, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 та ОК-7, які надані у додатку до позову.

У позові вказано, що за відомостями відповідача заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування позивачки виникла у розмірі 15103 грн.66 коп., за період з липня 2019 року по грудень 2020 року включно. При цьому, позивачка протягом 2019 - 2020 років подавала звіти форми №Д5 (річна) про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску у яких вказувала про відсутність доходу. Позивачка вважає, що за вищевказаних обставин, нарахована відповідачем заборгованість з ЄСВ, за період з липня 2019 року по грудень 2020 року включно, є протиправною та безпідставною, адже, як зазначено вище, товариство з додатковою відповідальністю «ЗОНТ», в період з липня 2019 року по грудень 2020 року включно, сплачувало за позивачку, як за найманого працівника, ЄСВ у розмірі не менше мінімального від суми нарахованої йому заробітної плати за місяць, що підтверджується документами: форми ОК-5 та ОК-7 довідкою з місця роботи.

Ухвалою від 30.04.2024 позов ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали шляхом надання належним чином оформленої позовної заяви (для суду та відповідно до кількості учасників у справі) та заяви про поновлення строку звернення до суду із даним позовом.

До суду від позивача 01.05.2024 надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач зазначає, що дізналась про борг 11.04.2024 з отриманої відповіді на її запит від Головного управління ДПС в Одеській області.

03.05.2024 року ухвалою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

15.05.2024 року (вх.№ ЕС/19875/24) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, в якому вказано, що уважно дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 Головне управління ДПС в Одеській області не погоджується з доводами позивача.

Як стверджує відповідач, за даними інформаційної системи ДПС ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 23.08.2016 року, по теперішній час, знаходиться на обліку у Приморській ДПІ Головного управління ДПС в Одеській області як особа, що провадить незалежну професійну діяльність з ознакою незалежної професійної діяльності «адвокат», про що свідчать заяви взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ та 5-ОПП надані ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приморської ДПІ Головного управління ДПС в Одеській області, а також окремо з 11.06.2023 року, як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування (3 група єдиного податку) здійснюючи діяльність згідно обраного виду «Діяльність у сфері права».

Нормативно обґрунтовуючи власні доводи приписами ст.4, ст.6, ст.7, ст.8, ст.9 Закону №2464, відповідач вказує, що враховуючи розмір єдиного внеску (22 відсотки) мінімальна сума єдиного внеску на місяць для фізичних осіб - підприємців у 2019 році становить 918,06 грн. (4713,00 х 22 відсотки) та у 2020 році становить 1039,06 грн. (4723,00 х 22 відсотки) а з вересня 2020 року у сумі 1100,00 грн. (5000 х22 відсотки). У зв`язку з зазначеним, вказано у відзиві, в ІКП ОСОБА_1 за технологічним кодом 71040000 виникла недоїмка зі сплати єдиного внеску за 3кв. 2019 року у сумі 2754,18 грн, 4 кв. 2019 року у сумі 2754,18 грн., та 9595,30 грн. за 1,2,3 та 4 кв. 2020 року.

Також, відповідач зазначає, що звільнення від сплати за себе єдиного внеску передбачено лише для фізичних осіб підприємців (незалежно від обраної системи оподаткування), при умові якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта статті 4 Закону №2464 (у редакції Закону із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Станом на дату вирішення даної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та перевіривши їх наданими доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 17.08.2016 року було видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №002857.

При цьому, як стверджує позивач та не спростовує відповідач, ОСОБА_1 зареєстрована як самозайнята особа (адвокат) та здійснював незалежну адвокатську діяльність.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 11.06.2023 року зареєстрована як фізична особа-підприємець (Номер запису: 2010350000000327867) та здійснює такі види діяльності за КВЕД: 69.10 Діяльність у сфері права (основний).

Відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС станом на 08.04.2024 у ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) наявна заборгованість з єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (технологічний код НОМЕР_2 ) у сумі 15 103,66 гривень

Як зазначено позивачем та підтверджено відповідачем вказана заборгованість у розмірі 15103 грн.66 коп. нарахована їй за періоди 2-е півріччя 2019-2020 рік.

Вважаючи протиправним нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2-ге півріччя 2019 року, та за 2020 рік в загальній сумі 15103,66 грн, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону №5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону №5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення таким поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом першим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є:

роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

-для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

-для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.

Водночас, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання від неї доходу, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на наведені норми права, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 18.03.2020 у справі №140/1777/19, від 02.04.2020 у справі №140/2475/19, від 27.01.2022 у справі № 540/1747/19, від 02.02.2023 у справі № 340/10342/21, та враховуються судом при виборі і застосуванні норми права у спірних правовідносин у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як особи, які займаються незалежною професійною діяльністю, та одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Як вже встановлено судом позивач є адвокатом та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльність (самозайнята особа).

Відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС станом на 08.04.2024 у ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) наявна заборгованість з єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (технологічний код НОМЕР_2 ) у сумі 15103,66 гривень та вказана заборгованість у розмірі 15103 грн.66 коп. нарахована їй за періоди 2-е півріччя 2019-2020 рік.

В той же час матеріалами справи підтверджено, що у спірний період позивач перебував у трудових відносинах.

Згідно із відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), зокрема у період з січня 2019 року по грудень 2021 року страхові внески за ОСОБА_1 сплачувались страхувальником з кодом ЄДРПОУ 00310249.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява № 39766/05), Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Враховуючи те, що у спірний період позивач у розумінні Закону №2464-VI є застрахованою особою і єдиний внесок за нього у період, за який винесена оспорювана вимога, нараховано та сплачено роботодавцем, наведені обставини виключають обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще як самозайнятою особою.

Нарахування ж ЄСВ позивачу у спірний період як самозайнятій особі без доказів здійснення нею незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності, та при одночасному перебуванні позивача у трудових відносинах та сплатою роботодавцем за нього ЄСВ, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо позивачем та його роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем безпідставно здійснено нарахування позивачу єдиного внеску у сумі 15103,66 грн, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню шляхом:

- визнання протиправними дій щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2-ге півріччя 2019 року, та за 2020 рік в загальній сумі 15103,66 грн;

- зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській області відкоригувати інтегровану картку платника ОСОБА_1 шляхом списання нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2-ге півріччя 2019 року, та за 2020 рік в загальній сумі 15103,66 грн.

Решта доводів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2-ге півріччя 2019 року, та за 2020 рік в загальній сумі 15103,66 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області відкоригувати інтегровану картку платника ОСОБА_1 шляхом списання нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2-ге півріччя 2019 року, та за 2020 рік в загальній сумі 15103,66 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166).

СуддяO.A. Вовченко